| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Суб'єктивний джерело вартості |
||
|
Один з основних тез синтетичної концепції свідчить, що вартість про-продукту, виробленого суб'єктом, повинна компенсувати здійснені ним витрати чинників виробництва. Здавалося б, що при такому затвердження єдиним джере-лом вартості стають фактори виробництва. Справді, можна подумати, що вихідне рівність (1) Рсуб=Рмнт, лежить в основі формування вартості, не містить «жодного атома» корисності і цінності. У витікає з нього вираженні (2) ССсуб=Рсуб також не виявляється ніяких видимих слідів відносної цінності пцч.т. Виходячи з цього, можна було б припустити, що здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага не є джерелом вартості, а є лише елементом механізму розподілу сукупної вартості ССсуб між товарами, що входять в мінімальний набір, необхідний суб'єкту для компенсації його витрат - Рмнт. Іншими словами, вже рівність (1) визначає величину ССсуб, і в ньому відсутня цінність. І тільки через те, що суб'єкт змушений купувати товари не в єдиному «пакеті» (весь МНТ відразу), а окремо, йому доводиться розподіляти свої ресурси Рсуб між товарами, враховуючи при цьому відносну цінність кожного товару пцч.т. Цю логіку можна спробувати посилити ще одним аргументом: що б суб'єкт не включив до МНТ і якою б цінністю МНТ для нього не володів, на величині ССсуб, яка визначається по (2), це не відіб'ється. Більше того, виникають сумніви в прийнятому постулаті: згідно йому вартість являє собою результат порівняння витрат факторів виробництва і цінності чу-жого товару, однак у формулі (2) цінність товару відсутня. На цю логіку перш за все слід зауважити, що обсяг МНТ не "гумовий", він обмежений. У нього входять тільки ті блага, які мінімально необхідні суб'єкту для компенсації витрат його факторів виробництва з урахуванням сформованих стандартів по-требления. Сама обмеженість МНТ за складом і обсягом говорить про те, що цей набір благ має для суб'єкта цілком певну споживчу цінність. Очевидно, що, формуючи свій МНТ, суб'єкт враховує цінність входять до його складу благ. (Підкреслимо: тут мова йде не про споживної вартості, а саме про по-корисності і цінності благ). Наслідком цього і є рівність сукупної обмінної цінності ресурсів суб'єкта СОЦсуб та споживчої цінності МНТ СПЦмнт (див. (3)). Тому мінове відношення (1) складено суб'єктом з урахуванням цінності входять до МНТ товарів. Сукупна споживча цінність МНТ присутній і у формулі рас-чета сукупної вартості (2), але, оскільки відносна цінність пцч.т всього МНТ дорівнює одиниці, вона не показана у формулі. Якщо врахувати цю обставину, ми побачимо, що формула (2) нічим не відрізняється від формули (6). Максимальна кількість власних ресурсів Рсуб, яке суб'єкт готовий віддати за одиницю чужого товару, тобто, вартість Ссуб, безпосередньо визначається цінністю то-вару. Тому є формальне свідоцтво: у формулі (6) цінність (пцч.т) присутня в явному вигляді. Величина Ссуб визначається відносною суб'єктивної (тобто, в поточний момент часу) важливістю даної потреби серед всіх потреб суб'єкта. Задоволення більш важливої потреби має більший пріоритет у порівнянні з задоволенням інших потреб. Тому і чужий товар, що задовольняє більш важливу потребу, має бoльшую частку в сукупної вартості ССсуб. Таким чином, цінність товару бере участь у процесі формування вартості. Отже, здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага є одним з джерел вартості. Якщо якесь суспільне благо, наприклад, парк або озеро, стає приватною собст-венностью, користування ним з безкоштовного стає платним. Чи означає це, що ми повинні визнати інститут власності одним з джерел вартості? Право власності відокремлює споживача від блага, що належить виробнику. Інститут власності служить однією з передумов виникнення обміну і, як следст-віє, вартості, але не її джерелом. При натуральному способі ведення господарства продукт не має вартості. Цей приклад показує, що власність не створює, не генерує вартість автоматично. Отже, джерелами вартості в синтетичної концепції є здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага і фактори виробництва. Обидві субстан-ції в рівній мірі необхідні для формування індивідуальної вартості. У приватно-сти, без витрат суб'єктом належних йому факторів виробництва вартість не утвориться. Це положення діє як панівна тенденція товарного виробництва. Наявні винятки, наприклад, обмін ресурсів, отриманих у спадщину, виграти-ранних в лотерею і т. п., не можуть похитнути основоположний характер цієї тенден-ції. Точно так само індивідуальна вартість відсутня, якщо товаровиробник з якоїсь причини не зацікавлений в обміні, тобто, в чужому товарі, і останній не представляє для нього цінності. Може бути, виклад проблеми вартості в цій книзі з досить докладно-ного поступово стає нудним. Але зате при цьому є можливість повністю викласти позицію синтетичної концепції і сказати все з обговорюваних питань. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Суб'єктивний джерело вартості " |
||
|
||