Інноваційна активність країн

Одним з ключових чинників конкурентоспроможності країни в сучасних умовах є інноваційна активність держави. Як ми бачили, М. Портер виділяє інноваційну стадію в самостійний етап і окремий формат розвитку національної економіки. Але навіть якщо країна і не вступила ще повністю в даний етап, інноваційна складова економічного зростання так чи інакше проявляє себе.

Новий етап науково-технічного прогресу, пов'язаний з принциповими досягненнями і технологічними проривами в області інформаційно-комунікаційних ресурсів, цифровізації та комп'ютеризації, диктує нові умови економічної діяльності країн. Економічний стан національної економіки багато в чому залежить тепер від впровадження і використання передових виробничих та комунікаційних технологій. Випуск наукомісткої продукції - важливий фактор зміцнення позицій будь-якої країни на внутрішньому і зовнішньому ринках. Наукомістка продукція дозволяє пом'якшувати цінову конкуренцію, більш повно задовольняти потреби різних категорій індивідів, стабілізувати економіку. Подібні галузі в меншій мірі схильні до циклічної динаміці, ціни на високотехнологічні товари і послуги змінюються в менших діапазонах, ніж сировинні товари, що дозволяє державам, що розвиває цей напрямок, з меншими втратами долати кризові періоди економічного розвитку, в порівнянні з сировинними економіками.

Уточнимо основні визначення.

інновація являє собою процес нововведень на основі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок нового продукту за допомогою трансформації ідей в дослідні зразки і подальшого його впровадження в повсякденне життя виробників і споживачів. Інновація - це застосування винаходу для створення нового або поліпшення старого товару або процесу.

Інноваційна діяльність - діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і оновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), вдосконалення методів їх виготовлення з подальшим впровадженням та реалізацією на внутрішньому і зовнішньому ринках.

інноваційний процес - процес перетворення наукового знання в інновацію, послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології (інтелектуального товару) або послуги і поширюється при практичному використанні. Інноваційний процес проходить кілька стадій (рис. 12.6).

дифузія інновації - процес поширення інновації вглиб і вшир. Дифузія інновації може бути як міжгалузевий, так і просторової.

швидкість дифузії залежить від природи інновації, внутрішньої структури фірм, характеру міжфірмових взаємодій, інституційної структури патентного захисту. Дифузія включає в себе проблему «безбілетника» - імітацію нововведення іншими фірмами після його появи на ринку. Чим краще система патентного захисту забезпечує вирішення проблеми «безбілетника», тим нижче швидкість дифузії.

Кількісні параметри. Розвиток нової економіки, економіки знань, що спирається на інноваційну діяльність, охоплює всі країни світу, хоча і не однаковою мірою. Лідером у сфері інновацій і раніше є США, які виділяють найбільшу частку і найбільший рівень витрат на НДДКР (табл. 12.15) і на які припадає найбільший світовий оборот ліцензій і патентів, товарних знаків і неліцензійних ноу-хау. США лідирують як в технологічному обміні, так і у використанні досягнень науково-технічного прогресу в національній економіці. На США припадає понад 40% витрат усіх країн ОЕСР і близько 30% світових витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки.

Мал. 12.6. Стадії інноваційного процесу

Росія значно поступається США та іншим розвиненим державам за цим показником: на неї припадає 2% світових витрат на НДДКР за паритетом купівельної спроможності і 1% за обмінним курсом. Росія відстає від США за видатками на НДДКР в 17,5 рази, від Китаю - в 6,6 раз.

Найбільш різкий стрибок фінансового забезпечення НДДКР та зміцнення позицій у сфері високих технологій відзначений в Китаї, який зайняв вже в 2009 р 2-е місце в світі за обсягом фінансування НДДКР і 1-е - за обсягом експорту високотехнологічної продукції.

Лідируючи за абсолютними показниками, США в той же час поступаються за часткою сукупних витрат на НДДКР в ВВП (2,77%) Ізраїлю (4,38%), Фінляндії (3,78%), Швеції (3,37%), Данії (3,09%) і Німеччини (2,84%). Тенденція до втрати Сполученими Штатами провідних позицій по сукупним витратам на НДДКР щодо ВВП спостерігається з кінця XX ст. Якщо в 1996 р США за цим показником займали 5-е місце, то в 2011 р.- вже 6-е місце. Однак абсолютні масштаби цих асигнувань, їх концентрація на ключових напрямках НТП дозволяють США міцно утримувати лідируючі позиції в світі¹.

Таблиця 12.15

Витрати на НДДКР в провідних країнах світу

Становлення інноваційної економіки в розвинених країнах демонструє табл. 12.16. Ми бачимо, як з плином років все більша і більша частка ВВП країни спрямовується на підтримку інноваційної діяльності.

Таблиця 12.16

Витрати на НДДКР як відсоток від ВВП країни

¹ Зіменков Р. І. США на світовому ринку технологій // США - Канада. Економіка, політика, культура. 2014. № 8. Август.

При цьому від 20% (в Японії) до понад 30% (в Німеччині і Великобританії) і майже 50% (в США і Франції) фінансування НДДКР припадає на державу. І це дає свої результати. Японія, США і Китай випереджають інші країни за загальною кількістю виданих патентів (табл. 12.17) і знаходяться в лідерах за кількістю патентів на 100 тис. Жителів.

Таблиця 12.17

Патенти в деяких країнах світу

Аналогічні тенденції спостерігаються і в середині 2000-х рр. Розвинені країни лідирують за часткою інновацій, які отримали національне або міжнародне поширення (табл. 12.18).

Таблиця 12.18

Частка інновацій, які отримали національне або міжнародне поширення, в % до підсумку

Число Нобелівських лауреатів, практично в усіх напрямках, переважає в США (табл. 12.19). Інші розвинуті країни також можуть пишатися своїми досягненнями в цій галузі.

Нобелівські лауреати за 1901-2013 рр.

І як наслідок високого рівня розвитку економіки, науки і техніки, ми бачимо напрямок руху висококваліфікованих фахівців. «Витік умів» відбувається з країн, що розвиваються в розвинені (табл. 12.20). Таким чином, розвинені економіки використовують інтелектуальні ресурси практично всього світу.

Таблиця 12.20

витік умів

США і Японія є країнами, в яких сформувалися, виросли і розвиваються найбільш передові в інноваційному відношенні компанії (рис. 12.7).

Мал. 12.7. Десять найбільш інноваційних компаній світу:

I I - витрати на НДДКР в 2009 р, млн дол .;

Щ - витрати на НДДКР в 2009 р,% від виручки

Інноваційні стратегії притаманні і багатьом іншим транснаціональним і національним компаніям. Статистика показує, що 47% зі списку 1000 найбільш інноваційних компаній світу в основному прагнуть до технологічного перевазі, 27% втягують клієнтів в процес розробки продукту, 26% уважно відстежують ринкові тенденції.

1. Короткі висновки
   Основне макроекономічне тотожність є не що інше, як запис ВВП по чотирьом великим групам витрат - споживання, інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт, з одного боку, і ВВП але доходам - з іншого. Частки основних категорій витрат у ВВП дозволяють проводити міжнародні зіставлення. Основне
2. Короткі висновки
   Показники макроекономічної статистики можна розділити на дві великі групи: показники запасу і показники потоку. Показники запасу розраховуються на певну дату, потокові показники - за певний період. Потокові показники часто відображають зміну відповідних показників запасу за аналізований період.
3. Концепції обліку і проблема неузгодженості даних
   Для запису потоків операцій зазвичай використовуються два методу обліку - касовий метод і метод обліку на основі принципу нарахування. Платіжний баланс, національні рахунки і грошово-кредитна статистика (цінні папери) зазвичай записуються за допомогою методу нарахування, при якому операції
4. Конкурентоспроможність національної економіки в глобальну епоху, загальне розуміння проблеми
   Як відрізнити велику державу від звичайного держави? Американський дослідник Р. Кохейн пропонує такий підхід: «Велика держава - це держава, лідери якого вважають, що воно може самостійно здійснювати широке, можливо, вирішальний вплив на міжнародну систему; середня держава - це держава, чиї
5. Компоненти часових рядів
   У практиці дослідження динаміки явищ і прогнозування прийнято вважати, що значення рівнів часових рядів економічних показників можуть містити такі компоненти (складові частини або структурно-утворюють елементи) (табл. 6.5): тренд; сезонну компоненту; циклічну компоненту; випадкову складову.
6. Класифікація економічних прогнозів
   За рівнями агрегування зазвичай виділяють наступні групи прогнозів: макроекономічний, структурний (міжгалузевий, міжрегіональний), прогноз розвитку народногосподарських комплексів (паливно-енергетичного, агропромислового, інвестиційного, виробничої інфраструктури, сфери обслуговування населення)
7. Кейнсіанська теорія
   В результаті вивчення глави студент повинен: знати вихідні припущення, поняття і висновки кейнсіанської моделі макроекономічної рівноваги; характер взаємозв'язку між змінами різних компонентів сукупних витрат і зміною доходу; роль податкової системи, бюджетного регулювання і зовнішньої торгівлі
8. Історичний контекст і передумови розробки моделі
   Результатом аналізу ситуації в економіці стала книга Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», що з'явилася в 1936 р Вважається, що саме з цієї книги макроекономіка виділилася в окрему галузь аналізу, так як Кейнс показав, що до економіки в цілому не завжди застосовні