Головна |
« Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2.4. Пропозиція товарів і послуг - матеріальна основа розвитку товарообігу і джерело задоволення попиту |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Товарні ресурси - вся маса товарів, що є у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання на певний період. Існують три головних джерела формування товарних ресурсів: виробництво, ввезення товарів з-за меж країни, надходження продуктів з домашніх господарств. Джерела формування товарних ресурсів можуть бути різними в різні періоди, але основними каналами надходження товарів на ринок залишаються вітчизняне промислове виробництво, аграрний сектор та імпорт. В умовах, коли процес формування ринкових відносин не завершений, держава зберігає за собою функцію збалансування попиту та пропозиції шляхом їх прогнозування та управління ними. Механізм формування товарної пропозиції з 1990-х рр.. знаходиться під впливом двох різноспрямованих тенденцій. З одного боку, на споживчому ринку з'явилися перші симптоми вільних економічних відносин, з іншого боку, в умовах дефіциту багатьох ресурсів - фінансових, енергетичних, сировинних - держава змушена зберігати контроль за найважливішими пріоритетами в соціально-економічній структурі споживчого ринку. З 1998 р. в якості одного із заходів стабілізації товарної пропозиції на споживчому ринку Республіки Білорусь введена система квотування товарів, що підлягають поставці на внутрішній ринок. Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 7 квітня 2000 р. № 480 було затверджено «Порядок встановлення квот на товари, призначені для реалізації населенню республіки». Перелік квотуємих товарів у міру підвищення рівня збалансованості попиту та пропозиції постійно скорочується. Система управління товарними ресурсами дозволяє вирішити наступні завдання: 1. Оптимізація обсягу структури товарної пропозиції на внутрішньому ринку. 2. Координація діяльності промислових підприємств, що випускають товари народного споживання, управління товарним асортиментом. 3. Оперативне маневрування товарними ресурсами в залежності від кон'юнктури ринку в Республіці Білорусь і усередині окремого регіону. 4. Удосконалення господарських та економічних зв'язків між торгівлею і промисловістю. 5. Створення реальних стимулів для товаровиробників вітчизняного виробництва та захист внутрішнього ринку від імпортної експансії. 6. Пожвавлення товарообігу між містом і селом. 7. Стимулювання торгово-закупівельної діяльності. Обсяг товарних ресурсів споживчих товарів і ступінь їх відповідності попиту залежать від наступних факторів: умов виробництва; здібностей і можливостей виробника до адаптації до постійно мінливих вимог ринку; широти асортименту; якості товарів; життєвого циклу товару; динаміки цін на реалізовані товари; собівартості виробництва; кількості товаровиробників; розвиненості сфери товарного обігу; ступеня і форм державного регулювання ринку товарних ресурсів; рівня розвитку ринкової інфраструктури; ємності ринку та ін Прогнозоване пропозицію споживчих товарів - це розрахунки обсягу ресурсів, прогнозованих до продажу (включаючи всі операції з обміну на внутрішньому і зовнішньому ринках, у тому числі бартерні операції), або обсягу продукції, яку хотів би продати продавець по бажаним для нього цінами. Прогноз підприємством-виробником попиту на продукцію, що випускається передбачає: - аналіз тенденцій зміни частки фірми (організації) на загальному ринку; - оцінку ринкової стратегії конкурентів і перспектив освоєння нових видів виробів; - аналіз ринкової стратегії фірми і якості продукції; - аналіз життєвого циклу товарів; - аналіз реакції споживача на появу нових товарів; - прогноз попиту на продукцію фірми.
Рис. 2.5 Формування асортименту товарів на основі вивчення та прогнозування попиту Для виробника головним є завоювання довіри споживачів. Серед можливих стратегій поведінки підприємства з виробництва продукції і розвитку своєї товарної асортиментної політики виділяють такі напрямки: - досягнення зовнішнього відмінності товарів від товарів конкурентів; - вихід на ринок з новим товаром; - розробка «піонерного» товару, який буде лідером на найближчі роки, що забезпечить перевагу над конкурентами. Основою формування ресурсного потенціалу ринку в Республіці Білорусь є нарощування місцевого виробництва, скорочення імпорту та реалізація програми імпортозаміщення, зниження собівартості продукції на основі використання нових технологій. Основними методами прогнозування, використовуваними на всіх етапах управління товарними ресурсами, є: балансовий, програмно-цільовий, статистичні, економіко-математичні, метод матричних моделей. Прогнозні баланси освіти і використання ресурсів розробляються поквартально на трехсмежний період спільно промисловими міністерствами і відомствами, Міністерством торгівлі, управліннями торгівлі та споживчого ринку облвиконкомів (Мінміськвиконкому) за методиками формування балансів продовольчих ресурсів окремих видів сільськогосподарської продукції (документ вступив в дію на основі наказу Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь № 186 від 23. 08.2006г.) і методикою розробки балансів ресурсів і з використанням найважливіших видів продукції виробничо-технічного призначення і споживчий товарів, затвердженої наказом Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь від 13.04 .2005 р. № 81 Структура статей балансу відображає специфіку формування та використання товарних ресурсів по конкретній товарній групі згідно з методикою (табл. Таблиця 2.4. Баланс ресурсів та використання окремих видів сільськогосподарської продукції
Таблиця 2.5. Баланс ресурсів та використання продукції виробничо-технічного призначення і споживчих товарів Одним з найважливіших завдань прогнозування товарних ресурсів є рівномірний протягом року задоволення потреб населення у відповідних товарах, а також ритмічність забезпечення сировиною промислових підприємств. У цих цілях передбачається прогнозування перехідних страхових запасів і відповідних фондів, державних резервів. Такі фонди, резерви і запаси забезпечують потреби, незалежно від сезонності виробництва, стихійних лих і неврожаїв. Вони також мають і стратегічне значення. З метою найбільш точного прогнозування обсягів виробництва доцільно врахувати: - бажаний обсяг виробництва продукції, при якому досягається найбільша рентабельність наявного в його розпорядженні капіталу; - бажаний рівень цін на вироблену ним продукцію, при якій вдалося б збільшити обсяг продажів і забезпечити прибутковість; - мінімальний обсяг продажів (виробництва) продукції, проти якого подальше зниження виробництва стає збитковим і веде до скорочення робочих місць, перепрофілювання і т.д.; - мінімальну ціну продажів, проти рівня якої подальше зниження цін не покриває витрат виробництва. Для оцінки стану споживчого ринку, ринку товарних ресурсів використовуються такі економічні характеристики: ємність, кон'юнктура і частка ринку. Залежно від масштабів ринку розрізняють: - загальну місткість ринку країни; - місткість ринку регіону (області, міста); - місткість ринку якої-небудь групи товарів; - місткість ринку організації, компанії, фірми. Ємність ринку - обсяг реалізованої споживачам продукції протягом певного відрізка часу, яка розраховується за формулою Ер=П + 3-Е + І + ДЗ-КЕ + КІ , де П - обсяг виробництва; 3 - запаси продукції на складі підприємства і у посередників; Е - обсяг експорту; І - обсяг імпорту; ДЗ - зниження або збільшення запасів продукції на підприємстві у посередників; КЕ - обсяг непрямого експорту; КІ - обсяг непрямого імпорту. Як оціночна категорія, місткість ринку доповнюється рядом показників: реальної ємністю ринку, потенційної ємністю ринку, парком товарів. Реальна місткість ринку (Ер) - реальний обсяг продажів на ринку при існуючих обмеженнях. Потенційна місткість ринку (Еп) - теоретично максимальний обсяг продажів за найбільш сприятливої кон'юнктури ринку. Основна ідея - кожен споживач споживає максимально можливу кількість товару. У реальності такої, обсяг ніколи не досяжний. Парк товару (П) - показник, що використовується щодо товарів тривалого користування і припускає момент у володінні споживачів. Місткість ринку регіону визначаться трьома складовими елементами де ПТМН - продаж товарів місцевому населенню регіону; ІС - інорайонного попит; ПТС - продаж товарів організаціям соціальної сфери. Визначення ємності ринку міста, сегмента
на основі коефіцієнтів коригування обсягів продажів на зміну умов його розвитку. Для реалізації даного підходу необхідно з великою точністю знати реальний обсяг реалізації цікавить продукції на одному з регіональних ринків і основні чинники, що визначають продажу. Формула для розрахунку має наступний вигляд: де Ео - відома ємність базового ринку; К1 - коефіцієнт при ведення чисельності населення, що розраховується як частка від ділення чисельності населення регіону на чисельність населення го роду; К2 - коефіцієнт приведення середньої заробітної плати, що розраховується як частка від ділення середньої заробітної плати, що виплачується в регіоні, на середню заробітну плату в місті; K3 - коефіцієнт урбанізації, що розраховується як частка міст з чисельністю населення 300 тис. чол. і більше. Для визначення місткості ринку окремих товарів використовуються такі методи. Метод, заснований на розрахунку частоти покупок споживачами та стандартних норм витрачання товару. Він використовується для споживчих швидковитратний товарів, придбаних систематично. Інформаційною базою для розрахунків, крім кількості потенційних споживачів і частки реальних споживачів даного товару, є обсяг споживання при одному зверненні до даного товару (С) - стандартна разова норма споживання і частота використання товару на місяць (Tt). Розрахунок здійснюється за формулою де - загальна кількість потенційних користувачів товару в кожній виділеній групі; - Частка реальних покупців серед і <ініціальних користувачів; Н - норма споживання; K - Кількість покупок в місяць. Розрахунок ємності ринку на основі норм споживання Ер=Н-Чобщ, де Чо6щ - загальна чисельність населення. Виходячи з реальності збільшення обсягів споживання, розширення асортименту продукції, можна розрахувати темп можливого збільшення ринку. Визначається як частка від ділення величини реальної ємності ринку за поточний період на величину реальної ємності ринку за минулий період. Місткість ринку по окремому товару на основі тенденцій раззвітія реалізованого попиту визначається таким чином: Ер=К * Т, де Ер - ємність ринку досліджуваного товару; К - кількість споживачів даного товару на даному ринку; Т - кількість даного або аналогічного товару, споживаного одним споживачем на рік. Частку ринку (Др), що належить досліджуваного товару, можна розрахувати шляхом розподілу обсягу продажів досліджуваного товару до потенційної ємності ринку (ЕРП) В умовах насиченого товарного ринку його ємність знаходиться в прямій залежності від обсягів попиту споживачів і в зворотній від рівня цін на товари. Зростання попиту розширює місткість ринку, а зростання цін звужує. де? ЄРЦ - зміна ємності ринку під впливом цін; Ер - ємність ринку за досліджуваний період; ц - індекс цін. Матеріальну основу роздрібного товарообігу складає маса товарів, що направляються для реалізації населенню, тому розрахунок товарного забезпечення має першорядне значення для розробки економічно обгрунтованого плану роздрібного товарообігу. Потреба торгівлі в товарних ресурсах для забезпечення планового завдання з роздрібного товарообігу складається з наступних елементів: - необхідного обсягу продажів товарів конкретному споживачеві (ТКП); - пропонованого обсягу реалізації товарів організаціям і установам соціальної сфери (Тс); - необхідного приросту або зниження товарних запасів до встановлених нормативів (±? ТЗ); - втрати від уцінки (УЦ); - відшкодування втрат у межах природного убутку (Еу6) і виражається формулою П=Ткп + Тс ±? ТЗ + Еуб + УЦ ±? СП. Товарне забезпечення планового завдання з роздрібного товарообігу формується на основі даних про обсяги товарних ресурсів, ринкових фондах, інформації про закупівлі товарів і укладених господарських договорах на постачання товарів. Процес формування товарного забезпечення включає наступне: 1. Вивчення товарного ринку і ринку закупівель та джерел формування товарних ресурсів (рис. 2.6). 2. Аналіз джерел закупівлі товарних ресурсів. 3. Планування обсягу і структури закупівель. 4. Вибір джерел закупівель товарних ресурсів. 5. Узгодження умов закупівлі товарів. 6. Контроль за виконанням планів закупівель. Цей процес представлений на рис. 2.6. Обсяг роздрібного товарообігу (Т) знаходиться в прямій залежності від обсягу і структури надходження товарів (П), зміни величини запасів товарів (Зн - на початок, Зк - на кінець періоду) та іншого вибуття (В). Між перерахованими вище величинами є певна балансова зв'язок. Вони виражається формулою товарного балансу Зн + П=Т + В + Зк.
Рис. 2.6. Процес закупівлі товарних ресурсів у постачальника Використовуючи формулу товарного балансу, можна визначити величину кожного доданка. Вплив на обсяг товарообігу факторів зовнішнього середовища розраховується за допомогою методу ланцюгових підстановок. Для оцінки впливу факторів, пов'язаних з купівельними фондами можна скористатися наступною формулою: де Ч - чисельність населення, що обслуговується; ПФср - купівельні фонди населення (у середньому на одну людину); ОХВ - відсоток охоплення товарообігу купівельними фондами; Т - товарообіг. Вплив на товарообіг зміни чисельності населення, що обслуговується розраховується за формулою де 1 - показник звітного року; 0 - показник балансового рік »а; Вплив на товарообіг купівельних фондів, що припадають на одну людину, визначається таким чином: Процес управління товарними ресурсами торгової організації включає в себе наступні етапи: 1. Дослідження споживчого ринку, кон'юнктури сегмента ринку. 2. Вивчення споживчого попиту сегменту ринку. 3. Дослідження можливостей придбання товарів: а) за прямими господарським зв'язкам; б) через оптові організації; в) імпорт; г) у індивідуальних виробників. 4. Управління товарними запасами. 5. Визначення заходів з оптимізації попиту та пропозиції. 6. Оцінка можливого використання цін для підвищення реалізації та прибутку. Ефективність використання товарних ресурсів (Етов) визначається за допомогою формули Цей коефіцієнт характеризує обсяг товарообігу, який припадає на 1 р. товарних ресурсів, його зростання свідчить про зростання ефективності використаних закуплених ресурсів. | |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
« Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "2.4. Пропозиція товарів і послуг - матеріальна основа розвитку товарообігу і джерело задоволення попиту" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|