Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
П.Г. Перерви, Н.І. Погорєлов, В.Г. Дюжев. Економіка і організація праці, 2006 - перейти до змісту підручника

8.1 Основні види розподілу праці в управлінні виробничим колективом

Одним з найважливіших напрямків роботи з наукової організації праці службовців є створення раціональної системи поділу праці та кооперації в процесі управління виробничим колективом як в рамках первинного підрозділу, так і підприємства в цілому.
Під терміном «розподіл праці» в даному випадку розуміється розмежування діяльності працівників в процесі виконання функцій управління та інженерного забезпечення виробництва, а під терміном «кооперація» - спільна участь працівників в одному або декількох пов'язаних між собою процесах управлінського та інженерної праці. Стосовно до службовцям основне завдання поділу праці та кооперації полягає в тому, щоб забезпечити ефективне, якісне виконання покладених на них функцій шляхом найбільш доцільною спеціалізації працівників (з урахуванням їх інтересів) і колективів підрозділів, суворого розмежування сфери їх компетенції, прав і відповідальності, встановлення чіткого взаємодії всіх учасників спільної роботи.
Поділ праці та кооперація взаємопов'язані і взаємозумовлені. Це виражається в тому, що розчленовування процесу управління виробничим колективом на окремі складові частини із закріпленням їх за певними працівниками чи групами працівників значною мірою зумовлює і форми взаємодії останніх.
Виходячи з принципу системності поділу праці службовців має розглядатися як частина загальної системи розподілу праці у виробничому колективі. Це означає необхідність при вирішенні питань розмежування функцій і забезпечення спільної роботи службовців передбачати встановлення тісної взаємодії їх з робітниками, насамперед з бригадирами, які виконують управлінські функції, а також з громадськими організаціями.
Поділ праці та кооперація у системі управління виробничим колективом припускають аналіз і синтез процесів діяльності службовців за функціональним, програмно-цільовим, технологічного, посадовій і кваліфікаційному ознаками. Тим самим те чи інше розподіл і кооперація праці службовців по суті характеризують відповідну форму організації їхньої праці.
Поділ праці у сфері управління передбачає розмежування діяльності працівників апарату управління в процесі спільної праці, відокремлення їх у самостійні види робіт, а також виділення і утворення спеціальних підрозділів, окремих виконавців для виконання однорідних управлінських робіт. Основними ознаками поділу управлінської праці є: технологічна однорідність робіт, виконуваних функцій і професійно-кваліфікаційні характеристики виконавців. Відповідно цим ознаками існують наступні три форми поділу праці службовців: технологічна, функціональна та професійно-кваліфікаційна.
Технологічне поділ праці службовців передбачає його розчленування за видами робіт та операцій з відповідної спеціалізації працівників. Так, діяльність керівників складається, в основному, з організаційно-адміністративних робіт, які органічно поєднуються з виконанням аналітичних робіт, що пов'язано з підготовкою та прийняттям найбільш важливих рішень, що мають принципове значення для функціонування керованого об'єкта. Основним видом діяльності фахівців є аналітико-конструктивна робота. Поряд з цим частину робочого часу фахівців при виконанні покладених на них функцій використовується для організаційної роботи, необхідної для реалізації розроблених ними рішень. Технічні виконавці виконують інформаційно-технічну роботу. Деякі з них, наприклад, секретарі, зайняті, крім того, організаційно-технічним обслуговуванням керівників.

Ступінь глибини технологічного поділу праці (диференціації трудових дій) різна для різних категорій службовців. З цієї позиції розрізняють цільове, предметне і пооперационное поділ праці.
Найменш диференційований працю працівників, за якими закріплені не окремі операції або завдання, а широке коло обов'язків, пов'язаних з керівництвом діяльності колективу для досягнення необхідних цілей, тобто з виконанням організаційно-адміністративних робіт. У цьому випадку необхідно говорити про цільове розподілі праці між відповідними категоріями службовців.
Менша ступінь диференціації праці властива працівникам, за якими найчастіше закріплюється рішення однієї, або декількох однорідних або пов'язаних між собою завдань, кожна з яких складається з комплексу аналітичних і конструктивних робіт. Дану форму поділу праці службовців, користуючись відомою аналогією зі спеціалізацією виробництва, можна назвати предметною.
Найбільш диференційований працю працівників, за кожним з яких закріплені окремі, не пов'язані між собою однорідні операції, наприклад, інформаційно-технічні. У цьому випадку має місце пооперационное поділ праці.
Як зазначалося в розділі 7, виходячи зі змісту праці, у сфері управління можна виділити три взаємопов'язаних, але різних види розумової праці: управлінський, евристичний і операторний. Кожен з цих видів праці характеризується відповідними видами робіт і типами операцій, класифікація яких обумовлює віднесення службовців до різних категорій (керівники, фахівці, технічні виконавці).
Отже, технологічне розподіл праці сприяє розмежуванню діяльності службовців за ознакою зайнятості виконанням робіт, однорідних за змістом. Подальший аналіз робіт, здійснюваних різними категоріями службовців, дозволяє деталізувати їх на окремі типи операції, які можуть бути представлені потім у вигляді класифікатора операцій. Такий класифікатор дозволить встановити перелік операцій, для яких надалі доцільно розробити технологію їх виконання в рамках конкретних функцій управління. Розробкою процедур виконання робіт (операцій) за функціями управління та інженерного забезпечення досягається раціональне вирішення питань технологічного поділу.
Функціональний поділ праці службовців нерозривно пов'язане із створенням структурних підрозділів і служб, спеціалізованих на виконанні різних функцій управління.
Під функцією управління розуміється специфічна форма цілеспрямованого впливу апарату управління на ту чи іншу сторону діяльності керованого об'єкта, необхідну для нормального функціонування відповідно до його призначення.
Відповідно з функціями управління здійснюється поділ праці і спеціалізація працівників функціональних служб і підрозділів.
Функціональний поділ праці службовців передбачає розмежування їх діяльності залежно від функціонального призначення робіт, а також визначає роль і місце окремих груп працівників, що у процесі управління.
Правильному визначенню переліку функцій управління, удосконалення функціонального поділу праці сприяє системно-функціональний аналіз діяльності апарату управління.
Сутність такого аналізу полягає у визначенні параметрів структури змісту функцій, використанні математичних і графічних засобів для відображення функцій та їх поєднань. Проведена на цій основі їх формалізація дозволяє порівнювати функції в однорідних підрозділах і ланках системи, зіставити фактично виконану роботу з передбаченою і виробити пропозиції щодо поліпшення функціонального поділу і кооперації праці в апараті управління виробничим колективом.

Професійно-кваліфікаційний поділ праці службовців засноване на розподілі обов'язків і розмежування обов'язків і розмежування відповідальності між працівниками з урахуванням займаної посади, ступеня складності доручених робіт і необхідної для цього кваліфікації з метою забезпечення максимально можливого їх відповідності. Одним з найважливіших принципів поділу праці службовців є недопущення завантаження їх роботами або операціями, які можуть бути виконані менш кваліфікованими працівниками.
Професійно-кваліфікаційне поділ праці регламентується Кваліфікаційного довідника посад службовців, в якому для кожної посади визначається коло обов'язків, вказується, що повинен знати працівник, і встановлюються кваліфікаційні вимоги (освіта і стаж роботи за фахом).
Раціональне використання працівників відповідно до їх кваліфікації можливе лише за наявності обгрунтованих пропорцій між різними посадовими і кваліфікаційними групами. При вдосконаленні професійно-кваліфікаційного поділу праці слід керуватися розробленими в галузях нормативами співвідношень чисельності інженерно-технічних працівників і допоміжного технічного персоналу. За відсутності таких нормативів необхідно за допомогою фотографії або самофотографии робочого часу виявити зайнятість працівників невластивими функціями і внести відповідні зміни до штатного розкладу.
Поряд з використанням Кваліфікаційного довідника посад службовців для закріплення кола обов'язків по кожному виконавцю слід розробляти посадову інструкцію, а при необхідності (наприклад, при збільшенні обсягу робіт) і посадові обов'язки.
Роль і місце працівників на підприємстві, їх обов'язки безпосередньо пов'язані зі структурою апарату виробництва, тобто за наявності функціональних служб в цехах, начальник цеху приділяє більшу увагу керівництва цими службами, координації їх діяльності та задоволенню потреб цеху в сировині, матеріалах, інструментах та обслуговування відповідних підрозділів. Тому у нього залишається мало часу для керівництва ділянками цеху, розстановки робочих, виховної роботи. Інше становище створюється при централізації функцій управління, коли спеціалізовані служби підприємства або його структурні підрозділи забезпечують цехи всім необхідним. У цих умовах підвищується роль начальника цеху як організатора і вихователя колективу, він може приділяти більше уваги вдосконаленню організації виробництва і праці. Одночасно підвищується відповідальність за покладену роботу у керівників і фахівців функціональних служб, централізованих в масштабах підприємства або його великих підрозділів.
При перебудові організаційних структур виробництва і управління неминуче виникає необхідність перегляду сформованих форм поділу праці службовців. Так, в період підготовки та освоєння виробництва нової продукції нерідко практикуються програмно-цільове управління, при якому традиційна форма кооперацій функціональних структурних підрозділів доповнюється створенням комплексних бригад, де над вирішенням спільної завдання одночасно працюють представники різних спеціальностей і функціональних підрозділів. Таким чином, питання розподілу праці в управлінні виробничим колективом складають комплекс взаємопов'язаних завдань.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 8.1 Основні види розподілу праці в управлінні виробничим колективом "
  1. Яка структура організаційно-економічних відносин?
    Види; - форми організації господарської діяльності (натуральне і товарно-ринкове господарство); - управління економікою (стихійно-ринкове і державно-планове регулювання). Структура організаційних відносин зображена на рис. 2.3. {Foto16} Види організаційно-економічних відносин. Зазначені на рис. 2.3 види організаційно-економічних відносин мають, як ми побачимо в
  2. 2. Види поділу праці
    поділу праці дамо характеристику різних його
  3. 58. Соціальна структура трудової організації
    основної діяльності: керівники, фахівці, технічні виконавці, основні і допоміжні робітники, учні, працівники воєнізованої та сторожової охорони, пожежної охорони, працівники науково-дослідних і конструкторсько-технологічних підрозділів. До складу непромислового персоналу включають працівників житлово-комунального господарства, культурно-побутового та медико-санітарного
  4. Приватне поділ праці як основа загального його поділу
    види трудової діяльності, виникаючи, трансформуючись і відособляючись, тим самим створюють базу для формування нових великих родів господарської діяльності. До таких нових утворень відносяться комунальне господарство, агропромисловий комплекс (АПК), інфраструктура, наукове виробництво. Ці нові великі сфери суспільного виробництва сформувалися на якісно новій основі - шляхом
  5. 3. Структура відносин відокремлення та усуспільнення виробництва
    поділу праці й усуспільнення виробництва є їх характеристика з точки зору виникаючих відносин виробництва. З'ясування їх природи і структури - найважливіша передумова для розкриття механізму взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. У структурі виробничих відносин необхідно розрізняти відносини, що виражають процес поділу праці й усуспільнення
  6. Види МРТ.
    Розподіл праці між регіонами однієї і тієї ж країни; б) міжнародне - поділ праці між окремими країнами. 2. Функціональне: а) загальне - розподіл праці між великими сферами матеріального і нематеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок та ін.), б) приватне - поділ праці всередині великих сфер за галузями і підгалузями (наприклад, таким, як
  7. Галузеве і територіальний поділ праці
    поділу праці слід виділити галузеве і територіальний поділ праці. Галузеве розподіл праці зумовлюється умовами виробництва, характером використовуваної сировини, технології, техніки та продукту, що випускається. Територіальне поділ праці характеризується просторовим розміщенням різних видів трудової діяльності. Його розвиток зумовлюється як відмінностями в
  8. Міжнародний поділ працю
      поділу праці (що відбуваються насамперед під впливом НТР). Сам термін «міжнародний поділ праці», з одного боку, традиційно висловлює процес стихійного розподілу виробничих обов'язків між націями, спеціалізацію окремих країн на певних видах продукції. З іншого боку, виробничі обов'язки планомірно розподіляються всередині та між фірмами. Отримує дуже
  9. Система гуманізації праці
      праці дає можливість працівникам у рамках бригади здійснювати зміну праці на основі освоєння суміжних професій та спеціальностей, погоджувати найбільш зручний графік роботи для кожного члена бригади, проявляти технічну творчість і раціоналізацію виробничого процесу. Це дозволяє скоротити або усунути монотонність або одноманітність трудових операцій, кращим чином використовувати
  10. Суспільний поділ праці
      основному на вирощуванні та приготуванні кормів, а інші займуться тільки відгодівлею тварин, то витрати виробництва істотно скоротяться і у тих, і у інших. З плином часу з'ясовується, що економії на витратах виробництва можна добитися шляхом відокремленого заняття м'ясним і молочним тваринництвом. Таким чином, відбувається відокремлення рослинництва від тваринництва, а потім всередині
  11. ГЛАВА 3. УПРАВЛІННЯ У ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ
      розподілу і кооперації праці в системі суспільного виробництва. Проблема функцій управління, а значить, і змісту управління залишається дискусійною протягом декількох десятиліть. Практично всі дослідники-управлінці не могли обійти цей центральний питання теорії управління. Зокрема, в якості функцій управління в будь-якій сфері пропонується виділяти наступні:
  12. Глава 12. Система управління сучасним підприємством
      основні види маркетингу Сьогодні надзвичайно важливу роль в успішному розвитку підприємства відіграє наукова система управління, зокрема, маркетингова діяльність, причому більш значну, ніж впровадження нової техніки і технології. Величезний досвід науково обгрунтованого управління підприємствами накопичили США і Японія. Мета теми - розкрити сутність, основні форми та методи сучасного управління
  13. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
      основні функції і принципи? 3. Охарактеризуйте організаційні форми управління. 4. Розкажіть про основні методи і вимогах до управління. 5. У чому сутність економічної демократії? 6. Дайте характеристику основних ланок менеджерів. 7. У чому полягає історичний характер категорії «маркетинг»? 8. Проаналізуйте основні види маркетингу. 9. Назвіть принципи маркетингу.
  14. Поділ праці: яке його значення?
      види такого поділу праці: 1. Індивідуальна спеціалізація - зосередження діяльності людини на якомусь особливому занятті, оволодіння певною професією, спеціальністю. 2. Поділ праці на підприємстві (виділення в трудовому колективі різних видів робіт, операцій). 3. Відокремлення творчої діяльності в масштабах галузі, виду виробництва (наприклад, електроенергетика,
  15. 15.1 Зміст роботи з впровадження НОТ службовців
      основної роботи і час обслуговування робочого місця. Рис. 15.3 Критерії застосування методів вивчення витрат робочого часу {foto64} Рис. 15.4 Класифікація витрат робочого часу службовців {foto65}? Час підготовчо-заключної роботи - це витрати часу, пов'язані з прийманням і здачею зміни, підготовкою та прибиранням робочого місця і т.д. Окремі види робіт можуть
  16. 7. Наслідки поділу праці
      поділ праці посилює вроджене нерівність людей. Постійне виконання специфічних завдань ще сильніше адаптує людей до вимог виробленої роботи; у них розвиваються одні вроджені здібності і гальмується розвиток інших. Виникають професійні типи, люди стають фахівцями. Поділ праці розбиває процеси виробництва на окремі завдання, багато з яких
© 2014-2022  epi.cc.ua