| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1 Питання про селянської громаді: слов'янофільство і «російський соціалізм» |
||
|
Ставши великої військової європейською державою, Росія з пере ^ вим успіхом підтримувала цей зовнішньополітичний статус, внутрішнього життя продовжувала відрізнятися від інших Євро держав більш, ніж будь-які дві з них один від одного. Тому за * мірно, що російська громадська думка не могла обмежитися! міркою на свій аршин західних політекономічних шкіл та | мої »і викроювала напрямки, що наполягали на якісно! бом шляху розвитку країни. Найголовнішими з них стали славяноа ство і народництво. «Національна система» Ф. Ліста, оскаржуючи Універсалі рекомендацій «космополітичної економії», наполягала на ^ образів Німеччини для того, щоб підняти се з рівня відносите відсталою західної країни на рівень передової. Російські «з оскаржуючи універсальність західного досвіду, намагалися за отст (тио Росії побачити переваги її самобутнього, відмінного i ладного, шляхи розвитку. Інститутом, визначальним цей ос ^ шлях зі своєрідними формами виробництва, слов'янофіли джерела проголосили російську сільську громаду. Підкреслимо, що слов'янофільство і народництво імен ші тимчасові, соціальні, інтелектуально-психологічно струми. Слов'янофільство виросло з «філософічних» спороа | лонах «молодий Москви» у роки царювання самодержця-жа ма Миколи I. Слов'янофіли були в більшості своїй Бога поміщиків, схильні до патріархальної ідилії. Самий романтична з них, Костянтин Аксаков (1817-1860), писав напередодні про i мп 344 кріпосного права, що « для багатьох маєтків, власне для оброчних, влада поміщика служила скляним ковпаком, під яким селяни могли жити самобутньо, вільно, навіть не боячись втручання-| н '| [ьства станових, а особливо рятуючись від піклувальної пра-ішельства »1. Споконвічні самодостатні «земські» початку російсько-к> селянського «iviipa» (a «Mip» означає одночасно «згода» і | іселенную ») Аксаков протиставляв створеної Петром Великим за західними зразками регулярної імперської державності, сту державних установ і государстпенной заботлівос-Споконвічно російська, що йде з глибин православ'я шлях громад- 0 «земства» був у вченні слов'янофілів протиставлений захід-iy шляху раціоналізму, «зовнішньої пов'язаності» і «индивидуаль- 1 ізольованості» , «життя контракту та договору». Громада -. договірна, а побутова »,« це не контракт, не угода, це проявле ня народного духу ». Склавшись як своєрідний різновид національного t" ч. штізма консервативної складки, слов'янофільство міркувало> бщіне насамперед у історіософських категоріях - як про прояв-ні провіденціальної самобутності Росії. Економічну ("тематику в цей контекст ввів - парадокс! - прусський барон Ав-'фон Гакстгаузен, що зробив в 1843 р. за рахунок уряду чолая I піврічне подорож по центральних і південних об-1ям Росії та підсумував свої спостереження в 3-томному «Іс-htfi/fiiiii внутрішніх відносин, народного життя і особливо акіхучрежденій Росії» (1847-1852). Ідеологи славянофільст-(дшлі в книзі Гакстгаузена повне підтвердження своїм поглядом-яа російську «самобутність», яка виявляється в православній «зі-пости», «хоровому почутті згоди» в громаді, патріархальної шічності господарсько-побутового укладу. Гак був заданий основний мотив наступної російської економною думки XIX в. - вираз одним загальним поняттям «сільська мельня громада» всього своєрідності економічного ладу Рос-. при цьому обертоном зазвучала перекличка з західноєвропейським іалізмом, чиї утопії знищення права спадщини і зрівняні- 1 Аксаков К.С. Зауваження на новий адміністративний устрій крес-i до Росії. Лейпциг, 1861. С. 2. слов'янофільські протиставлення громади і «земства» - государ-имости і контрактом - відповідає розробленим пізніше західній тіогісй (Ф.Теннис) протиставлення безпосередньої «общнос- тельного розподілу власності вже досягнуті, на думку! Гакстгаузена, в компактних російських сільських громадах без »сям> /> «Виразка пролетариатства» (з 1830-х років - часу завершено! промислового перевороту в Англії і його початку в Росії - сц | віл неспроможності західного економічного прогресу для pj ських мислителів), з одного боку, і соціально-політична] волюція - з іншого, були двома головними жупел, з оглядкою | які стала розвиватися ідеологія слов'янофільства. За похму ^ му примхою долі найяскравіші з ранніх слов'янофілів - А. Хо § ков, К. Аксаков, брати Киреєвські - пішли з життя напередодні ни кріпосного права; інші - Ю. Самарін, А. Кошелев, KJ | В. Черкаський - своєю активною участю в селянській рефс сприяли закріпленню поземельно-передільної громади. (вянофільская пропаганда позначилася і на земської реформи] 864г, I зднее, пореформене слов'янофільство-публіцист Іван Акса | вчений-підприємець і редактор журналу «Вісник примушує / ності» Федір Чижов, культуролог Микола Данилевський і друг! перейшло на позиції панславізму і великодержавного імперс (експансіонізму (у Середній Азії, на Балканах і на Чорному ж відстоювання інтересів національного (а фактично Московск! капіталу в залізничному будівництві та в митній підлогу ^ ке (протекціонізм). Уявлення слов'янофілів про походження, «самобутність і економічному змісті общинного землеволодіння підпер різкій критиці західники-фрітредери Вернадський і Чичерін.! проти, «ліві» революційні західники - прихильники ео {лизма - зробили крок назустріч слов'янофілами, погодившись з 4 Самарін Ю.Ф. Твори. Т. 1. М., 1877 . С. 39. 34В пнюсітельно благодійності принципу общинного володіння і поставивши його в центр утопії «російського соціалізму». Засновники «російського соціалізму» Олександр Герцен і Микола Ошрев, як і слов'янофіли, походили з багатих поміщиків. <марево, успадкувавши від батька (дійсного статського радника) пі; »ірное маєток, вирішив на практиці« коротко дізнатися, що таке пщціна ». Він експериментував з переходом селян на «систему i шлатноготруда», безвідсотковим кредитом, спорудженням фабрики митних промтоварів, навчанням селянських дітей. У статті «На-рт) паю політехнічна школа» (1847) Огарьов дав відверту харак-i> Істік народному неуцтвом, неохайності, фаталізму , не маю-і> му аналога російському «авось» і уклав: «Наша громада є ра-| ICTBO рабства. Mip (м1рское управління) ... є вираз заздрості ц * \ проти одного, громади проти особи ... по статистичному досвідом-i \ і наших селах. Але, незважаючи на це, розорився після 10 років господарських ITOB і емігрував Огарьов солідаризувався зі своїм другом I 'диенов в утопії общинного «російського соціалізму». Олександр li рцен, найяскравіший з західників в «філософічних» суперечках зі i мнянофіламі, усвідомлював, що російська громада «поглинає особистість». I In, переживши в еміграції розчарування в західній цивілізації, її шроіофагіі »,« міщанстві », гіпертрофованому набувач- 1 'і власництва, Герцен схилився в бік слов'янофіли- , i, намагаючись переконати себе й інших у тому, що громада - це «жиз- М1ИЙ нерв нашого національного існування»: «Щастя для i кого народу, що він залишився ... поза європейської цивілізації, ко- | (я, без сумніву, підкопаєшся б громаду і яка нині дійшла в шалізме до самозаперечення ». Багато розмірковуючи над западноев- юіскімі соціалістичними системами, Герцен ні удовле- |) ен ними, боявся «рабства загального добробуту» і предре- , що західний міський індустріальний «безземельний» світ I. «пройде міщанством» 6. Вихід з цього «кінця історії» Герцен став шукати на шляхах «рус-^ м> го соціалізму», вказуючи на рухливі - артільно-майстрові - гсскіе громади, що залишали «досить широкий простір для ічной свободи і ініціативи», В артілі Герцен бачив «краще до-| аательство того природного, несвідомого співчуття слов'ян з Яшалізмом ... Артіль зовсім не схожа на німецький цех, вона не 4 Огарьов Н.П, Вибрані соціально-політичні та філософські про-Ьіеденія. Т. II. М, 1956. С. 8-10. '| Герцен А.И. Собр. соч. вЗОтт, Т. 16. С. 141. 347 шукає ні монополії, ні виняткових прав, вона не для того соби рается, щоб заважати іншим, вона влаштована для себе, а не проти KOI <небудь. Артіль - з'єднання вільних людей однієї майстерності на а ший зиск спільними силами »7. Опинившись в підсумку на роздоріжжі між ліберальним пастки "ством, слов'янофільство і європейським соціалізмом, революци нери-дворяни Герцен і Огарьов залишили свій розпливчастий« рос соціалізм »у спадок новому поколінню шукачів обществен! i го ідеалу - інтелігентам-разночинцам, починаючи з Чернишевського |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1 Питання про селянської громаді: слов'янофільство і« російський соціалізм »" |
||
|
||