Головна |
Наступна » | ||
Введення |
||
Історія економіки, що виділилася як самостійна наука з політичної економії в другій половині XIX в. під впливом бурхливого економічного прогресу, сьогодні стала невід'ємною частиною підготовки висококваліфікованих фахівців економічного профілю. Вона дозволяє не тільки розширити кругозір, а й вчить давати свою оцінку еконо-мическим подіям, допомагає у пошуку найбільш прийнятних шляхів виходу з кризи, в ви-борі найбільш ефективних напрямків економічного розвитку та підвищення рівня жит-ні. Студент повинен пам'ятати, що історія налічує безліч господарських експеримен-тів і будь-яке економічне явище, що відбувається сьогодні, має історичні корені. Особливо актуально знання історії економічного розвитку сьогодні у зв'язку зі зміною системи господарювання. З подібними проблемами стикалися майже всі держави при переході від аграрного суспільства до індустріального, а потім постіндустріального, або від вільних ринку до регульованого і т.д. Аналіз історії економічного розвитку дозволить з безлічі наявних варіантів переходу до ринкової економіки визначити найбільш при-прийнятний для Росії. Історія економіки - це наука, що вивчає економічне життя людей в усьому її багато-образ, з найдавніших часів до наших днів. Отже, предметом вивчення є господарська діяльність народів різних країн, розвиток їх продуктивних сил, зміна способів виробництва. Завдання курсу історії економіки зводяться до: - розгляду еволюції форм суспільного виробництва; - вивчення економічного розвитку країн і регіонів у різні періоди часу; - аналізу альтернативності (поліваріантність) розвитку економіки. Історія економіки виконує такі функції: 1) світоглядну - формування логіки і стилю економічного мислення; 2) пізнавальну - складання цілісної картини історико-економічного розвитку країн і народів; 3) прагматичну - узагальнення і засвоєння досвіду господарського розвитку; 4) аналітичну - теоретичне осмислення наявного емпіричного матеріалу і по- позов закономірностей історико-економічного розвитку; 5) критичну - наукове обгрунтування нових економічних теорій та економічної по-літики; 6) прогностичну - формування бази даних для наукових прогнозів економічного розвитку; 7) практичну - акумуляція господарського досвіду і видача практичних рекомендацій-цій. Історія економіки тісно пов'язана з історій економічних вчень та економічної теорією. Якщо історія економіки розглядає рух економічних процесів і явищ у різні епохи, то економічна теорія займається теоретичним аналізом суспільства, використовуючи абстрактно-логічний і математичний методи дослідження. Але без теоретичної абстракції економічна історія позбавляється твердої теоретичної основи, а економічна теорія без історико-економічних узагальнень перетворюється на бездоказову науку. Історія економічних вчень знайомить нас з тим, як те чи інше покоління сприймало і пояснювало відбуваються економічні явища, шукало шляхи виходу зі сформованих ситуацій. Таким чином, історія економіки покликана формувати принципи економічного мислення. Вона допомагає бачити історичні корені сучасних соціальних та економіч-ських проблем, спираючись на накопичений в історії господарський досвід, дозволяє адекватно оцінювати поточну економічну ситуацію, приймати правильні рішення і, раціонально використовуючи минулий досвід, передбачити майбутнє, уникаючи помилок. На сьогоднішній день одним із спірних питань залишається періодизація економічної історії. Існують два основних підходи: формаційний (К. Маркс) і цивілізаційний (лінійний і циклічний підхід). К. Маркс стверджував, що перехід від однієї стадії розвитку суспільства в іншу є прямим результатом дії економічних факторів, а зміни в матеріальному виробництві (зміни засобів виробництва) визначають соціальні, політичні та правові аспекти. У всі часи джерело соціального прогресу полягав саме в розвитку про-продуктивних сил, а розквіт науки, освіти, культури базувався саме на науково-технічному рівні виробництва, економіці в цілому. Наприклад, в XIX в. Загальноприйнятою периодизаций є наступна: - давня історія (100 тис. років до н. Е.. - V ст. Н. Е..); - середні століття (V - XV ст.); - новий час (XVI - початок XX в.); - новітній час (з 1914 р. до наших днів). У структурі курсу економічної історії в рамках давнину виділяють первісний і рабовласницький спосіб виробництва; в середньовіччі мова піде про зміни в феодальної способі виробництва; аналізуючи новий час, поговоримо про зародження, становлення й розвитку капіталістичного способу виробництва; а ХХ в. охарактеризуємо, як перехід від капіталістичного господарського механізму до конкурентного, регульованим і соціально-орієнтованого. |
||
Наступна » | ||
|
||
Інформація, релевантна" Вступ " |
||
|