Індустріалізація: В результаті переходу до непу завдання відновлення народного

Головна

Економіка

Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз

Головна → Економіка → Підприємництво. Бізнес →

« Попередня		Наступна »

Ю. Александров. СИНТЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВАРТОСТІ, 2011 - перейти до змісту підручника
Індустріалізація
В результаті переходу до непу завдання відновлення народного господарства була ре-шена вже до 1926 Виробництво сільськогосподарської продукції в 1925 р. склало 112%, промислової? 75% довоєнного рівня. Однак СРСР залишався відсталою аграрною країною, і ці успіхи були досягнуті на старій технологічній базі. Основу її складали залишилися від царської Росії промислові фонди. До середини 1920-х рр.. можливість розвитку за рахунок цього джерелом ника була повністю вичерпана. На порядок денний з усією гостротою постала проблема інду-стріалізаціі. Вирішення цієї проблеми цілком залежало від отримання необхідних для реконст-рукції промисловості ресурсів? продовольства для постачання постійно зростаючої армії промислових робітників і валюти для закупівель іноземного обладнання. Едина доступним їх джерелом було сільське господарство. Тому проблема індуст-ріалізаціі, як і аналогічна за змістом завдання часів громадянської війни, впираючись-лась у вирішення головного питання: яким чином отримати у села необхідні для розвитку промисловості ресурси? «Праві» у ВКП (б), ідеологом яких був Н.І. Бухарін, виступали за продов-ження політики непу, тобто за економічні методи управління народним господарством на основі використання механізмів ринку. Згідно з їх логікою, село потребувала то-варах широкого вжитку, і тому їх план передбачав будівництво в першу чергу текстильних і швейних фабрик, а не металургійних і машинобудівних заводів. Цей шлях, в цілому повторював етапи становлення промисловості в західних країнах, припускав повільне зростання внутрішніх накопичень, необхідних для створення важкої промисловості, і, відповідно, тривалий термін індустріалізації стра-ни. «Ліві», в рядах яких об'єдналися багато старі більшовики, виступали за згортання непу. Вони виходили з того, що економічну незалежність та оборонно-здатність СРСР могла забезпечити тільки важка індустрія. Тому починати треба було саме з неї. А в цьому випадку одержання з села необхідних ресурсів в обмін на промислові товари ставало неможливим. Щоб вирватися із зачарованого кола проблем непу, пов'язаних з залежно-стю розвитку промисловості від свавільного аграрного ринку, від бажання або неже-ланія селян продавати надлишки своєї продукції, «ліві» пропонували ряд заходів чрезви-чайного характеру? посилення податкового пресу на селян і підвищення цін на про-промислову продукцію, що поставляється селу (збільшення «ножиць» цін). Шляхом искусст-кої перекачування коштів із села в місто «ліві» розраховували форсувати темпи переозброєння промисловості. При цьому вони не приховували, що припускають осуще ствіть реконструкцію промисловості за рахунок сільського господарства і всупереч його інте-ресам. Коливання «генеральної лінії» партії, втілюваною І.В. Сталіним і його прихильниками, відбивали процес пошуку рішення керівництвом країни. Спочатку Сталін підтримував бухарінських програму. Пропозиції «лівих» були відкинуті, самі вони піддалися остаточного розгрому наприкінці 1927 р. Проте квітні 1929 р. були раз-Громлі і «праві». Слідом за цим пішло обвальне крах непу по всіх на-правлінням. На зміну ринкових методів управління остаточно прийшло директивне централізоване планування. Проблема внутрішніх накопичень - вузлова проблема індустріалізації - була вирішена шляхом фактичного одержавлення аграрного сек-тора в результаті колективізації. Таким чином, була реалізована програма, пропо-гавшаяся раніше «лівими», причому навіть у більш радикальному варіанті. Як ми бачимо, ліберальна трактування цього періоду історії СРСР як боротьби за владу Сталіна спочатку з Троцьким, а потім з «правими» правильно відображає видимість відбувалися подій, але не допомагає нам в осягненні їх суті. Так, Сонце сходить на сході і заходить на заході, але це не означає, що воно обертається навколо Землі. Либераль-ний мураха не бачить далі свого носа. Він описує явища, не намагаючись осягнути їх логіку. Інакше й бути не може, якщо замість істмату універсальним ключем при аналізі історії вважається метод «свободи і демократії». Боротьба за владу мала місце. Але рушійною її силою була не жадоба влади, а стремле-ня реалізувати ту програму розвитку країни, яка представлялася «борцям» найбільш правильною і єдино здатної відповісти на ті грізні виклики, які стояли перед СРСР. Як би то не було, але програма індустріалізації країни, перспективи якої здавалися туманними фантазіями ще в середині 1920-х рр.., Була здійснена. Усього за кілька років Радянський Союз здійснив ривок від старої селянської Росії, від воза і сохи в промислову епоху. Був забезпечений не тільки кількісне зростання, але преодо-лено і якісне відставання вітчизняної промисловості. З'явилися галузі, ко-торие раніше були відсутні, мільйони людей були навчені невідомим їм професіям. СРСР став однією з трьох-чотирьох країн, здатних виробляти будь-який вид промисло-вої продукції, доступної людству. Порівнювати більшовицьку індустріалізацію з нинішньою ліберальної модернізує-цією (по суті, порожній говорильнею)? тільки незаслужено ображати більшовиків: нікому ж не прийде в голову хоч в якомусь контексті порівнювати гру високопрофесійних футболістів і збірної дворової шпани і дрібних шахраїв! В результаті здійсненого наприкінці 1920-х рр.. Повороту в соціально-економічній політиці склалася радянська економічна система, яка за основ-ним ознаками, за винятком ступеня використання товарно-грошових відносин, збігалася з військовим комунізмом. Її теоретичним джерелом є не ленінський кооперативний план, а класична марксистська концепція соціалізму. Таким чином, об'єктивний зміст зазначеного повороту становив відхід від непу і реставрація, «друге пришестя» вульгарно-комуністичного способу виробництва. Індустріалізація була здійснена за рахунок переходу від «нормальних» економі-чеських методів до надзвичайних. Подібне трапляється і в умовах капіталізму, і не тільки під час воєн. Наприклад, на рубежі XIX і XX ст. при переході від парового дви-гунів до електромотора ринкові механізми виявилися нездатними забезпечити пере-розподіл ресурсів у нові розвиваються галузі. Задача була вирішена за рахунок годину-тичного порушення дії механізмів ринку? використання держбюджету в якості інвестиційного каналу, розвитку галузевих монополій, переростання банківського ка-питала в фінансовий14. При вульгарно-комуністичному способі виробництва в умо-вах єдиної державної монополії у сфері виробництва та фінансів зазначені кошти були задіяні в максимальній, доведеної до логічного межі ступеня-ні. Наскільки був виправданий повернення до надзвичайних методів? Якби у країни була не 10-13, а хоча б 20-30 років на проведення індустріалізації і підготовку до війни, без-умовно, саме неп представляв би собою оптимальний варіант розвитку. Наприкінці цього шляху ми мали б справді соціалістичний спосіб виробництва і абсолютно дру-гую країну. Але у нас не було цього запасу часу. Тому, так само як і в 1917-1921 рр.., При удаваній багатоваріантності рішень альтернативи фактично не було, будь-яке інше рішення вело до катастрофи. На будівництвах індустріалізації вирішувалося питання життя і смерті нашої держави і народу. Індустріалізація? це, можливо, саме гран-діозное звершення «радянського» способу виробництва. Але надзвичайні методи таять у собі небезпеку, так як вони дієві в основному в кризових ситуаціях, а за їх преде-лами? лише протягом обмеженого періоду часу і при наявності певних ус-ловий.
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна " Індустріалізація "
7. Вплив негативної корисності праці на пропозицію праці індустріалізації. Найбільше вони потребують підприємцях і капіталістів. Оскільки своєї безрозсудною політикою ці країни самі позбавили себе можливості і далі користуватися допомогою імпортованого іноземного капіталу, до недавніх пір прагнув туди, вони повинні розраховувати тільки на внутрішнє накопичення капіталу. Вони повинні пройти через всі етапи, через які змушена була 6. Межі прав власності і проблеми зовнішніх витрат і зовнішньої економії індустріалізації та транспортної інфраструктури. Ті ж самі доктрини, які штовхали і досі штовхають багато урядів на заохочення вкладень у фабрики і залізниці шляхом субсидій, дешевих кредитів, звільнення від податків і мит, діяли і при виникненні такої юридичної стану справ, при якому відповідальність таких підприємств було зменшено або формально, або Коментарі [1] хитрість природи Мізес має на увазі І. Канта [см. Кант І. Ідея загальної історії у всесвітньо-цивільному плані / / Соч. Т. 6. С. 523] і Г. Гегеля, якому належить вираз хитрість розуму (List der Vernft) [Гегель Г. Філософія історії / / Соч. Т. VII. М., 1935. С. 32.]. [2] праксиология Supplement to Oxford English Dictionary (1982) повідомляє, що англійське слово praxeology (вар. praxiology, Пролетарська політична економія індустріалізації, кооперування селянства та культурної революції, вчення про неп, питання організації та оплати праці при соціалізмі, сформулював закон узвишшя потреб. Маржинализм У другій половині XIX в. була сформульована теорія маржина-лізм, яка виникла як реакція на економічне вчення К. Маркса, його критичне осмислення. Саме маржиналізм лежить в основі Концепція «нульового економічного зростання» індустріалізації. Крім розглянутих вище концепцій в економічній теорії існують також концепції індустріального і постіндустріального суспільства, що акцентують увагу на еволюції сучасних промислових структур та перспективи їх Тема 6. Історія промислового перевороту та індустріалізації кінця XVIII-XIX ст. Зміст промислового перевороту Його джерела, направле-ня, наслідки. Особливості в європейських країнах, США та Японії. Зрушення в структурі економіки та зайнятості населення. Розвиток фінан-совою системи. Країни-лідери та їх економічна роль у світі. Господарський розвиток Росії в 1830-1860 рр.. Передумови і умо-ви промислового перевороту. Основні проблеми і протиріччя 1.1. Предмет історії економіки та його еволюція індустріалізація; * урбанізація; * демографія; * аграрна історія; * генезис капіталізму; * методологія та методи історії економіки . В результаті гострої дискусії між представниками різних шкіл і напрямів була прийнята сучасне трактування предмета історії економіки. Історія економіки вивчає розвиток економічних процесів, структур, інститутів, діяльності, подій і 5.5. Реформи Петра I та їх наслідки індустріалізації, прирекла Росію на еко-номічного відсталість в майбутньому, тому що, поширивши кріпосне пра-во на промисловий сектор економіки, Петро I закріпив ту відсталу соціальну структуру, що стала перешкодою при подальшому розви-тії. Крім того, проведення модернізації супроводжувалося масовим знищенням населення (близько 12,5% тодішнього населення Росії). Якщо в Західній Європі Лекція 6. Історія промислового перево-рота та індустріалізації кінця XVIII- XIX вв. індустріалізації кінця XVIII-XIX 6.1. Зміст промислового перевороту індустріалізації. Індустріалізація - процес створення великого машинного про- изводства у всіх галузях народного господарства і, перш за все, в про-мисловості. У західній економічній теорії прийнято виділяти три головні моделі індустріалізації: традиційну, командну і ринкову. Традиційна модель відповідає укладу щодо нерозвинених товариств, в основі яких лежать сільські

© 2014-2022 epi.cc.ua