|
Принцип розподілу отриманого доходу відповідно до кількості та якос-ством витрат праці слід розглядати не тільки в зв'язку з прагненням побудувати суспільство соціальної справедливості. Не менше значення має стимулююча функція цього принципу: отримання благ у повній відповідності із здійсненими за-тратами служить найкращим матеріальним спонукальним мотивом до максимальної самовіддачі в процесі праці. Якщо згадати, що головною складовою економічного потенціалу суспільства є трудящий людина, значення способу розподілу для створення ефективного способу виробництва важко переоцінити.
У радянських підручниках політекономії стверджувалося, що в СРСР реалізований принцип розподілу по праці. Під цим малося на увазі, що розподіл матеріальних благ для особистого індивідуального споживання здійснювалося відповідно до кількості і якості праці, витраченої працівником в суспільному виробництві. Переважна більшість тих, хто жив в СРСР зі свого досвіду знають, що цей принцип був реалізований далеко (і дуже далеко!) Не повною мірою. Синтетична концепція ви-рухає кілька аргументів на підтвердження цієї майже загальної переконаності.
Перш за все слід згадати зміст одній з попередніх глав, в якій показано, що механізм визначення справедливої, ринкової ціни витрат фактора вироб-ництва, в тому числі, праці відсутня. У такому випадку, як можна заявляти про наявність розподілу по праці, не маючи економічних інструментів для визначення внеску кожного працівника в загальний результат?
Ця ситуація характерна для будь-якої економічної системи. Але радянський спосіб виробництва вніс до неї додатковий елемент. У ринковій економіці договірна це-на робочої сили цд, як і будь-якого іншого товару, встановлюється під впливом співвідносячи-шення попиту на працю і її пропозиції. При цьому в конкретних ситуаціях можлива конкуренція як працівників за робочі місця, так і роботодавців за залучення обу-ченной і кваліфікованої робочої сили. Монопольне становище радянського дер-жави як роботодавця, відсутність конкуренції в цій сфері давало можли-ність державі встановлювати довільне (в інтервалі вартостей з боку ра-ботника Спроізв, 1 і з боку держави спотр, 2) значення договірної ціни робочої си-ли.
(Трохи вище в цьому розділі показано, що подібним чином формувалася ціна будь-якого товару).
Більше того, якщо наблизити значення договірної ціни витрат праці цд до вартості її власника Спроізв, 1, то таким шляхом можна стримувати зростання вартості робочої сили, одночасно збільшуючи присваиваемую державою додаткову вартість (раз-ність ринкової та договірної ціни витрат праці). Витягувані таким чином ресурси можна направляти на пріоритетні загальнодержавні завдання, обмежуючи при цьому споживання працівників. Наївно вважати, що, розташовуючи такою можливістю, работо-датель, навіть якщо це загальнонародна держава, нею не скористається.
У ринковій економіці здійснюється стихійний, лише в малому ступені підданих-ся зовнішньому регулюванню процес переливу ресурсів (капіталу) між сферою виробниц-ства засобів виробництва і виробництвом споживчих товарів. Капітал йде туди, де в поточний момент вище прибуток. Тому розподіл ресурсів між галузями суспільного виробництва не може здійснюватися довільно, рішеннями державного-ських органів. У радянській економіці монопольне становище держави виключало будь-які стихійні процеси, і розподіл ресурсів здійснювалося централізовано. Тому була можливість штучного обмеження споживання населення заради розвитку важкої промисловості, оборонних галузей тощо
Низька ціна робочої сили і можливість маніпулювати нею (як правило, в одну сторону, ясно, в яку)? одна з причин, по яких Радянський Союз володів унікальний-ної здатністю домагатися вражаючих результатів при вкрай обмежених ре-ресурсах. Ресурси прямували в першу чергу на розвиток засобів виробництва, обо-рону і т. п. на шкоду розвитку виробництва споживчих товарів. Однак зворотним боком обмеження споживання населення було те, що в могутній країні, що володіла другим за потужністю економікою світу, народ жив в цілому небагато, у всякому разі, гірше, ніж міг би. Соціальні наслідки цього з часом перетворилися на політичне життя-ський фактор.
І ще одне міркування. Про стимулюючої ролі розподілу по праці можна говорити тільки тоді, коли оплата витрат праці за справедливою ціною здійснюється по відношенню до кожного окремого працівникові, а не персоналу всього підприємства або га-лузі в цілому.
У цьому випадку кожен діяльний та ініціативний працівник винагороджені-ється, а недбайливий карається рублем. Радянська економічна система не була при-пристосовані до виявлення внеску кожного окремого працівника в загальний результат. Для визначення величини цього вкладу застосовувалися різні показники? тарифний раз-ряд, норма виробітку, стаж, займана посада, наявність наукового ступеня і т. п. Одна-ко всі ці формальні показники лише частково відображали розбіжності у кількості і, головне, якості праці. Причиною цього було те обставина, що при визначенні вартості витрат праці працівника з боку роботодавця? держави (в особі адмі-ністрації підприємства) спотр, 2 і договірної ціни робочої сили цд практично не вчи-ють споживча цінність цих витрат пцч.т. Справа в тому, що значення пцч.т перед-ставлять собою суб'єктивну (!) Оцінку, а радянська економічна система в принципі виключала суб'єктивний підхід при формуванні вартості робочої сили. Преміаль-ная система лише частково і зовсім недостатньо компенсувала нездатність системи до суб'єктивній оцінці витрат праці. Слід мати також на увазі, що саме значення пцч.т відображає цінність результату (!) Витрат праці для роботодавця, тоді як перераховані вище формальні показники в кращому випадку враховують тільки обсяг проведених витрат.
Це ще одна причина, по якій для радянського способу виробництва було ха-рактерно полууравнітельное розподіл, в дуже істотному ступені відхиляю-щееся від принципу розподілу по праці.
Таким чином, деформація механізму синтетичної концепції мала місце не толь-ко при визначенні договірної ціни робочої сили (витрат праці) цд, а й при визначенні вартості з боку роботодавця спотр, 2.
|
- Тіньова економіка
розподілу. У результаті в Росії сформувалася абсолютно унікальна за міжнародними мірками тіньова економіка. Її основні риси - відхід від податків, втеча капіталів за кордон, подвійна бухгалтерія, «човникова» і бартерна торгівля, приховане безробіття, корупція. Тіньова економіка неоднорідна за своєю структурою. Головними фігурами тіньової економіки є кримінальні елементи (торговці
- Висновки
розподілу, обміну та споживання (марксизм); 3) пучок або частка прав по використанню ресурсу (Р. Коуз , Д. Норт та ін.) Розрізняють власність як економічну та юридичну категорії. 6. Форми власності різноманітні, їх класифікація будується на основі різних критеріїв (за формами привласнення, права власності, суб'єктам та об'єктам). Особливо виділяється приватна (індивідуальна,
- Значення проблеми вартості
розподілу по праці та ін У результаті Маркс створив свою політекономію, яка стала ядром марксизму як системи філософських, економіч- ських і соціально-політичних поглядів. Саме теорія трудової вартості і заснований-ная на ній політична економія «перетворили соціалізм з утопії в науку». Політекономія марксизму обгрунтовує необхідність усуспільнення засобів виробництва, ліквідації
- Неможливість визначення ринкової ціни витрат факторів про-виробництва
розподілу? відповідно до кількості і якості праці (витрат праці). Отриманий висновок про неможливість визначення ринкової ної ціни витрат фактора виробництва, зокрема, праці ставить під сумнів принципи- альную здійсненність принципу розподілу по праці в повному обсязі. Оплата рабо-чий сили можлива тільки за договірною ціною витрат праці, яка, як правило, не співпадають дає з
- Можливі варіанти соціалістичного способу виробництва
розподілення у СРСР здійснювалося у повній відповідності з кіль-кість і якістю (результатом) витрат праці. Якби це було дійсно так, со-радянськоїсторона економічна система не мала б собі рівних по ефективності, капіталізм у всьому світі давно був би «скасовано», як кріпосне право в царській Росії, і зараз ми не обговорювали б шляху відродження соціалістичної ідеї. Якщо розібратися,
- Сутність радянської економічної системи
розподілу (з праці, а не за потребою). Таким чином, соціалізм був в істотній мірі позбавлений своєї індивідуальності, в історії цивили-зації йому було відведено надто незначне місце, і для нього був виділений занадто-ком короткий часовий період. Відповідно до цього підходом, надмірно і невиправдано зближуючим соціалізм з комунізмом, соціалістичний спосіб виробництва
- Багатоукладність радянської економіки
розподілу по праці. Але цікаво, що, незважаючи на це, радянський «соціалізм» по ряду напрямків дійсно продемонстрував не менше, а то і більше (!) високу економічну ефективність, ніж капіталізм. Це стосується оборонних і космічних галузей і окремих неспоживчих товарів? цивільних літаків, турбін та ін, загалом, багатьох з тих продуктів, по відношенню до яких
- Висновки
розподілом по праці, а не за потребою, як це має бути з точки зору логіки. А ця форма рас-пределенія зажадала включення в економічний механізм вартості та визначення її величини, оскільки вирішити завдання розподілу по праці (хоч в якійсь мірі) без використання товарно-грошових відносин не вдалося. Водночас наявність вартості - ознака якого завгодно, але вже точно не
- Різні рівні суб'єктності
розподілу по праці, рівноправність факто-рів виробництва та ін І тут ми стикаємося з серйозною проблемою: ступінь реалізації цих умов може суттєво змінюватися на різних рівнях суб'єктності, тобто, в залежності від того, розглядаємо ми як суб'єкта суспільного виробництва і реального но-сителя прав власності трудовий колектив підприємства або конкретного
- Права трудового колективу
розподілу додаткової вартості між-ду поточним споживанням (оплатою витрат праці) і накопиченням (інвестиціями) само-самостійності, за відсутності класових протиріч. Тому проблема розподілу по праці на рівні підприємства вирішується сама собою - вона просто знімається. (Тут ми, ймовірно, знову маємо приклад діалектичного заперечення). Приблизно те ж саме можна сказати з приводу
|