| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Визначення величини цінності |
||
|
В суб'єктивної теорії вартості існують два принципово відмінних під-ходу до визначення кількісної величини цінності. Прихильники першого - карди-налісти декларують можливість абсолютного виміру цінності, їх опоненти - ордіналісти відстоюють можливість тільки порядкового порівняння (ранжирування) цінностей благ. Це «ранжування» - той же механізм, відповідно до якого вище були коли-кількісний порівняємо споживчі вартості, але тепер мова йде про ранжирування цінностей благ. (Слід нагадати, що нашій категорії «цінність» в Економікс відповід-ветствует «гранична корисність»). Як випливає з формули (6), в рамках розглянутої концепції суб'єкту немає необхідності будь-яким чином визначати абсолютне значення цінності. Тим бо-леї, що за відсутності відповідних одиниць виміру навряд чи в принципі може бути виміряна «поточне кількісне значення суб'єктивної оцінки важливості товару з точки зору задоволення відповідної потреби даного індивіда». У зв'язку з цим присутня в формулах (3) - (6) цінність в абсолютному значенні (ПЦч.т, СПЦмнт, ОЦсуб) повинна розглядатися тільки як абстрактної категорії, удоб-ної для аналізу. У реальній дійсності індивід має справу виключно з від-вано цінністю (пцч.т). При цьому слід зауважити, що величина пцч.т різних благ має числове (в частках від одиниці), а не порядкове значення. Тому запропонованого-ваний спосіб визначення значення цінності різниться не тільки від кардиналистской, а й ординалістського. Виникає закономірне питання: чому раніше не вдалося виявити механізм, в со-відповідності з яким кожен з нас визначає величину цінності благ, а тут, в рам-ках пропонованої концепції, це виявилося можливим? Як формулюється задача виміру цінності в сучасній економічній тео-рії? На ринок виходить суб'єкт, що має в кишені 1000 руб., І потрібно визначити, яким чином при відомих цінах він розподіляє свої гроші між різними то-Варамі. У Економікс вважають, що цей розподіл відбувається відповідно до пре-слушними полезностями товарів. Питання, як в кишеню до суб'єкта потрапили ці 1000 руб., І чому саме 1000, а не інша сума, і не ставляться, адже сам суб'єкт? це покупці-тель, жодним чином не пов'язаний з процесом виробництва товарів. Зрозуміло, що, згідно з теорією граничної корисності, яка в Економікс лежить в основі пояснення попиту, суб'єкт якимось чином (от саме, незрозуміло яким!) При виборі товару враховує його цінність. Але при такій постановці завдання цінність розглядає-ся сама по собі, без «опори» на інші категорії і без зв'язку з ними. Не дивно, що доводиться шукати спосіб абсолютного виміру цінності - а як же інакше, якщо її не до чого «віднести»? Оскільки одиниць вимірювання такої «ефемерної» категорії, як цін-ність, в природі не існує, кардиналістський спосіб терпить закономірну невдачу. Кардіналісти, від Бем-Баверка до Маршалла, вважають, що цінність блага може бути виміряна в грошових одиницях. Найбільш чітко цю позицію сформулював Бем-Баверк: «Одиницею служить для нас величина насолоди, яке ми можемо отримати за допомогою грошової одиниці: монети в десять крейцерів, гульдена і т. п.» 14. Дещо спрощуючи, цю фразу можна інтерпретувати так: якщо для доступу до насолоди, доставляється бла-гом, покупець готовий заплатити десять крейцерів, значить, для нього величина цінності це-го блага дорівнює десяти крейцерам. Причому десять крейцерів - це ринкова ціна блага. Тим самим цінність блага, що лежить в основі формування ціни, сама визначається через по-засіб ціни, тобто, ми отримуємо той самий логічно порочне «зачароване коло», який висить «домкратовим мечем» (вислів одного радіоведучого) над немарксисти-ськими теоріями вартості . Можна отримати той же невеселий висновок й іншим шляхом. Давайте повіримо Кардін-листам, що цінність товару виражається в грошах. Але ж гроші - такий же товар, що й інші, і цінність самих грошей для суб'єкта визначається цінністю товарів, які на них можна купити, і ми знову маємо «замкнуте коло». Можна констатувати, що тупики кардиналізма можна подолати тільки відмовою від самого кардиналистской підходу. Але, з іншого боку, і небажання ордіналістов вирішувати задачу вимірювання цінності можна розглядати як капітуляцію. У пропонованій концепції цінність чужого товару бере участь у формуванні вар-тості (індивідуального мінового відношення ресурсу і чужого товару) і не пов'язана непо-безпосередніх з ринковою ціною (міновим ставленням, які склалися на ринку). Тому наявність «замкнутого кола» в принципі виключено. Ключовий момент пропонованої концепції - зв'язок (!) Витрат факторів вироб-ництва Зсуб, одержаних в результаті цих витрат ресурсів Рсуб і МНТ (Рмнт). Цей зв'язок дозволяє виявити залежність між витратами і цінністю. Належні суб'єкту 1000 руб. НЕ впали з неба у вигляді манни небесної. Вони являють собою частину його ресурсів (Рсуб), отриманих в оплату за здійснені ним витрати чинників виробництва, наприклад, праці (Зсуб), і саме ця обставина дає суб'єкту підставу претендувати на цілком певний набір благ (Рмнт). Тобто, з точки зору суб'єкта, мається цілком певна кількісна зв'язок не тільки ме-жду Рсуб і Рмнт (див. (1)), а й між сукупними цінностями цих наборів благ СОЦсуб і СПЦмнт (див. Ясніше всього зв'язок витрат факторів виробництва, МНТ і його сукупної цінності СПЦмнт видна, якщо суб'єкт - найманий працівник, що живе «від зарплати до зарплати». У цьому випадку МНТ повинен забезпечити відтворення робочої сили суб'єкта протягом чергового виробничого циклу, тобто, періоду між отриманням зарплати. Товаровиробник, який вклав у виробництво товару власні ресурси (день-ги), теж дуже добре знає, що собою представляє його МНТ. Але й наявність накопичень не змінює ситуацію, якщо накопичення виникли в результаті здійснених у минулому за-трат факторів виробництва. Зв'язок витрат факторів виробництва, ресурсів і МНТ порушується, якщо суб'єкт напів-чіл свої ресурси у спадщину, в результаті виграшу в лотерею або кримінальним пу-тем. Але ці випадки - виняткові, тому вони не можуть змінити загальну тенден-цію. Суб'єкт визначає цінність необхідного йому товару, що належить іншому суб'єкту, не абсолютно, а по відношенню до сукупної цінності певного набору благ - МНТ. Він приблизно оцінює («прикидає») частку цінності конкретного това-ра в сукупної цінності свого МНТ - пцч.т. А сам цей МНТ формується не тільки під впливом бажань і потреб суб'єкта, його склад і обсяг безпосередньо пов'язані з тими витратами власних факторів виробництва суб'єкта, які він здійснив у минулому. Визначення величини цінності у відносних одиницях дозволяє висловити її конкретним числовим значенням і уникнути при цьому залежності цінності від ціни то-вару і попадання з цієї причини в «замкнуте коло». Необхідно розглядати суб'єкта, що вийшов з 1000 руб. на ринок, не тільки в якості споживача (покупця), але і як виробника. Лише пов'язавши цінність чужого товару, по відношенню до якого суб'єкт виступає як споживач, з минулими затра-тами факторів виробництва суб'єкта як виробника, можна виявити механізм, з по-міццю якого він враховує цінність товару при формуванні свого индивидуаль-ного мінового відношення - вартості. (Строго кажучи, вживати вираз «вимірюв-ширення цінності» в даному випадку не зовсім правомірно, оскільки вимірювання абсолютного значення цінності не здійснюється). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Визначення величини цінності " |
||
|
||