Головна |
« Попередня | Наступна » | |
10.3 Продуктивність праці як показник ефективності використання трудових ресурсів |
||
З народно-господарської точки зору підвищення продуктивності праці означаючи-ет: - зростання валового внутрішнього та національного продукту, національного доходу; - зростання фонду накопичення й фонду споживання; - основу для розширеного відтворення; - основу для підвищення рівня життя громадян країни і вирішення соціальних проблем; - основу для розвитку країни та зростання економічної могутності держави. Якщо виходити з чисто теоретичних економічних позицій, то громадяни тієї країни, в якій досягнута найвища продуктивність праці, повинні мати і найвищий уро-вень життя, тобто матеріальною основою для підвищення рівня життя є зростання продуктивності праці. Це аксіома. На жаль, ми про це часто забуваємо. Зростання продуктивності праці має велике значення і для підприємства, вона позволя-ет: - суттєво знизити витрати на виробництво і реалізацію продукції, якщо зростання продуктивності праці випереджає зростання середньої заробітної плати; - при інших рівних умовах збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, а слідів-вательно, і зростання прибутку; - проводити політику щодо збільшення середньої заробітної плати працівникам; - більш успішно здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння під-приємства; - підвищити конкурентоспроможність підприємства та продукції, забезпечити фінансову стійкості-с роботи. На жаль, з переходом на ринкові відносини на багатьох підприємствах не приділяється належної уваги зростанню продуктивності праці: не робиться аналіз, не розробляються і не плануються заходи щодо її зростанню на підприємстві. Для вимірювання продуктивності праці, ефективності використання трудових ресур-сов в промисловості використовуються два основні показники: виробіток і трудомісткість. Вироблення вимірюється кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу або припадає на одного середньооблікового працівника або робітника в рік (квартал, місяць). Це найбільш поширений і універсальний показник продуктивності праці. Розрізняють три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний (грошовий) і трудовий. Вироблення в натуральному або вартісному виразі визначається за формулою: Вироблення в натуральному або вартісному вираженні
Найбільш наочно і об'єктивно характеризує продуктивність праці показник ви-ництва в натуральному вираженні - в тоннах, метрах, штуках та інших натуральних показників лях. Гідність цього методу полягає в тому, що він дає більш точний і об'єктивний ре-зультат про продуктивність праці. Недолік цього методу полягає в тому, що він може бути застосований лише на тих підприємствах, які випускають однорідну продукцію. Крім того, обчислена за цим методом вироблення не дозволяє порівнювати продуктивність праці підприємств різних галузей промисловості. Найбільше поширення отримав вартісний метод визначення виробітку. У де-ніжному вираженні виробіток можна розраховувати як по товарної і валової продукції, так і по нормативної чистої продукції. Вироблення у вартісному вираженні, розрахована за товарної або валової продукції, залежить не тільки від результатів роботи даного колективу, а й від вартості застосовуваного сировини і матеріалів, обсягів кооперування поставок та ін Цей недолік усувається при обчисленні вироблення на основі нормативної чистої продукції. У ряді галузей промисловості (швейної, консервної та ін.) продуктивність праці визначається за нормативною вартістю обробки. Вона включає в себе нормативи витрат на основну заробітну плату з нарахуваннями, загальногосподарські та загальновиробничі витрати (за нормативами). Показники вироблення залежать не тільки від методу вимірювання обсягу виробництва, а й від одиниці виміру робочого часу. Вироблення може бути визначена на один від-Працював людино-годину (годинна вироблення), на один відпрацьований людино-день (денний виробіток) або на одного середньооблікового працівника в рік, квартал або місяць (річна, квартальна чи місячна вироблення). На підприємствах Росії основним показником є річна вироблення, в ряді зарубіжних країн - годинна. Трудовий метод визначення виробітку називають ще методом нормованого робочого часу. Вироблення при цьому визначається в нормо-годинах. Даний метод застосовується переважно-ньо на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках, а також у цехах при випуску раз-нородного та незавершеної виробництвом продукції. Перевага показника трудомісткості полягає в тому, що він дозволяє судити про ефек-тивності витрат живої праці на різних стадіях виготовлення конкретного виду продукції не тільки по підприємству в цілому, але і в цеху, на дільниці, робочому місці, тобто проникнути в глибину виконання того чи іншого виду робіт, чого не можна зробити за допомогою показника вироблення, обчисленого у вартісному вираженні. Трудовий метод дозволяє планувати і враховувати продуктивність праці на всіх ста-диях виробничого процесу, пов'язувати і зіставляти трудовитрати окремих ділянок (цехів) і робочих місць з показниками продуктивності праці в цілому по підприємству, а так-же рівні трудових витрат на різних підприємствах при виробництві однакової продук-ції. Трудомісткість - це витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Залежно від складу включаються в неї трудових витрат розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість і трудомісткість управління виробництвом. Виробнича трудомісткість (Тпр) являє собою затрати праці робітників (основ-них та допоміжних) і розраховується за формулою: Виробнича трудомісткість
Повна трудомісткість (Тп) являє собою витрати праці всіх категорій ППП і визна-виділяється за формулою: Повна трудомісткість
Під повною трудомісткістю одиниці продукції (Тп) розуміється сума всіх витрат живої праці на виготовлення одиниці продукції, яка вимірюється в людино-годинах:
При плануванні продуктивності праці на підприємстві можуть бути використані різні методи. Найбільш поширеним з них є метод планування продуктивності праці за факторами. При цьому методі розрахунок проводиться шляхом визначення економії робочого часу або чисельності працюючих за всіма чинниками зростання продуктивності тру-да відповідно до їх типової класифікацією. Економія витрат по кожному фактору визначається зіставленням витрат праці (чисельні-ності працюючих) на плановий обсяг продукції при старих (базових) і нових (планових) умовах виробництва. Після розрахунку економії встановлюється планова чисельність і визначається зростання вироб-водительности праці на підприємстві. Для розрахунку зростання продуктивності праці на підприємстві прийнята наступна класси-сифікацію чинників її зростання. 1. Технічний прогрес, що включає механізацію і автоматизацію виробничих процесів на основі: впровадження нової техніки і технології; модернізації діючого обладнання; зміни конструкції виробів, поліпшення якості сировини, застосування нових видів ма-теріалів і палива; підвищення якості продукції. 2. Поліпшення організації виробництва, праці та управління, в тому числі: збільшення норм і зон обслуговування; зміна спеціалізації виробництва; вдосконалення управління про-изводством (зміцнення цехів, перехід на безцехову структуру тощо); скорочення втрат робочого часу; зниження шлюбу і відхилень від нормативних умов роботи. 3. Вплив природних умов: залягання вугілля, нафти, торфу, залізної руди та іншої міні-рального сировини, зміна змісту корисного компонента в рудах; зміна глибини розроб-лення та ін 4. Зміна обсягу виробництва і відносне зменшення чисельності ППП (робочих, керівників, фахівців і службовців). 5. Зміна структури виробництва та інші фактори, в тому числі: зміна питомої ваги напівфабрикатів і кооперованих поставок; зміна частки продукції різної трудомісткості; зміна частки різних методів виробництва, способів видобутку корисних копалин; вимірюв-ня частки знову освоюваної продукції. При визначенні зростання продуктивності праці по економії робочої сили спочатку ус-новлюють чисельність працюючих (No) виходячи з планового обсягу виробництва і виробки, досягнутої у звітному періоді:
Потім визначається, яка економія в робочій силі буде отримана у плановому періоді. Підрахувавши економію робочої сили, розраховують планову чисельність працюючих і плано-вий ріст продуктивності праці за формулою:
Економія у витратах праці в результаті впровадження різних заходів може Вира-тулитися в нормо-годинах або чисельності робітників. Економія в чисельності робітників при розрахунку ефективності заходів у нормо-годинах визначається за наступною формулою: Зростання продуктивності праці на підприємстві може бути досягнутий за рахунок: - впровадження нової техніки і технології; - вдосконалення організації виробництва і праці; - поліпшення якості продукції, що випускається; - вдосконалення організаційної структури управління підприємством та ін Необхідно відзначити, що зростання продуктивності праці самим безпосереднім обра-зом впливає на кінцеві фінансові результати роботи підприємства, тобто величину прибутку. Це вплив проявляється передусім через збільшення виробництва і реалізації про-дукції і зниження її собівартості. При цьому зниження собівартості за рахунок цього фактора буде тільки в тому випадку, якщо темпи зростання продуктивності праці будуть випереджати темпи зростання середньої заробітної плати працівників підприємства. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 10.3 Продуктивність праці як показник ефективності використання трудових ресурсів " |
||
|