Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
Ю. Александров. СИНТЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВАРТОСТІ, 2011 - перейти до змісту підручника

ДВІ ВАРТОСТІ


Кожна теорія висуває своє власне розуміння сутності вартості, за-фіксоване у визначенні цієї категорії. Однак те або інше визначення стоїмо-сті (значить, істинність теорії) не може бути підтверджено суворим науковим методом, тобто експериментальним шляхом, - в іншому випадку це давно було б зроблено. З цієї причини в основі всіх теорій вартості лежать не гіпотези (що характерно для ес-тественних наук), а постулати. Сформульований у попередньому розділі теза про сутність вартості також являє собою постулат. Його неможливо довести (як і спростував нуть), але можна спробувати обгрунтувати, чому і присвячена поточна глава.
Вартість носить суспільний (соціальний) характер, проявляючись тільки в від-відносинах між людьми. Ці суспільні відносини виникають після того, як благо стає товаром і надходить у сферу обміну. В обміні беруть участь дві сторони - виробник і споживач, і цей очевидний факт повинен бути вихідним при ана-ліз. Незважаючи на це, розробники теорій вартості, що виникли на базі класичної політекономії - трудовий і витрат виробництва, при аналізі проблеми вартості зосередили свої зусилля в основному на процесі виробництва, тобто на стороні про-изводителей. Навпаки, для суб'єктивної школи характерний «перекіс» у бік потреби-теля. Тому всі ці концепції, незважаючи на принципову відмінність їх вихідних по-стулатов і результатів, об'єднує безсумнівна однобічність підходу.
Очевидно, необхідно вийти за межі порочного кола помилкових альтернатив. Вище було обгрунтовано припущення, що вирішення проблеми вартості слід шукати на шляху інтеграції всіх існуючих концепцій і створення синтетичної теорії. Подібне формулювання задачі не є новою. У числі прихильників синтетичного підходу до вирішення проблеми вартості, крім А. Маршалла, можна вказати Е. Берн-штейну, М.І. Туган-Барановського і ін У часи пізнього СРСР у цієї ідеї з'явилися прихильники навіть серед радянських економістів. Тому уявлення про вартість як результаті взаємодії цінності і витрат слід розглядати в якості естест-венного та логічного продовження наукового аналізу проблеми.

Однак здається, що формування вартості перешкоджає взаємна неза-тість сторін (суб'єктів) обмінного процесу. Вона проявляється, зокрема, у відсутності прямого зв'язку між оцінкою цінності товару споживачем і витратами його виробниц-ства. Дійсно, споживача не цікавлять витрати виробника, а останній може тільки здогадуватися про істинну цінність його товару для покупця. Наявність очевидного інформаційного «бар'єра» виключає можливість безпосередньої взаємодії цінності товару, оцінюваної споживачем, і витрат, здійснений-них виробником, з утворенням єдиної вартості. Тому в рамках прийнятого постулату будь-які спроби виявити одну вартість, однакову за величиною для обо-їх суб'єктів, будуть свідомо приречені на невдачу.
Адже як ставиться завдання в Економікс: є один (!) Товар, ціна пропозиції кото-рого визначається витратами його виробництва, а ціна попиту - суб'єктивною оцінкою граничної корисності (в наших категоріях - цінності), і потрібно виявити механізм формування його ціни. Таку постановку задачі можна інтерпретувати як виявлення величини не ціни, а вартості товару (якщо розуміти її як результат взаємодії з-держек і цінності), навколо якої, відповідно до теорії, повинна «коливатися» ціна.
Насправді обмінюються, звичайно, два товару (а хто в цьому сумнівається?!), Другий - гроші, в яких також втілені витрати виробництва, але не виробника товару, а покупця, і вони мають певну (за величиною) цінність для виробника? вла-ділка товару (докладніше див нижче). У Економікс знають, що гроші - це теж товар (тим більше, що не тільки витрати виробництва, але і гранична корисність, по Маршаллу, ви-ражаются у грошах), але от при аналізі процесу ціноутворення цей факт враховують абсолютно недостатньо, інакше не виникла б описана в попередньому абзаці ситуація, коли аналізу піддаються чинники, пов'язані в основному тільки з одним з двох обме-Нива товарів.
Бар'єр, штучно споруджується між витратами факторів виробництва, залишати-щимися на стороні виробника, і оцінкою цінності товару, относимой до прерогативи по-споживача, служить непереборною перешкодою, предопределяющим нездатність тео-рії в нинішньому її стані розкрити справжню природу вартості і, як наслідок, ство-дати теорію ціноутворення, адекватно описує реальну дійсність.
І причина всього цього - все той же «дуалізм» сучасної економічної теорії.
Цей висновок змушує шукати свою пару цінність-витрати, а отже, і вартість, на обох сторонах процесу обміну - і у виробника, і у споживача. У обох (!) Суб'єктів обмінного процесу необхідно виявити витрати належних їм факторів виробництва, які в поєднанні з цінністю чужого товару формують індивідуальну вартість суб'єкта. Таким чином, ми повинні отримати дві стоїмо-сті - виробника (продавця) Спроізв і споживача (покупця) спотр. Ціна ж в цьому випадку повинна розглядатися як кількісне вираження компромісу між про-изводителей і споживачем, кожен з яких орієнтується на свою величину вар-тості.
Строго кажучи, і в об'єктивних теоріях в процесі обміну двох товарів взаимодейст-вуют дві вартості. У трудовій теорії, наприклад, їх величина визначається витратами тру-так, що містяться в кожному товарі. При цьому правилом обміну є рівність обох вартостей.
У зв'язку з цим сформульований теза про наявність двох вартостей слід розуміти так: вартість єдина, і вона формується за єдиним механізмом. Але величина вартості, як правило, різна для обох суб'єктів обміну. Подібний погляд на вартості обмени ваемих товарів практично аналогічний позиції, займаної з цього питання суб'єктивних-ної теорією. (Але там під вартістю розуміється цінність, причому обмінюються строго нерівні цінності).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " ДВІ ВАРТОСТІ "
  1. Джерела вартості в синтетичної концепції
    дві вартості. Відмінність синтетичної концепції від об'єктивних теорій не в наявності двох вартостей, а в тому, що вони, як правило, не рав-ни. Ця ситуація не унікальна, вона аналогічна тій, що має місце в суб'єктивній
  2. 2. Абстракція бартеру в елементарній теорії цінності і ціни
    дві одиниці однорідного запасу неминуче оцінюються по-різному. Цінність, приписувана n-й одиниці, менше, ніж приписувана (n 1-й) одиниці. У ринковій економіці існують грошові ціни. Економічний розрахунок це розрахунок в термінах грошових цін. Різні кількості товарів і послуг беруть участь в цьому розрахунку разом із сумами грошей, за які вони купуються і продаються на ринку або
  3. 1. Характер грошового обліку
    двержена впливу випадкових та надзвичайних обставин і, судячи з усього, не піддасться. Але основне завдання економічного розрахунку полягає не в тому, щоб досліджувати проблеми незмінних або злегка мінливих станів ринку і цін, а в тому, щоб вивчати зміни. Діючий індивід або передбачає зміни, що трапляються без його участі, і прагне пристосувати свої дії до
  4. 2. Межі економічного розрахунку
    вартості старої будівлі необхідно знехтувати його художнім та історичним значенням, оскільки ці якості не є джерелом доходу в грошах або товарах, призначених для продажу. Все, що хвилює душу тільки одну людину і не спонукає інших людей чим-небудь пожертвувати заради його придбання, залишається за межами економічного розрахунку. Але все це жодною мірою не
  5. 4. Стабілізація
    дверженного змінам істоти, яке за допомогою незмінного еталона визначає кількість задоволення, яке доставляє йому грошова одиниця. Це є жалюгідним виправданням погано продуманої ідеї, що полягає в тому, що потрібно лише виміряти зміни купівельної спроможності грошей. Основна проблема поняття стабільності полягає саме в концепції купівельної спроможності.
  6. 2. Визначення цінності і визначення вартості
    дві криві криву попиту і криву пропозиції, перетин яких вкаже ціну. Можна висловити це і за допомогою математичних символів. Але слід віддавати собі звіт в тому, що подібні графічні та математичні способи подання не впливають на суть нашого пояснення і що вони нічого не додають до нашого розуміння. Нам завжди відомі лише ринкові ціни, тобто не кривлячи, а точки, які ми
  7. 3. Ціни на товари вищих порядків
    дві речі: а) пряме визначення цінності факторів виробництва, коли всієї сукупності компліментарних чинників виробництва приписується цінність кінцевого продукту; b) ціни одиничних факторів виробництва, що сформувалися на ринку як рівнодіюча спільних дій суб'єктів, що роблять найвигідніші пропозиції про покупку. Визначення цінності, здійснюване ізольованим суб'єктом
  8. 4. Облік витрат виробництва
    двергся спотворення в прийнятих сьогодні поясненнях і виправдань різних заходів. Полегшуючи становище деяких фірм і корпорацій, обтяжених боргами, тим самим не знижують витрати. Політика списання боргів або відсотків по ним, повністю або частково, не зменшує витрат. Вона передає багатство від кредитора до боржника; вона перекладає тягар понесених у минулому збитків з однієї групи
  9. 7. Репутація
    вартість якого відповідним чином оцінюється. Неважливо, що, як правило, грошовий еквівалент репутації не фігурує в бухгалтерських книгах і балансових звітах. Якщо підприємство продається, то за репутацію платиться ціна, за умови, що репутацію можна перенести на який купує. Отже, завдання каталлактики полягає в тому, щоб дослідити природу цієї специфічної речі,
  10. 3. Попит на гроші і пропозиція грошей
    вартості грошей має пояснюватися точно так само, як і визначення вартості всіх інших товарів, а саме попитом з боку тих, хто прагне придбати певну їх кількість. Економісти робили спроби перерахувати чинники, які в масштабах всієї економічної системи можуть збільшити або зменшити попит на гроші. Серед цих факторів: чисельність населення, частка натурального
© 2014-2022  epi.cc.ua