Функція сукупної пропозиції

Функція сукупної пропозиції виражає залежність обсягу сукупної пропозиції благ від визначальних його факторів. Оскільки в короткому періоді при заданій технології обсяг випуску продукції залежить від кількості використовуваного у виробництві праці, то чинники, що визначають рівень зайнятості, визначають і обсяг сукупної пропозиції.

Згідно неокласичної концепції функція сукупної пропозиції є зростаючою від ставки відсотка (рис. 7.12).

Мал. 7.12. Побудова неокласичної функції сукупної пропозиції

При заданій технології, представленої виробничою функцією y (N) в квадраті IV, попит підприємців на працю заданий графіком функції N^D(W) = dy / dN, зображеному в квадраті III. Пропозиція праці в неокласичної концепції, як було зазначено в підпункті 7.1.2, є функцією від двох змінних: N^s= N^s(Zv> i). Тому кожною ставкою відсотка в квадраті III відповідає своя крива пропозиції праці. Ставка відсотка визначається на ринку капіталу в процесі вирівнювання обсягів заощаджень та інвестицій. При ставці реальної заробітної плати ш₀ і ставкою відсотка /₀ зайнятість встановиться на рівні N₀ і обсяг сукупної пропозиції складе у₀. Зростання ставки відсотка (i₀ -> i_t -> i₂) повертає криву N^s проти годинникової стрілки, гак як при кожній ставці реальної заробітної плати буде пропонуватися більше праці. Е го призведе до зростання зайнятості та збільшення обсягу пропозиції благ.

Згідно кейнсіанської концепції функція сукупної пропозиції виражає залежність між рівнем цін і обсягом пропозиції благ: y^s= y^s{P).

Залежність обсягу виробництва блага від рівня цін не можна інтерпретувати як агрегированную мікроекономічному функцію пропозиції блага за ціною, так як рівень цін не зводиться до середньої ціни агрегованого блага (див. Параграф 1.3). Вплив зміни рівня цін на пропозицію благ складається з двох послідовних імпульсів, створюваних ефектом зайнятості і ефектом виробництва.

Рівень зайнятості (кількість використовуваного у виробництві праці) визначається в результаті зрівнювання ціни попиту на працю з ціною його пропозиції. Верхня межа ціни попиту, як було встановлено в підпункті 7.1.1, дорівнює цінності граничного продукту праці: W ° = PyN, де yN - гранична продуктивність праці. Ціна пропозиції праці залежить від кількості пропонованого праці і реакції його продавців на зміну рівня цін На рис. 7.13 зображена крива пропозиції праці в залежності від ставки номінальної заробітної плати.

Мал. 7.13. Крива ціни пропозиції праці

Коли при підвищенні рівня цін будь-яку кількість праці пропонується за колишньою ціною (графік функції пропозиції праці дістається на місці), то говорять, що робочі схильні грошовим ілюзіям. Якщо у відповідь на підвищення рівня цін ціна пропозиції кожної порції праці теж підвищується (графік W^s зсувається вгору), то робочі вільні від грошових ілюзій. При цьому треба мати на увазі, що темп зростання ціни пропозиції праці може не дорівнювати темпу зростання рівня цін. У загальному вигляді ціна пропозиції праці представляється функцією W^s = W^S(N, Р).

Тому в кейнсіанської концепції максимальна зайнятість визначається з рівності: W^S(N, Р) = Py_N. Щоб відобразити вплив зміни рівня цін на зайнятість, запишемо його повний диференціал:

де w? = dW^s/ DP W $ = №^s/ DN.

Приймаючи до уваги, що

рівність (7.6) можна записати у вигляді

Звідси

Рівність (7.7) відображає ефект зайнятості при зміні рівня цін. Воно показує, на скільки зміниться зайнятість при зміні рівня цін.

Розмір збільшення виробництва внаслідок збільшення зайнятості залежить від технології, представленої виробничою функцією у = y (N), отже, dy = y ^ dN. З урахуванням виразу (7.7) отримуємо

Пропозиція праці відображається функцією N^S= 2W-20, коли домашні господарства піддаються грошовим ілюзіям, і функцією ЛР = 2 W- 20Р, коли продавці праці реагують на зміну рівня цін. Ціна пропозиції праці в першому випадку визначається за формулою W^s= 0,57V + 10, а в другому - XV^s = 0,5ЛГ + ЮР. Виробництво ведеться за технологією, представленої виробничою функцією у = 827V- 27V²; тому ціна попиту на працю визначається за формулою W^D = 82Р- 4PN. У початковому стані Р = 1 і зайнятість знаходиться з рівності 0,57V + 10 = 82 - 4N => 7V = 16; тоді г / = 82 - 16-2- 16² = 800.

Нехай рівень цін підвищиться до Р = 1,375; тоді при наявності грошових ілюзій 0,57V + 10 = 112,75 - 5,57V => 7V = 17,125 і у = 82 - 17,125 - 2 - 17,125² = 817,72, а при їх відсутності - 0,57V + 13,75 = 112,75 - 5,57V => 7V = 16,5 і у = 82 - 16,5 - 2 - 16,5² = 808,5.

Таким чином, при наявності грошових ілюзій ефект зайнятості дорівнює 17,125 - 16 = 1,125, а ефект виробництва - 817,72 - 800 = 17,72; при відсутності грошових ілюзій - відповідно 16,5 - 16 = 0,5 і 808,5 - 800 = 8,5.

приклад 7.2

Ефект зайнятості, а за ним і ефект виробництва може бути нульовим або навіть від'ємним. Все залежить від реакції робочих на підвищення рівня цін. Причиною розбіжності темпів зростання рівня цін і ставки номінальної заробітної плати може бути помилковий прогноз майбутнього рівня цін найманими працівниками. Якщо в прикладі 7.2 W^D = Р (82 - 47V), a IV^s = = Р⁶( 10 + 0,57V), де Р⁶ - очікуваний робочими рівень цін, то N = (82Р- ЮР⁶) / / (0,5Р^е + АР). при Р^е = Р зміна рівня цін не впливає на зайнятість; при Р^е < Р вона зростає, а при Р^е > Р скорочується. Три можливих варіанти ефекту зайнятості зображені на рис. 7.14.

Мал. 7.14. Три варіанти ефекту зайнятості при підвищенні рівня цін

Ефекти зайнятості і виробництва лежать в основі функції сукупної пропозиції на ринку благ. Її графічне побудова показано на рис. 7.15.

Мал. 7.15. Побудова кривої сукупної пропозиції при наявності грошових ілюзій

В квадраті III зображений ринок праці. В квадраті IV представлений графік виробничої функції. У початковому стані при рівні цін Р₀ на ринку купа встановилася рівновага зі ставкою номінальної зарплати W₍₎ і зайнятістю N₀. Звідси випливає, що при існуючій технології обсяг пропозиції на ринку благ дорівнює г /₀. Таким чином, при Р₀ обсяг пропозиції дорівнює у₀ і точка Л належить графіку функції сукупної пропозиції. Коли рівень цін підвищується до P_v на ринку праці відбувається зсув Nq -> Nj. Якщо домашні господарства на ринку праці схильні грошовим ілюзіям, то крива W⁵ залишиться на місці. Тоді зайнятість зросте до N_v а обсяг пропозиції - дог / ,. Отже, точка В теж належить графіку y^s(P). При зниженні рівня цін до Р₂ попит на працю скоротиться, що виразиться зрушенням W₀^D -»W₂, і зайнятість зменшиться до N₂, а обсяг пропозиції благ - до у₂ (крапка С). Поєднавши всі отримані таким чином точки в квадраті I, отримаємо графік функції сукупної пропозиції y^s{P).

Побудова цього графіка для випадку, коли пропозиція купа реагує на зміну рівня цін, проводиться аналогічно і показано на рис. 7.16.

Мал. 7.16. Побудова кривої сукупної пропозиції при відсутності грошових ілюзій

На відміну від попереднього в даному випадку при підвищенні рівня цін зсувається не тільки графік попиту на працю, а й графік пропозиції праці. Це призводить до того, що графік функції сукупної пропозиції при тій же технології виробництва стає крутіше (сукупна пропозиція буде менш еластичним за рівнем цін).

Якби робочі вимагали підвищення ставки номінальної заробітної плати в тій же самій мірі, в якій зростає рівень цін, т. Е. Абсолютно були б позбавлені грошових ілюзій, то пропорційний зсув графіків № і N⁵ зберіг би зайнятість на вихідному рівні N₀ і графік функції сукупної пропозиції зайняв би положення, перпендикулярний до осі абсцис. Такий вид приймає графік сукупної пропозиції відповідно до неокласичної концепції в зв'язку з тим, що в ній не тільки попит на працю, а й його пропозицію визначається ставкою реальної, а не номінальної заробітної плати. У цьому випадку обсяг сукупної пропозиції не залежить від рівня цін (ефекти зайнятості і виробництва дорівнюють нулю). Таким чином, кут нахилу кривої сукупної пропозиції залежить від того, в якій мірі зростання ставки номінальної заробітної плати відстає від зростання рівня цін.

Алгебраїчний вигляд функції сукупної пропозиції виводиться за допомогою підстановки в виробничу функцію значення рівноважного рівня зайнятості, знайденого на основі прирівнювання функції ціни попиту на працю до функції ціни пропозиції праці.

Виведемо явний вид функції сукупної пропозиції в прикладі 7.2 при відсутності грошових ілюзій. З умови рівноваги на ринку праці визначимо зайнятість

Відповідно до заданої технологією

1. Інституційні умови економічного зростання
   Відзначено, що найбільш цитованої публікацією Д. Норта в останній чверті XX ст. була його стаття «Джерела зміни продуктивності в океанському судноплавстві, 1600- 1850», в якій він за допомогою економетричного аналізу доводить, що основним фактором зростання продуктивності праці в морському
2. Інституційна потреба в прогнозах
   Світовий банк розробляє прогнози по країнам для свого звіту по стратегії сприяння тій чи іншій країні з метою обгрунтувати свою програму кредитних і некре- дітпих операцій для країни, по якій розробляється стратегії сприяння країні. При підготовці надання позики на структурні перетворення
3. Іноземні інвестиції в економіку
   Додатковим джерелом фінансування російської економіки служать іноземні інвестиції. Як показує табл. 11.18, а більш наочно - рис. 11.16, хоча з часом у міру розвитку ринкових відносин російська національна економіка стає все більш і більш привабливою для зарубіжних інвесторів, це увагу не є
4. Інноваційна активність країн
   Одним з ключових чинників конкурентоспроможності країни в сучасних умовах є інноваційна активність держави. Як ми бачили, М. Портер виділяє інноваційну стадію в самостійний етап і окремий формат розвитку національної економіки. Але навіть якщо країна і не вступила ще повністю в даний етап
5. Інфляція
   Як було сказано в гл. 2, інфляція являє собою показник зростання загального рівня цін на товари і послуги. Для однопродуктовой моделі, в якій є тільки один умовний товар, інфляція визначається простіше, ніж індекс споживчих цін або дефлятор ВВП. якщо P t і P t + ,, - рівні цін в періоди t
6. Індикативне планування та програмно-цільовий метод планування, індикативне планування та економічні індикатори
   В результаті вивчення даного розділу студент повинен: знати основні економічні індикатори; методи розрахунку основних індикаторів циклічного розвитку; суть програмно-цільового методу; порядок розробки та реалізації державних програм; вміти обґрунтовувати формування довгострокової державної
7. Імовірнісні моделі циклу, ігрова модель циклу
   Стан економіки залежить від поведінки двох суб'єктів: об'єднання підприємців і профспілки. Їх взаємодія описується в термінах теорії ігор, т. Е. Вони приймають рішення потай один від одного і оголошують їх одночасно, прагнучи досягти найбільшої вигоди для себе. підприємці вибирають обсяг витрат
8. Характеристики другого порядку, еластичність заміни факторів виробничого функції
   значення функції Xuj характеризує динаміку зміни граничної продуктивності j -го ресурсу при зміні кількості / -го ресурсу на одиницю (початкової вважається точка х х ,..., х п ). Перераховані характеристики не є незалежними. Вимоги, що накладаються на одні характеристики, обмежують можливості