|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
5.2 Показники і методи вимірювання продуктивності праці
|
|
Показниками продуктивності праці служать виробіток і трудомісткість. Вони пов'язані між собою обернено пропорційною залежністю і виражаються формулами:
(5.1)
(5.2)
де В - вироблення; Тn - трудомісткість; V-обсяг продукції (робіт, послуг) у відповідних одиницях; Т - трудові витрати на випуск продукції (проведення робіт, виконання послуг) у відповідних одиницях.
У масштабі народного господарства рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості - національного доходу за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивність праці (виробіток) визначається відношенням вартості послуг (без вартості матеріальних витрат на їх надання) за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей же період.
На підприємствах продуктивність праці визначають різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюють обсяг виробництва і витрати праці. Найбільш поширені три методи розрахунку виробітку: натуральний, вартісний (грошовий) і трудовий.
Дуже наочно характеризують продуктивність праці показник виробітку в натуральному вираженні - штуках тоннах, літрах і інших натуральних показниках. Цей метод застосовується в умовах однорідності випускається. Вироблення у вартісному (грошовому) вираженні застосовується для розрахунку продуктивності праці на всіх підприємствах галузі, а також для визначення продуктивності праці по галузі і в цілому по економічному простору України. У майбутньому може бути застосований показник повної трудомісткості замість вартісного. Вироблення в грошовому вираженні може розраховуватися за товарної і валової продукції, за нормативною вартістю обробки, по нормативної чистої продукції. До складу товарної продукції входять: 1) готова продукція для реалізації на сторону, тобто за межі підприємства; 2) продукція для власного капітального ремонту та капітального будівництва; 3) приріст (зменшення) залишку нереалізованої продукції на складах підприємства і в дорозі. З урахуванням вартості товарної продукції і приросту (зменшення) напівфабрикатів власного виробництва і незавершеного виробництва отримують обсяг валової продукції. Валова продукція, таким чином, являє собою загальний обсяг продукції з урахуванням вартості сировини замовника, виготовлених інструментів, пристосувань, запасних частин і т.п.
Валова продукція містить повторний рахунок витрат попередніх переділів, робить його вкрай скрутним для вимірювання обсягів виробництва на підприємствах машинобудування випускають матеріаломістку продукцію, що має високу вартість. І все ж без показника валової продукції не можна обійтися при розрахунках фонду оплати праці, показників використання устаткування, укрупнених розрахунків потреби в окремих матеріалах і ін
Наявність у складі валової продукції вартості матеріальних витрат праці спотворює загальні результати роботи колективів.
У зв'язку з цим, для усунення цього недоліку визначають середньозважений за кількістю працюючих індекс зростання вироблення по виробах, цехам або підприємствам. Він розраховується множенням (зважуванням) показника зростання вироблення по кожному виробу (цеху йди підприємству) на відповідне число працюючих або відпрацьований час і діленням суми цих творів на загальне число працюючих (відпрацьований час), тобто являє собою індекс вироблення постійного складу.
Спроби усунення недоліків при визначенні виробітку за показниками товарної і валової продукції привели до пошуку і застосування інших показників на основі проведення економічних експериментів. До їх числа відносяться показник чистої продукції та нормативно-чистої продукції.
Чиста продукція - це витрачений фонд заробітної плати з відрахуваннями на соціальне забезпечення і прибуток. Нормативно чиста продукція розраховується на базі середньогалузевих витрат праці. Застосування показника чистої продукції виключає зацікавленість підприємств у випуску більш матеріаломісткою продукції. Однак слід зазначити, що цей метод заснований на належному обліку, що випускається і якості нормування праці.
На етапі переходу до ринкових відносин з посиленням уваги керівників підприємств до питань якості нормування праці при оцінці продуктивності праці буде ширше використовуватися показник нормативної вартості обробки, що включає в себе нормативи витрат на основну зарплату з нарахуваннями, цехові і общезаводские накладні витрати (за нормативами).
Трудовий метод визначення виробітку називають ще методом нормованого робочого часу. Вироблення при цьому визначається в нормо-годинах. Даний метод застосовується переважно на окремих робочих місцях, бригадах, дільницях, а також у цехах, коли є продукція, незавершена виробництвом і напівфабрикати власного виробництва, які не можна виміряти в грошовому вираженні, так як ціни на цю продукцію не розроблялися.
При незмінних нормах вироблення в нормо-годинах достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Якщо, наприклад, робітник при одному і тому ж відпрацьованому часу в базисному періоді отработат 200 нормо-годин, а в звітному 230, то зростання вироблення дорівнюватиме
Обмеженість цього методу полягає в тому, що він заснований на використанні незмінних норм, які в реальній обстановці систематично повинні переглядатися з урахуванням змін організаційно-технічних умов. З іншого боку норми. Витрат праці на підприємствах в більшості своїй охоплюють тільки основні процеси, тобто по них не можна визначити повну трудомісткість. Показники вироблення залежать не тільки від об'ємних значень, а й від одиниці виміру робочого часу.
Вироблення може бути визначена на один відпрацьований людино-годину (годинна вироблення) на один відпрацьований людино-день (денний виробіток) або на одного середньооблікового працівника або робітника в рік, квартал або місяць (річна, квартальна або місячна вироблення). Найбільше застосування має річна і годинна вироблення. Зростання годинний, денний і річний виробітку не збігається.
Залежність між годинний, денний і річний виробленням може бути виражена наступними формулами:
Jдн=J годину * J см (5.3)
де: Jдн - індекс денний вироблення; Jчac - індекс годинниковий вироблення; jсм-індекс використання робочого часу протягом зміни:
Jгод=Jдн * Jяв (5.4)
де: Jгод - індекс річної виробітку; Jяв - індекс числа явочних днів у році.
Показник трудомісткості являє собою витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Розрізняють такі види трудомісткості залежно від складу включаються в неї трудових витрат:
- технологічна трудомісткість (Ттех), в яку входять всі затрати праці основних робітників, як відрядників, так і почасовиків;
- трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб), що визначається витратами праці допоміжних робітників;
- виробнича трудомісткість (Тпр), що представляє собою витрати праці всіх робітників (основних і допоміжних):
Тпр=Tmeх + Toб; (5.5)
- трудомісткість керування виробництвом (Ту), що включає витрати праці інженерно-технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу та охорони,
- повна трудомісткість (Тп), що представляє собою витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства:
Тп=Ттех + Тоб + Ту (5.6)
Продуктивність сукупного праці може бути визначена по повній народногосподарської трудомісткості як сума всіх витрат праці на одиницю продукції. Практично визначення її складно, однак використання для розрахунків ЕОМ дає можливість з часом вирішити це завдання. В останні роки в якості показника продуктивності суспільної (сукупного) праці використовується величина національного доходу, виробленого в розрахунку на одного зайнятого у сфері матеріального виробництва. Але цей показник лише частково характеризує економію витрат праці. У промисловості він визначається як відношення виробленого національного доходу до чисельності промислово-виробничого персоналу. На підприємстві зростання продуктивності суспільної праці виражається також у зниженні собівартості одиниці продукції. Залежність між виробленням і трудомісткістю виражається:
(5.7)
(5.8)
де х - відсоток зниження (підвищення) трудомісткості; у - відсоток збільшення (зниження) виробітку.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 5.2 Показники і методи вимірювання продуктивності праці " |
- 15. Показники і методи продуктивності праці
показника ефективності праці можна використовувати формулу: Ефективність праці буде тим вище, чим вище продуктивність праці і чим менше трудовитрати при незмінному обсязі роботи. Методами вимірювання продуктивності праці є якісно відокремлені системи її вимірювання. Найбільш простим і наочним методом вимірювання продуктивності праці є натуральний метод. Обсяг
- Питання 29. Методи вимірювання динаміки продуктивності праці в умовах виробництва різнорідної продукції
показники рівня продуктивності праці: {foto92} де T1, T0 - загальні витрати праці на виробництво продукції у звітному і базисному періодах відповідно; w1, w0 - загальна продуктивність праці у звітному і базисному періодах відповідно. Q 1, Q 0 - загальний обсяг різнорідної продукції, який може бути виражений у нормо-годинах робочого часу і в грошовому вираженні. Якщо показник
- Питання 27. Натуральні, трудові та вартісні показники рівня продуктивності праці
показник рівня продуктивності праці розраховується натуральним методом. У цьому випадку даний показник виражається кількістю штук, метрів, тонн і т. д. продукції, вироблених в одиницю часу: w=Q / T, де Q - обсяг продукції в натуральних одиницях виміру. Переваги натурального методу полягають у простоті розрахунків, наочності та об'єктивності вимірювання рівня
- Вимірювання продуктивності праці
показником, наприклад випуском продукції на годину на одного працюючого. Немає системи показників, яка відображала б всі сторони діяльності організації. 3. Занадто часто використовуються вартісні показники - навіть у тих випадках, коли натуральні дають краще уявлення про стан справ. 4. Компанії часто виявляються нездатними скорегувати свої фінансові заходи, щоб усунути
- Питання 26. Статистика продуктивності праці. Показники статистики праці
показниками: 1) показником середньої вироблення продукції в одиницю часу, тобто кількістю продукції, виробленої в одиницю часу; 2) трудомісткістю одиниці продукції, тобто витратами часу на одиницю продукції. Для подальшого вивчення продуктивності праці необхідно ввести такі позначення: Q - кількість виробленої продукції; T - витрати праці на виробництво всієї
- Продуктивність праці
показник економічної ефективності, йому властива відома обмеженість: в дільнику не враховуються витрати інших (крім трудових) виробничих ресурсів. Тому повне уявлення про ефективність суспільного виробництва в цілому і використання економічних ресурсів зокрема може бути отримано тільки через систему показників (продуктивність праці, капиталоотдача,
- Глава III Продуктивність
виміру продуктивності; - етапи розвитку продуктивності в США; - розвиток продуктивності в світі; - цілі у сфері
- 21.2 Аналіз продуктивності праці
показник ефективності роботи підприємства. Основна мета аналізу продуктивності праці - виявлення резервів її зростання, а, отже, і резервів підвищення ефективності виробництва. Для досягнення зазначеної мети в процесі аналізу з'ясовують: - ступінь виконання внутрішньовиробничого плану по зростанню продуктивності праці, її динаміку, тобто зміну в часі; - вплив зростання
- Питання 28. Аналіз динаміки продуктивності праці в умовах виробництва однорідної продукції
показники рівня продуктивності праці: {foto84} де Q1, Q0 - кількість виробленої продукції в звітному і базисному періодах відповідно; T1, T0 - витрати праці на виробництво продукції у звітному і базисному періодах відповідно; w1, w0 - продуктивність праці у звітному і базисному періодах відповідно; 2) метод, при якому зіставляються зворотні показники рівня
- ~-к. наприклад, за останні 12 років бла-"~ ~ РЯ неточностей вимірювання ІСЦ го-жавний борг США виріс при-мірно на S 1
показники економічного зростання і продуктивності праці знижуючи-лись приблизно на три чверті відсотка . Комісія рекомендувала президенту і Конгресу прийняти конкретне рішення з приводу завищення ІСЦ. На думку вчених, подальше використання цього показника, неадекватно відображає зростання цін, можливе лише за наявності со-відповідності постанови вищих законодавчих органів
- 4. Вимірювання інфляції
показників. Найбільш відомими є індекс Пааше, індекс інфляції споживчих цін і дефлятор валового внутрішнього продукту
- 2. Вимірювання і показники інфляції
показників служать індекси цін, у тому числі індекси цін в споживчому секторі
- 13. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ
показників процесів і явищ виробничо господарської діяльності. Кожен показник має числове вираження, що характеризує конкретний вимір об'єкта аналізу і його економічний зміст. За економічним змістом показники класифікуються на кількісні і якісні. Перші виражають однорідність, подібність, схожість процесів і явищ, що відбуваються в них зміни та
- Методологічні аспекти макроекономічних показників
показників, яка дозволяє виміряти загальні (сукупні) результати господарської діяльності всіх учасників економічних відносин. Внаслідок того, що історично склалися дві системи господарства: директивно-планова і ринково-регульована, виникли два методи розрахунку макроекономічних показників - балансовий і національних рахунків. Перший метод широко застосовувався в економіці СРСР і в
- § 3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПО ФАКТОРАМ
методами прямого і факторного рахунку. Приріст продуктивності праці методом прямого рахунку визначається за формулою: де: - обсяг виробництва (реалізації) продукції в розрахунковому та базовому періодах; - чисельність персоналу відповідно в розрахунковому та базовому періодах. Для економічної оцінки підвищення продуктивності праці за методом факторного
- Питання 30. Статистичні методи вивчення факторів зростання продуктивності праці
показника середньомісячної виробітку одного працюючого. Вплив зміни частки робітників у загальній чисельності працюючих на зміну середньомісячної вироблення одно: 1) в абсолютному вираженні:? W (d)=a0b0c0d1-a0b0c0d0; 2) у відносному вираженні: {foto102} Вплив зміни тривалості робочого періоду в днях на зміну середньомісячної вироблення одно: 1) в абсолютному вираженні:
- 30. АНАЛІЗ РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
показник, що характеризує рівень витрат праці на виробництво одиниці продукції; його можна також визначити як кількість виробленої продукції на одного працівника або одного робітника за одиницю часу (рік, квартал, місяць, день, годину). Від цього показника залежить рівень багатьох інших показників - обсяг виробленої продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати та ін
- 21.2.1 Аналіз виконання внутрішньовиробничого плану підвищення продуктивності праці
показників виробітку одного працюючого і одного робітника. Таблиця 21. Показники Базисний рік Звітний рік за планом фактично Обсяг продукції, тис. грн. 5100 5300 5405 Чисельність працюючих, чол. 1235 1232 1235 Чисельність робітників, чол. 914924950 Питома вага робітників у кількості ППП,% 0,74 0,75 0,77 Середня вироблення працюючого, грн.
- Додаткові системи
вимірювання амортизації та постатейного розподілу витрат, кількісного виміру нефінансових і нематеріальних факторів в умовах автоматизації. Окремі компанії намагаються самі розробити додаткові системи обліку та оцінки, що забезпечують необхідну зворотний зв'язок. Практично неможливо розробити таку систему, яка одночасно давала б інформацію для прийняття рішення по
- 2. Найважливіші показники функціонування національної економіки та способи їх вимірювання. Національне рахівництво
показники. До них відносяться: валовий суспільний продукт (ВОП), кінцевий суспільний продукт (КОП), чистий суспільний продукт (ПОП), валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний продукт (ЧІП) і національний дохід (НД). Перші три показники довгий час були основними при оцінці результатів річного виробництва в нашій країні. В основі методології їх обчислення лежала
|