| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Облік витрат праці у вартості товару |
||
|
У трудовій теорії єдиним джерелом вартості товару вважаються витрати праці. Одночасно в ній діє закон вартості, постулює обмін рівних (!) Вартостей. При таких обмеженнях виникають труднощі з поясненням джерела при-були (додаткової вартості): якщо працівник, найнятий капіталістом, створює вартість, еквівалентну витратам своєї праці, а потім, відповідно до закону вартості, після продажу товару отримує рівну їй вартість в якості оплати, то звідки береться при-бувальщина, що привласнюється капіталістом? Рішення, пропоноване трудовою теорією, як відомо, полягає в наступному. Найманий працівник продає роботодавцю не праця (маються на увазі витрати праці в тече-ня певного часу), а робочу силу - здатність до праці. Працівник компен-сірует капіталісту вартість своєї робочої сили протягом частини робочого дня, отримує оплату, рівну вартості робочої сили, а вартість продукту, створюваного в Залишається-ся - прибавочное - робочий час безоплатно присвоюється капіталістом у вигляді прибутку. У синтетичної концепції кілька джерел вартості. Крім того, обме-Нива, як правило, нерівні вартості. Тому, як ми побачимо далі, противоре-чие, пов'язане з вартістю витрат праці, їх оплатою та існуванням прибутку відсутність про-ствует. З цієї причини в синтетичної концепції немає необхідності розділяти поня-ку «вартість витрат праці» і «вартість робочої сили», і надалі вони будуть ис-користуватися як синоніми. Процес втілення затрат праці на товар можна описати так: роботодавець наймає благо (робочу силу) з метою перетворення його на чинник виробництва (праця) і використання ня протягом певного часу. У результаті витрати фактора виробництва (витрати праці) матеріалізуються в продукті, а вартість витрат враховується як частина вартості товару. Таким чином, на початку процесу виробництва ми маємо благо, а в кінці воно во-Площа в витрати відповідного фактора виробництва. Відносно капіталу і «землі» ситуація аналогічна. Так яким же чином і в якому вигляді враховуються витрати праці у вартості про-продукту? Відповідно до трудової теорії, вартість робочої сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для існування робітника, здійснення ним нор-бітної трудової діяльності (тобто, відтворення самого робітника.? Ю.А.) і змісту його семьі32. Виходить, що робоча сила - єдиний товар, вартість якого визначається не «уречевленим в ньому суспільною працею», а вартістю інших (!) Товарів. У даному випадку побоювання не виправдані. Вартість усіх товарів, крім робочої си-ли, визначається в повній відповідності з трудовою теорією, через витрати праці. Товари прирівнюються тому, що на їх створення витрачено однаковий час. Таким чином, «замкнуте коло» існує тільки для одного-єдиного товару. Тому роль за-трат праці як кінцевого підстави цін зберігається. Це визначення потребує деякого уточнення. По-перше, не слід забу-вати, що в кінцевому рахунку працівника цікавлять не гроші («вартість життєвих засобів»), а «життєві засоби» у вигляді натуральних благ. У синтетичної концепції вони носять назву «мінімальний набір товарів»? МНТ. По-друге, працівник пріоб-РЕТА ці життєві блага (МНТ) не за їх вартістю, а за ринковою ціною, яка, як правило, відрізняється від вартості. Тому в синтетичної концепції вартість рабо-чий сили визначається сукупною ціною (!) МНТ, необхідного для її відтворення, тобто ціною відтворення самого працівника і утримання його сім'ї. З цієї вартості виходить найманий працівник, укладаючи договір найму з работо-дателем (засновником або уповноваженою ним особою). Ресурси працівника, пропоновані їм до обміну? можливість використовувати його робочу силу протягом деякого періоди-да часу або, що те ж саме, витрати праці. В обмін на них він хоче отримати від ра роботодавцями блага в натуральному або грошовому вираженні в обсязі не менше МНТ, необ-хідно йому і його родині для існування в цей період. У підсумку визначається договірних ціна робочої сили. Вона встановлюється відповідно до нерівністю (10а) між вартостями робочої сили з боку працівника Спроізв, 1 (вона, як сказано, рівна ціні його МНТ), і з боку засновника спотр, 2. Значення спотр, 2 визначається звичайним чином, тобто, з урахуванням відносної споживчої цінності робочої сили робіт-ника (або, що те ж саме, споживчої цінності витрат його праці) для роботодавця. (Підкреслимо ще раз, що фактично роботодавець, як споживач робочої сили, оце-нива не витрати праці, а результат цих витрат, але, з точки зору працівника, він оціни-кість саме витрати. 1. Тут і далі договірною ціною називається ціна найму чи оренди блага (майбутнього фактора виробництва), яка встановлюється в результаті домовленості між вла-ділкам блага і засновником. 2. У трудовій теорії вартості проблема редукції праці, тобто, відомості складної праці до еквівалентного кількості простої, була тільки поставлена, але так і не знайшла свого рішення. Ось як описує проблему Маркс: «Порівняно складна праця означає тільки зведений в ступінь або, скоріше, помножений простий працю, так що менша кіль-кість складної праці дорівнює більшій кількості простого. Досвід показує, що таке зведення складної праці до простого вчиняється постійно. Товар може бути про-продукту самого складної праці, але його вартість робить його рівним продукту простої праці ... Різні пропорції, в яких різні види праці зводяться до простого праці як до одиниці їх вимірювання, встановлюються суспільним процесом за спиною вироб-ників і тому здаються останнім встановленим звичаєм »33. Як можна припустити, цей таємничий «суспільний процес за спиною про-изводителей» полягає в тому, що вартість робочої сили з боку роботодавця (спотр, 2) включає в себе, в тому числі, і його оцінку споживчої цінності (результатів) витрат праці найманого працівника (пцч.т). Тим самим у процес формування вартості ра-бочей сили включається суб'єктивний фактор, а саме, оцінка суб'єктивної важливості по-требности роботодавця, що задовольняється витратами праці конкретного працівника. У ре-док вартість одиниці витрат складної праці виявляється оціненої більш високо, ніж простого. Таким чином, ми виявили перший компонент, формує вартість товару, це договірна ціна робочої сили (договірна ціна витрат праці). Тут має сенс відступити (але тільки в межах цього коментаря) від провозгла-шенного принципу несуміщення володіння декількома факторами виробництва одним суб'єктом. Це варто зробити заради того, щоб помітити: якщо засновником є сам працівник? фермер, ремісник або кустар-одиночка, то вартість виробленого ним товару включає вартість його робочої сили (а не договірну ціну, як у випадку найманої праці). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Облік витрат праці у вартості товару " |
||
|
||