|
Постулат, прийнятий в синтетичної концепції, свідчить, що вартість представ-ляє собою результат порівняння цінності товару і витрат факторів виробництва. Якщо підходити до справи формально, то, слідуючи методологічним принципом виявлення дже-ників вартості, сформульованому в попередньому абзаці, джерелами вартості в синтетичної концепції ми зобов'язані визнати здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага (це? Джерело цінності товару) і фактори виробництва (іс- точник їх витрат). Однак для повного розуміння цього короткого виведення вимагається про-дивний коментар.
Перш за все звертає на себе увагу певна різниця у тлумаченні поня-ку «джерело вартості».
У традиційних теоріях під ним розуміється єдине джерело «субстанції» вартості. У синтетичної концепції такої єдиний ис-точник відсутня. Але це не означає, що поняття «джерело вартості» тут не при-менімо. Просто розуміння його інше: у «субстанції» вартості не один, а два источни-ка. Мінове відношення формується суб'єктом, який знає обсяг витрат факторів виробництва, вкладений у створення власного товару, і відносну оцінку цін-ності чужого товару. І для того, щоб отримати мінове відношення, йому необхідно ці якісно (!) Розрізняються «компоненти», що містяться в двох різних товарах, своєму і чужому, «сплавити» в єдиному показнику - вартості.
Природно, ні про яке єдиному джерелі вартості в цьому випадку мови бути не може.
Далі виникає питання: а як на вирішенні питання про джерела вартості відпрацьовано-жается наявність в синтетичної концепції двох вартостей? Ніяк. Якщо ми подивимося на рис. 5, ми виявимо там також дві вартості. Відмінність синтетичної концепції від об'єктивних теорій не в наявності двох вартостей, а в тому, що вони, як правило, не рав-ни. Ця ситуація не унікальна, вона аналогічна тій, що має місце в суб'єктивній тео-рії.
|
- Обгрунтування суб'єктивної теорії
джерело вартості» традицій-ційні теорії, ми маємо право поставити наступне питання: де і, головне, як шукати джерела вартості в синтетичної концепції? Чи повинні ми визнати джерелом вартості лише працю чи «зробити послаблення» і додати до нього інші фактори виробниц-ства? Наскільки правомірно розглядати здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага як джерело
- Зв'язок джерела вартості і постулату
джерела вартості в синтетичної концепції? Перший висновок прямо-таки напрошується сам собою: ми не можемо визнати ні од-но з перерахованих вище обгрунтувань традиційних теорій вартості переконливим. Однак це не означає, що хоча б одне обгрунтування було остаточно або навіть в ка-кой-то мере спростовано. І цей другий висновок не менш очевидний, ніж перший. Справа в тому, що, як уже
- Суб'єктивний джерело вартості
джерелом вартості, а є лише елементом механізму розподілу сукупної вартості ССсуб між товарами, що входять в мінімальний набір, необхідний суб'єкту для компенсації його витрат - Рмнт. Іншими словами, вже рівність (1) визначає величину ССсуб, і в ньому відсутня цінність. І тільки через те, що суб'єкт змушений купувати товари не в єдиному «пакеті» (весь МНТ відразу), а по
- Коментарі
джерелах не зустрічається) від міняти, обмінювати. [4] епістемологія теорія пізнання. У російській традиції для позначення теорії пізнання з XIX в. утвердився термін гносеологія. [5] спір про методи (Methodenstreit) полеміка з методологічних питань між австрійськими економістами (насамперед К. Менгером) і представниками нової (молодої) історичної школи (Г. Шмоллер). Почався з
- § 3. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС І ЕФЕКТИВНІСТЬ НАКОПИЧЕННЯ
джерела енергії, що дозволяє прискорювати економічний і соціальний прогрес людства. Початок НТР відноситься до 40-50-м рокам. Тоді зародилися і отримали розвиток її головні напрямки: автоматизація виробництва, контролю та управління ним на базі електроніки; створення і використання нових конструкційних матеріалів та ін З появою ракетно-космічної техніки люди стали освоювати
- ДЖЕРЕЛА ВАРТОСТІ
джерел вартості і доходів. У певному сенсі це завдання? са-травня важлива, так як те чи інше її рішення має значення не тільки для економічної теорії, але може вплинути на суміжні галузі гуманітарних наук, та й на все наше життя. Це якраз та сторона проблеми вартості, яка з простої теорії це-утворення робить її частиною політичної економії. У силу особливої
- Вартість і мінова вартість
джерела прояв-ляють, відповідно, у витратах власних факторів виробництва Зсуб і щодо відповідності-ної цінності (споживчої або обмінної) чужого товару пцч.т. Витрати знаходять своє матеріальне втілення в ресурсах суб'єкта Рсуб (власному товарі або день-Гах). Оскільки вартість є специфічна форма вираження суспільних еконо-вів відносин, її не можна безпосередньо
- Рівноправність факторів виробництва
джерел вартості або «окремішність» якого-небудь одного (а мо- жет бути, кількох) з них може бути тільки прийнятий постулат вартості. З прийнятого в синтетичної концепції постулату вартості не випливає «осо-бость» праці або праці і капіталу. Швидше, логічно і само собою випливає рівноправність всіх факторів виробництва при створенні вартості, яке, втім, не можна довести, оскільки
- Фундація
джерело вартості - праця, отже, будь товар, в тому числі, у формі послуги є результатом праці. У синтетичної концепції всі фактори виробництва визнаються джерелами вартості, тому всі вони, включаючи і той, який названий учредительством, можуть створювати послуги. Під послугою в даному випадку розуміється доцільна діяльність власника фактора виробництва, що забезпечує
- Облік витрат праці у вартості товару
джерелом вартості товару вважаються витрати праці. Одночасно в ній діє закон вартості, постулює обмін рівних (!) Вартостей. При таких обмеженнях виникають труднощі з поясненням джерела при-були (додаткової вартості): якщо працівник, найнятий капіталістом, створює вартість, еквівалентну витратам своєї праці, а потім, відповідно до закону вартості, після продажу
|