| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.4 Принципи наукової організації праці в управлінні виробничим колективом |
||
|
Перший принцип - комплексність. Він полягає в тому, що проблема вдосконалення організації праці в управлінні виробничим колективом повинна вирішується всебічно, тобто з урахуванням всіх аспектів - організаційних і правових, кібернетичних і технічних, економічних і соціальних, психологічних і фізіологічних. Організаційні аспекти мають на увазі встановлення певного порядку проведення роботи по кожному напрямку НОТ, вдосконалення складу, форм і методів, взаємодії особистих і речових елементів у праці службовців. Безпосередньо з організаційними пов'язані правові аспекти, покликані забезпечити суворе відповідність прав і відповідальності кожного працівника і колективу в процесі здійснення покладених на них завдань і функцій. Кібернетичні аспекти передбачають вдосконалення системи управління виробничим колективом шляхом оптимізації процесу прийняття та реалізації управлінських рішень на основі використання зворотних зв'язків, виявлення неефективних ланок, розробки відповідних алгоритмів. Технічні аспекти припускають виявлення та реалізацію можливостей ефективного використання сучасних засобів обчислювальної, документаційною та комунікаційної техніки в праці службовців для підготовки первинної інформації, її обробки та передачі. Економічні аспекти полягають у порівнянні витрат і результатів праці службовців і на цій основі - у створенні важелів і стимулів, покликаних забезпечити справне функціонування органів управління діяльністю підприємства і його підрозділів при одночасному постійному скороченні витрат на їх утримання, як головна умова функціонування ринкового механізму. Соціальні аспекти полягають у підвищенні змістовності праці службовців шляхом виключення монотонних, утомливих, нераціональних робіт при одночасному розширенні кола завдань, що вимагають творчих зусиль, у використанні обчислювальної техніки, інформаційних шляхів, відео та аудіотехніки. Психологічні аспекти включають комплекс заходів, спрямованих на забезпечення сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, і повинні враховуватися при підборі і розстановці кадрів, формуванні нових підрозділів або реорганізації діючих, створенні тимчасових груп для вирішення певних завдань. Фізіологічні аспекти стосуються заходів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людей. Вони визначаються санітарно-гігієнічними, ергономічними і естетичними вимогами, які повинні враховуватися при вирішенні питань організації і оснащення робочих місць службовців, встановлення раціональності режимів їх праці та відпочинку з урахуванням особливостей розумової праці. Всі названі аспекти найчастіше проявляються не порізно, а в різних поєднаннях, в сукупності. Принцип комплексності передбачає також проведення роботи не за якомусь одному напрямку НОТ, а по всіх напрямках, не по одному окремому працівнику, а по всьому складу працівників, що виконують ту чи іншу функцію. При такому підході заходи щодо НОТ дають більший ефект, ніж при локальному вирішенні окремих питань. Другий принцип - системність. Якщо принцип комплексності виражає вимога повноти розгляду об'єкта по всіх його елементів, тобто в даному випадку вдосконалення праці службовців в усіх напрямках, по всьому управлінському циклу з охопленням всіх аспектів, то принцип системності припускає їх взаємне узгодження, ув'язку, усунення протиріч, що виявляються при їх спільному, а не ізольованому розгляді. У результаті такого підходу створюється система організації праці, в рамках якої всі її елементи взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективного функціонування всієї системи. Найбільш повноцінне вирішення питань організації праці службовців досягається лише в тому випадку, якщо при цьому забезпечується взаємна ув'язка її з заходами, спрямованими на вдосконалення організації виробництва і управління, а також з машинізацією і автоматизацією процесів управлінської діяльності. Третій принцип - регламентація. Впровадження наукової організації праці завжди передбачає більшу чи меншу ступінь регламентації при прийнятті відносяться до неї рішень. Принцип регламентації означає встановлення і суворе дотримання певних правил, положень, вказівок, інструкцій, нормативів, заснованих не так на свавілля, волюнтаризмі осіб, наділених владою, а на об'єктивних закономірностях, властивих організації праці в умовах ринкової економіки. Регламентація змісту праці службовців підприємств покликана вирішувати такі завдання: ? найбільш повною мірою визначити перелік функцій, робіт і операцій, які повинні бути покладені на службовців відповідно з цілями і завданнями підприємства; ? визначити зміст, обсяг, періодичність та форми інформації, необхідної для виконання службовцями покладених на них функцій, робіт і операцій; ? розподілити функції, роботи і операції між структурними підрозділами і ланками підприємства відповідно до принципів раціонального розподілу праці та побудови організаційних структур. Регламентувати результати праці службовців означає вирішити такі основні завдання: ? встановити перелік показників, що характеризують найважливіші результати діяльності службовців підприємства в цілому і кожного структурного підрозділу, виходячи з головного критерію - ступеня впливу розглянутих приватних результатів на реалізацію кінцевих цілей і завдань всього колективу підприємства; ? встановити порядок кількісної оцінки кожного показника, що характеризує результати колективної і індивідуальної праці службовців; ? створити основу об'єктивної оцінки розвитку творчої активності службовців, визначення внеску кожного колективу і працівника в досягнення загальних результатів діяльності підприємства, зосередити увагу працівників, в першу чергу, саме на них. Четвертий принцип - спеціалізація. Так само як виробничі процеси, процеси управління та інженерно-технічного забезпечення виробництва потребують спеціалізації, тобто в такому їх побудові, при якому за кожним структурним підрозділом підприємства, а отже, за кожним трудовим колективом постійно закріплюються певні об'єкти діяльності - види продукції, технологічні процеси, функції, роботи. Спеціалізація є необхідною передумовою застосування прогресивних методів і засобів праці, підвищення його продуктивності, поліпшення якості роботи. Стосовно до праці службовців, що становлять частину виробничого колективу, принцип спеціалізації полягає в закріпленні за кожним підрозділом певних функцій, робіт і операцій з покладанням повної відповідальності за кінцеві результати його діяльності у виробництві. П'ятий принцип - стабільність. Робота колективу не може бути успішною, якщо його склад постійно змінюється, якщо також часто змінюються його завдання та функції, немає усталеної системи їх виконання. Таке положення справедливо для будь-якого трудового колективу, але особливо негативно воно позначається на діяльності підприємства, якщо стосується службовців, оскільки у результатах їхньої праці, як у фокусі, відображаються успіхи і невдачі не тільки їх власної роботи, а й праці робітників, ступінь використання організованих, технічних, економічних і соціальних чинників зростання ефективності суспільного виробництва. Тому відповідно до принципу стабільності не можна допускати необдуманих перестановок і перебудов в управлінні виробничим колективом. Разом з тим фактори, що обумовлюють організацію праці службовців і систему управління виробничим колективом, не є постійними величинами. У міру зміни виробничої структури підприємства, чисельності працюючих, ступеня оснащеності основними виробничими фондами та інших факторів природно може виникнути необхідність внесення відповідних змін до структури управління, спеціалізацію управлінських служб, а отже, і в організацію праці службовців. У цих умовах повинна бути забезпечена можливість таких змін без порушення нормального режиму виконання функцій управління та інженерно-технічного забезпечення виробництва. Шостий принцип - цілеспрямоване творчість. Цей принцип полягає в досягненні двох взаємозалежних цілей: забезпечити творчий підхід при проектуванні та впровадженні наукової організації праці службовців і максимально використовувати творчий потенціал службовців в їх повсякденній діяльності. Нововведення в області організації праці та управління проходять ті ж стадії, які характерні для творчого процесу в будь-якій галузі науки і техніки: аналіз існуючої практики та склалися в ній суперечностей; вивчення досягнень науки і передового досвіду; генерація ідеї; підготовка і проведення експерименту; аналіз його результатів - як позитивних, так і негативних; внесення необхідних корективів; визначення можливостей сфери застосування нововведення і прийняття відповідного рішення; творче використання його в конкретних умовах. Розглянуті принципи наукової організації праці в управлінні виробничим колективом виражають лише найважливіші вимоги, які за своїм змістом специфічні для даного випадку. З одного боку, вони можуть мати більш загальне значення при вирішенні організаційних завдань з урахуванням специфіки їх змісту. З іншого боку, при вирішенні питань організації праці службовців слід керуватися, поряд із зазначеними принципами, також вимогами економічних законів і принципів, мають більш загальне значення, у тому числі таких, як закон економії часу, закон зміни праці, закон розподілу по праці, принцип плановості та ін |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7.4 Принципи наукової організації праці в управлінні виробничим колективом" |
||
|
||