2.3. Купівельний попит як форма прояву потреб і фактор розвитку системи товарного обігу
У відповідності з основним концептуальним положенням ринкової економіки виробник повинен виробляти, а посередник продавати те, що вимагає покупець, за цінами, які є прийнятними для кінцевого споживача. Потреби притаманні людині з дня його народження. Вони об'єктивні і являють собою рушійну силу економічного, соціального і духовного розвитку, критерій доцільності використання природних багатств та інших ресурсів. Потреби невичерпні, вони знаходяться в постійному розвитку, причому задоволення однієї потреби дає поштовх до розвитку іншої. Процес формування нових потреб безперервний і називається законом узвишшя потреб.
Потреби є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням і проявляються через конкретні (бажані) образи матеріальних і духовних благ, здатних їх задовольняти. Потреби, незважаючи на їх абстрактність, є одночасно вихідним моментом і результатом виробництва. Необхідність їх задоволення вимагає від виробника постійного пошуку форм їх задоволення, розробки нових товарів, здатних вирішити це завдання в конкретному періоді. Економічна сутність діалектики розвитку потреб характеризується наступним чином.
1. Природа потреб та їх розвиток визначаються виробничою діяльністю людей.
2. Види потреб і форми їх задоволення визначаються характером виробничих відносин.
3. Зміст потреб, форми задоволення, процес розвитку відображають специфіку пережитого історичного моменту.
4. Усвідомлене ставлення до праці, його результатами проявляється через усвідомлення необхідності задоволення потреб
Задоволення потреб здійснюється за допомогою пред'явлення купівельного попиту.
Попит - платоспроможна потреба, яку пред'являє покупець на ринку для реалізації своїх потреб, тобто потреба споживача в товарах і послугах, обмежена грошима.
Особливістю прояву попиту є використання для покупок не тільки власних але і позикових коштів (продаж товарів у кредит, кредит на споживчі потреби). За ступенем задоволення попиту судять про ступінь задоволення потреб. Попит об'єктивний, оскільки пред'являється на конкретні товари.
Вибір методів задоволення попиту залежить від його різновидів. Залежно від принципу класифікації розрізняють такі види попиту:
- від ступеня задоволення - реалізований (вимірюється за показником роздрібного товарообігу), незадоволений, дійсний, потенційний;
- рівня прояви та управління (макро-і мікроспрос);
- періодичності виникнення (повсякденний, періодичний, рідкісний, імпульсивний, епізодичний);
- динаміки розвитку інтенсивності пред'явлення (що формується , зростаючий, стабільний, що знижується);
- характеру попиту - первинний (початковий), попит на заміну, додатковий;
- обсягів і того, хто пред'являє попит (індивідуальний і сукупний);
- рівня рухливості (базовий, мобільний).
Попит є носієм зв'язку між потребою і споживанням.
Процес задоволення потреб, попиту завершується споживанням товарів.
Споживання - використання засобів виробництва і предметів споживання для задоволення виробничих и1. особистих потреб. Реальне споживання товарів (товар оплачений, гроші надійшли виробнику і у нього з'явилася можливість, не перериваючи виробничий процес, закупити сировину, матеріали та обладнання і приступити до виготовлення нових товарів) стає основою для організації їх відтворення.
Обсяг, структуру і динаміку попиту визначають наступні групи чинників.
1. Соціальні (соціальна структура суспільства, рівень розвитку культури, мода, професійний склад населення, рівень безробіття).
2. Економічні (рівень розвитку економіки країни, регіону, розмір грошових доходів, рівень і динаміка роздрібних цін, співвідношення товарної і нетоварної форм споживання, ступінь забезпеченості покупців товарами, величина податків, культура торгівлі, рівень цін на комунальні послуги.
3. Демографічні (чисельність, статево-віковою склад споживачів, розмір і склад сім'ї, міграція населення).
4. Природно-кліматичні (специфіка клімату, національні традиції, сезонність продажів).
5. Політичні (заходи з підтримки малозабезпечених споживачів, мінімальний рівень заробітної плати та прожиткового мінімуму, індексація доходів, міжнародні кризи, війни, політичні конфлікти).
6. Товарна політика (якість товарів, насиченість ринку товарами, сучасна техніка та технологія виробництва, широта асортименту, наявність товарів-замінників, товарів-дополнители).
7. Інші фактори (споживчі очікування, переваги споживачів, сегмент ринку, реклама) .
Розмір попиту конкретного сегмента ринку зумовлений чисельністю споживачів, об'ємом пред'явленого попиту в натуральному вимірі, ціною товару і розраховується за формулою
Q=(Чп * СВ * П) * Р,
де Q - попит;
Чп, СВ - число покупців на певному сегменті ринку в певний час, чол.;
П - середньодушовий обсяг покупок в натуральному вимірі;
Р - ціна, р.
Тенденції розвитку попиту на товари, що дозволяють оцінити ступінь використання купівельних фондів, характеризує нижчеприведена система понять і показників: фактична місткість ринку; еластичність попиту; частота і ритмічність покупок; особливості сегмента ринку; стадії зрілості товарного ринку; динаміка попиту; коливання обсягу попиту (продаж).
Ступінь задоволення попиту вимірюється за допомогою наступних показників на макро-і мезорівнях:
- коефіцієнта реалізації дійсного попиту населення (Крдс)
де Т - обсяг роздрібного товарообігу, р.;
ПФ - купівельні фонди, р.;
ОД - залишок грошей на руках населення у вкладах, призначених на купівлю товарів, р.
- індексу зміни коефіцієнта попиту реалізації (IКС) (дійсний на мікрорівні)
- коефіцієнта охоплення купівельних фондів населення товарообігом (Копф)
- шляхом порівняння темпів зміни середньодушового споживання з темпами зміни попиту, грошових доходів і цін.
В умовах ринкової економіки важливо не тільки орієнтуватися на сформований попит, але вміти керувати ним, тобто створювати такі передумови, які вели б не тільки до розвитку попиту, але й спонукали споживачів активніше здійснювати покупки.
Найважливішим елементом системи управління попитом є організація прогнозування попиту. Система прогнозування попиту на товари народного споживання (ТНС) взаємодіє з системою показників прогнозування економічного розвитку країни, регіонів, галузей, організацій. Прогнози споживчого попиту використовуються для розробки балансів попиту і пропозиції, стратегій розвитку організацій промисловості, сільського господарства, торгівлі, оптимізації методів державного регулювання товарного обігу.
Для якісного прогнозування загального обсягу і структури споживчого попиту необхідно мати наступну інформацію: дані про динаміку і прогнозах зміни чисельності, демографічному і половозрастном складі населення; про джерела утворення доходів і напрями їх розвитку; матеріали, що характеризують динаміку розвитку виробництва; прогнозну інформацію про рівні цін; результати аналізу стану товарних ринків і ступеня задоволення попиту на окремі види товарів; соціальні нормативи; результати вибіркових обстежень бюджетів сімей; матеріали опитувань фахівців і споживачів.
Рис. 2.4 Етапи прогнозування попиту
Основними джерелами отримання вищеназваної інформації є:
- баланси грошових доходів і витрат (методика з формування річного балансу доходів і витрат населення затверджена Наказом Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь від 12.10.2008г. № 11);
- дані вибіркових обстежень бюджетів домашніх господарств (проводяться організаціями Міністерства статистики та аналізу);
- інформація Міністерства статистики та аналізу про динаміку цін на споживчі товари і послуги;
- статистичні матеріали про динаміку роздрібного товарообігу (складаються організаціями торгівлі та статистики);
- норми раціонального споживання основних продовольчих і непродовольчих товарів;
- матеріали перепису населення;
- довідники, словники, результати наукових досліджень, публікації в наукових періодичних виданнях;
- дані про виконання касових планів банків;
- прогнози розвитку економіки на поточну, середньострокову та довгострокову перспективу.
Процес прогнозування попиту включає дев'ять етапів (рис. 2.4).
Прогнозування попиту йде від загального до приватного:
- прогноз загального (сукупний обсяг попиту на товари і послуги) обсягу попиту;
- прогноз макроструктури попиту (на продовольчі та непродовольчі товари);
- прогноз попиту на окремі товари;
- прогноз мікроспроса (попиту певного сегмента ринку в розмірі асортиментної структури).
Прогнозування загального обсягу купівельного попиту здійснюється із застосуванням статистичних, економіко-математичних, методів логічного зв'язку.
Баланс грошових доходів і витрат населення розробляється на трехсмежний період і дозволяє визначити загальний обсяг і структуру грошових доходів і витрат населення, розрахувати реальні і номінальні доходи, а також купівельну спроможність населення. Він характеризує обсяг і джерела грошових витрат населення, а також розміри і структуру грошових доходів і заощаджень населення. Баланс містить дохідну і видаткову частини і формується у вигляді таблиці (табл. 2.3)
Річний баланс грошових доходів і витрат населення
| № п / п | Найменування показника | № п / п | Найменування показника |
| Грошові доходи | Грошові витрати і заощадження | ||
| 1 | Оплата праці | 1 | Купівля товарів і оплата послуг |
1.1.2 |
в тому числі: фонд заробітної плати оплата праці, одержана з-за кордону |
1.1.2 |
в тому числі: купівля товарів оплата послуг |
| 2 | Доходи працівників від організацій, що не враховуються в складі фонду заробітної плати | 1.2.1.2.1.2.1.2.1.2.1.2.1.2.1.2. 1.2.9 |
з них: послуг житлово-комунального господарства, включаючи послуги готелів побутові послуги послуги освіти медичні, санаторно-оздоровчі та туристично-екскурсійні послуги послуг культури, фізичної культури і спорту транспортні послуги послуги зв'язку інші платні послуги витрати громадян в особистих поїздках за кордон |
| 3 | Доходи від підприємницької та іншої діяльності, що приносить дохід | ||
3.3.2 |
з них: доходи індивідуальних підприємців від підприємницької діяльності доходи фізичних осіб від іншої діяльності, що приносить дохід |
2 | Обов'язкові платежі, добровільні внески та інші платежі |
2.2.2.2.2.5 |
в тому числі: податки і збори внески до Фонду соціального захисту населення профспілкові внески страхові внески інші платежі |
||
| 4 | Трансферти населенню | ||
4.1 |
в тому числі: соціальні трансферти населенню |
||
4.1.4.1.4.2 |
з них: пенсії та допомоги стипендії інші трансферти населенню |
2.5.2.5.2.5.2.5 .2.5.2.5.6 |
з них: внески в громадські об'єднання відсотки за користування кредитами придбання лотерейних квитків будівництво житла витрати громадян на відшкодування витрат за перебування в медвитверезник |
4.2.4.2.4.2. 3 |
з них: страхові виплати виграші по лотерей інші трансферти |
||
а б в г |
з них: відшкодування витрат інвалідам Великої вітчизняної війни відшкодування матеріальної та моральної шкоди виплати пільг і компенсацій населенню, постраждалому внаслідок катастрофи на ЧАЕС виплати на будівництво житла, реконструкцію або купівлю житла |
3 | Зміна заборгованості населення за кредитами |
| 4 | Заощадження | ||
4.4.4.3 |
в тому числі: приріст вкладів у банках придбання цінних паперів сальдо купівлі-продажу дорогоцінних металів у вигляді зливків |
||
| 5 | Надходження від продажу продукції сільського господарства | ||
| 6 | Доходи від власності | ||
6.6.6.3 |
в тому числі: відсотки за депозитами дивіденди інші доходи від власності |
||
6.3.6.3.2 |
з них: доходи від використання (здавання в найм) майна, що перебуває у власності доходи від інвестицій, отримані з-за кордону |
||
| 7 | Інші доходи | ||
7.7.2 |
в тому числі: сальдо отриманих і відправлених населенням грошових переказів інші надходження |
||
7.2.7.2.2 |
з них: надходження від продажу товарів через магазини комісійної торгівлі надходження від продажу брухту чорних і кольорових металів, макулатури та іншого вторинної сировини |
||
| 8 | Всього грошових доходів | 5 | Всього грошових витрат і заощаджень |
| 9 | Перевищення витрат над доходами | 6 | Перевищення доходів над витрат |
| 10 | Баланс | 7 | Баланс |
У дохідній частині балансу відображаються дані про надходження грошових коштів населення з різних джерел, а у видатковій - всі витрати населення, пов'язані з купівлею товарів та оплатою послуг. Балансують статтями є статті "Перевищення витрат наддоходамі" (в дохідній частині балансу) і "Перевищення доходів над витратами" (у видатковій частині балансу), які характеризують собою зменшення або збільшення залишку готівки у населення, ввезення грошей в даний регіон (область, місто) або виведення з нього.
На основі балансу розраховуються загальний обсяг грошових доходів населення, загальний обсяг наявних доходів населення (грошові доходи за вирахуванням обов'язкових платежів і внесків), реальні грошові доходи населення (грошові доходи, скориговані на індекс споживчих цін), грошові витрати і заощадження населення.
Прогноз балансу грошових доходів і витрат населення розробляється в такій послідовності:
1) визначається загальна сума доходів з урахуванням змін в прогнозованому періоді.
2) розраховуються обов'язкові платежі та нетоварні витрати.
3) обчислюються обсяги грошових коштів, які будуть | спрямовані на купівлю товарів (купівельні фонди). Купівельні фонди (ПФ) - частина грошових доходів, призначених для покупки товарів і оплати послуг. Їх величина визначається як різниця між сумою грошових доходів і нетоварних витрат.
4) визначається сума витрат за статтею «Покупка товарів» з прогнозуванням обсягів продажів, з урахуванням купівельних фондів і ступеня охоплення ними роздрібного товарообігу. Обсяг коштів, які можуть бути спрямовані на купівлю товарів населенням, являють собою суму купівельних фондів та суму перевищення доходів (витрат) над витратами (доходами) (П д / р):
ПТН=ПФ ± П д / р.
5) визначається розмір перевищення доходів (витрат) над витратами (доходами) як різниця між загальною сумою доходів і витрат. Знак "+" означає перевищення доходів, знак "-" - перевищення видатків.
За даними балансу доходів і витрат населення розраховується ємність ринку (можливий обсяг реалізації товарів), яка складається з трьох елементів - покупок товарів місцевим населенням (п'ятниця), покупок товарів приїжджим населенням (інорайонного попит) (ІС), покупок товарів організаціями та установами соціальної сфери (ТУС):
Ер=ПТН ± ІС + ТУС;
ІС=Т - ПФ ± С - ТУС
ІС=Т - (ТДС * Ч) - ТУС,
де Т - роздрібний товарообіг;
"±" - сальдо між ввезенням і вивезенням;
ТУС - продаж товарів установам соціальної сфери;
Тдс - товарооборот;
Ч - чисельність покупців.
Для прогнозування макроструктури попиту використовують дані про тенденції розвитку макроекономічних параметрів, продажів продовольчих і непродовольчих товарів (реалізований попит), динаміці грошових доходів, матеріали вибіркового обстеження домашніх господарств. Прогнозування здійснюється з використанням методів екстраполяції, економіко-математичних методів, експертних оцінок, коефіцієнта еластичності попиту на продовольчі »(непродовольчі) товари від загального обсягу попиту. Екстраполяція - метод визначення майбутніх, очікуваний значень економічних величин, показників на основі наявних даних про їх зміну в минулі роки.
Метод експертних оцінок - метод кількісних і якісних оцінок процесів, явищ, показників, вироблених експертами на основі їх суджень, досвіду.
Серед економіко-математичних методів для прогнозування попиту в разі стійкої тенденції його зміни на продукти харчування більшою мірою підходить формула лінійного зв'язку
у=а + bt,
або
у=а + bx (однофакторний модель),
де у - обсяг попиту на продовольчі (непродовольственни!) товари;
а і b - параметри рівняння;
t - часовий фактор, порядковий номер року;
х - найважливіший фактор, що визначає обсяг попиту;
для непродовольчих товарів ступенева функція
Y=ахь,
де х - загальний обсяг попиту (розмір купівельних фондів).
Більш точні результати дослідники отримують при застосуванні багатофакторної економіко-математичної моделі типу
Y=ао + а1х1 + ... аnхn,
де Y - обсяг прогнозованого попиту по групі товарів;
а0, а1 ... аn - параметри рівняння;
х1, х2 - фактори, що формують попит.
При прогнозуванні попиту на окремі товари (ця робота проводиться, як правило, на рівні організації торгівлі), вибирають один або комплекс методів на основі графічного дослідження форми залежності результату (у) від факторів (х).
До методів прогнозування мікроструктури попиту відносять такі:
- логіко-економічний - метод зіставлень (аналогій), базується на досвіді розвитку даного процесу і використовується щоб описати, що буде в майбутньому за подібних обставин; експертних оцінок, опитувань (метою проведення опитувань є вивчення структури незадоволеного попиту, відносин покупця до товару, рівню торговельного обслуговування, причин відмови від покупок, намірів і поведінки);
- нормативний, застосовується в тих випадках, коли окремі характеристики або кінцевий стан прогнозованого об'єкта задається у вигляді норми або твердо сформульованої мети, яку намічено досягти в певний момент у майбутньому. У його основі лежать перспективні норми раціонального споживання, (продовольчі товари) або рекомендовані нормативи раціональної забезпеченості населення непродовольчими товарами.
Розрахунок попиту із застосуванням нормативного методу проводиться за формулою
або
де Qniг - прогнозований попит i-того товару, натур. од. вимірювання;
Т0 - обсяг продажів у базисному періоді, кг.шт.;
- Індекс зміни чисельності споживачів, чол.;
Нн - науково-обгрунтована норма споживання в розрахунку на душу населення, кг.шт.;
ФПО - фактичне середньодушове споживання в базисному році, кг. шт.;
н - кількість років від базисного до прогнозованого року;
n - кількість років, необхідне для досягнення норми споживання;
Кс - коефіцієнт зближення середньодушового споживання з раціональної нормою, в середньому за рік в магазині, обслуговуючому певний сегмент ринку (частки одиниць).
Економіко-статистичні методи використовуються для кількісної оцінки впливу факторів на попит і для вивчення динаміки попиту, прогнозування попиту.
У дану групу входять наступні:
1. Метод прогнозування попиту на основі коефіцієнта еластичності попиту від доходів (методика розрахунку коефіцієнта представлена в першому параграфі даної глави). Техніка розрахунку з використанням даного методу описується такими формулами:
де Q - обсяг попиту в натуральному обчисленні в розрахунку на душу населення;
Д - середньодушові грошові доходи;
КСП - коефіцієнт зміни зростання (зниження) попиту для прогнозованого періоду;
Тqq - темп зміни зростання (зниження) грошових доходів населення обслуговується сегмента ринку для прогнозованого періоду, виражений в коефіцієнті (темп зростання у% / 100);
Кел - коефіцієнт еластичності попиту від грошових доходів;
- Середня роздрібна ціна одиниці для прогнозованого періоду, р.
2. Метод прогнозування попиту на основі коефіцієнта еластичності попиту (купівельних фондів) на товар від сукупного обсягу реалізованого попиту.
Технологія розрахунку має наступний вигляд:
де JTn - індекс зміни роздрібного товарообігу по товару n;
Jпф - індекс зміни купівельних фондів (сукупного обсягу попиту);
де ПКН - поправочний коефіцієнт на розмір незадоволеного попиту.
При застосуванні методу структурних моделей попиту використовують дані, отримані в ході вибіркового обстеження домашніх господарств.
Обстеження витрат і доходів домашніх господарств в Республіці Білорусь проводиться вибірковим методом Міністерством статистики та аналізу, який дозволяє поширити дані, отримані по вибіркової сукупності на всю генеральну сукупність тобто на всі сім'ї, які проживають у республіці. Обстеженням охоплено близько шести тисяч сімей. Сім'ї, що потрапили у вибіркову сукупність, ведуть щоденникові записи про щоденні витратах з детальним описом кожного придбаного товару, місця покупки і вартості, щоденному споживанні продуктів харчування, вироблених в особистому підсобному господарстві або отриманих в подарунок, і отриманих протягом досліджуваного періоду доходи з розшифровкою їх джерел.
На підставі такого обліку виявляється: структура доходів і витрат сімей, структура споживчих доходів і витрат сімей в залежності від типу населеного пункту, розміру, складу сім'ї, числа працюючих. Отримана інформація використовується для прийняття управлінських рішень на різних рівнях управління і при прогнозуванні показників розвитку споживчого ринку.
Методичні рекомендації для прогнозування попиту методом структурних моделей попиту (методу опису якісних змін попиту в майбутньому). Суть методу укладена в залежності від переміщення частини населення нижчих груп прибутковості в більш високі. Як відомо, таке переміщення супроводжується зміною структури споживання перших в напрямку наближення до других (закон Енгеля).
Процедура структурного моделювання включає в себе три етапи.
1. Виявлення тенденцій формування споживчих витрат в залежності від розміру грошових доходів.
2. Обгрунтування можливих переміщень населення в майбутньому з нижчої групи прибутковості в більш високі.
3. Оцінка прогнозної структури споживчого попиту в розрізі економічних груп і в цілому по всіх групах населення.
Економіко-математичне моделювання грунтується на застосуванні трендових і регресійних моделей.
Трендові моделі - це рівняння, формалізується закономірності розвитку попиту в звітному періоді, їх використання побудовано за принципом екстраполяції поточних тенденцій розвитку в майбутнє.
Прогнозування попиту з використанням трендових моделей має вигляд:
де - вирівняне середньорічне споживання товарів;
t - порядковий номер року;
a, b - параметри рівняння.
Регресійні моделі - спосіб математичного опису залежності попиту від чинників, що його визначають.
Економіко-математичне моделювання можливо з використанням моделей наступних типів:
- лінійна тимчасова модель y=a + b * t
парабола y=b * t + c * t * експонента y=e * a + b * t
логарифмічна lqy=lqa + blqx
- багатофакторна модель множинної регресії
де y - прогнозна величина попиту;
а0, а1, аn - параметри рівняння;
x1, xn - фактори, що визначають попит.
У методичному плані виділяють чотири етапи аналізу та прогнозування попиту за допомогою економіко-математичних методів:
- логічний (на даному етапі в першому наближенні відбираються істотні фактори, що визначають попит, потім на основі угруповань ранжирування динамічних рядів виявляються загальні тенденції розвитку попиту і напрямок зв'язку між досліджуваними ознаками;
- математико-статистичний (вимірюється сила взаємозв'язку між результатом і факторами, для чого можна розрахувати коефіцієнт варіації V, середньоквадратичне відхилення?, Коефіцієнти парної і множинної кореляції R, коефіцієнт еластичності Кел.
- графічний (з цією метою числові значення факторного ознаки x відкладаються на осі абсцис, значення результатів ознаки y - на осі ординат, потім з'єднують їх лінією, за формою якої вибирається тип рівняння зв'язку (рівняння прямої, параболи, статечна функція);
- етап прогнозування та визначення достовірності отриманих результатів (надійність використовуваної моделі перевіряється за показниками середньої відносної помилки, аппрорксімаціі, довірчий інтервал прогнозу та ін.)
При застосуванні методу економіко-математичного моделювання слід мати на увазі, що динамічний ряд показників повинен бути в 1,5 -2 рази більше прогнозного. Критерієм ефективності прогнозування попиту за допомогою будь-якого методу є зростання споживання ресурсу в розрахунку на душу населення.
Інформація, релевантна "2.3. Купівельний попит як форма прояву потреб і фактор розвитку системи товарного обігу"
- Визначення планового обсягу і структури надходження товарів в організацію.
купівельного попиту (Сп). Вихідним моментом процесу формування товарного забезпечення є визначення потреби в товарах. Основними орієнтирами при цьому є: зростання потреби в товарах, як за загальним обсягом, так і в асортименті; прогнозоване зростання товарообігу і прибутку і зміну величини товарних запасів. Основу проведення планових розрахунків становлять раніше обгрунтовані - 4. Грошова система
форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена національним - 4. ГРОШІ ЯК РОЗВИНЕНА ФОРМА ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН
купівельної спроможності. Вона виникає, якщо кількість грошей в обігу перевищує суму цін на вироблені - Питання 24 Товарне господарство
як сукупність фізичних і розумових здібностей до праці. При розвиненому товарному господарстві в товари перетворюються не тільки продукти праці, але й фактори виробництва (засоби виробництва і робоча сила). У товарному господарстві праця виробника стає не тільки відокремленим, а й приховано-громадським, оскільки товари виробляються для задоволення потреб інших - 59. СПОЖИВЧЕ ПОВЕДІНКА
купівельного вибору. Бажання стає вибором, а індивідуум - покупцем, коли його переваги ведуть до реальних покупок на ринку. Однак вибір, на відміну від бажань, обмежений цінами і доходом. Твердження про те, що люди мають переваги, підтверджує факт, що вони насправді ранжируют різні товари та послуги у відповідності зі своїми смаками. Структурним елементом - 5.1. Закон попиту
купівельний попит і гроші на покупку даного блага знизяться і - I 1ереоріентіруются »на покупку взаємозамінних або ідентичних благ з аналогічними споживчими властивостями. У тенденціях зміни спро- - 1. ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО, ТОВАР І ГРОШІ
як загальний еквівалент товарів. Гроші - товар особливого роду, який має внутрішню вартість, і через цей товар вимірюється вартість; 2) споживча вартість - форма прояву вартості, укладеної в товарі, що знаходиться у відносній формі вартості; 3) гроші як форма загальної обмінності. Однією з рис, що характеризують сутність грошей, є їх загальна безпосередня - Товарне виробництво
якесь благо, натомість змушений поступатися, віддавати інші блага. Відбувається товарообмін. Таким чином, товарне виробництво - це така суспільна форма виробництва, при якій продукти виробляються не для власного споживання, а для задоволення потреб інших за допомогою обміну, купівлі-продажу на ринку. Можна укласти, що товар - це продукт праці, призначений для обміну - Загальна форма вартості
якогось одного товару-еквівалента, який найбільш часто вступає в обмін і, отже, який охоче всі беруть, бо на нього найбільш легко виміняти будь-який інший товар. Цей товар вже виступає в ролі загального еквівалента, а всі інші товари перебувають у відносній формі вартості. Так, у регіонах переважного розвитку скотарства у стародавніх народів таким товаром неодмінно - Міжнародні зіставлення ВВП
купівельної спроможності (ПКС) національних валют. Основними показниками, що розраховуються в рамках міжнародних зіставлень, є: - паритети купівельної спроможності (ПКС), що представляють кількість одиниць валют, необхідне для покупки повного стандартного набору товарів і послуг, який можна купити за одну грошову одиницю базової країни (або одну одиницю спільної валютної групи - Стійкість і складність асортименту.
купівельних потоків), тим вище швидкість реалізації товарних запасів, тим менше потреба в їх нарощуванні. Розміри, стан торговельної та складської мережі, наявність торгового устаткування. Не багато торговельні організації мають достатньо місткі складські приміщення, щоб зберігати навіть місячні запаси товарів різноманітного асортименту, тоді їм доводиться орендувати приміщення під склади. - 1. ЦІНА. ЦІНОУТВОРЕННЯ
купівельного рішення. Ціни регулюють: економічні процеси (включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг); окремі купівлі та продажу товарів споживачам. У сукупності всі разом узяті ціни являють собою єдиний, цілісний ціновий механізм. Процес прийняття рішень, що включає в себе встановлення ціни на товар або послугу, називається