| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Людський фактор |
||
|
У кінцевому рахунку ефективність того чи іншого способу виробництва визначаються-ється повнотою використання людського потенціалу. Як тоді пояснити той факт, що в окремі періоди економіка СРСР демонструвала безпрецедентні темпи раз-розвитку? Розгадка полягає в існуванні неекономічних стимулів до праці. В їх основі лежала комуністична ідеологія. Н.М. Карамзін стверджував, що «віра є особлива сила державна» 16. Віра в комуністичні і патріотичну ські ідеали - справедливий устрій суспільства, майбутню щасливу життя у великій країні займала значне місце у свідомості радянських людей, хоча багато хто, можливо, і не віддавали собі в цьому звіту. Комуністичне суспільство за самою своєю суттю є-ється суспільством солідарного типу, об'єднуючим, а не роз'єднувати людей. Це на-йшло своє відображення в солідарному характері праці. Вперше в історії в якості побу-дітельного мотиву до праці виступало не тільки прагнення задовольнити особисті кори-стние інтереси, а й справа будівництва Великого Товариства та Великої Країни (загальні, солідарні інтереси). Люди пов'язували надії на своє особисте благополуччя і майбутнє своїх дітей з могутністю і процвітанням своєї Батьківщини - СРСР. Об'єктивною і необ-ходимой передумовою подібної мотивації до праці служило рівне ставлення всіх громадян до засобів виробництва. Солідарний характер праці пояснює таке безпрецедентне явище, як трудо-вої ентузіазм (масштаб його прояву був набагато ширше, ніж прийнято вважати). В від-слушні періоди радянські люди продемонстрували найвищу в світі самовіддачу фізичних і творчих сил. Вони були готові терпіти будь-які позбавлення, натхненні ідеєю побудови справедливого суспільства. Наші великі попередники жили і рабо-талі заради майбутнього, жертвуючи сьогоденням. Система неекономічних стимулів до праці, в основі якої лежав солідарний характер праці, тривалий час компенсувала неадекватність існуючого спо-соба виробництва. К. Маркс знову виявився правий: навіть вульгарізованной ідея коммуніз-ма, опанувавши маси, перетворилася на матеріальну силу, та ще й яку! Капіталізм не створив і в принципі не здатний створити нічого схожого на духовний підйом народу, характерний для 1930-1950-х рр.. Кожен спосіб виробництва створює і відтворює той тип людини, який необ-ходимо йому для забезпечення його функціонування. Радянський спосіб виробництва також потребував певному типі трудящого, індивід з ринковою психологією не зміг би забезпечити його існування. На підтвердження цих тез можна послатися на М. Бердяєва, який вважав, що індустріалізацію в СРСР можна було здійснити, лише створивши таке суспільне яв-ня, як масовий трудовий ентузіазм. Він вважав, що для індустріалізації було необ-хідно, щоб з'явилася нова людина, з колективістської психологією і нової, неможливо можной при капіталізмі, мотивацією до праці. Бердяєв дійшов висновку, що в результаті цілеспрямованої політики Радянської влади і Комуністичної партії в СРСР виріс-ло покоління молоді, яке розуміло завдання економічного розвитку країни не як особистий інтерес, а як соціальне служіння. Але в цьому ж полягала і слабкість вульгарно-комуністичного способу про-виробництва: для свого ефективного функціонування він вимагав певної, спе-ного трудової психології та масової трудового ентузіазму. (Ця обставина має застерегти від спроб відтворити стару економічну систему в нових історичних умовах). Але віра у «світле майбутнє» не може експлуатуватися Беско-нечно. Поступово відбувалося становлення нового типу особистості з інший, ніж раніше, ієрархією цінностей. З розвитком суспільного виробництва виникали і росли нові матеріальні потреби людей в автомобілях, дачах, дорогий електроніці, модних речах. Радянська економіка з ряду причин не могла в належній мірі задовольнити рас-тущіе споживчі запити громадян, що викликало соціальну напруженість в суспільством і знижувало стимули до праці. Суспільне буття визначає суспільну свідомість? цей універсальний закон діяв і в СРСР. Рівень розвитку та характер існували продуктивних сил об'єктивно вимагали інших, не вульгарно-комуністичних виробничих ставлення-ний. Суспільне буття визначалося тим фактом, що далека від втілення коммуни-стических ідеалів економічна і соціальна реальність вступала в протиріччя з існували в країні вульгарно-комуністичним способом виробництва і чинила на нього постійний тиск. Це «роздвоєння» суспільного буття визначало «раз-двоїння» суспільної та індивідуальної свідомості. В епоху перемог переважали ідеали, але з кожним наступним поколінням «розлом» у свідомості збільшувався. Період краху СРСР, для якого був характерний небувалий сплеск частнособ-ственніческіх інстинктів, демонстративний розрив з колишніми моральними і моральний-вими нормами можна розглядати як бунт індивідуалістів в колективістської стра-ні. Перш гнані, знехтувані суспільством жлоби захопили спочатку інформаційну, потім політичну і, зрештою, економічну владу. Але їх бунту передувала перемога індивідуалізму над колективістськими ідеалами в свідомості значної частини радянських громадян. У зв'язку з цим напрошується ще одне зауваження. Зараз навіть прості громадяни годину-то ставлять запитання: а що робити, як змінити очевидну тенденцію до прийдешньої загибелі на-шого народу і держави? Це питання, що вимагає особливого аналізу. Але абсолютно ясно, без чого абсолютно неможливо обійтися? без цілеспрямованої державної полі-тики з відновлення норм моралі і моральності, по зміні ставлення молодо-го покоління до продуктивної праці і т. п. Без цього будь-які економічні новації, здатні змінити наше суспільне буття, можуть дати лише обмежений ефект. По-кільки нинішній ліберальний режим з об'єктивних причин в принципі не здатний до цього повороту, виживання нації вимагає зміни режиму. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Людський фактор " |
||
|
||