Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
Ю. Александров. СИНТЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВАРТОСТІ, 2011 - перейти до змісту підручника

Тоталітаризм


Масові політичні репресії 1930-1950-х рр.., Приголомшливі своєю уявною ірраціональністю чи не більшою мірою , ніж кривавим підсумком, - сама зага-дочно сторінка історії СРСР. Не тому, що невідомі факти, а тому, що до цих пір не проаналізовані причини.
Саме ходове пояснення зводиться до того, що репресії були наслідком то-талітарного характеру радянського суспільства, причому тоталітаризм оголошується невід'єм-лемим атрибутом соціалізму. На цьому ліберальні демократи в силу обмеженості свого буржуазного світогляду закінчують аналіз.
Головна ознака тоталітарної політичної системи? повне панування дер-жави над суспільством і індивідом. У цьому полягає її відмінність від звичайного авто-рітарного (недемократичного) режиму, який прагне домогтися лише пасивного покори і зовнішньої покірності громадян, не претендуючи на повний контроль над їх внутрішнім духовним світом.
Авторитарний режим, як правило, протистоїть основній масі громадян. Проте в деяких випадках висувний ним релігійна, національна чи соціальна ідея по-лучает підтримку більшості населення. Наявність масової соціальної бази може ра-дікальним чином змінити характер режиму і створити передумови для його переходу в тоталітарну стадію. В останньому випадку влада активно вторгається в духовний світ ін-Дівіді і намагається поставити під контроль навіть думки і почуття людини. Відбуваються монополізація влади в руках однієї політичної партії, зрощування політичних і державних структур. Суспільство втрачає плюралістичний характер. Ідеологія пра-вящей партії офіційно стає державною. В її рамках формулюється мета, у досягненні якої єдині і народ, і владу. Формується «образ ворога» (світової буржуазії, іноземців або іновірців). Однак найхарактернішою ознакою Тотал-тарізма є не стільки безроздільне панування однієї ідеології, скільки нетер-пімое ставлення до будь-якої іншої, до інакомислення взагалі.
Власне кажучи, тоталітарні прояви присутні в будь-якому суспільстві, навіть у оплотах буржуазної демократії. Коли вони? за наявності необхідних передумов? поширюються настільки, що змінюють характер політичної системи в державі, виникає тоталітаризм.
Сам термін придумав Муссоліні, але тоталітаризм існує, ймовірно, стільки ж, скільки існує держава. У колишні часи він найчастіше мав релігійну осно-ву? згадаємо інквізицію в Іспанії, диктатуру Савонароли у Флоренції, теократич-ські держави Сходу. Та й зараз у тих країнах, де сильні позиції релігії, дійству-ють сильні тоталітарні тенденції.
Виходячи з цих критеріїв, доводиться визнати тоталітарний характер радянської політичної системи. Дійсно, невідступний контроль державної машини над життям і навіть думками радянських громадян і, головне, її націленість на переслідується-вання якого інакомислення, найменшого відхилення від офіційних догм - вірні при-знаки тоталітаризму.
Причина встановлення авторитарних режимів? невідповідність тих чи інших сторін існуючої політичної або економічної системи реаліям життя і стихійних уявленням громадян про раціональне устрої суспільства. Наприклад, буржуазії, стикаючись з проблемами, нерозв'язними звичайними демократичними мето-дами, шукає вихід у встановленні диктатури. У ХХ в. буржуазна диктатура була распро-країну не менш широко, ніж буржуазна демократія.
(Перед Другою світовою війною тільки в 11-ти європейських країнах з 28-ми діяли демократичні конституції). За певних умов буржуазні авторитарні режими можуть еволюціонувати в тоталітарні. Авторитаризм і тоталітаризм - це захисна силова реакція системи на її (системи) неадекватність.
Очевидно, що причиною тоталітаризму в СРСР стала неадекватність вульгарно-комуністичного способу виробництва реаліям ХХ в. Існуюча економічна диктатура виявлялася, зокрема, у забороні - не по економічним, а по идеологиче-ським мотивами - приватної власності і підприємництва. Масштаб пов'язаних з цим обмежень економічних свобод громадян став зрозумілий тільки тепер. Сковують ініціативу обмеження були накладені на роботу за сумісництвом, розмір оплати праці. Адміністративно-командна система, всупереч очевидній господарської доцільності, ставила перепони ділової активності керівників підприємств. Держав-ного політика стосовно селі тривалий час також мала яскраво Вира-женние ознаки економічної диктатури.
Економічна диктатура неминуче відбивалася і в політичній сфері, вела до обмеження політичних прав і свобод громадян. Неадекватність способу виробництва не могла не усвідомлювати людьми, в основному, звичайно, на рівні буденної свідомості. Численні ідеологічні заборони не могли не вступати в гостру суперечність із звичайним здоровим глуздом пересічних громадян. Зрівнялівка, обмеження економічної та політичної свободи, кричуща безгосподарність (як наслідок відсутності у тру-дящихся реальних прав і почуття власника) були об'єктивною основою для про-явища інакомислення в широких народних масах. Причому будь-які сумніви в правиль-ності політики партії і держави могли привести до зниження моральних стимулів, поставити під загрозу солідарний характер праці і тим самим підірвати основні меха-нізми існуючого способу виробництва. Керівництво країни розуміло, що успішними функціонування радянської економічної системи неможливо без досяг-ня однодумності в суспільстві, шлях до якого пролягав через монополізацію всіх кана-лов інформації, обмеження контактів із зовнішнім світом і придушення всякого инако-мислія, тобто надання політичній системі тоталітарної спрямованості.
Тоталітаризм є обов'язковою, але не єдиною передумовою возникно-вения масових політичних репресій. Вони стали можливі тільки в конкретних ис-торических умовах. Їх виникненню сприяли об'єктивні труднощі будів-ництва соціалізму у відсталій аграрній країні, які ускладнюються неможливістю швидко змінити світогляд широких верств населення. Протистояння могутньому й ворожого капіталістичного оточення народжувало синдром «обложеної фортеці». Положення вимагало ідейного згуртування народу і залізної дисципліни. Зіграли свою роль непримиренна боротьба за владу в партії і державі і, нарешті, відомі особисті якості І.В. Сталіна17. З плином часу умови змінилися, і, хоча тоталітарний характер системи зберігся, загроза відновлення репресій, між тим, зникла.
Оскільки інакомислення в різних формах, але в більшості випадків дуже далеких від ідейного антикомунізму, було достатньо поширеним явищем, це зумовило масовість репресій. Їхня логіка очевидна: усувалися насамперед володіють здатністю незалежного судження, критичного сприйняття дійсності.
Не випадково першою жертвою стала стара («буржуазна») інтелігенція. За-тим настала черга селянства, яке в силу свого природного скепсису ніяк не могло повірити в ефективність нових виробничих відносин. Те, що слідую-щей під каток репресій потрапила сама правляча партія, підтверджує їх спрямованість не так проти класових ворогів, а проти інакомислення взагалі: адже партія об'єднувала са-мую політично активну, а отже, потенційно найнебезпечнішу частину загально-ства. Причому, оскільки справжню причину інакомислення ліквідувати було невозмож-но, механізм пошуку та усунення «ворогів народу» виявився самовоспроизводящимся, він придбав певну автономність.
Отже, в силу своєї неадекватності реальним економічним умовам, виробляй-них сил ХХ в. радянська модель «соціалізму» (вульгарного комунізму) могла функціонувати виключно в рамках тоталітарної політичної системи. (Резуль-тати періоду «гласності» підтверджують цей висновок). Започаткована спроба досягти об'єктивно нездійсненною мети - побудови суспільства і способу виробництва ком-муністіческого типу при недостатньому для реалізації цієї мети рівні розвитку про-продуктивних сил - зажадала застосування крайніх засобів примусу. Таким об-разом, форма існуючого політичного режиму відображала реальні економічні і соціальні протиріччя радянського суспільства. Але в умовах справжнього соціалізму, при створенні передумов для найбільш повної реалізації кожною людиною свого творчого і трудового потенціалу «цивілізованим» державам Заходу, а не СРСР довелося б захищати свою систему тоталітарними методами. Звідси стає по-нятно історичне місце сталінізму: по відношенню до справжнього соціалізму він за-нітрохи таке ж положення, як буржуазна диктатура по відношенню до буржуазної де-мократіі.
Об'єктивний аналіз історії СРСР змушує нас визнати тоталітарний характер його політичної системи. Він був прямим і неминучим (!) Наслідком вульгарно-комуністичного способу виробництва. (Ще раз відзначимо евристичну цінність методу історичного матеріалізму). Однак щодо масових політичних репресій цей зв'язок відсутній. Причини їх виникнення носять конкретно-історичний характер і не пов'язані безпосередньо з існуючим способом виробництва.
Жодна тоталітарна система не обходиться без репресій, що призводять до особистих тра-гедіям окремих людей. Але вони не обов'язково повинні приймати масовий характер. Масові репресії стають трагедією всього народу.
Масові політичні репресії можна розглядати як плату за економі-чний ефективність (!) Радянського способу виробництва в періоди індустріалізації, Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови народного господарства. Вони були тією ціною, яку довелося заплатити за створення Великої країни з потужною еконо-Мікою і порятунок народу від знищення в протистоянні з сильним ворогом. Вся справа в тому, що ціна виявилася невиправдано високою. Як ставитися до цього факту? приватне де-ло кожного. Видається, що консолідованої позиції з цього питання в нашому суспільстві не буде досягнуто ніколи.
Таким чином, аналіз радянського способу виробництва дозволяє пояснити па-радокс нашої історії: чому, побудувавши суспільство соціальної рівності, ми втратили свободу?
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Тоталітаризм "
  1. 3. Економічна теорія і практика людської діяльності
    тоталітаризмом не завадять подальшому розвитку технології. Навпаки, це сприятиме впровадженню технологічних удосконалень, усунувши з їх шляху перешкоди, що створюються егоїстичними інтересами капіталістів. Характерною рисою епохи руйнівних воєн і дезінтеграції був бунт проти економіки. Томас Карлейль охрестив економіку похмурої наукою, а Карл Маркс затаврував економістів
  2. 3. Капіталізм
    тоталітаризму вважають капіталізм страшним злом, жахливою хворобою, що напала на людство. На думку Маркса, він був неминучим етапом еволюції людства, але, незважаючи на це, гіршим з зол. Однак, на щастя, порятунок неминуче і воно назавжди позбавить людину від цього лиха. На думку інших, капіталізму можна було б уникнути, якби люди були більш моральними і більше вміло вибирали
  3. 6. Свобода
    тоталітаризму держави використовують право стягування податків для руйнування ринкової економіки. Будь-яка дія уряду, що виходить за межі виконання функцій захисту планової роботи ринкової економіки від агресії внутрішніх та іноземних порушників спокою, є кроком вперед по дорозі, прямо веде в тоталітарну систему, де свобода взагалі відсутня. Свобода це стан
  4. 16. Процентні ставки і грошове відношення
    тоталітаризму. Основні відмінності дії валютного зрівняльного рахунку від політики центрального банку полягають у наступному. 1. Влада тримають операції по рахунку в секреті. Закон зобов'язує центральний банк зраджувати гласності інформацію про своє справжнє становище через короткі інтервали, як правило, щотижня. А стан валютного зрівняльного рахунку відомо тільки присвяченим.
  5. 1. Держава і автономія ринку
    тоталітаризму. Догмати саме цих інтервенціоністів ми і повинні піддати дослідженню. Проблема полягає в тому, чи здатна поліцейська влада досягти бажаних цілей шляхом фіксування цін, ставок заробітної плати і процентних ставок на рівні, відмінному від того, який був би визначений на вільному ринку. Поза всяким сумнівом, у владі сильного і рішучого держави декретом
  6. 3. Кінець интервенционизма
    тоталітаризму, свободи і авторитарної регламентації. Все, що ми в змозі дізнатися про результати цієї боротьби заздалегідь, коротко можна виразити в наступних трьох твердженнях: 1. Ми не володіємо жодними відомостями про існування та дії сил, які присудили б остаточну перемогу в цій сутичці тим ідеологіям, застосування яких забезпечить збереження і подальшу інтенсифікацію соціальних
  7. Коментарі
    тоталітаризмі , 527-528; створення, 193сн., 398, 405, 525, 542, 748; Дитяча праця, 574, 576, 579, 700 Дефляція, 395-396, 402, 528-531, 736. Див також Циклу теорія; Депресія; Гроші Діяльність / Дія (action): людська, 14-134;? Альтруїстична?, 466, 679; аналіз, 89-94; вплив минулої діяльності, 472-479; тимчасові відносини між діями, 97 -100, 460; час,
  8. УСПІШНІ ДИКТАТУРИ
    тоталітаризмом, це може бути керівна частина правлячої партії або армійська верхівка. Коли мова заходить про успішну диктатурі - швидкому і стійкому економічному зростанні, підйомі освіти і поліпшенні системи охорони здоров'я, - ключовим виявляється саме розмір селектората. Справа не в підтримці населення. Переважна більшість сучасних диктаторів користувалося значною підтримкою,
  9. Напрями зовнішньоекономічної політики
      тоталітаризм, імперські устремління і т.д. Державне регулювання зовнішньої торгівлі насамперед спрямовано на форсування експорту. Такий підхід пояснюється тим, що експорт в цілому ряді країн виступає важливим фактором їхнього росту, особливо в наукоємних і сільськогосподарському виробництвах. Незважаючи на відносно скромну роль експорту у внутрішньому виробництві (7-11%), він забезпечував
  10. Приклад 9. Демократія прямої дії: Рузвельт, Сталін, Єльцин
      тоталітаризму, листи американських громадян президенту США абсолютно несподівано стали важливим інструментом коригування економічної політики держави. Ф.Д.Рузвельт домігся того, щоб по багатьом з них прямували спеціальні представники президента, які «заднім числом» змінювали умови комерційних угод, неприпустимо погіршувати становище громадян і створювали при широкому застосуванні
© 2014-2022  epi.cc.ua