| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Первісне господарство: основні етапи розвитку |
||
|
Первіснообщинний лад починається з моменту появи людини на землі і завершується формуванням класового суспільства і виникненням держави . Первіснообщинний лад характеризується наступними ознаками: - низьким рівнем розвитку продуктивних сил і повільними темпами їх совершенст-вования; - низьким темпом розвитку суспільства; - колективним присвоєнням природних ресурсів і результатів виробництва; - зрівняльним розподілом, соціальною рівністю; - відсутністю приватної власності, експлуатації, класів і держави. Відповідно до археологічної схемою, історія людства, залежно від мате-ріалу, з якого виготовлялися знаряддя праці, ділиться на три великі етапи: - кам'яний вік (3 млн. років тому - кінець III тисячоліття до н.е.); - бронзовий вік (кінець III тисячоліття - I тисячоліття до н.е.); - залізний вік (I тисячоліття до н.е.). Останні два етапи пов'язані з появою перших державних утворень. У різних племен і народів поява певних форм праці та суспільного життя відбувалося в різні періоди, але для всіх первісних суспільств характерна наявність ряду спільних рис. По-перше, основною формою господарювання було привласнює господарство, яке відрізняється тим, що людина лише користувався природними ресурсами, не проводячи матеріальних благ. По-друге, основою виробничих відносин первісного ладу була колективна, общинна власність на знаряддя праці і засоби виробництва, що характеризувалася низьким рівнем і повільними темпами розвитку продуктивних сил, зрівняльним розподілом матеріальних благ. Хронологічно первісне суспільство збігається з кам'яним століттям. У ньому можна виді-лити три періоди. 1. Палеоліт (3 млн. - 12 тис. років до н.е.) - це найтриваліший період розвитку людино. Першими формами господарської діяльності були полювання, рибальство і собира-будівництві. На перших порах полювання носила загородного, спеціалізований характер на окремі види тварин. Практикувалися колективні прийоми полювання. Спис був головним знаряддям мисливців. Збиральництво доповнювало убогий раціон первісної людини поживними злаками і корінням. В епоху пізнього палеоліту на зміну первісному строю прийшла родова община, обсягів по-диня людей одного роду. Вона мала колективну власність і вела господарство на ос-нове вікового і статевого поділу праці та простої кооперації. Чоловіки займалися полюванням, рибальством, виготовленням знарядь, а жінки - збиранням, приготуванням пиши, підтриманням вогню, вихованням дітей. 2. В епоху мезоліту (12 - 8-тис. Років до н.е.) почалася обробка каменю. З'явилися нові знаряддя праці з каменю (сокира, палиця, різець, проколок). Накінечники та леза ножів, списів, гарпунів робилися з тонких крем'яних платівок. Для обробки дерева стали використовувати кам'яна сокира. Одним з найважливіших досягнень цієї епохи стало винахід лука - зброї для дальнього бою, що дозволив більш успішно полювати на звірів і птахів. Ісчезнове-ня або скорочення чисельності великих тварин змусило все частіше вживати в їжу рибу і молюсків, з'явився морський звіробійний промисел, почалося одомашнення жи-Вотня. Таким чином, первісні громади стали шукати нові джерела прожитку, і їх залежність від природи поступово зменшилася. Це дозволило людям рідше переселятися з місця на місце. Вони стали жити в поселеннях, що складалися з невеликих круглих будинків, які трохи заглиблювалися в землю, стіни обмазувалися глиною, змішаною з піском і дрібними камінчиками, підлоги вистилали кам'яними плитками. Верхня частина цих жител нагадувала курінь. 3. Неоліт (8-3 тис. років до н.е.) характеризується завершенням переходу до виробничого господарства, заснованому на виробництві людиною матеріальних благ. Залежно від сре-ди проживання одні племена стали спеціалізуватися на скотарстві, інші - на землеробстві. Перехід до землеробства з'явився прогресом у розвитку продуктивних сил. Земля скопував дерев'яними палицями і мотиками, жнива проводилася серпами з крем'яними лезами, зерна розтиралися на кам'яній плиті або в зернотерці. У період неоліту люди освоїли практично всі відомі в даний час сільськогосподарські культури. Скотарство перетворилося на важливу галузь господарства, але воно ще було поширене нерівномірно. У період неоліту були одомашнені вівці, свині, кози, корови. Скотоводче-ські (пастуші) племена мешкали в степах Північної Африки, Аравії, Середньої і Центральної Азії. У ході розвитку сільського господарства і переходу до осілого способу життя людина стала ну-дочекатися в більш досконалих сільськогосподарських знаряддях, домашнього начиння, одязі і жи-ліщах, з'явилося ремесло. Спочатку ремісники поєднували свою працю із землеробством, але в міру освоєння металів, виробництво знарядь ускладнювалося, і було під силу тільки спе-ціалістів. Поява стійкого надлишкового продукту землеробства внаслідок кращої про-ництва грунту залізними знаряддями, дозволило звільнити ремісників від сельскохозяйст-кої діяльності. Так ремесло поступово відокремилося від землеробства. Першим виробництвом стало гончарне ремесло. Поява гончарного круга (з IV тися-челетія до н.е.), вручну приводиться в рух, значно підвищило продуктивність праці і дозволило поліпшити якість глиняного посуду, обжигаемой в горнах (піч для випалу глиняних виробів, вперше з'явилися на Сході). Обпалена глиняний посуд дозволила людині значно поліпшити приготування і зберігання їжі. Розвиток отримало ткацтво. Тканини виготовлялися з лляних ниток на ткацькому стан-ке. В VI-IV тисячоліттях до н.е. на територіях сучасної Індії, Єгипту, Передньої Азії зародилося металургійне виробництво. Кам'яні знаряддя, навіть найдосконаліші, були трудомісткі у виготовленні і недостатньо надійні. Вони не були здатні задовольнити різноманітні, постійно зростаючі потреби людини і суспільства. Тому знаряддя праці починають виготовляти тільки з металів. Спочатку метали виплавлялося шляхом випалу руди на багатті, потім її нагрівали в суміші з деревним вугіллям в плавильних печах. Першим металом, який привернув увагу людей, була мідь. Вона поступалася в твердості каменю, але процес виробництва мідних виробів набагато менш трудомісткий, ніж виготовлення знарядь праці з кременю, а при нагріванні з неї можна було зробити голки, шила, рибальські гачки, лопати, сокири тощо З міді стали робити перші прикраси (намиста, підвіски, кільця, браслети). У III тисячолітті до н.е. стали використовувати її сплав з іншими металами (свинець, олово), що додавали їй твердість, - бронзу, яка незабаром вона поширилася по всьому Старому Світу. Починаючи з I тисячоліття до н.е., стали використовувати залізо і його похідні, а саме чавун і сталь. Збільшення кількості сільськогосподарських і ремісничих продуктів праці сприяти-вало розширення обміну, спочатку виник на кордоні землеробських і скотарських племен. Усередині громади обмін здійснювався в натуральній нееквівалентній формі, в порядку зрівняльного розподілу вироблених продуктів. Якщо спочатку громади мисливців були невеликими, близько 20 осіб або трохи більше, і могли розростатися тільки при достатніх запасах їжі, то з переходом до осіло-му існуванню і виробничого господарства різко змінив кількість спільно прожи-вающих людей. З'явилася територіальна громада, яка представляла собою постійне посе-ня, що налічували десятки, а то й сотні глинобитних житлових будинків, культові споруди, майстерні. Але в IV тисячолітті до н.е. з'явилися ознаки, що свідчать про занепад неолітіче-ської цивілізації. У певний момент розвитку стали виділятися старійшини родів, племінні вожді, джерелом доходів яких були власні землі, оброблені працею общинників. Удосконалення знарядь праці і зростання їх продуктивності призвело до збільшення додаткового продукту, який присвоюється родоплемінної знаттю (вожді, старійшини, воєначальники), тобто в їх руках стали накопичуватися матеріальні цінності, що належать громаді. Таким чином, починається приватне привласнення всього виробленого продукту спочатку якоїсь групи всередині колективу (зазвичай сімей), потім окремими особами. Для забезпечення засобами існування людям вже не був потрібний колективна праця, тому почалося господарське відокремлення сімей. Знаряддя праці, домашнє начиння, живий-ність, а також продукти власної праці перетворювалися на приватну власність. При необ-хідно їх можна було обміняти на інші. Таким чином, в результаті суспільного розподілу праці з'явилася приватна власність, між людьми встановилися економіч-ські зв'язку у вигляді обміну товарами, тобто з'явилося товарне виробництво. Таким чином, в епоху неоліту відбувається суспільний поділ праці: - перший великий суспільний поділ праці: на землеробський і скотоводческий працю, що сприяло прогресу продуктивних сил, виникненню обміну ; - другий великий поділ праці: ремесло виділилося з сільського госпо-дарства, це сприяло індивідуалізації праці, виникненню і розвитку приватної собст-ності. Виникнення приватної власності призвело до розкладання первісного ладу, розпаду родової громади. Громада в ранніх етапах розвитку суспільства пройшла три стадії: 1) родова, або кровнородственная, заснована на спільному веденні господарства та спільному користуванні і володінні землею кровними родичами; 2) землевласницька, в якій власність на територію поєднувалася з розділом орних ділянок великими сім'ями; 3) сусідська, громада-марка, в якій переважала індивідуальна власність малих сімей на наділи орної землі при збереженні колективної власності громади на інші угіддя. Винахід і освоєння принципово нових матеріалів (бронзи), технологій (системи зрошуваного і плугового землеробства), посилення майнової нерівності, зародження та розширення рамок приватної власності, що викликала майнова і соціальна нерівність, неминуче вели до виникнення класів і держави. У кінці IV тисячоліття до н.е. в Месопотамії, а потім в Єгипті виникли перші держави. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Первісне господарство: основні етапи розвитку " |
||
|
||