| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Радянська економічна система |
||
|
В результаті процесів, ініційованих проблемою індустріалізації, в СРСР остаточно утвердився радянський (вульгарно-комуністичний) спосіб виробництва. Тотальне усуспільнення засобів виробництва в загальнонародної формі одно-однозначно визначило плановий і централізований характер економіки СРСР. На-рідне господарство являло собою, по суті, гігантську монополію, разросшуюся до розмірів держави. Плановий характер виробництва дозволив усунути властиву ринковій економіці циклічність розвитку. Переваги, які надають пре-слушні рівні централізації і концентрації виробництва, недосяжні в умовах ринку, також використовувалися в максимальному ступені. Радянська економіка виключала як надлишкове виробництво, так і хронічну недовантаження потужностей, а також витрати матеріальних і трудових ресурсів на виконання численних посередницьких функцій? неминучих супутників ринку. Наслідком монопольного становища дер-жави в економічній сфері були величезні, унікальні мобілізаційні можливо-сти системи, тобто здатність вилучати ресурси у виробників і населення (у тому числі, шляхом обмеження споживання), концентрувати їх і направляти в пріоритет-ні галузі розвитку. Ці безумовні переваги радянської економічної системи найбільш яскраво виявлялися в періоди криз. Велика Вітчизняна війна стала її тріумфом. Побе-так СРСР була багато в чому забезпечена здатністю системи мобілізовувати наявні ресурси і використовувати їх результативніше, ніж обладавшая потенціалом майже всієї Єв-ропи Німеччина. Русофоби і антипорадники у своєму викривальному ражі не пощадили навіть Велику Перемогу. Вони стверджують, що ми перемогли Німеччину, яка виступала на чолі майже всієї Європи, тому, що «завалили німецькі траншеї трупами наших солдатів». Міністерство оборони (не СРСР, а нинішній РФ!) В 2010 р. документально довело, що співвідношення бойових втрат СРСР (8,668 млн. чол., Включаючи невернувшіхся з полону) і Німеччини (близько 6 млн. чол.) Та її союзників (806 тис. чол.) склало 1,3:1. Це ставлення не перевищує середньостатистичного співвідношення бойових втрат перемогла і програла сторін, підрахована за даними більшості великих воєн XIX-XX ст. Але справа навіть не в цьому. Насправді СРСР «закидав німецькі траншеї» кращими в світі танками, найсучаснішими (для того часу) літаками, а артилерія, навіть без урахування «Катюш», у нас була прекрасною з самого початку війни. Сухі цифри найкраще описують подвиг, здійснений радянським способом виробництва. У 1941 р. населення м.-ня Німеччини, включаючи сателітів і окуповані країни, становило 290 млн. чол., Вона виплавляла 31,8 млн. т сталі і добувала 439 млн. т вугілля. Відповідні показники СРСР в 1940 р.? 194 млн. чол. (0,67:1), 18 млн. т (0,57:1), 166 млн. т (0,38:1). При цьому слід врахувати, що в 1941-1942 рр.. була окупована територія, де до війни проживало 42% населення, проводилася 1/3 валової продукції (58% сталі, 63% вугілля), знаходилося більше 45% посівних площ. І ось в цих умовах Радянська влада не тільки вистояла, а й перемогла! (Тепер зрозуміло, що «подвиг»? Це не перебільшення?). У східні райони країни в липні - листопаді 1941 р. було перебазовано 1523 про-промислово підприємства, в тому числі 1360 великих. СРСР був (і залишиться тепер, види-мо, назавжди) єдиною країною, здатною здійснити настільки масштабне переміщення ня матеріальних цінностей та засобів виробництва. Це і врятувало країну. У другій поло-вині 1942 військова промисловість запрацювала на повну потужність. З цього моменту Німеччина була приречена. За період війни радянська промисловість виробила 95100 тан-ков і САУ проти 53800 у Німеччини (1,77:1), 108000 бойових літаків проти 78900 (1,37:1), 188000 артилерійських знарядь проти 102 000 (1,84:1). Ось чим ми «закидали» Німеччину! І це при тому, що на Німеччину посилено працювали металургійні підпри-ємства Бельгії, Лотарингії і Люксембурга, автомобілі їй поставляли заводи «Рено», частина літаків надходила з Голландії, танки «Тигр» робили брати-слов'яни на чехословацькому заводі «Шкода». Проти СРСР працювала військова промисловість Італії, Угорщини, Руму-нії, Фінляндії, захоплених німцями Франції, Австрії та країн Бенілюксу. Разючий-ний, що викликає недовіру, але разом з тим, «клінічний» факт: хоча СРСР у період війни виробляв стали приблизно втричі (!) Менше, ніж Німеччина і окуповані нею країни, він зумів перевершити її з випуску військової продукції. Причина? у величезних мо-білізаціонних можливостях планової централізованої економіки і здатності Ком-муністіческой партії використовувати ці можливості і організувати народ на рішення за-дач самої позамежної складності. (В главі «Радянський спосіб виробництва» показано, що і в умовах мирного часу радянський ВПК по ефективності перевершував закордон-ні). Партія і уряд вирішили, що ми повинні призвести озброєння більше поч-ти всієї Європи, і політична система на чолі з Комуністичною партією провела це рішення в життя, а планова система господарства за рахунок перерозподілу виробничих них потужностей, перебудови всієї економіки на військовий лад дозволила забезпечити досягнень-ження цього результату. (Порівнювати з дієздатністю нинішньої державної влади навіть не хочеться, щоб зайвий раз не псувати настрій). Залишається констатувати: у Великій Вітчизняній війні радянський спосіб виробниц-ства отримав повну і беззастережну перемогу над ринкової капіталістичної еконо-кой Європи, якій навіть фашистський диктат не надав більшу ефективність. (В об-ласті економіки фашизм з'явився предтечею післявоєнного державно-монополістичного капіталізму). Якщо ми захочемо перерахувати головні причини нашої перемоги і розставити їх в по-рядку пріоритету, список, як видається, має бути таким: 1. Радянський спосіб про-виробництва. 2. Організаційна та ідеологічна роль Комуністичної партії (не тільки під час війни, але і до неї). 3. Патріотизм народу і радянський патріотизм тій його частині, яка була попереду і на фронті, і в тилу. Але вже перші спроби реформ, початі Н.С. Хрущовим, свідетельствова-ли про наявність проблем в нашій економічній системі. При бажанні можна скласти довгий список її недоліків, але фактично вони зводяться лише до двох. Перший з них випливає з об'єктивно існуючого протиріччя між інтересами виробника і суспільства. Так, при капіталізмі безпосередньою метою підприємця є не задоволення потреб людей, а витяг максимального прибутку. І лише кон-куренції служить тим механізмом, який змушує виробників прагнути до най-більш повному задоволенню запитів споживачів. Аналогічне протиріччя мало місце і у нас: метою підприємства було виконан-ня планових показників поза прямого зв'язку із забезпеченням потреб споживачів. Одна-ко дієвий механізм ув'язки інтересів виробників і споживачів у нас відсутність про-ствовал. Незважаючи на вжиті зусилля, соціалістичне змагання так і зу-лось ерзацом, неповноцінним замінником конкуренції. Жорстка і дріб'язкова регламен-тація абсолютно всіх сторін діяльності підприємства, колишня об'єктивної необхідністю для радянської економічної системи, також не могла зрівнятися з конкуренцією-їй по ефективності стимулювання підвищення якості, оновлення асортименту і економії ресурсів. Якщо визнати слідом за Марксом, що «інтереси рухають людство», можна уявити масштаб руйнівного впливу зазначеного протиріччя на гро-дарське виробництво. У «чорну діру» між декларованою (задоволення потреб-стей громадян) і фактичної (виконання планових показників) цілями виробництва «провалювалися» величезні ресурси і праця мільйонів людей. Відсутність у підприємств економічної зацікавленості в оновленні обладнання було головним тормо-зом науково-технічного прогресу і сприяло технологічного відставання СРСР від Заходу. Низька якість і недостатній асортимент споживчих товарів призводили до загострення проблеми товарного дефіциту і провокували соціальну на напруженість у суспільстві. Другий основний недолік планової централізованої економіки? її неспиться-собность виробити дієві економічні стимули до високопродуктивної праці. Цей недолік є наслідком того факту, що основоположний принцип соціалізму? розподіл по праці? так і не був (і не міг бути) повністю реалі-зовано в рамках вульгарно-комуністичного способу виробництва. (При його повної реа-лізації наша економічна система, ймовірно, не знала б собі рівних за ефективно-сті). Причини цього потребують додаткового аналізу, однак очевидно, що одна з них? відсутність способу об'єктивного вимірювання кількості та якості праці. При мо-нопольном становище держави як роботодавця вартість робочої сили (рав-но як і вартість будь-якого іншого товару) формувалася не в результаті дії механізмів ринку, а під впливом ідеологічних мотивів і цілей соціальної політики. Численні формальні показники - тарифний розряд, норма виробітку, стаж тощо лише частково відображали відмінності в кількості і якості праці. Жорстка фіксовано-ванность тарифної ставки спочатку містила в собі елемент зрівняльного розподілу. Дійсно, яким способом можна об'єктивно виміряти ініціативу, твор-чний підхід, ділові якості? Як виміряти якість праці управлінця, вченого чи інженера? Нескінченний ряд подібних питань свідчить про те, що способу об'єк-єктивні вимірювання кількості та якості праці не існує. Капіталіст виходить з положення, застосовуючи суб'єктивну оцінку. Основопо-Ложніков марксизму констатували, що при капіталізмі «зведення складної праці до простого відбувається шляхом певного суспільного процесу за спиною вироб-уря» 15. Невід'ємним елементом цього процесу є суб'єктивна оцінка, до-виконується піддаються виміру об'єктивні чинники. У результаті інтегрування мільйонів суб'єктивних оцінок народжується об'єктивний економічний параметр? вартість робочої сили. В основній частині книги ці тези точніше і більш визначено розкриваються через аналіз проблеми вартості. Радянська економічна система в принципі виключала суб'єктивний підхід при оцінці праці. У ній був відсутній відпрацьований механізм, що дозволяє заохотити те, що не піддається точному виміру. Природним наслідком такого стану могло бути тільки нівелювання індивідуальних відмінностей в кількості і якості праці та полууравнітельное розподіл. Якщо забути на час про додаткової стоїмо-сті, можна дійти парадоксального висновку, що сучасний капіталізм в більшій мірі втілив принцип розподілу по праці, ніж соціалізм радянського типу. Як наслідок, для радянської економічної системи була характерна невострой-бованіямі особистої ініціативи - найпринциповіший її недолік. У ній вдосконалення-шенно в недостатній мірі була задіяна підприємницька здатність? один з найважливіших економічних ресурсів суспільства. У цьому полягала гальмівний вплив вульгарно-комуністичного способу розподілу на розвиток виробляй-них сил. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Радянська економічна система " |
||
|
||