| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Тоталітаризм |
||
|
Масові політичні репресії 1930-1950-х рр.., Приголомшливі своєю уявною ірраціональністю чи не більшою мірою , ніж кривавим підсумком, - сама зага-дочно сторінка історії СРСР. Не тому, що невідомі факти, а тому, що до цих пір не проаналізовані причини. Саме ходове пояснення зводиться до того, що репресії були наслідком то-талітарного характеру радянського суспільства, причому тоталітаризм оголошується невід'єм-лемим атрибутом соціалізму. На цьому ліберальні демократи в силу обмеженості свого буржуазного світогляду закінчують аналіз. Головна ознака тоталітарної політичної системи? повне панування дер-жави над суспільством і індивідом. У цьому полягає її відмінність від звичайного авто-рітарного (недемократичного) режиму, який прагне домогтися лише пасивного покори і зовнішньої покірності громадян, не претендуючи на повний контроль над їх внутрішнім духовним світом. Авторитарний режим, як правило, протистоїть основній масі громадян. Проте в деяких випадках висувний ним релігійна, національна чи соціальна ідея по-лучает підтримку більшості населення. Наявність масової соціальної бази може ра-дікальним чином змінити характер режиму і створити передумови для його переходу в тоталітарну стадію. В останньому випадку влада активно вторгається в духовний світ ін-Дівіді і намагається поставити під контроль навіть думки і почуття людини. Відбуваються монополізація влади в руках однієї політичної партії, зрощування політичних і державних структур. Суспільство втрачає плюралістичний характер. Ідеологія пра-вящей партії офіційно стає державною. В її рамках формулюється мета, у досягненні якої єдині і народ, і владу. Формується «образ ворога» (світової буржуазії, іноземців або іновірців). Однак найхарактернішою ознакою Тотал-тарізма є не стільки безроздільне панування однієї ідеології, скільки нетер-пімое ставлення до будь-якої іншої, до інакомислення взагалі. Власне кажучи, тоталітарні прояви присутні в будь-якому суспільстві, навіть у оплотах буржуазної демократії. Коли вони? за наявності необхідних передумов? поширюються настільки, що змінюють характер політичної системи в державі, виникає тоталітаризм. Сам термін придумав Муссоліні, але тоталітаризм існує, ймовірно, стільки ж, скільки існує держава. У колишні часи він найчастіше мав релігійну осно-ву? згадаємо інквізицію в Іспанії, диктатуру Савонароли у Флоренції, теократич-ські держави Сходу. Та й зараз у тих країнах, де сильні позиції релігії, дійству-ють сильні тоталітарні тенденції. Виходячи з цих критеріїв, доводиться визнати тоталітарний характер радянської політичної системи. Дійсно, невідступний контроль державної машини над життям і навіть думками радянських громадян і, головне, її націленість на переслідується-вання якого інакомислення, найменшого відхилення від офіційних догм - вірні при-знаки тоталітаризму. Причина встановлення авторитарних режимів? невідповідність тих чи інших сторін існуючої політичної або економічної системи реаліям життя і стихійних уявленням громадян про раціональне устрої суспільства. Наприклад, буржуазії, стикаючись з проблемами, нерозв'язними звичайними демократичними мето-дами, шукає вихід у встановленні диктатури. У ХХ в. буржуазна диктатура була распро-країну не менш широко, ніж буржуазна демократія. Очевидно, що причиною тоталітаризму в СРСР стала неадекватність вульгарно-комуністичного способу виробництва реаліям ХХ в. Існуюча економічна диктатура виявлялася, зокрема, у забороні - не по економічним, а по идеологиче-ським мотивами - приватної власності і підприємництва. Масштаб пов'язаних з цим обмежень економічних свобод громадян став зрозумілий тільки тепер. Сковують ініціативу обмеження були накладені на роботу за сумісництвом, розмір оплати праці. Адміністративно-командна система, всупереч очевидній господарської доцільності, ставила перепони ділової активності керівників підприємств. Держав-ного політика стосовно селі тривалий час також мала яскраво Вира-женние ознаки економічної диктатури. Економічна диктатура неминуче відбивалася і в політичній сфері, вела до обмеження політичних прав і свобод громадян. Неадекватність способу виробництва не могла не усвідомлювати людьми, в основному, звичайно, на рівні буденної свідомості. Численні ідеологічні заборони не могли не вступати в гостру суперечність із звичайним здоровим глуздом пересічних громадян. Зрівнялівка, обмеження економічної та політичної свободи, кричуща безгосподарність (як наслідок відсутності у тру-дящихся реальних прав і почуття власника) були об'єктивною основою для про-явища інакомислення в широких народних масах. Причому будь-які сумніви в правиль-ності політики партії і держави могли привести до зниження моральних стимулів, поставити під загрозу солідарний характер праці і тим самим підірвати основні меха-нізми існуючого способу виробництва. Керівництво країни розуміло, що успішними функціонування радянської економічної системи неможливо без досяг-ня однодумності в суспільстві, шлях до якого пролягав через монополізацію всіх кана-лов інформації, обмеження контактів із зовнішнім світом і придушення всякого инако-мислія, тобто надання політичній системі тоталітарної спрямованості. Тоталітаризм є обов'язковою, але не єдиною передумовою возникно-вения масових політичних репресій. Вони стали можливі тільки в конкретних ис-торических умовах. Їх виникненню сприяли об'єктивні труднощі будів-ництва соціалізму у відсталій аграрній країні, які ускладнюються неможливістю швидко змінити світогляд широких верств населення. Протистояння могутньому й ворожого капіталістичного оточення народжувало синдром «обложеної фортеці». Положення вимагало ідейного згуртування народу і залізної дисципліни. Зіграли свою роль непримиренна боротьба за владу в партії і державі і, нарешті, відомі особисті якості І.В. Сталіна17. З плином часу умови змінилися, і, хоча тоталітарний характер системи зберігся, загроза відновлення репресій, між тим, зникла. Оскільки інакомислення в різних формах, але в більшості випадків дуже далеких від ідейного антикомунізму, було достатньо поширеним явищем, це зумовило масовість репресій. Їхня логіка очевидна: усувалися насамперед володіють здатністю незалежного судження, критичного сприйняття дійсності. Отже, в силу своєї неадекватності реальним економічним умовам, виробляй-них сил ХХ в. радянська модель «соціалізму» (вульгарного комунізму) могла функціонувати виключно в рамках тоталітарної політичної системи. (Резуль-тати періоду «гласності» підтверджують цей висновок). Започаткована спроба досягти об'єктивно нездійсненною мети - побудови суспільства і способу виробництва ком-муністіческого типу при недостатньому для реалізації цієї мети рівні розвитку про-продуктивних сил - зажадала застосування крайніх засобів примусу. Таким об-разом, форма існуючого політичного режиму відображала реальні економічні і соціальні протиріччя радянського суспільства. Але в умовах справжнього соціалізму, при створенні передумов для найбільш повної реалізації кожною людиною свого творчого і трудового потенціалу «цивілізованим» державам Заходу, а не СРСР довелося б захищати свою систему тоталітарними методами. Звідси стає по-нятно історичне місце сталінізму: по відношенню до справжнього соціалізму він за-нітрохи таке ж положення, як буржуазна диктатура по відношенню до буржуазної де-мократіі. Об'єктивний аналіз історії СРСР змушує нас визнати тоталітарний характер його політичної системи. Він був прямим і неминучим (!) Наслідком вульгарно-комуністичного способу виробництва. (Ще раз відзначимо евристичну цінність методу історичного матеріалізму). Однак щодо масових політичних репресій цей зв'язок відсутній. Причини їх виникнення носять конкретно-історичний характер і не пов'язані безпосередньо з існуючим способом виробництва. Жодна тоталітарна система не обходиться без репресій, що призводять до особистих тра-гедіям окремих людей. Але вони не обов'язково повинні приймати масовий характер. Масові репресії стають трагедією всього народу. Масові політичні репресії можна розглядати як плату за економі-чний ефективність (!) Радянського способу виробництва в періоди індустріалізації, Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови народного господарства. Вони були тією ціною, яку довелося заплатити за створення Великої країни з потужною еконо-Мікою і порятунок народу від знищення в протистоянні з сильним ворогом. Вся справа в тому, що ціна виявилася невиправдано високою. Як ставитися до цього факту? приватне де-ло кожного. Видається, що консолідованої позиції з цього питання в нашому суспільстві не буде досягнуто ніколи. Таким чином, аналіз радянського способу виробництва дозволяє пояснити па-радокс нашої історії: чому, побудувавши суспільство соціальної рівності, ми втратили свободу? |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Тоталітаризм " |
||
|
||