9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
В економічній літературі 50-і рр.. зазвичай називають "сріблячи-ними", а 60-ті - "золотими", що пов'язано з надзвичайно високими тем-пами економічного зростання. Про це наочно свідчать сле-дмуть дані:
Порівняльний аналіз ВНП (США=100%)
Найвпливовішим з усіх факторів післявоєнного розвитку за-падних країн був феномен так званого "надолуження".
"Надолуження" - особлива стратегія щодо здійснення актив-ної політики індустріалізації та модернізації примітивної еконо-міки, що виявляється в темпах розвитку настільки високих, наскільки велике було відставання даної країни від групи лідерів.
Зміст стратегії "надолуження".
Стимулювання попиту:
* збільшення рівня споживання населення;
* брак кваліфікованої робочої сили;
* прийняття соціальних програм.
Стимулювання пропозиції:
* резерв робочої сили в традиційних галузях;
* структурна перебудова;
* зростання вкладених інвестицій;
* збільшення продуктивності праці.
Іншим найважливішим фактором післявоєнного розвитку стало вступ-ня розвинених країн в епоху НТР - науково-технічної револю-ції.
НТР - якісний стрибок у розвитку суспільства, обумовлений використанням передових досягнень науки і техніки, технології в господарстві, у виробництві з метою підвищення ефективності та якос-ства виробничих процесів, кращого задоволення потреб-стей людей.
НТР почалася в 40-50-х рр.. XX в. в результаті найбільших наукових і технічних відкриттів, зокрема створення ЕОМ, атомної енерге-ки, полімерних матеріалів, ракетно-космічної техніки та ін Пред-годиться, що розвиток НТР і видозміни механізму державного-венного регулювання вплинули на скорочення тривалості четвертого циклу Кондратьєва 1940 / 50-1990-х рр..
Застосування мікроелектроніки та новітніх засобів зв'язку стимули-рует процес формування міжгалузевих народногосподарських комплексів. Розширюються масштаби контролю над різноманітними і територіально розкиданими видами діяльності. Це призводить до того, що технологічною основою виробництва стає мелкосе-рійное диверсифіковане виробництво. Одночасно відбувається звуження власне матеріального виробництва при стрімкому зростанні "індустрії знань".
Третім найважливішим фактором динамічного зростання розвинених країн стало формування системи змішаної економіки.
Змішана економіка - економіка країни, в якій поєднуються риси ринкової та централізованої економічної систем.
Ситуація в економіці США різко загострилася у зв'язку зі світовою енергетичною кризою 1973 р., що викликав світова економічна криза 1973-1975 рр.. Як свідчать цифри, в США цей криза проявилася гостріше, ніж в інших країнах, але за своїми показниками він поступався "Великої депресії".
Особливості світової економічної кризи 1973-1975 рр.. У США:
* згортання виробництва на тлі зростання цін і неконтрольованих мій інфляції;
* зростання безробіття;
* переплетення циклічного кризи з сировинним, структурним і фінансовим.
Криза оголила залежність США від імпорту та зовнішньоторговельної економічної кон'юнктури в цілому. За роки кризи загострилося суперництво розвинених держав на світовому ринку, причому США виявилися потіснені ФРН і Японією. Збільшення світових цін на нафту призвело до утворення величезного дефіциту торгового балансу, що у свою чергу сприяло подальшому ослабленню позиції долара на світових ринках. На довершення до економічних проблем в країні виникла політична криза, пов'язаний з Уотергейтським скан-далом. Що прийшла до влади адміністрація Дж. Картера вважала своїм головним завданням досягнення збалансованості федерального бюдже-та до 1981 Для цього були запропоновані антиінфляційна і енерге-чна програми.
Реалізація "плану Маршалла" дозволила західноєвропейським країнам відновити довоєнний рівень розвитку виробництва і включитися в конкурентну боротьбу з США.
Нова ситуація в світі істотно змінила економічну по-літики уряду Франції. Це проявилося в наступних особливо-стях:
* основна увага стала приділятися модернізації хімічної промисловості, машинобудування, радіоелектроніки та приладобудування ня і розвитку нових галузей (атомна, електронна та нафтопереробні);
* зменшення обсягів вивезення капіталу і зміна його характе-ра (Не позичковий, а продуктивний);
* широке використання програмування економіки.
Економічна політика, що проводилася у Франції, отримала назву дирижизму. Її основи були розроблені в період правління де Голля.
Основні риси "дирижизму":
* прямі адміністративні методи втручання в економі-ку;
* активна підприємницька діяльність держави;
* сильний державний сектор;
* пряме фінансування капіталовкладень;
* індикативне планування.
Франції належить пріоритет у застосуванні індикативного (необов'язкового) планування як методу впливу держави на економіку, осуществляющегося з 1946 року. Основним завданням першого плану країни (1947-1953 рр..) Були модернізація націоналізованого сектора і відновлення господарства. Зміцнення конкурентоспроможно-сті приватних фірм стало завданням другого плану (1954-1957 рр..). Перехід від протекціонізму до "відкритої економіці" був проголошений третім планом (1958-1961 рр..). У 60-і рр.. було взято курс на створення фірм-гігантів європейського типу, т. к. за ступенем концентрації виробництва Франція відставала від інших розвинених країн. У 1971-1975 рр.. здійснюва-лялся шостий план, в якому передбачалося створення національ-них компаній міжнародного масштабу. Приділялася увага повели-чению норми прибутку і стимулюванню накопичень. У сьомому плані (1976-1980 рр..) Проголошувалася політика "промислової переоріен-тації", що передбачає підтримку державою найбільш конкуренто-здатних експортних галузей.
В результаті найбільш швидкими темпами розвивалися авіаційн-ная, автомобільна, атомна, нафтопереробна, хімічна галузі промисловості. З'явилися аерокосмічна та ракетна га-лузі ВПК. Форсованими темпами розвивалося виробництво пла-стмасс, радіоелектроніки, почалося виробництво обчислювальних машин і пристроїв. Політика держави, пов'язана із заохоченням концентрації виробництва, призвела до появи гігантських фінансовим-во-промислових комплексів (фінансових груп). Усього десять фі-нансово-промислових груп розпоряджалися 40% приватного майна і мали вирішальний вплив в керівництві націоналізованими від-РАСЛІТ промисловості, які в 1967 р. давали 11% промисло-вої продукції та охоплювали 38% виробничих капіталовкладень-ний. Зміни торкнулися і аграрний сектор. Якщо в 1954 р. частка заня-того в сільському господарстві самодіяльного населення країни складаючи-ла 27%, то в 1968 р. вона знизилася до 15%. При цьому різко зросла товарність сектора за рахунок укрупнення господарських одиниць, переходу до комплексної механізації, застосування машин. Франція вийшла на друге місце в світі з експорту сільськогосподарської продукції, поступаючись лише США.
Одним з важливих напрямків діяльності французького прави-тва в 50-70-і рр.. було оздоровлення фінансової системи. У 50-і рр.. намітилася тенденція до повернення капіталів в країну з воюю-щих за незалежність колоній Франції. Голлісти підтримали цю тенденцію. Однією з перших великомасштабних акцій у цьому напрямку-леніі став внутрішній позику міністра фінансів А. Піне в 1958 р., за-печівшій казні 294 млрд. франків чистого виторгу і 30 млрд. франків в облігаціях колишніх позик. Скорочення державних витрат, у тому числі по соціальних статтях, дозволило створити золоті та ва-лютні резерви, що значно перевищують загальну суму державного-венного боргу. У 1960 р. уряд оголосив про дострокове погашення-ванні частини зовнішньої заборгованості. Замість знеціненого франка в січні 1960 р. був введений новий франк, рівний 100 старим. Наприкінці 60-х рр.. валютно-фінансова політика країни була змінена. 8 серпня 1969 було оголошено про девальвацію франка на 12,5% по відношенню до долара США і на 11,1% - по відношенню до золота. Така політика забезпечила країні значні переваги в області зовнішньої тор-гівлі, що в свою чергу викликало значне зростання промислового виробництва в країні. Проте в другій половині 70-х рр.. фінансове становище значно ускладнилося, що було пов'язано з наступними факторами:
* посиленням інфляції;
* збільшенням витоку капіталів за кордон;
* дефіцитом зовнішньоторговельного балансу країни.
Це призвело до того, що Франція за 1973-1979 рр.. звела платіжний баланс з дефіцитом в 1,5 млрд. дол
Особливе значення у розвитку французької економіки мала західноєвропейських інтеграція. У 1951 р. представники Франції, Італії, Бельгії, Голландії, Люксембургу та ФРН підписали договір про Європейське Співтовариство вугілля і сталі (ЄОВС), що передбачав поступову скасування митних зборів і створення спільного ринку вугілля і сталі для країн-учасниць. 25 березня 1957 Франція разом зі своїми партнерами підписала угоду про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, нині Економічний союз).
50-і рр.. стали періодом поліпшення економічного становища і Великобританії. В основі прискорення темпів зростання господарства цієї стра-ни лежали сприятливі економічні фактори, загальні для всіх європейських країн:
* Вплив НТР;
* Гонка озброєнь в умовах "холодної війни";
* Зміна світогосподарських зв'язків.
У 50-і рр.. у галузевій структурі промисловості Велікобріта-ванні перше місце займало машинобудування, другий - металургія і металообробка, третє - харчова, четверте - текстильна галузь. За технічним оснащенням і технології виробництва англійська промисловість набагато відставала від індустрії США, ФРН, а в неко-торих випадках і Японії. Науково-технічна революція, прискоривши сдві-ги в структурі економіки, призвела до значного зменшення значен-ня традиційних виробництв. Почалося спорудження нових автомо-більних, електронних, авіаційних, хімічних і нефтеперерабат вающих заводів. Однак відбувалися в промисловості структур-ні зміни призвели до збільшення проблем депресивних районів. Удосконалення структури господарства Великобританії утруднялося ще й тим, що в порівнянні з західноєвропейськими конкурентами і Японією набагато більша частина інвестицій - до 10% від суми внут-рішніх капіталовкладень - вивозилася за кордон, незважаючи на те, що частка вкладень у господарство у валовому національному продукті країни була нижчою, ніж в інших індустріальних країнах. Все це робило дуже уразливим зовнішньоекономічне становище країни. Тому Англія не тільки відмовилася вступити в "Загальний ринок", але, щоб протистояти йому, створила в 1960 р. Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ), об'єднавши під своїм керівництвом Австрію, Данію, норв-енергію, Португалію, Швейцарію та Швецію.
У 60-70-і рр.. економіка Великобританії перебувала у вкрай складному становищі. З одного боку, бурхливо росли гігантські моно-поліі в найбільш сучасних галузях виробництва, які диктує-вали свої умови і надавали потужний вплив на політику дер-жави. З іншого - збільшився державний сектор, який охоплює-ють в основному традиційні галузі виробництва і вкрай повільно перебудовувався під впливом НТР.
Труднощі в стимулюванні економічного зростання в 60-70-і рр.. привели до подальшого скорочення соціальних витрат правительст-ва. Так, в серпні 1966 через парламент був прийнятий закон про ціни і доходи, що означав заморожування заробітної плати робітників і службовців в умовах зростання вартості життя і обмеження прав профспілок-зов. Ціни, квартирна плата, транспортні витрати особливо увеличи-лись внаслідок девальвації фунта стерлінгів, проведеної в листопаді 1967 р. і хоча після приходу до влади в 1974 р. лейбористи почали реа-лізацію своєї програми з низки соціальних заходів, погіршення економі-чного становища під впливом світової енергетичної кризи призвело до згортання цього курсу.
В результаті низьких темпів зростання промислової продукції Вели-кобрітанія з кінця 60-х рр.. пересунулася з другого місця на четвер-тое - після США, ФРН і Японії. У 1970 і 1971 р. Англія переживала економічну депресію, розмір її промислового виробництва не перевищував одного відсотка. Несприятливе становище спостерігалося і в області зовнішньої торгівлі. Після того як ЄАВТ виявився безсилим-ної в конкуренції з ЄЕС, уряд Великобританії приймає рішення про вступ країни до "Загальний ринок", але згоду "шестеро-ки" було отримано тільки після третього туру переговорів в 1973 р. При цьому Англії довелося йти на значні поступки:
* Перехідний період встановлювався строком на 4,5 року;
* Існуючі мита мали зменшуватися поступового-але в п'ять етапів, по 20% на кожному;
* Визнання більш високих цін на сільгосппродукцію;
* Відмова від визнання фунта стерлінгів як резервної ва-люті;
* Поступове збільшення внесків до бюджету ЄЕС з 100 млн. ф. ст. в 1973 р. до 300 млн. в 1980 році.
У післявоєнному розвитку ФРН можна виділити дві основні тен-денця. Перша пов'язана з "економічним дивом", коли країна, віднов-новив народне господарство від руйнівних наслідків війни, за-кріпилася в світовій економіці на другому місці після США. Друга обумовлена коливаннями темпів зростання і привела до зменшення частки ФРН в промисловому виробництві країн Заходу. Проте в цілому соче-тание різних факторів, внутрішніх і зовнішніх, створювало благопри-ятную основу для збереження відносно високих темпів розвитку (табл. 19).
Таблиця 19
Загальна характеристика етапів післявоєнного розвитку ФРН
Причини японського "економічного дива":
* Розширення внутрішнього ринку;
* Високоякісна робоча сила;
* Особлива система найманої праці;
* Високоефективне використання іноземної економіч-ської допомоги;
* Масове оновлення основного капіталу;
* Безпрецедентна закупівля ноу-хау, патентів і ліцензій.
Останнім часом в економічній літературі прийнято виділяти групу факторів, що зіграли особливу роль в економічному розвитку Японії. Серед них:
1) гомогенність японської нації, що виражається в осмисленні необ-хідно концентрації всіх матеріальних і моральних сил нації на економічному розвитку країни та об'єднання всіх на традицион-них японських цінностях;
2) відсутність сировинних ресурсів, що змушує вести постійну модернізацію структури виробництва, впроваджувати матеріало-та енерго-зберігаючі технології, проводити пошук альтернативних джерел сировини і палива;
3) дія антивоєнної Конституції Японії, обмежила кошти на оборону в 1% від ВНП;
4) вигідне географічне положення.
Для стадії індустріалізації початку 60-сер. 70-х рр.. було характерне бурхливий розвиток матеріаломістких секторів - металургії, нафто-переробки, хімічних виробництв. Промислові гіганти кон-центрованої в містах-портах, що забезпечують ввезення сировини і вивезення продукції. Прискореними темпами йшла урбанізація прибережних зон Японії. При перебудові японської промисловості було використано досвід прямого контролю, що здійснювався напередодні війни, при актив-ної ролі уряду у формуванні структури промисловості. Держава застосовувало селективні податкові та кредитні пільги, вибірковий контроль над складом конкурентів у галузях. Особливе значення мав повний державний контроль над всією системою зовнішньоекономічних зв'язків. Сюди входили:
розподіл по ліміту коштів на оплату імпорту відпо-відно з галузевими пріоритетами;
обмеження припливу іноземних капіталовкладень;
заохочення імпорту технологій.
Такий контроль над зовнішньоекономічними зв'язками діяла 22 роки, його "лібералізація" тривала 10 років. Вона включала поетапне скасування обмежень на імпорт продукції конкурентоспроможних отрас-лей. Тільки в 1971 р. була введена повна оборотність ієни.
Значні зміни відбуваються в ці роки і в інших сферах. У 1961 р. був прийнятий Основний сільськогосподарський закон, головною метою якого стало переведення сільського господарства на рейки великого товарного виробництва. З 1965 р. почала здійснюватися стратегія подолання бідності, в результаті якої доходи нівелювалися, соціальний розрив згладжуються і ставав мінімальним навіть для розвинених країн.
Тим часом "нафтовий шок" першої половини 70-х рр.. показав сла-які місця національної економіки і призначив, криза 1974-1975 рр.., який проявився в спаді виробництва, гіперінфляції і Затов-ріваніі. Це змусило Японію почати докорінну перебудову всієї економіки.
В умовах кризи та структурної перебудови на передній план початку висуватися неоконсервативная модель розвитку економіки. Концепція "громадянського благополуччя" трансформувалася в "япон-ську модель суспільства благополуччя". Відмінна риса цієї моді-ли - мінімальні громадські асигнування, пов'язані з вирішенням соціальних проблем. Основний акцент робився на "свободу індивідів" і гарантію соціального доходу, що не послабляє спонукальні моти-ви до високоякісної праці. Принцип "справедливого розподілу ня" поступився місцем принципу "рівних можливостей".
Особливості економічного розвитку західних країн дозволяють виділити три основні моделі змішаної економіки.
Національні моделі змішаної економіки:
неоетатістская модель: Франція, Великобританія, Італія, Японія;
неоліберальна модель: США, ФРН;
модель централізованого згоди: Швеція, Нідерланди; Ав-стрия, Бельгія.
Ця класифікація є досить умовною, т. к. в дійсності кожна країна з часом може використовувати інструменти, властиві іншій моделі. Так, для Франції було характерно сблі-ються з неоліберальної моделлю, для США, навпаки, з неоетатіст-ської. Проте, розвиток змішаної економіки являє собою поєднання цих трьох моделей. Але їх прояв в конкретній економіці змінюється від однієї країни до іншої.
Інформація, релевантна "9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр.. "
- 2. Світогляд і ідеологія
основним філософським рішенням про кінцеві цілі, лише зовні є розбіжностями щодо кінцевих цілей. Їх неприйняття один одного відноситься або до релігійних переконань, або до міжнародних відносин, або до власності на засоби виробництва, або до політичної організації. Можна показати, що всі ці протиріччя стосуються коштів, а не кінцевих цілей. Давайте почнемо з - 3. Гармонія правильно розуміються інтересів
основні протиріччя. Місце біологічної конкуренції займає каталлактіческая конкуренція. Це веде до гармонії інтересів усіх членів суспільства. Обставина, з якого виникають нерозв'язні конфлікти біологічної конкуренції, а саме той факт, що всі люди прагнуть, взагалі кажучи, до одних і тих самих речей, трансформується в фактор, що приводить до гармонії інтересів. Внаслідок того, що - 3. Мінімальні ставки заробітної плати
основним обов'язком. Вони намагалися зберегти своє виняткове право вдаватися до насильницьких дій. Економічній науці немає необхідності вдаватися в дослідження страйків з приводу юрисдикції [75] і різних законів, особливо періоду Нового курсу в Америці, які, за загальним визнанням, були спрямовані проти роботодавців і поставили профспілки в привілейоване становище. - Коментарі
основним методологічним і теоретичним постулатам неокласичного напряму. Коло основних ідей інституціоналізму визначили три його головних ідеолога: Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл. Вважаючи концепцію гедонізму занадто примітивною, вони вважали, що теорія, що дає задовільну трактування економічної поведінки людини, повинна включати і неекономічні чинники. З цією метою вони - РЕГІОНАЛЬНІ ТОРГОВІ БЛОКИ
основному розкладі руху, посилаючись на «відмінності в групі». Як прямо заявив один з учасників, у них «не було консенсусу» (18). В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні просто не існує основ для торгового блоку. Подібно НАФТА, тут ні у кого немає більш широкої концепції політичного об'єднання. Країни знаходяться на дуже різних рівнях економічного розвитку, і їм потрібні - МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ глобальної загрози
основному порожнього угоди. Змовитися про нові правила буде куди важче, а світ не може чекати їх протягом десятиліть. Глобальна економіка не буде чекати, поки трапиться належна конференція. В разі відсутності такої конференції правила нового світового порядку якраз зараз пишуться в Брюсселі. Загальний ринок тепер найбільший ринок світу, а правила світової торгівлі завжди писали ті, хто - Сильніші фінансових потрясінь
основні країни світу, крім Японії, скасували контроль над капі-таламі, заснований в кінці Другої світової війни. Протягом 70-х і 80-х рр.. заходи регулювання, прийняті, щоб запобігти повторенню «великої депресії», були скасовані. Якби навіть регулювання не було скасовано юридично, його усунули б технологічні причини. Нові технології зробили застарілими багато з методів - Система національних рахунків
тенденцій економічного розвитку. Причому дослідження проводилися не тільки в спеціально створеної на початку 1920-х рр.. в США приватної організації - Національному бюро економічних досліджень, де цю роботу очолив відомий американський економіст Уеслі Клер Мітчелл, який займався вивченням проблем економічного циклу (що неможливо за відсутності системи макроекономічних показників). - Економічне зростання
основних чотирьох факторів економічного зростання. З іншого боку, показник Y / L (величина ВВП на одного працівника) є не що інше, як показник рівня добробуту. Таким чином, чим вище продуктивність праці, тим вищий добробут. На зростання продуктивності праці і рівня життя населення істотний вплив робить економічна політика держави. Перш за все з її - Економічний цикл
основного капіталу. У ХIX в. і першій половині XX в. причиною такого оновлення був фізичний знос основного капіталу (обладнання), який в середньому служить 10-12 років. У сучасних умовах у зв'язку із зростаючим значенням морального зносу основного капіталу тривалість таких циклів скоротилася;> «цикли Китчина» тривалістю два-три роки. Ці цикли пов'язані з масовим