| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Промисловість в роки п'ятирічок |
||
|
Завершення відновлення і розширення державного (соціалістичного) сектора створили умови і викликали необхідність переходу від річного планування в формі контрольних цифр до перспективного планування. Розробка першого п'ятирічного плану велася протягом кількох років, починаючи з 1925 р. На XV з'їзді була прийнята резолюція «Про директивах по складанню п'ятирічного плану народного господарства», а в травні 1929 р. він був затверджений V з'їздом Рад СРСР. Планом передбачалося збільшити обсяг промислової продукції в 2,8 рази при переважному розвитку важкої промисловості; подолати відставання сільського господарства, налагодити його соціалістичну перебудову; забезпечити витіснення і ліквідацію капіталістичних класів і створення економічної бази для побудови соціалістичного суспільства . Протягом наступних років ряд показників змінювався в бік збільшення, що зробило план практично нездійсненним, навіть незважаючи на високі темпи розвитку виробництва. Проте темпи зростання промислового виробництва були набагато Основні сили в першій п'ятирічці були кинуті на будівництво «підприємств-гігантів», таких як Уралмаш, Ростсельмаш, Дніпрогес, Горьковський автомобільний, Хар-ківський тракторний заводи. Ці підприємства можна було назвати гігантами, тому що вони будувалися відповідно до досягнутих у світовій практиці вимогами і тому були значно більшими колишніх російських підприємств, побудованих раніше. Ці нові підприєм-ства відразу зайняли панівне становище у своїх галузях, а в деяких випадках - були першими в нових галузях. Так, Уралмаш став першим підприємством важкого машино-будови в країні. Заводи ці будувалися в незвичайно короткі терміни. Сталінградський тракторний завод був побудований за 11 місяців, Горьковський автомобільний - за 17 місяців. Оскільки создава-лись нові галузі виробництва, яких раніше в Росії не було, і за якими, отже, не було і фахівців, то були запрошені сотні фахівців з інших країн. На Магнітогорському комбінаті працювали більше 200 іноземців, на Сталінградському тракторному - майже 400, Значна частина їх потім опинилися в таборах. Найбільші успіхи були досягнуті в машинобудуванні. Було освоєно виробництво автомобілів, літаків, тракторів, фрезерних і револьверних верстатів, електропечей та іншого промислового обладнання. Якщо раніше тільки дві фірми у світі виготовляли типографські ротаційні машини, то тепер з'явився завод з виробництва таких машин і в Радянському Союзі. Досягненням машинобудування сприяла світова економічна криза 1929-1933 рр.. В умовах кризи, коли капіталістичні країни гостро потребували збуті своєї продукції, все ембарго, всі заборони на продаж Радянському Союзу стратегічних товарів знімалися і відкривалася можливість в масових масштабах закуповувати таке обладнання для машинобудування, яке раніше нашій країні не продавали. На закупівлю цього обладнання були кинуті всі засоби, які вдалося зібрати, звичайно, на шкоду іншим галузям госпо-дарства. Виробництво машин зросло в 4,7 рази, хоча, як вже сказано, план по основних отрас-лям машинобудування виконаний не був. Хімічна промисловість збільшила виробництво в 3,2 рази. На Кольському півострові почалося виробництво суперфосфату з місцевих покладів апатитів, а на північній Камі Соликамский хімкомбінат почав розробку місцевих калійних солей. І все ж мине-ральних добрив в 1932 р. випускалося в 10 разів менше, ніж було намічено планом. Виробництво електроенергії зросло в 2,7 рази, склавши 60% наміченого планом заду-ня. Видобуток вугілля збільшився на 80%, що склало 86% планової цифри. Виплавка чавуну зросла вдвічі, планове завдання було виконано на 60%. Відставання легкої та харчової промисловості було визнано офіційно, але реальні цифри виробництва товарів народного споживання були набагато нижче офіційних вели-чин. Так, вважалося, що виробництво бавовняних тканин за п'ятирічку зросла на 84% (у грошовому вираженні), але випуск бавовняних тканин в метрах збільшився тільки на 0,6%. Головна особливість другої п'ятирічки полягала в тому, що якщо перша - це, в основ-ному, будівництво нових підприємств, то друга - їх освоєння. Капіталовкладення, зроблений-ні в першій п'ятирічці, почали приносити плоди, нові підприємства починали випускати продукцію. Проте перший час нові заводи працювали досить погано. Наприклад, конвеєр Горьковського автомобільного заводу перший час через брак деталей працював не більше 10-15 днів на місяць. У ці дні з нього виходили «неукомплектовані» машини: без фар, без гальм, іноді без кабіни. Потім це все прилаштовується вручну у дворі заводу. Причина полягала в недостатній підготовці промислових кадрів. У першій п'яти-річки побудували заводи, обладнані новою, імпортною технікою, але люди ще не вміли працювати з цією технікою. Можна було побудувати за рік завод, але за рік не можна підготувати навіть одного інженера для цього заводу. Перші радянські інженери ще тільки закінчували вузи {це були перші випуски, коли процес навчання ще тільки налагоджувався) і зі студентської лави нерідко призначалися на керівні посади. Без практичного досвіду їм було досить працю-но. Але не вистачало не тільки інженерів, не вистачало і кваліфікованих робітників. Тому дуже важливим явищем другої п'ятирічки стала масова технічна навчання робітників без отри-ва від виробництва. Практично весь склад робітників за роки цієї п'ятирічки пройшов через школи та курси підвищення кваліфікації, які створювалися при кожному підприємстві. За роки другої п'ятирічки промислове виробництво зросло на 120%, в тому числі по групі «А» (важка промисловість) - на 139%, по групі «Б» (легка і харчова) - на 99 %. Середньорічні темпи зростання промислового виробництва склали 17,1. Крім загальних цифр зростання, слід відзначити деякі якісні досягнення окремих галузей. Підвищився технічний рівень металургійного виробництва. Зазначалося, що з виробництва електросталі Радянський Союз обігнав США. У вугільних шахтах стали широко впроваджуватися врубові машини. У складі продукції хімічної промисловості з'явилися нові види - штучне волокно і пластмаси. У харчовій промисловості виникли механізовані хлібозаводи, заводи з виробництва консервів. За оцінками сучасних дослідників, промисловість СРСР залишалася на 5-му місці після США, Німеччини, Великобританії і Франції (так само, як і промисловість царської Росії на початку століття), скоротився лише розрив. Вважалося, що до кінця другої п'ятирічки була забезпечена економічна незалежність СРСР від решти світу: навіть опинившись в повній економічній ізоляції, країна могла продовжувати розвиватися, спираючись на сили тільки своєї промисловості. Тепер можна було обійтися без імпорту виробничого устаткування, автомобілів і тракторів. Була в основному вирішено й інше завдання індустріалізації - перетворення аграрної стра-ни на індустріальну. До кінця цієї п'ятирічки промисловість давала вже більше продукції, ніж сільське господарство, причому 60% промислової продукції становили середовищ-ства виробництва - продукція групи «А». Оскільки основні завдання індустріалізації, таким чином, були вирішені, і оскільки в господарстві країни вже практично не було капіталістів, а селяни стали колгоспниками, було вирішено, що перехідний період від капіталізму до соціалізму закінчений і соціалізм в СРСР побудований. Тому третій п'ятирічний план, розрахований на 1938-1942 рр.. Якщо в перших п'ятирічки ставилося завдання наздогнати передові капіталістичні країни за загальним обсягом промислової продукції, то тепер було поставлено завдання наздогнати їх з виробництва продукції на душу населення. Справа в тому, що перше завдання вважалася виконан-ненной, тому що СРСР вийшов на 2-е місце в світі по промисловому виробництву. Але, оскільки, за чисельністю населення Радянський Союз набагато перевищував країни, які, як вважалося, він обігнав, то за рівнем економічного розвитку він залишався набагато нижче: економічний рівень країни визначає не загальний обсяг виробництва, а виробництво на душу населення. Тим часом промислової продукції на душу населення у нас вироблялося в 5 разів менше, ніж у середньому в розвинених капіталістичних країнах. Третя п'ятирічка була оголошена «п'ятирічкою якості»: якщо до цього всю увагу уде-лялось кількісному зростанню виробництва, то тепер було поставлено завдання якісних змін в промисловості. Пріоритетними були визнані проблеми прискореного раз-розвитку хімічної промисловості, хімізації господарства, комплексної механізації і навіть автоматизації виробництва. Політична ситуація в Європі свідчила про наближення війни, тому в третій п'ятирічці необхідно було підготуватися до війни. Ця підготовка виразилася в наступ-них особливостях: 1) замість підприємств-гігантів було вирішено будувати середні по вели-чині підприємства-дублери в різних районах країни, 2) прискореними темпами зростало військове виробництво; 3) нове будівництво було перенесено на схід - на Урал і до Сибіру. Третя п'ятирічка була перервана війною. За три довоєнних роки п'ятирічки, по официаль-ним даними, явно перебільшеним, промислове виробництво зросло на 44%, що було набагато менше запланованого на ці роки. Деякі галузі припинили розвиток. Чер-ная металургія збільшила за три роки виробництво на 3%, майже не виросли видобуток нафти, виробництво цементу. Скоротилося виробництво автомобілів паровозів, тракторів, сільсько-господарських машин, токарних верстатів. Чому? Цьому було кілька причин. Адміністративне планування могло давати гарні результати при будівництві підприємств-гігантів, в якому переважала ручна праця. Перекидаючи ці величезні маси робітників, можна було створювати дійсно колосальні виробничі потужності. Але ці нові підприємства обладналися передовий по тому часу імпортною технікою. І, коли індустріалізація підходила до кінця, адміністративна система вичерпала свої можли-вості: виявилося, що новий технічний рівень підвищував вимоги до якості управління і до працівників. Тепер потрібні були знання, компетенція, збалансованість, економічні регулятори господарського розвитку, а не тільки виконання наказів. Керівні працівники, що висувалися зовсім за іншими ознаками, не мали необхідних якостей. Почастішали аварії, зриви планових завдань, Це розглядалося як шкідництво. На зміну репресованим приходили люди ще менш компетентні. Матеріальна зацікавленість, як уже сказано, замінювалося «методами посилення трудо-вої дисципліни», які все більше посилювалися. За три запізнення на роботу в місяць людина потрапляв під суд. Звільнятися і переходити на іншу роботу було заборонено. Людина прикріплювався до роботи, ставав практично кріпаком. Але примусова праця, як відомо, має низьку продуктивність. Це був час крайнього посилення централізації в управлінні і директивних методів. У результаті центральні органи керівництва та планування не мали правильної картини стану справ на місцях, що породжувало неминучі помилки в плануванні. Багато заводів виконували додаткові військові замовлення і скорочували виробництво основній, мирної продукції. Саме цим пояснювалося падіння виробництва в ряді галузей машинобудування. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Промисловість в роки п'ятирічок " |
||
|
||