2.3. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ. ПРИЧИНИ І ФАЗИ ЦИКЛУ
Розвиток економіки відбувається нерівномірно. Безперервні ко-лебанія, що виражаються в зміні періодів швидкого зростання періодами застою, є невід'ємною рисою економічного розвитку інду-стріальних країн. Оскільки ці коливання всякий раз програваннямдил дятся і носять регулярний, періодичний характер, існує поня-буття економічного циклу, що означає рух економіки від однієї кризи до іншої. Сучасне трактування цього явища характеризу-ється такими загальними моментами:
1. Економічний цикл являє собою єдиний процес, по-отже проходить через фази криз і підйомів. Починаючи з 60-х років XIX ст., Коли К. Жугляр статистично довів наявність 10-річної періодичності, безпосереднім об'єктом вивчення став весь цикл розвитку економіки, а не його окрема фаза - криза.
2. Економічний цикл є багатокомпонентним процес-сом.
Загальна коливальний рух складається з декількох зі складових, які виражають динаміку найбільш важливих агрегатів економіки і мають різні періоди і механізми коливань. Тому поряд з діловим (класичним) циклом Маркса - Жугляра, продов-жительность якого становила раніше 7 - 11 років, тепер 5 - 7 років, виділяють «довгі хвилі Кондратьєва» (45 - 60 років), «цикли С. Кузнеця» (15 - 25 років), «цикли Китчина» (2 - 3 роки) та ін
3. Існує погляд на цикл як на коливання, що відбувається навколо положення рівноваги.
У класичній теорії економічну рівновагу ассоціірова-лось з повною зайнятістю. Класики вважали, що в період криз відбувається зрив з рівноважною траєкторії вниз, а в період підйомів поступове повернення до передкризового рівня. Дж. М. Кейнс у своїй відомій роботі довів можливість економічної рівноваги при неповній зайнятості, на підставі чого в подальшому запанував погляд на цикл як на коливання, що відбувається навколо по-розкладання рівноваги.
4. Циклічні коливання відбуваються навколо трендової траєкторії господарського зростання (довгостроковий економічний ріст), при-ніж в значній мірі незалежно від останнього.
У 50-х рр.. XX в. за допомогою нових теоретичних моделей уда-лось довести незалежність коливальних механізмів від трендового руху. Наслідком цього стало глибоке розмежування між теоріями циклу і зростання. Однак на графіку циклічні коливання зображуються як відхилення від лінії, що представляє долговре-менную тенденцію. При цьому тренд механічно накладається на бестрендовом модель коливань.
5. Циклічність - спосіб саморегулювання ринкової економі-ки. Однак якщо нічого не робити відносно циклічних коливань, то вони здатні посилюватися і можуть зруйнувати економі-чний систему. Тому для економістів цикл є не тільки предметом вивчення, а й об'єктом управління. Вони дивляться на нього і як на що стихійно виникає, і як на свідомо формується феномен.
У період, коли панували уявлення про ефективність механізму вільної конкуренції, проголошувалося невмешательст-во держави в економічне життя. У період зародження Кейнс анства вважалося обов'язковим активне антикризове регулирова-ня з боку держави. В даний час обгрунтована можли-ність і необхідність державного втручання в хід суспільного венного відтворення, але посилено дискутуються питання про шляхи та інтенсивності цього втручання. Держава повинна обережно здійснювати антициклічні заходи, по-скільки непродумані дії можуть негативно позначитися на еконо-номічному розвитку країни через кілька років.
Найбільшу увагу завжди приділялася діловому (класично-му) циклу. Останній почав виділятися більше 170 років тому, коли розвинена грошова економіка стала заміняти суспільство з відносно натуральним господарством. Він охоплює найрізноманітніші сторони еко-номічного життя: виробництво, зайнятість, дохід, ціни та ін і включає в себе чотири фази: експансію (підйом), стиснення (криза), депресію, пожвавлення (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Фази економічного циклу:
1 - стиснення (кризи), 2 - депресії, 3 - пожвавлення, 4 - експансії (підйом-ма)
Фаза експансії характеризується зростанням цін виробників, обсягів виробництва, зайнятості, інвестицій, особистих доходів і за-канчівалісь бумом - періодом надвисокої зайнятості і перевантаження виробничих потужностей. Під час буму рівень цін, ставка зар-плати та норма відсотка дуже високі. У вищій точці циклу, званих вершиною або піком, всі вищеназвані показники досягнень-гают максимального значення.
Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку цик-ла, коли зростання виробництва змінюється його падінням. Це свидетельст-яття про настання фази кризи. Зростання нездійсненних товар-них запасів призводить до зниження обсягів виробництва. Сокраща-ються виробничі інвестиції і, отже, падає попит на робочу силу. Це означає зростання безробіття, скорочення тривалості робочого тижня. Падає попит на сировину, а потім і пропози-ня сировини. Відбувається зниження чи уповільнення зростання товарних цін. Спостерігається різке зменшення прибутків, слабшає попит на кре-дит, знижується процентна ставка.
У фазі депресії зберігається падіння національного доходу і збільшення безробіття, обсяг інвестицій близький до нуля. Через оп-певне час економічна система долає нижчу точку циклу, звану дном, і починається пожвавлення. При ньому рух всіх економічних показників змінює напрямок, дохід і заня-тости знову починають зростати. Коли підприємства доводять обсяг вироб-ництва до вищої точки, досягнутої в попередньому циклі, то з цього моменту починається економічний підйом.
Зміна фаз підйому і спаду, як правило, не буває яскраво Вира-женной. Це пов'язано із звичайним розбіжністю темпів зміни різних параметрів. Одні з них, звані випереджаючими, досягнень-гают максимального (мінімального) значення перед досягненням пі-ка (дна) циклу. До них відносяться: число новостворюваних ділових підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій (за ви-четом податків), зміна грошової маси та ін Існують також запізнілі параметри, що досягають максимуму (мінімуму) по-сле проходження вищої (нижчої) точки циклу (питомі витрати на зарплату, середній рівень процентної ставки комерційних банків та ін.) Параметри, звані співпадаючими, змінюються одночасно і відповідно до зміни економічної активності (ВНП, рівень безробіття, особисті доходи, ціни виробників, процентні ставки Центрального банку та ін.)
Спостерігається певна специфіка в реакції різних груп галузей на циклічний характер розвитку економіки. Від спаду найбільше страждають галузі, що випускають засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування (побутова техніка, автомобілі). Це пов'язано з тим, що в період економічних важко-стей купівлю цих товарів можна відкласти. До того ж на ринку дан-них галузей, як правило, панує порівняно невелика кіль-кість великих фірм, які здатні протягом певного часу протидіяти зниженню цін обмеженням випуску продукції. Тому зменшення попиту на товари цих галузей впливає, головним чином, на розміри виробництва і зайнятість. По-іншому йде справа з галузями, що випускають товари кратковре-менного користування. Наприклад, купівлю продуктів харчування, одягу не можна надовго відкладати. До того ж ці галузі характеризуються низькою концентрацією. Тому падіння попиту більше відбивається на цінах, ніж на виробництві та зайнятості.
Численні теорії, що пояснюють явище циклічності, зазвичай класифікують наступним чином:
1. Екзогенні теорії. На думку їхніх авторів, причиною еконо-вів коливань є дія зовнішніх стосовно еко-номічного системі факторів - наукові та технічні відкриття, по-літичні події, сонячні плями та ін Наприклад, С. Джевонс і Е. Джевонс стверджували, що періодичне поява плям на сонці призводить до зниження врожайності і це викликає загальний економіч-ський кризу. Деякі автори пояснювали економічні цикли періодичного війнами, тим, що невгамовний попит на військову продук-цію під час військових дій може призвести до сверхзанятости і гострої інфляції, за якими, після настання миру і скорочення військових витрат, зазвичай настає економічний спад.
2. Ендогенні теорії. Представники цих теорій бачать причи-ну циклу в дії економічних (внутрішніх) чинників. Напри-заходів, Т. Мальтус і С. Сісмонді пояснювали криза недостатністю споживаного доходу в порівнянні з виробленим. Вихід з цієї ситуації Т. Мальтус вбачав у збільшенні непродуктивних расхо-дов земельних власників і капіталістів з метою скорочення на-копления, а С. Сісмонді - в захисті дрібного виробництва та розвитку зовнішнього ринку. К. Маркс вважав циклічність пороком капиталисти-чеський системи, що свідчить про її приреченості, а глибинну причину криз він бачив в основному протиріччі капіталізму між суспільним характером виробництва і частнокапіталісті-чеський формою привласнення. Тільки ліквідувавши приватну і устано-вів громадську власність на засоби виробництва, на його думку, можна перейти до якісно нової економічної системи, вільної від кризових явищ.
3. Синтез екзогенних і ендогенних теорій. Суть цього синтезу полягає в тому, що зовнішні по відношенню до економічної сис-теми фактори виробляють первинні імпульси, необхідні для початку руху, а внутрішні (економічні) чинники перетворень-товують ці імпульси в циклічні коливання. До даної групи теорій відноситься механізм мультиплікатора-акселератора, який буде розглянуто нижче.
Деякі представники класичної школи (Д. Рікардо, Д. Мілль, Ф. Еджуорт, А. Маршалл та ін.), аналізуючи поведінку ринкової ної економіки в довгостроковому плані, вважали неможливою ситуа-цію, при якій рівень витрат буде недостатній для закупки продукції. Вони спиралися на закон Ж. Б. Сея, згідно з яким сам процес виробництва товарів створює доход, у точності рівний вар-тості вироблених товарів. У такому суспільстві кожен продукт реа-лизуется в іншому продукті, а гроші виступають лише як посередник. Тому на ринку завжди існує рівність між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією і, отже, загальна криза неможливий. На думку цих економістів, саморегулювання заощаджень та інвестицій шляхом встановлення рівноважної ціни на використання грошей (ставки відсотка) забезпечує дію закону Сея навіть в економіці зі значними заощадженнями. Однак си-туація 30-х років свідчила про інше. «Велика депресія» не піддавалася розумному поясненню на основі вищевикладених по-стулатов класичної школи.
У цих умовах з'явилася кейнсіанська теорія, що відкидає закон Ж. Б. Сея і що ставить під сумнів положення про те, що ставка відсотка зрівнює заощадження та інвестиції. У теорії Д. Кейнса стверджувалося, що плани заощаджень і інвестицій не відповідають один одному і тому можуть відбуватися коливання загального обсягу виробництва, доходу, зайнятості і рівня цін. Кейнс заклав основи сучасної теорії ділового циклу, висунувши як найважливішої причини циклічного розвитку інвестиційний імпульс.
Кейнсианский підхід до аналізу ролі інвестицій у діловому циклі заснований на двох основних положеннях, якими є концепції мультиплікатора і акселератора. (Докладніше див в пара-графі 5.5).
Технологічні інновації в розвитку економіки
Шумпетер Й. розробив теорію ділового циклу, в якій най-більш важливим фактором є інновації. Інновація визначена ним як впровадження нового продукту або нового методу виробництв-ва.
Інновації здатні викликати не тільки поступові, але і стрибкоподібні зміни рівня ділової активності. Подібними «підбурювачами» служили в різні роки винахід парової маши-ни, будівництво залізниць, створення атомної енергетики, з винаходом комп'ютера тощо Значні обурення, що вносяться ін-новаціями, здатні викликати революційні зміни в методах виробництва і транспортування і породжувати ділові цикли. Інно-ваціі є частиною шумпетеріанского процесу «творчого руйнування». Причиною, з якої обурення виявляється значним, є наявність опору його впровадження. У результа-ті громадського спротиву нереалізовані інновації можуть накопичуватися. Затримка з впровадженням інновації означає, що всі відкриваються нею сприятливі можливості залишаються неіспользуе-мимі, і коли, нарешті, її впровадження відбувається, це може стимули-ровать впровадження інших інновацій. Згідно Й. Шумпетером, такий пакет інновацій виводить економіку з рівноважного стану. Під рівновагою він розумів не ситуацію, в якій попит дорівнює пропозиції, а якусь околиця рівноважної точки, тобто поняття рівноваги в його теорії є досить узагальненим і распливча-тим. Переміщення економіки з околиці однієї точки рівноваги в околицю другий у відповідь на пакет інновацій Й. Шумпетер називаються вал первинним циклом. Первинний цикл має дві фази: піднесення та спаду.
У фазі підйому відбувається освоєння пакета інновацій та свя-занное з цим економічне пожвавлення. Далі спрацьовує ефект мультиплікатора і слідом за інновацією, з деяким запізненням, що залежать від здатності фірм збільшувати обсяги випуску, від-ходить загальне збільшення попиту. Спостерігається розширення кредиту, оскільки виробники, які бажають взяти участь у новому виді діяльності, повинні займати гроші для фінансування своєї участі.
Потім основна частина робіт, пов'язаних із здійсненням інно-вації, буде завершена. Надлишок попиту, породжуваний впровадженням інновації, зникне. Виручка від додаткових продажів буде використати для повернення кредитів, узятих під час підйому. На-чинается спад, під час якого економіка переходить у новий одно-весна стан.
На думку Й. Шумпетера, будь-який перехід економіки з одного рівноважного стану в інший характеризується підйомом, викликаний-ним впровадженням нововведень, і спадом після того, як нововведення впроваджені у виробництво благ.
Поряд з первинним циклом Й. Шумпетер ідентифікував вторинний цикл. Особливості масової психології призводять до того, що реакції бізнесменів на підйом виявляються надмірними, в ре-док чого амплітуда коливань рівня ділової активності оказ-ється більше тієї, яку можна пояснити первинним циклом. Надмірні реакції бізнесменів призводять не тільки до посилення підйому в порівнянні з первинним циклом, але й до того, що після досягнення нового рівноважного стану замість стабілізації зни-ження рівня ділової активності триває. В результаті еконо-міка вступає у фазу депресії. Таким чином, спад переходить в де-прес через неадекватні, надмірних реакцій бізнесменів на первинний цикл.
Причини, з яких економічна система виходить з фази депресії, він називав «проблемою точки пожвавлення». Депресія «підживлює» сама себе і в принципі може продовжуватися бесконеч-но довго. Перспектива пожвавлення ділової активності знову-таки свя-зана з масовою психологією учасників ринку, з їх очікуваннями. При самому низькому рівні ділової активності процвітають види діяльності, які Й. Шумпетер назвав «депрессионная бізнесом». Ні-яким людям депресія може бути вигідною. Прикладом може служити виробництво автомобільних шин. Під час спаду попит на автомобілі скорочується. Це призводить до того, що люди будуть довше експлуатувати свої автомобілі і їм буде потрібно замінювати ізно-шенние шини. Справи деяких фірм - виробників шин підуть вгору, незважаючи на несприятливу загальну економічну ситуа-цію. Головне тут те, що приклади успішного функціонування не-яких фірм сприяють формуванню оптимістичних сподівання-ний у інших економічних агентів.
Саме очікування бізнесменів викликають відхилення вторинно-го циклу від первинного. Однак для пояснення відродження оптимізатора-стических очікувань в економіці в цілому недостатньо успішної діяль-ності окремих фірм. Якщо всі інші сектори економіки знаходяться в глибокій депресії, то для загального пожвавлення економіки потрібно щось більш радикальне, ніж успіхи окремої галузі промисловості, що представляє собою лише малу частину всього сектора виробництва благ. Й. Шумпетер пропонує механізм, здатного в принципі викликати пожвавлення економіки, але не включаю-щий в себе будь-яких автоматичних стабілізаторів, стримую-щих скорочення виробництва у фазі депресії. Водночас є підстави вважати, що теорія Шумпетера вірно ідентифікує проблему, пов'язуючи її з особливостями поведінки учасників рин-ка.
Інформація, релевантна "2.3. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ. ПРИЧИНИ І ФАЗИ ЦИКЛУ"
- Економічний цикл
Насправді економіка розвивається не по тренду, що характеризує економічне зростання, а через постійні відхилення від тренду, спади і підйоми. Економіка розвивається циклічно (рис. 4.2). Економічний (або діловий) цикл являє собою періодичні спади і підйоми в економіці, коливання ділової активності. Ці коливання нерегулярні і непередбачувані, тому термін «цикл» досить - § 50. Причини і механізм циклічних коливань
Причини циклічності в розвитку економіки. Для суспільства характерно в цілому поступальний економічний розвиток. Економічне зростання забезпечується за рахунок приросту робочої сили, основного капіталу і освоєння досягнень НТП. Однак детальний статистичний аналіз, що проводиться багатьма дослідниками, показує, що на тлі загального тренду спостерігаються досить істотні, періодично повторювані - § 51. Фінансові та структурні кризи в економіці
Фінансові кризи і особливості фінансової кризи кінця 90-х рр.. Структурні кризи і структурна перебудова в економіці. Теорія довгих хвиль М. Кондратьєва Фінансові кризи і особливості фінансової кризи кінця 90-х рр.. Фінансова криза - глибоке розлад фінансової системи країни, яке супроводжується зростанням темпів інфляції, кризою неплатежів, різким, як правило, - Основи теорії економічних криз
Кризи надвиробництва - одне з найяскравіших свідчень суперечливості капіталізму - не могли не привернути пильної уваги Маркса. Сталість, з яким вони повторювалися в середині XIX в., І соціальні потрясіння, якими вони супроводжувалися, служили для Маркса свідченням того, що капіталізм як носій суспільного прогресу себе вичерпав і епоха його панування добігає - § 3. Макроекономічна нерівновага
Економічні коливання. Макроекономіці властиві два стани: а) стан рівноваги, коли економічне зростання йде наче по прямій траєкторії (випуск продукції збільшується пропорційно зростанню виробничих факторів), б) стан нерівноваги (незбалансованості), коли господарський розвиток випробовує коливання в динаміці виробництва. Саме такий стан найбільш - 1. Причини циклічного розвитку економіки. Економічний цикл і його фази
У розглянутих раніше макроекономічних теоріях не враховувався поступальний рух економіки, тобто аналізовані у попередній темі рівноважні моделі є статичними. Ні в одній з них не враховується фактор часу і зміна ресурсного потенціалу. Однак економічна історія переконливо показує, що економіка знаходиться в постійному русі: спостерігаються певні - 2. Види економічних циклів і економічних криз. «Довгі хвилі» в економіці.
Економічні цикли можна виявити на різних часових відрізках. Тому прийнято розрізняти короткострокові, середньострокові і довгострокові цикли. Короткострокові цикли називають циклами Китчина по імені англійського економіста Джозефа Китчина (1861-1932рр.) З періодом коливань 3-4 роки. Механізм циклу: рух товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) викликає коливання рівня ВВП, зайнятості та інфляції. - 9. Вплив циклів виробництва на ринкову економіку
Популярність інфляції і кредитної експансії, що є основою повторюваних спроб зробити людей багатшими за допомогою кредитної експансії і тим самим причиною циклічних коливань виробництва, чітко проявляється у повсякденному термінології. З бумом пов'язані поняття про хороше бізнесі, процвітанні і підйомі. Його неминучий наслідок, приведення справ у відповідність з реальним станом ринку, - 5. Кредитна експансія
Вище вже зазначалося, що було б помилкою дивитися на кредитну експансію тільки як на спосіб державного втручання в ринок. Інструменти, що не мають покриття, з'являються на світ не в якості засобу державної політики, спеціально націленого на високі ціни, високі номінальні ставки заробітної плати, зниження ринкової ставки відсотка та анулювання боргів. Вони з'являються по - Коментарі
[1] хитрість природи Мізес має на увазі І. Канта [см. Кант І. Ідея загальної історії у всесвітньо-цивільному плані / / Соч. Т. 6. С. 523] і Г. Гегеля, якому належить вираз хитрість розуму (List der Vernft) [Гегель Г. Філософія історії / / Соч. Т. VII. М., 1935. С. 32.]. [2] праксиология Supplement to Oxford English Dictionary (1982) повідомляє, що англійське слово praxeology (вар. praxiology,