Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаМакроекономіка → 
« Попередня Наступна »
І.В. Дегтярьова. ЕКОНОМІКА.Макроекономіка, 2004 - перейти до змісту підручника

2.2. ВНП І ВВП, МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ


ВНП - валовий національний продукт (або GNP - gross national product) являє собою ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці за певний період часу. ВНП - вартість продукції, вироблена з використанням факто-рів виробництва, що знаходяться у власності резидентів, у тому числі і на території інших країн.
ВВП - валовий внутрішній продукт - ринкова вартість ко-нечний продукції, вироблена на території даної країни її ре-резидентами за певний період часу.
Три способу вимірювання ВНП (ВВП):
1) за витратами (метод кінцевого використання);
2) за доданою вартістю (виробничий метод);
3) за доходами (розподільний метод).
Розрахунок ВНП за видатками. В даному випадку, підсумовуються витра-ти всіх економічних суб'єктів: домашніх господарств, фірм, дер-жави та закордону:
Y (ВНП)=C + I + G + Xn,
де C - особисті споживчі витрати (витрати домашніх господарств на придбання товарів тривалого користування і поточне споживання послуг, крім купівлі житла); I - валові інвестиції (виробничі капіталовкладення, інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси). Валові інвестиції - сума чистих інвестицій та амортизаційних відрахувань. Мова йде про ство-Данії нових активів, тобто про прямі інвестиції; G - державні-ні закупівлі товарів і послуг, не включаються трансфертні платежі; Xn - чистий експорт економічних благ за кордон. Визначається як різниця між експортом та імпортом. У ВНП не включаються витрати на придбання товарів, вироблених в попередні роки, і затра-ти на покупку проміжних продуктів.
Використаний ВВП - це сума кінцевого споживання благ, валового накопичення та чистого експорту. Кінцеве споживання оце-ється по тому, які суб'єкти його оплачують і які суб'єкти реально споживають - фактичне кінцеве споживання економіч-ських благ. В останньому випадку не враховуються некомерційні орга-нізації, які обслуговують населення і всі державні устано-ня, які надають індивідуальні послуги.
Розрахунок ВНП за доданою вартістю. Підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продук-та.
Додана вартість - різниця між вартістю продукції, виробленої фірмою, і сплаченої за придбання факторів про-виробництва у інших фірм.
Даний метод дозволяє виключити мож-ливість подвійного рахунку кінцевої продукції.
Вироблений ВВП виходить шляхом підсумовування валових доданих вартостей секторів і галузей економіки, визначає-мих як різниця між випуском благ і проміжним потребле-ням.
Оцінка випуску ринкових товарів і послуг здійснюється на базі даних про обсяги їх реалізації та зміни виробничих запасів (як різниця між надходженнями запасів і вилученнями).
Оцінка неринкових послуг проводиться за фактичними поточними витратами на їх надання (оплата праці працівників з усіма нарахування нями, оплата проміжного споживання та споживання основного капіталу). Капітальні витрати, в тому числі витрати на капітальний ремонт не включаються. Враховуються по деяких галузях і умовах а-но нараховуються послуги домашніх господарств з проживання в собст-венном житло.
Проміжне споживання - матеріальні витрати (товари і послуги), оплата нематеріальних послуг (наприклад орендна плата за будівлі і споруди), витрати на відрядження, представницькі витрати, зміст науково-дослідних підрозділів та ін
Розрахунок ВНП за доходами. Підсумовуються всі види факторних до-ходів (наприклад, заробітна плата, прибуток, відсотки, рента тощо) та два елементи, які не є доходами (амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес (податки-субсидії)).
Факторні доходи:
1) оплата за працю працюють за наймом (заробітна плата, пре-ми Академії та ін.);
2) доходи власників (доходи товариств, ферм, некорпора-тивних підприємств та ін.);
3) рентні доходи (з урахуванням умовно нарахованої орендної пла-ти власників нерухомості);
4) прибуток (залишок після оплати праці та відсотків за кредит), у тому числі: дивіденди акціонерів, нерозподілений прибуток корпо-рацій, податки на прибуток;
5) чистий відсоток (різниця між платежами фірм у вигляді про-цента іншим секторам економіки та процентними платежами, напів-ченнимі від інших секторів), за мінусом виплат відсотків по дер-жавної боргу.
Розрізняють реальний і номінальний ВНП.
Реальний ВНП розраховується за допомогою коригування номінального ВНП на індекс цін:
Реальний ВНП=номінальний ВНП / індекс цін.
Індекси цін використовуються для оцінки зміни темпів інфля-ції та динаміки вартості життя.

Крім ВНП і ВВП використовуються інші показники доходу та продукту економічної діяльності суб'єктів макроекономіки-ки.
ЧНП (чистий національний продукт) - різниця між ВНП і амортизаційними відрахуваннями,
НД (національний дохід) - різниця між ЧНП і непрямими податками на бізнес (ПДВ, акцизи , імпортні мита та ін.) НД являє собою сумарний дохід населення країни.
ЛД (особистий доход) визначається шляхом вирахування з національ-ного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій, нерозподіленого прибутку корпорацій, чистого процен-та і додавання суми трансфертних платежів, особистих доходів, по -маних у вигляді відсотка, в тому числі відсоток по державному боргу.
РЛД (наявний особистий дохід) - розраховується як раз-ність між особистим доходом і сумою прибуткового податку з громадян і неподаткових платежів державі.
ВНП є показником ефективності функціонування національної економіки. Проте є ряд обставин, укази вающих на складність підрахунку валового національного продук-та:
1) деякі види діяльності суб'єктів важко піддаються обліку в складі ВНП:
а) товари та послуги, що виробляються і споживаються в домашніх господарствах, тобто ті, які не потрапляють на ринок (наприклад, присадибне господарство, праця вченого, робота домогосподарок на себе і т.д.);
б) деякі види діяльності враховуються за умовно нарахованої вартості (послуги , споживані власниками житлових будинків);
2) в перехідній економіці проблема підрахунку ВНП може бути пов'язана з недосконалістю організації обліку діяльності дрібних підприємств;
3) недостатньо враховується в ВНП поліпшення характеристик продукції;
4) у ВНП не враховуються результати діяльності економіч-ської системи соціального характеру (збільшення вільного часу населення) що використовується на інвестування в людський капітал, що дозволяє підвищити рівень добробуту нації);
5) існує проблема обліку діяльності нелегальної еконо-міки;
6) проблеми, пов'язані з урахуванням втрат від забруднення навколишнього середовища.
Національне багатство - сукупність ресурсів (активів) країни, що представляють собою умови виробництва економічних благ і забезпечення життя людей.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.2. ВНП І ВВП, МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ "
  1. 4. Співвідношення дій у часі
    методів вимірювання часу. Синхронність є праксиологической поняттям тільки щодо узгоджених зусиль різних діючих людей [Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, має сенс підкреслити, що ця теорема не має нічого спільного з теоремою Ейнштейна, що стосується співвідношення в часі просторово віддалених подій.]. Окремі дії людини випливають одне за іншим; вони
  2. 2. Сенс ймовірності
    методи гри в азартні ігри та що езотеричні вчення математики дають ключ до виграшу. Божественно містичний Паскаль ненавмисно став святим покровителем азартних ігор. Не менше спустошення ухильність розрахунку ймовірності поширює в галузі наукових досліджень. Історія будь-якої галузі знання увічнила приклади зловживання обчисленням ймовірності, які, за зауваженням Джона
  3. 1. Закон граничної корисності
    метод класифікації явищ чи ні, відрізняється від питання про те, чи можливо це логічно чи ні.]. Безглуздо групувати різні потреби в класи потреб для того, щоб встановити, що така класифікація марна для теорії цінності. Закон граничної корисності та спадної граничної цінності не залежить від госсеновского закону насичення потреб (перший закон
  4. 3. Людська праця як засіб
    методів виробництва. Заміна менш ефективних методів виробництва більш ефективними зробить працю надлишковим, якщо існують матеріальні фактори, використання яких здатне підвищити добробут людини. Навпаки, вона збільшить випуск і у зв'язку з цим кількість споживчих благ. трудосберегающих механізми збільшують обсяг пропозиції. Вони не є причиною технологічної
  5. 6. рікардіанську закон утворення зв'язків
    методами дослідження корисності, які вважають можливим способом розрахунок цінності в термінах корисності. У ході нашого дослідження буде показано, що спроби виключити грошові терміни з економічних розрахунків вводять в оману. Їх основні передумови неспроможні і суперечливі, а всі виведені на їх основі формули помилкові. Для економічних розрахунків не підходить жоден інший
  6. 8. Велике суспільство
    методів знищення з метою домогтися аналогічної поступки з боку своїх супротивників. До тих пір, поки дотримуються ці правила, між воюючими існують суспільні відносини. Ворожі дії самі по собі є не тільки несуспільний, а й антигромадськими. Нерозумно визначати термін суспільні відносини таким чином, щоб включати в нього дії, спрямовані на знищення
  7. 2. Світогляд і ідеологія
    методів. Цей основоположний факт часто ігнорується. Люди вважають, що відмінності у світогляді створюють непримиренні конфлікти. Стверджується, що початковий антагонізм , викликаний різними світоглядами, не може бути врегульований за допомогою компромісу. Вони виходять з найглибших схованок людської душі і висловлюють природну спільність людини з надприродними і вічними силами.
  8. 3. Обчислювальна діяльність
    методами, які дозволяють використовувати арифметику в широкому спектрі видів діяльності. Саме це люди мають на увазі, коли приписують їй не завжди виправдано властивість раціональності. Уявне схоплювання та аналіз проблем, що існують в обчислюватися ринковій системі, були відправним пунктом економічного мислення, яке в зрештою, призвело до праксиологической знанню. Але не важливість
  9. 2. Абстракція бартеру в елементарній теорії цінності і ціни
    методів економічного розрахунку. Економісти схильні сприймати економічний розрахунок як само собою зрозумілий. Вони не розуміють, що він є не кінцевою даністю, а похідним, що вимагає зведення до більш елементарним явищам. Вони неправильно витлумачують економічний розрахунок, приймаючи його за категорію будь-якої людської діяльності, не помічаючи, що він є категорією, властивою
  10. 3. Проблема економічного розрахунку
    методи рахунку і вимірювання не годяться. Технологія говорить, як дана мета може бути досягнута шляхом застосування різних засобів, що використовуються разом в різних комбінаціях, або як різні доступні кошти можуть бути використані для певних цілей. Але вона не може підказати людині процедуру вибору з нескінченного розмаїття уявних і можливих способів виробництва.
© 2014-2022  epi.cc.ua