Головна |
« Попередня | Наступна » | |
5.5. Реформи Петра I та їх наслідки |
||
До кінця XVII в. Росія вже вичерпала всі можливості відокремленого, автаркического розвитку поза європейської цивілізації. Необ-хідно було вирішувати численні проблеми в економіці, державного-венном пристрої, армії, освіті, культурі. Початок цих перетворень у дусі модернізації міцно пов'язано з правлінням Петра I (1682 (1696) -1725). Модернізація (від грец. Modern - новітній) - усовершенствова-ня, поліпшення, оновлення об'єкта, приведення його у відповідність з новими вимогами і нормами, технічними умовами і показате-лями якості. Громадська модернізація в Росії протікала в рамках імпер-ської моделі, яка характеризується наступними ознаками: * вибіркове запозичення техніко-технологічних (головним чином військово-промислових) досягнень розвинених країн в обмін на вивезення сировини; * посилення експлуатації власного народу архаїчними методами; * зростаюча централізація і бюрократизація управління. Проведення модернізації сприяло подальшому посиленню чинників мобілізаційного типу економічного зростання. Це вияви-лось в більш глибокому, ніж у Європі, втручанні держави в еко-номіки в умовах переважання аграрного господарства при низькому рів-ні відділення промисловості від землеробства, панування континен-ментальною, а тому млявою торгівлі, збереження архаїчної соціокульту-ри. Передумовою модернізації стала необхідність розвитку вітчизняному-жавної металургії, яка перебувала в кризовому становищі через припинення поставок прибалтійського металу в результаті війни зі Швецією. З ініціативи Петра I в кінці ХVII-початку ХVIII ст. починаючи-ється створення мануфактур європейського типу. При цьому держава брала на себе витрати з підготовки робітників, здійснювало поставки обладнання, надсилало фахівців, давало різні привілеї, пільгові позики, безкоштовні земельні ділянки. У цей період сущест-вують різні види мануфактур: * за формами власності (казенні, вотчинні); * за характером використовуваного праці (кріпаки, вільнонаймані і змішані) ; * по територіальному розміщенню (міські та сільські. В Останніх існували неадекватні форми капіталу, де капітал не протистояв праці, а торговець і промисловець виступали в одній особі). За час петровських реформ кількість мануфактур збільшилася приблизно в 5 разів і склало 205 підприємств. Основні успіхи були досягнуті в металургії, Росія стала займати 3-е місце в світі по виплавці чавуну (після Англії і Швеції). Помітні зрушення відбулися у текстильній промисловості, що розвивається в основному приватним ка-капіталом. Для підвищення рівня ремісничого виробництва і підготовки бази для розвитку мануфактур під контролем держави та її тиском стали утворюватися цехи. Однак вони не набули великого поширення і були пов'язані з діяльністю іноземців. Петровська модернізація вийшла за рамки виробництва і, торкнувшись всі сторони суспільного життя, прийняла характер соціальної модер-нізації. Це наочно показало і здійснення реформ Петра I, при-що ходять на фазу підйому економічного циклу 1690-1760 рр.. Як і всі попередні, вони носили комплексний характер, охоплюючи військова справа, управління і фінансову систему, і здійснювалися революци-онним, а не еволюційним шляхом. Початок реформ було обумовлено військовими невдачами Росії на першому етапі Північної війни. Розформування стрілецьких військ, що викликало необхідність комплектування нової регулярної націо-нальної армії, привело до введення 1705 р. рекрутської повинності. Фортечні селяни, які стали рекрутами, отримували свободу. Всі дво-ряне повинні були нести військову службу з солдатського чину. Підго-товка офіцерів здійснювалася в спеціальних військових школах, осно-ванних в 1698-1699 рр.. За указом Петра I були організовані гарнізон-ні школи для підготовки унтер-офіцерського складу. Особливу ува-ня приділялася створенню вітчизняного флоту. Заняття військовими та дипломатичними справами, потреби укре-ння абсолютної монархії привели до реорганізації системи дер-жавного управління. У 1711 р. Петро I, скасувавши створену замість Боярської думи Найближчу канцелярію, заснував урядовий Сенат. У 1717-1718 рр.. Війна зі Швецією та Туреччиною за вихід до морів, будівництво флоту і мануфактур, реорганізація системи управління і т.д. требова-ли величезних державних витрат. Бюджет країни перебував у критичному стані. Брак коштів викликала проведення фінансовим-вої реформи. Зміні насамперед піддалася податкова система. Починаючи з 1704 р. вводяться такі податки, як Мельнич, бджолиний, Погрібний, трубний, хомутейний, шапковий, шевський, криголамний, Водопійний, з розкольників, з бороди і т.д. Непрямих податків до 1724 року налічувалося 40 видів. Замість подвірного оподаткування в 1718-1724 рр.. була введена подушна подати з ревізькій душі. До нових податках додалися казенні монополії на сіль, крейда, дьоготь, риб'ячий жир, сало, дубові труни. Рибні ловлі ставали об'єктом відкупу, вино продавалося тільки в казенних шинках. Дохід у казну збільшився і за рахунок зміни мита в результаті проведення протекціоністської політики. Мита з ввезених товарів: * 75% - товари, вироблені в країні; * 25% - товари, вироблені недостатньо; * 20-10% - товари, не вироблені в країні. Мита з вивезених товарів: * 75% - сировина і напівфабрикати; * 3-6% - готова продукція; * 1-3% - вивезення на власних, побудованих в Росії су-дах. До великих перетворень Петра I відноситься грошова ре-форма, яка послужила головним джерелом фінансування військових витрат. Вона вирішувала комплекс питань: * використання як монетного сировини вітчизняних-них металів - стимулювання національної гірничорудної галузі; * переклад грошового виробництва на новий технічний уро-вень - машинне виробництво; * встановлення єдиного грошового обігу на всій терито-рії - розширення внутрішньогосподарських зв'язків; * збільшення доходів скарбниці від карбування монет. Результатом реформи стало поступове вилучення з обігу іноземних монет і створення єдиної національної грошової системи на десятковому принципі: 1 рубль=10 гривеник=100 копійкам. Для зручності звернення були випущені і похідні монети - полтину-ники, полуполтіннікі і п'ятаки. Однак реформа виявилася непоследо-вательной. Зниження вартості монет викликало їх знецінення. У країні почалася інфляція, а бюджет знову почав відчувати скоро-чення дохідної частини. У підсумку петровських перетворень Росія перетворилася на велику державу, що займає особливе місце серед розвинених держав. Разом з тим значення здійсненої модернізації має суперечливий характер. Це простежується вже при аналізі ситуації, в петрів-ську епоху структури економіки. Ускладнення виробництва сприяло розвитку підприємцям-тва. У його складі можна виділити дві основні групи: формувалася в умовах "казенно-парникового виховання промисловості", тобто під опікою держави і православної церкви. Її відмінна риса - надія на даровщіну (кріпосна робоча сила; заступницькі тарифи; прагнення поживитися за чужий рахунок); зобов'язана своїм походженням релігійному розколу і сек-тантству. Старообрядництво в Росії за своїми мирським наслідків зіграло роль, аналогічну ролі протестантів в Європі. Ослаблення на початку XVIII в. економічної потужності колишніх купе-чеських сотень висунуло на перший план нове купецтво. У 1721 р. регламентом Головного магістрату оголошувалося обов'язковим розподіл всіх "регулярних" громадян на дві гільдії і один розряд. Структура підприємництва на початку XVIII в.
Купці, записані в гільдії, отримували ряд дуже серйозних пільг, що поклали початок їх виділенню в нове привілеїв-рованное стан. Крім дозволу купувати селян (але з при-писки їх до підприємства), вони звільнялися від особистої рекрутської повинності за умови сплати в казну по 100 руб. з людини. Підприємницька діяльність жорстко регламентувалася і залежала від царських указів. Це виявлялося насамперед у збереженні державної монополії на заготівлю та збут основних товарів (сіль, льон, пенька, сало, ікра, хліб, віск, щетина, вино). Необхідність великих капіталів для розвитку промисловості призводить до появле-нию нових форм підприємництва - складнічества, по відношенню до якого держава проводила опікунську політику, пов'язану з контролем за діяльністю, обмеженням вступу нових членів, обов'язковою реєстрацією, визначенням розміру статутного капіталу, вимогою надання зразків у мануфактур -колегію, а також установленням ціни, виду та форми товарів, що закуповуються скарбницею, аж до заборони їх продажу в роздріб. Незважаючи на значні успіхи, петровська модернізація, ос-Нова на форсованої індустріалізації, прирекла Росію на еко-номічного відсталість в майбутньому, тому що, поширивши кріпосне пра-во на промисловий сектор економіки, Петро I закріпив ту відсталу соціальну структуру, що стала перешкодою при подальшому розви-тії. Крім того, проведення модернізації супроводжувалося масовим знищенням населення (близько 12,5% тодішнього населення Росії). Якщо в Західній Європі XVII-XVIII ст. швидко розвивалася представи-кові влада, зміцнювалися основи парламентаризму, то в нашій країнах-не, навпаки, посилювалася жорстка централізація, абсолютизація дер-жавної влади, що було прямим продовженням деспотизму і самодержавства, притаманного Московської Русі. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 5.5. Реформи Петра I та їх наслідки " |
||
|