Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Структура державного зовнішнього боргу Росії, за станом на 1 квітня 2009 |
||
Структура державного зовнішнього боргу Росії, за станом на 1 квітня 2009 р Джерело: Дані Мінфіну Росії. В цілому бюджетна політика, що проводиться російським Урядом в останні три роки, спрямована на максимальну концентрацію фінансових ресурсів на рівні федерального бюджету для обслуговування і погашення державного боргу. Проводячи таку політику, Уряд досяг певних успіхів у вирішенні питань збалансованості доходної та видаткової частини федерального бюджету в умовах активізації економічних процесів. Важливою умовою при визначенні граничного обсягу державних зовнішніх запозичень Російської Федерації є те, що він не повинен перевищувати річний обсяг платежів з обслуговування і погашення державного зовнішнього боргу Російської Федерації. Однією з найбільш важливих функцій Уряду Російської Федерації в особі Мінфіну Росії є здійснення заходів, необхідних для вдосконалення структури державного зовнішнього боргу та оптимізації витрат з його обслуговування в порядку, встановленому федеральними законами. У випадку, якщо Уряд реструктурує державний зовнішній борг таким чином, що це призводить до зниження витрат на його обслуговування в рамках встановленого граничного обсягу державного зовнішнього боргу, воно має право залучати зовнішні запозичення в обсязі понад встановленого федеральним законом про бюджет на черговий фінансовий рік граничного обсягу державних зовнішніх запозичень. Уряд Російської Федерації з метою зниження витрат з обслуговування державного боргу в рамках встановленого федеральним законом про федеральний бюджет обсягу державного боргу (суми внутрішнього і зовнішнього боргу) має право проводити внутрішні (зовнішні) запозичення з перевищенням встановленого федеральним законом про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік граничного обсягу державного внутрішнього (зовнішнього) боргу замість зовнішніх запозичень, якщо інший порядок реструктуризації не передбачений федеральним законом про федеральний бюджет. Аналогічно підлягає визначенню граничний обсяг державного боргу суб'єкта Російської Федерації, який визначається у законі про бюджет відповідного суб'єкта. Граничний обсяг державного боргу суб'єкта Федерації не повинен перевищувати обсяг доходів відповідного регіонального бюджету без урахування фінансової допомоги з бюджетів інших рівнів бюджетної системи Російської Федерації. Здійснення зовнішніх запозичень відбувається на основі відповідних програм, що затверджуються на черговий фінансовий рік і відображають перелік зовнішніх запозичень Російської Федерації з поділом на незв'язані (фінансові) та цільові іноземні запозичення із зазначенням по кожному з них: для незв'язаних (фінансових) запозичень: - джерела залучення; - суми запозичення; - строку погашення; для цільових іноземних запозичень: - кінцевого одержувача; - цілі запозичення і напрями використання; - джерела запозичення; - суми запозичення; - терміну погашення; - гарантій третіх осіб з повернення коштів до федерального бюджету кінцевим позичальником, якщо для нього передбачений таке повернення, із зазначенням організації (органу), що надала гарантію, терміну дії та обсягу зобов'язань по гарантії; - оцінки обсягу використаних коштів до початку чергового фінансового року; - прогнозу обсягу використання коштів в черговому фінансовому році. Позики і державні гарантії, величина яких перевищує суму, еквівалентну 10 млн. дол США, на весь термін позики передбачаються окремо і підлягають реалізації тільки за умови їх затвердження у складі Програми державних зовнішніх запозичень Російської Федерації Федеральним Зборами Російської Федерації. У процесі проведення реструктуризації державного зовнішнього боргу Російської Федерації, що має своєю метою зниження витрат з його обслуговування в рамках встановленого граничного обсягу державного зовнішнього боргу Російської Федерації, уряд має право вдатися до використання незв'язаних (фінансових) державних зовнішніх запозичень , які не включені в програму зовнішніх запозичень на відповідний рік. Окрім переліку зовнішніх запозичень Російської Федерації на поточний фінансовий рік, зазначена вище програма в обов'язковому порядку повинна містити угоди про позики, укладених у попередні роки, якщо такі угоди не втратили чинності в установленому порядку. Обов'язковою умовою підписання договорів про державних зовнішніх запозиченнях, що вимагають збільшення граничних запозичень, за винятком договорів щодо реструктуризації боргу, що ведуть до зниження витрат з його обслуговування, є внесення відповідних змін у федеральний закон про федеральний бюджет. У ряді випадків договору про державних зовнішніх запозиченнях Російської Федерації, надання гарантій за зовнішніми позиками підлягають ратифікації обома палатами Федеральних Зборів. Ратифікація договору означає вираз згоди Російської Федерації на обов'язковість для неї міжнародного договору. Відповідно до Конституції Російської Федерації ратифікація міжнародних договорів здійснюється у формі федерального закону, який після його прийняття Федеральними Зборами Російської Федерації направляється на підпис Президенту і підлягає подальшому оприлюдненню відповідно до норм чинного законодавства. Договори про державних зовнішніх запозиченнях Російської Федерації підлягають ратифікації в наступних випадках: по-перше, якщо передбачені цими договорами позики (гарантії) не включені в Програму державних зовнішніх запозичень Російської Федерації відповідно до ст. 108 Бюджетного кодексу та (або) залучаються по них фінансові кошти перевищують суму, еквівалентну 10 млн. дол США, на весь термін позики; по-друге, якщо виконання таких договорів вимагає збільшення граничних обсягів державних зовнішніх запозичень, затверджених федеральним законом про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік; по-третє, з інших підстав, передбачених законодавством Російської Федерації. Необхідність обов'язкової ратифікації не поширюється на договори про реструктуризацію зовнішнього боргу, мета яких - зниження витрат на обслуговування боргових зобов'язань. Управління державним зовнішнім боргом є важливою частиною бюджетної політики Російської Федерації, здатної вплинути на хід і якість економічного зростання. Основна проблема в процесі управління державним зовнішнім боргом на справжній момент - відсутність певної концепції у вирішенні цього питання. Важливо визначити зв'язок між управлінням зовнішнім боргом і грошово-кредитної і валютної політикою, місце зовнішнього боргу в системі державних фінансів і його зв'язок з внутрішнім боргом. При розробці концепції управління зовнішнім боргом необхідно враховувати той факт, що погашення старих зобов'язань за рахунок залучення нових може привести до досить небезпечних наслідків. При розробці єдиної концепції регулювання зовнішнього боргу важливо також розуміти, що невиправдане збільшення розмірів зовнішньої заборгованості може стати серйозною перешкодою на шляху економічних перетворень. Відповідно до Бюджетного кодексу Росія має право надавати державні кредити іноземним державам, їх юридичним особам і міжнародним організаціям, інакше кажучи, кредити (позики), за якими у іноземних держав, їх юридичних осіб та міжнародних організацій виникають боргові зобов'язання перед Російською Федерацією як кредитором. Зазначені державні кредити формують державні зовнішні активи Російської Федерації. При цьому боргові зобов'язання іноземних держав перед Російською Федерацією як кредитором утворюють борг іноземних держав перед Російською Федерацією. Борг іноземних держав перед Російською Федерацією має два джерела освіти: - борг іноземних держав перед колишнім СРСР; - борг іноземних держав перед Російською Федерацією. При необхідності заборгованість іноземних держав перед Російською Федерацією може бути реструктуризована. Реструктуризація заборгованості іноземних держав перед Російською Федерацією являє собою погашення іноземними державами своїх боргових зобов'язань з одночасним здійсненням запозичень (прийняттям на себе інших боргових зобов'язань) в обсягах погашаються боргових зобов'язань з встановленням інших умов обслуговування боргових зобов'язань і термінів їх погашення. Федеральним законом про федеральний бюджет затверджуються наступні критерії процесу регулювання боргу іноземних держав перед Російською Федерацією: - суми погашення та виплати відсотків за боргами іноземних держав; - граничний розмір боргу іноземних держав на кінець фінансового року, за винятком держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав; - граничний розмір боргу держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав; - граничний обсяг державних кредитів, наданих Російською Федерацією іноземним державам, їх юридичним особам і міжнародним організаціям, за винятком державних кредитів, що надаються державам - учасницям Співдружності Незалежних Держав; - граничний обсяг державних кредитів , наданих Російською Федерацією державам - учасницям Співдружності Незалежних Держав; - програма надання Російською Федерацією державних кредитів іноземним державам, їх юридичним особам і міжнародним організаціям. Надання кредитів іноземним державам здійснюється відповідно до прийнятої програми надання Російською Федерацією державних кредитів іноземним державам, їх юридичним особам і міжнародним організаціям. Програма надання державних кредитів за рахунок коштів федерального бюджету повинна включати перелік кредитів на черговий фінансовий рік із зазначенням мети кредитування, найменування одержувачів кредитів, загального обсягу кредитів та обсягу кредитів, виданих в поточному фінансовому році. Програма являє собою окремий додаток до закону про федеральний бюджет, стверджуване в ході розгляду останнього в третьому читанні. Договори про надання Російською Федерацією державних кредитів, виконання яких вимагає збільшення граничних обсягів надання державних кредитів Російською Федерацією, затверджених федеральним законом про федеральний бюджет, вимагають обов'язкового попереднього внесення відповідних поправок до федерального закону про федеральний бюджет. У ряді випадків договори про надання державних кредитів Російською Федерацією підлягають затвердженню Федеральними Зборами у формі федерального закону: - якщо передбачені цими договорами державні кредити не включені в програму надання Російською Федерацією державних кредитів відповідно до ст. 125 Бюджетного кодексу та (або) надаються за ним фінансові кошти перевищують суму, еквівалентну 10 млн. дол США, на весь термін кредиту; - якщо виконання таких договорів вимагає збільшення граничного обсягу надання державних кредитів, затверджених федеральним законом про федеральний бюджет; - з інших підстав, передбачених законодавством Російської Федерації. Договори про реструктуризацію заборгованості або списання заборгованості іноземних держав перед Російською Федерацією підлягають ратифікації Державною Думою, за винятком випадків реструктуризації заборгованості та її списання в рамках участі Російської Федерації в міжнародних фінансових організаціях і фінансових клубах на умовах, загальних і єдиних для всіх учасників цих організацій і клубів. При необхідності може бути здійснена поступка прав вимог за борговими зобов'язаннями іноземних держав перед Російською Федерацією відповідно до спеціального федеральним законом або з положенням про відповідну поступку прав вимог, що містяться у федеральному законі про федеральний бюджет. Надання позик іноземним державам значною мірою є політичним питанням, але при прийнятті рішення про надання того чи іншого позики слід більше уваги приділяти аналізу наслідків цього кроку як для економіки в цілому, так і для окремих галузей і регіонів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Структура державного зовнішнього боргу Росії, за станом на 1 квітня 2009 р. " |
||
|