|
Деякі економісти пропонують включити в число факторів виробництва підприємницька здатність. Однак підприємець, як правило, володіє не одним фактором виробництва і виконує пов'язані з кожним з них функції. Тому підприємницька здатність? багатогранне явище, що об'єднує в собі кілька факторів виробництва. Прийнявши позицію згаданих економістів, ми отримаємо те, чого старанно уникаємо в цій роботі? змішання понять.
Щоб цього не допустити, необхідно послідовно «відсікти» від підприємницькою здатності всі функції, пов'язані з володінням уже відомими факторами виробництва, і подивитися, що ж залишиться. Зокрема, очевидно, що факт наявності у підприємця прав власності на засоби виробництва і «землю» нічого нового до списку факторів виробництва додати не може. Те ж відноситься до організації про-виробничого процесу та управління ним, так як це? працю. Безумовно, серед вла-ділків підприємств (капіталістів) іноді зустрічаються видатні і навіть великі ор-ганізатори виробництва та управлінці, але вся їх діяльність у цій якості - це праця, і вона повністю відповідає змісту цього фактора виробництва. Тим більше, що в сучасних умовах функція управління часто покладена на найманих працівни-ків - менеджерів, і це ще одна причина, через яку вона не може розглядатися в якості невід'ємної ознаки підприємницької діяльності.
Разом з тим серед функцій, здійснюваних підприємцем, все-таки виокрем-ляется одна, яка зводиться до інших факторів виробництва і не може бути заме-щена жодним з них - фундація.
Засновник приймає на себе основну частину можливих ризиків і ініціює виробництво продукту. Власник підприємства може використовувати позикові ресурси і найманий управлінський апарат, але засновник-ство завжди присутня в його діяльності і виділяє його серед інших власників факторів виробництва.
Головною і визначальною функцією засновника є прийняття на себе усіх ризиків, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємства. (Під предприяти-ем тут і нижче розуміється не тільки завод чи фабрика, але будь-який проект, кінцевим ре-зультатом якого є виробництво товару - речі або послуги). Фундація не обов'язково передбачає новаторство (впровадження більш ефективних технологій, прогресивних методів організації виробництва, випуск нових товарів), але йому завжди супроводжує невизначеність перспектив. Засновник, перш за все, це той, хто прини-маєт на себе весь ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства. У цій якості виступають, як правило, держава, інші суспільні інститути, приватні особи або групи осіб. Набагато рідше нові підприємства створюються шляхом кооперації незалежних дрібних виробників.
Ініціюючи створення підприємства, засновник ризикує належними йому ре-ресурсами. Ризик полягає в тому, що вкладені в підприємство ресурси можуть не оку-піться в результаті незатребуваності товару ринком або з якоїсь іншої причи-ні. Частина ризиків (наприклад, втрата товару в разі аварії корабля) може бути застрахованих, але в тій мірі, в якій зберігаються залишилися ризики, зберігається і засновник-ство.
Фундація задовольняє певну суспільну потребу, тому воно наділене споживчою вартістю і є благом - послугою.
Засновник ока-викликають цю послугу, в кінцевому рахунку, всьому суспільству. Однак тут ми вступаємо в конфлікт з трудовою теорією. У марксистській політекономії послугою називається трудова доцільно діяльність, результати якої виражаються в корисному ефекті, удовле-яка творить-яку потребу человека31. З цього визначення випливає, що послуга розглядається як вид праці, результатом витрат якого є не річ, а корисний ефект.
Логіка трудової теорії зрозуміла: в ній єдине джерело вартості - праця, отже, будь-який товар, в тому числі, у формі послуги є результатом праці. У синтетичної концепції всі фактори виробництва визнаються джерелами вартості, тому всі вони, включаючи і той, який названий учредительством, можуть створювати послуги. Під послугою в даному випадку розуміється доцільна діяльність власника фактора виробництва, що забезпечує його функціонування (зокрема, функція заснував-тва полягає у прийнятті на себе усіх ризиків та ініціювання створення продукту), причому результати цієї діяльності виражаються в корисному ефекті, задовольняю-щем яку- або потреба людини. Таким чином, фундація здійснюється у формі послуги, не пов'язаної з витратами праці. Фундація неможливо виміряти в годинах робочого часу, якби це вдалося, ми були б зобов'язані розглядати його як одну з функцій праці, а не в якості самостійного фактора виробництва.
|
- Крива пропозиції
фундація (див. нижче) і т. п. Однак у міру зростання виробництва роль цих факторів падає, що проявляється у зниженні Спроізв, 1 на на початковому ділянці кривої пропозиції. Після досягнення певного рівня випуску товару собівартість Стабія-зіруется? крива Спроізв, 1 проходить приблизно на однаковому видаленні від осі абсцис. У цей період вже присутні на ринку виробники мають
- Інші попередні зауваження
засновництва. Витрати саме цих факторів виробництва повинні враховувати-ся у величині вартості товару. Однак, що собою конкретно являють собою ці затрати і які дії власників факторів виробництва повинні компенсуватися у вартості? Перш, ніж почати пошук відповіді на ці питання, необхідно зробити ще не скільки зауважень. По-перше, в цьому розділі аналізується участь
- Облік витрат капіталу і «землі» у вартості товару
засновництва (з причини відсутності всякого ризику). Справа, види-мо, в тому, що, строго дотримуючись трудової теорії в ідеологічній та теоретичної сферах, на практиці мимоволі доводилося слідувати синтетичної концепції. Принципово, що зміст власників капіталу і «землі», також, як і їх сімей, не входить в їх МНТ. Справа в тому, що забезпечення відтворення суб'єкта і
- Облік витрат засновництва у вартості товару
фундація? не якийсь особливий, а звичайний фактор виробництва, і воно має вартість і ціну. Засновник приймає на себе основну частину можливих ризиків і ініціює виробництво продукту, причому саме в такій послідовності. Власне кажучи, рішення про забезпечення ризиків власними ресурсами вже запус-кає процес створення підприємства. Потім засновник повинен найняти вищий
- Різниця вартостей суб'єктів обміну
засновництва і суспільних благ. Вартість суб'єкта, розглянутого як споживача чужого товару спотр, 1 (спотр, 2), дорівнює максимальному обсягу власного товару, який він готовий віддати за одиницю чужого това-ра, щоб задовольнити якусь свою потребу. З двох останніх великовагових фраз випливає висновок, що РСС являє собою надлишок над старою вартістю, тобто, знову
- додаткової вартості
засновництва і виплату податків суму, рівну Спроізв, 1, а отримав після про-дажи товару бoльшую суму, рівну Ц1. Більш поширеним є назва «прибуток». Однак у силу багатозначності цієї категорії краще уникати її використання. Та частина РСС, яку привласнює споживач товару (спотр, 2 - Ц1), в економіч-ської теорії носить назву «споживчий надлишок». Можна було б
- ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ В РЕАЛЬНОЇ ДІЙСНОСТІ
засновництва.
- Ринкова ціна витрат факторів виробництва
засновництва і володіння капіталом підприємства, далі суб'єкта, що володіє цими факторами виробництва, бу-дем іменувати засновником-капіталістом. Не зайвим буде зауважити ще раз, що незалежно від того, орендується фактор виробництва або він придбаний засновником-капіталістом на власні або позикові ресурси, сутність засновництва, що полягає у прийнятті на себе всіх можливих
- Підстави для присвоєння додаткової вартості
засновництва. Але може бути, додаткова вартість є результатом праці підприємця з організації та управління підприємством? Те, що це не так, довів ще А. Сміт: «Але можуть подумати, що прибуток на капітал являє собою лише інше позначення для заробітної плати за особливий вид праці, а саме за працю по нагляду і управлінню справою. Однак ця прибуток зовсім не схожа на
- «Особость» засновництва
У реальній дійсності правом власності на створений продукт (товар) має засновник-капіталіст. 1. Ось як говорить про це Маркс: «Процес праці є процес між речами, кото-які купив капіталіст, між належними йому речами. Тому продукт цього процесу належить йому в тій же мірі, як продукт процесу бродіння в його винному похованням-бе »37. Маркс під капіталістом
|