Головна |
« Попередня | Наступна » | |
2.4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ. ТИПИ І ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ |
||
Обмеженість ресурсів, циклічність розвитку надають не-посереднє вплив на економічне зростання країни, забезпе-ня якого є найважливішою метою економічної політики держа-ви. Економічне зростання - це збільшення обсягу товарів і послуг, вироблених за певний період часу (звичайно за рік). Збільшення сукупного виробництва розраховується у відсотках по відношенню до попереднього періоду. Економічне зростання може вимірюватися в натуральних і стоїмо-ки показниках. Зіставлення обсягів виробництва в фізич-них одиницях (тоннах, кілометрах і т. д.) дозволяє уникнути оши-пліч, що викликаються інфляцією. Однак не завжди можливо зіставити нові і колишні види товарів і послуг. Тому застосовується стоїмо-стное вимір, очищене від зростання цін. Основними показниками служать: - збільшення річного обсягу валового внутрішнього продукту (національного продукту, національного доходу); - збільшення частки валового внутрішнього продукту (валового націо-нального продукту, національного доходу), що припадає на душу населення країни. Економічне зростання залежить не тільки від загальних тенденцій, обу-спійманих середньо-і довгостроковими циклами, а й від рівня роз-ку народного господарства країни, форми політичної системи, ха-рактер проведеної економічної політики та т . п. Для розвинених країн характерні низькі (1-4%) темпи економі-чного зростання. Ці країни вже не можуть вільно залучати до вироб-ництво додаткові трудові та природні ресурси. Розвиток виробництва здійснюється шляхом вдосконалення наявних технологій. Крім того, високий рівень розвитку цих країн ставить перед економікою такі обмежують темпи зростання завдання, як за-щита навколишнього середовища і збереження невідновних природних ресурсів, якісне вдосконалення рівня життя. Якість і темпи економічного зростання безпосередньо залежать від його типу. Можна виділити екстенсивний та інтенсивний типи. Екстенсивний тип зростання заснований на залученні у виробництво до виконавчих ресурсів при зберігається рівні технології. На-приклад, освоєння нових земель, найм додаткових працівників для організації робіт у кілька змін і т. д. Інтенсивний тип - зростання виробництва за рахунок вдосконалення технологій, підвищення ка-пра ресурсів, зростання продуктивності праці і т.д. Обидва типи зростання існують одночасно на різних часових етапах. Преоблада-ня того чи іншого типу обумовлюється існуванням різних комбінацій факторів виробництва. Джерела (фактори) зростання. Реальний обсяг виробництва то-варів і послуг - це результат застосування факторів виробництва, до ко-менту, котрим належать: праця, земля і природні ресурси, капітал, підприємницьку здатність, науково-технічний прогрес, информаци-ційні ресурси. Очевидно, що економічне зростання досягається шляхом додаткових витрат факторів виробництва, які взаємозалежні, тобто застосування одного фактора обумовлює використання іншого. Наприклад, збільшення обсягів виробництва за рахунок додаткових трудових ресурсів призведе до зростання витрат на сировину і обладнан-ня. Так як економічне зростання є однією з найважливіших цілей суспільства, то можна припустити, що всі наявні в суспільстві ре-сурси будуть залучені у виробництво і що чим більше в країні ре-сурсів, тим вище будуть темпи зростання. Країни, багаті природними ресурсами, або починають торго-вать ними, перетворюючись на сировинну базу світової економіки, або застосовують застарілі матеріаломісткі технології, поступово відстаючи в технічному розвитку від передових країн. Держави, в яких немає значних запасів природних ресурсів, змушені розробляти ресурсозберігаючі технології, розвивати наукоємні виробництва і передові галузі обробної промисловості. Таким чином, для економічного зростання необхідно не тільки наявність ресурсів, але й досягнення їх ефективної комбінації. Модель Харрода - Домара. Розробка теорії росту і визначенні-ня оптимального співвідношення факторів виробництва осуществля-лись представниками різних наукових напрямків. У роботах Р. Харрода і Є. Домара були закладені основи неокейнсианской теорії зростання. Вони розробили динамічну модель рівноваги в умовах досягнення повної зайнятості. Передбачалося, що в економіці на основі технічного вдосконалення капіталу існує посто-янная можливість зростання. Якщо на даному етапі сукупний попит забезпечує повну зайнятість, то на наступному етапі він може виявитися недостатнім для цього. Тому для підтримки повної зайнятості сукупний попит повинен збільшуватися пропорційно економічному зростанню. Одне з центральних місць в неокейнсианских динамічних мо-делях відводиться взаємозв'язку «інвестиції - сукупний дохід». Виробнича функція. Представники неокласичної школи Ч. Кобб і П. Дуглас розробили многофакторную модель еко-тання, що отримала назву виробничої функції або моделі Кобба - Дугласа і згодом вдосконалену в роботах Р. Солоу, Д. Міда та інших вчених. Передбачається, що при даному рівні технології обсяг вироб-ництва залежить від кількості вживаних капіталу і праці. Проте рівень технологій поступово вдосконалюється і тому необ-хідно враховувати фактор часу. Виробнича функція позволя-ет з'ясувати, за рахунок яких джерел можливий економічне зростання, яке вплив на нього кожного з факторів. Так, амери-канський економіст Е. Денісон, грунтуючись на аналізі емпірично-го матеріалу за період з 1929 по 1982 рр.., Запропонував класифікацію джерел економічного зростання, що містить 23 фактора. Він при-йшов до висновку, що економічне зростання в США мав за цей період середньорічні темпи 2,9% і було викликане: на 19% - збільшенням ка-питала, на 32% - збільшенням кількості працівників, на 16% - со-вершенствованія структури виробництва та організації праці, на 14% - зростанням освіти, на 28% - науковими досягненнями. При цьому на темпи зростання зробили негативний вплив (на -9%) погіршення економічної кон'юнктури і посилення законодавства в сфері економіки. Науково-технічний прогрес - взаимообусловленное розвиток науки і техніки. Найпростіший варіант моделі, запропонованої Р. Солоу, описує наступний набір рівнянь: 1. Рівняння виробничої функції з нескінченним числом комбінацій праці і капіталу, що забезпечують отримання певного кількості продукції , де Yt - природний рівень реального обсягу виробництва; Kt, Nt - відповідно витрати праці і капіталу. 2. Рівняння функції пропозиції праці. Передбачається, що існує постійний екзогенно заданий темп приросту населення (?), А частка зайнятих у складі робочої сили стабільна: . 3. Рівняння рівноваги на ринку праці виглядає наступним чином: . 4. Рівняння функції заощаджень визначається стабільною в часі нормою заощаджень: St=Sy x Yt. 5. Рівняння рівноваги на ринку благ (рівність інвестицій і заощаджень в економіці): It=St. Рішення моделі показує, що стійкий рівноважний еко-номический зростання можливе в тому випадку, коли реальний обсяг на-нальні виробництва збільшується темпом, рівним темпу при-росту населення і зайнятості. При цьому виконується наступне усло-віє: ?=Sy x?, Де?=Y / K - капиталоотдача (продуктивність капіталу). Припустимо, що є якесь рівноважне значення запасу капі-тала для фіксованого обсягу робочої сили, при якому інвести-ції повністю витрачаються на відшкодування раніше накопиченого капі-тала. Іншими словами, за відсутності зростання населення та технічного прогресу зростання рано чи пізно припиняється і змінюється стабільним станом. Кількісні параметри цього стабільного стану залежать від екзогенно задаються параметрів - норми вибуття і нор-ми заощадження. Наприклад, збільшення норми заощадження веде до підвищення величини капіталу, а збільшення норми вибуття (амортизації) - до її зменшення. З двох екзогенних величин одна, норма вибуття, є пре-майново технологічної, а інша, норма заощадження, - поведінкових. Саме вона і представляє особливий інтерес для макроек-номического аналізу. До теорії Р. Солоу панувало переконання, що нормою сбе-реження можна регулювати темп зростання економіки: чим вона вища, тим швидше «за інших рівних умовах» розвивається економіка. Модель Р. Солоу показує хибність цього переконання. Дія-тельно, збільшення норми заощадження спочатку може привести до більш швидкого накопичення капіталу і зростання виробництва. Але потім темпи обов'язково будуть знижуватися, поки зростання не припиниться зовсім. У дан-ної моделі «інші рівні умови» представляють собою населення і рівень технологій. Отже, на противагу посткейнсіанскіх неокласична модель обгрунтовує стійкість рівноважного зростання ринкової еко-номіки в тривалому періоді. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 2.4. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ. ТИПИ І ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ " |
||
|