| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ВИСТУП НА САНКТ-ПЕТЕРБУРЗЬКОМУ ФОРУМІ |
||
|
Шановні учасники форуму! Мені довелося брати участь у роботі Петербурзького економічного форуму з перших його засідань. Готовий підтвердити, що за 5 років він серйозно змінився. Форум став більш насиченим. На ньому здійснюється інтенсивна взаємодія представників законодавчої та виконавчої влади, науковців та керівників підприємницьких структур в пошуку вирішення назрілих проблем. Говорячи про взаємодію влади і науки, потрібно чітко розрізняти змістовну частину економічної науки, в тому числі академічної, і широко поширені в суспільстві елементи масового економічної свідомості. Останнє звичайно має односторонній характер, часто помилково по суті і наповнене різними міфами. Небезпека масової свідомості полягає не тільки в його поширеності, а насамперед у тому, що на його основі готуються і приймаються рішення з найважливіших питань розвитку країни. Ми ретельно проаналізували підсумки економічного зростання в 2000 році. Існує панівне, нав'язана суспільству думка, що причиною його є підвищення цін на продукцію традиційного експорту Росії. Професійні розрахунки, які провели фахівці нашого Інституту, показують, що картина є прямо протилежною. Приріст валового внутрішнього продукту за 2001 р. склав 8%. Якщо взяти його за 100%, то за характером кінцевого використання він на 51% забезпечений розширенням попиту на продукцію домашніх господарств і державного сектора, на 45 - приростом інвестицій в народне господарство і тільки решта 4% припадають на позитивне сальдо експортних операцій. Справа в тому, що при вибудовуванні динамічних рядів обсяг ВВП слід брати в незмінних цінах. Інакше зростання споживчих цін на 9% у січні-квітні 2001 р. можна помилково прийняти за фактор росту валового внутрішнього продукту. Російське населення заплатило дорогу ціну за що почався економічний ріст. Наслідки дефолту 1998 такі: якщо прийняти реальні грошові доходи населення в 1997 р. за 100%, то навіть з урахуванням їх росту в 2000 р. вони сьогодні складають 80% від рівня 1997 року. У даній зв'язку центральна проблема, яка стоїть перед державою в проведенні економічної та соціальної політики, - це усвідомлення необхідності реального підвищення доходів населення, хоча б повернення до рівня, який був досягнутий раніше. Тільки після цього можна проводити інші реформи, включаючи і реформу житлово-комунального господарства. Ми регулярно знайомимося з публікаціями, які присвячені даній темі. Не так давно наймасовіша в Росії щотижнева газета «Аргументи і факти» опублікувала дані по частці витрат населення на оплату житла і послуг житлово-комунального господарства в європейських країнах. Отже, наведені цифри, але дан не аналіз ситуації, а опис одного приватного факту поза його логічного зв'язку. Формується ще один міф масового економічного мислення. Справа в тому, що середні розміри житла в європейських країнах на душу населення - від 35 до 50 кв. метрів, а в Росії - 19 кв. метрів. Якщо ж відняти витрати на оплату житлово-комунальних послуг, то в результаті в Росії залишиться на душу населення приблизно 3,7 тис. дол на рік, а в європейських державах - 8-10 тис. дол на всі інші витрати. Тому хочу підкреслити, що коли ми готуємося прийняти важливе рішення, то слід брати не уривчасті факти, а проводити їх комплексний аналіз. Підчас доводиться чути - і це знову міф масової свідомості, - що люди, що закликають до підвищення заробітної плати, сіють споживчі ілюзії і нібито намагаються загравати з населенням. Однак ми забули елементарну абетку ринкової економіки: головним гальмом науково-технічного прогресу в будь-якій країні, і в Росії зокрема, не є банківські відсотки за вкладами, не рівень інвестиційного клімату (хоча це дуже важливо), а низька заробітна плата. Це елементарно. Нова техніка має бути дешевше, ніж оплата вивільненої робочої сили. Якщо вивільняється робоча сила набагато дешевше, то простіше використовувати примітивний ручна праця. При вирішенні стратегічних завдань нам потрібно думати і про це. Зараз у нас широко обговорюються різні варіанти, ведучі, в кінцевому рахунку, до стимулювання подальшого втечі капіталу з Росії. Аргументація тут дуже примітивна: треба дати людям можливість вільно використовувати капітал там, де вони хочуть його застосувати. Фактично ж ідеться про виведення валюти з обслуговування відтворювального процесу і стимулювання сукупного попиту. Мушу зазначити, що це ще один міф, впроваджуваний в масове суспільну свідомість. Так, в 75 державах - членах Міжнародного валютного фонду застосовується принцип обов'язкового продажу експортної виручки державі, з них у 42 продається державі 100% виручки від експорту. Наближається 2003 год. На нього припадає не тільки зростання техногенних катастроф, а й помітне наростання витрат з обслуговування державного зовнішнього боргу. У цьому зв'язку слід збільшити золотовалютні резерви приблизно до 45 млрд. доларів. Це дозволить як обслужити поточні платежі, так і захистити довгострокові стратегічні інтереси Росії. Думаю, що питання підготовки та прийняття державних рішень вимагають обговорення на подібних форумах. Сподіваюся, що в ході дискусії відбудеться широкий обмін думками з даного питання між учасниками. На нинішньому, п'ятому за рахунком, форумі ми почали обговорення проблем XXI століття. Відзначаючи ювілей даного форуму, слід задуматися над складними і досить небезпечними викликами нового століття, визначитися зі стратегією Росії та інших країн СНД щодо цих викликів. При підготовці до чергових зустрічам в Петербурзі було б розумно зробити акцент на спільному баченні завтрашнього дня Росії та інших держав Співдружності. Необхідно вибудувати систему пріоритетів, узгодити позиції для об'єднання зусиль в рамках різних асоціацій, що складаються у взаємодії наших країн. Особливо хотілося б підкреслити, що нове століття виступає як століття знань. Ми повинні осмислити цей факт і по-новому підійти до оцінки доданків того, що утворює суть століття знань. Звичайно, вкрай важливо виробництво валового внутрішнього продукту. Однак століття знань - це століття освіти і науки, століття здоров'я нації. У рамках форуму вже піднімалися питання людського капіталу. Розробки з даної теми згідно з програмою ООН ведуться в Росії і в інших країнах СНД близько 6 років. Тут дається сукупна сумарна оцінка, що включає не тільки виробництво валового внутрішнього продукту на душу населення, а й рівень освіти громадян, тривалість життя людини та інші соціально-економічні фактори. Економічні проблеми не існують самі по собі. Вони органічно пов'язані з соціальними питаннями, з духовно-моральними цінностями. Не існує міжнародного органу, який би проводив спеціальні форуми з соціальної політики держав Співдружності. Однак, цього і не потрібно робити, так як є єдина соціально-економічна політика, і вона повинна знайти відображення в наших програмах, стати нашими пріоритетами. На мій погляд, слід освоїти і нові форми міжнародних контактів. З повагою ставлюся до представників усіх економічних і фінансових структур, які беруть участь в роботі нашого форуму. Але чому не зробити так, щоб у його роботі брали участь і представники тих міжнародних організацій, які займаються саме соціальними питаннями? Це, наприклад, Міжнародна організація праці з її жорсткими вимогами до оплати праці, умов життя, рівнем доходів населення, які зобов'язалася виконувати Росія як член цієї організації, так само, як і більшість інших країн СНД. Думаю, що ми повинні активізувати свою діяльність, з акцентом на виклики нового століття, на спільний пошук відповідей на них. При цьому я маю на увазі не тільки минулі форуми, а й наші майбутні зустрічі в Санкт-Петербурзі. Спасибі за увагу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ВИСТУП НА САНКТ-Петербурзькому форумі " |
||
|
||