| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6.2. Податкові реформи в зарубіжних країнах після Другої світової війни і в 80-90-і роки. Сучасні тенденції розвитку податкових систем зарубіжних країн та їх гармонізація |
||
|
1. Важкий стан післявоєнної економіки середини 40-х років провідних західноєвропейських країн викликало до життя проведення швидкоплинних, але досить ефективних грошових реформ, що дозволило їм приступити до послідовного реформування своїх податкових систем. Через податкову систему уряди цих держав починають здійснювати активне перерозподіл національного доходу за допомогою фінансування пріоритетних галузей промисловості, заохочення інвестицій та зовнішньоекономічної діяльності '. Головне завдання економічної політики того періоду - стимулювання приватного підприємництва в пріоритетних напрямках виробничої та науково-технічної діяльності - значною мірою вирішувалося із застосуванням податкових механізмів. Стимулювання здійснювалося шляхом податкової підтримки інвестицій у наукомісткі і прогресивні сфери виробництв. Аналіз податкової політики західних країн 50-70-х років дозволяє виділити декілька універсальних податкових важелів, за допомогою яких були досягнуті небувалий науково-технічний прогрес практично у всіх галузях промисловості, а також ріст і поступальний розвиток економічних систем за всіма основними показниками: а) введення механізму прискореної амортизації, що не тільки забезпечувало зниження оподатковуваних доходів корпорацій, а й вивільняло їх оборотні кошти для подальших інвестицій; б) надання інвесторам податкових пільг при реінвестування прибутку; в) надання податкових пільг для підприємств добувної промисловості; г) надання галузевих податкових пільг (залізничний транспорт, авіабудування і т. д.); д) надання податкових пільг при експорті; е) введення інвестиційного податкового кредиту; ж) надання податкових пільг на проведення науково-дослідних і дослідно -конструкторських робіт. 2. Початок 80-х років було відзначено проведенням широкомасштабних податкових реформ майже в усіх провідних індустріальних країнах міра2. Податкові перетворення були викликані активізацією політики лібералізації методів державного регулювання економіки, а також спробами скорочення бюджетного дефіциту, зростання якого повсюдно прийняв загрозливі масштаби. Великий вплив на необхідність проведення реформ зробили також і приватні причини, наприклад гармонізація податкових систем західноєвропейських країн, а також зростання податкового тягаря в результаті інфляції. Так, в США, незважаючи на збереження ставок прибуткового податку, фактичний рівень оподаткування сім'ї з середнім доходом виріс з 17% в 1965 році до 28% в 1980 році. Це було викликано інфляційним зростанням номінальних доходів платників та переведенням їх у вищу категорію обкладення. За деякими даними, кожен відсотковий пункт інфляції супроводжувався зростанням надходжень прибуткового податку на 1,6%. Бюджетні надходження в США від інфляції в 1980 році склали додатково 12 млрд. дол тільки за рахунок прибуткового налога3. Все вищевикладене змусило здійснити певне реформування фіскальних систем зарубіжних країн, який було направлено на спрощення структури податків, вдосконалення принципів, скорочення податкових пільг і юридичних лазівок для ухилення від сплати податків, а також на підвищення ефективності функціонування податкової системи в цілому. Необхідно відзначити поступовий і еволюційний характер реформ. Жодна з них не була проведена одноразово. Так, в США реформа здійснювалася в два етапи - в 1981 і 1986 роках. У Великобританії вона почалася з 1979 року і здійснювалася поступально протягом більше десяти років. У ФРН період реформування здійснювався в три етапи: у 1986, 1988 і 1990 роках. У Японії після майже п'ятнадцятирічної теоретичної підготовки податкова реформа була проведена в 1988 році. У Швеції підготовка до реформ 1991 зайняла п'ять років. У той же час можна відзначити концептуальну єдність всіх податкових реформ, що обумовлено загальними передумовами і спільністю завдань при їх проведенні. Основними напрямами реформування податкових систем в області прямого оподаткування майже у всіх країнах виступила лібералізація систем прибуткового податку і податку на прибуток підприємств. Даний напрямок реалізовувалося шляхом зниження податкових ставок з одночасним розширенням бази оподаткування і скороченням податкових пільг. Так, в США замість 14-розрядної шкали прибуткового податку було встановлено тільки 4 розряду. Максимальна податкова ставка податку на прибуток корпорацій знизилася з 46 до 39%. Паралельно було ліквідовано податковий кредит, обмежена прискорена амортизація, підвищені неоподатковувані мінімуми, скорочені розміри пільг. У Великобританії податкові реформи проводилися під девізом «Низькі податки роблять економіку ефективніше». Головним напрямком податкових реформ у ФРН в області прибуткового податку було зниження податкового тягаря для населення і особливо для сімей з дітьми. Так, у 1986-1988 роках були підвищені неоподатковувані мінімуми, ослаблена податкова прогресія, розширена пропорція обкладення, збільшено пільги та ін У 1990 році первісна ставка податку була знижена з 22 до 19%, а максимальна - до 53%. Перебудова німецької податкової системи в галузі корпоративного податку здійснювалася за принципом: «Краще низькі ставки і мало пільг, ніж високі ставки і безліч винятків». Що стосується системи непрямого оподаткування, то податкові реформи здійснювалися через зменшення фіскального значення митних зборів, зниження рівня акцизних податкових зборів в частці бюджетних доходів, посилення ролі податку на додану вартість і надання йому універсального значення. У 70-80-ті роки ПДВ став замінювати податок з обороту і деякі акцизи. У 80-і роки його активно стали включати у свої системи країни південно-східного регіону, Америки і Африки. У 1989 році ПДВ був введений в Японії. У результаті реформ частка ПДВ у загальній сумі бюджетних доходів склала 10-25%. У результаті проведення податкових реформ у 80-90-ті роки намітилися дві основні тенденції фіскального реформування. Одна група держав (США, Канада, Австралія, Японія та ін.) зробила основний акцент на перетворенні системи прямого оподаткування. Інша група країн (країни - члени ЄЕС) основну увагу приділила підвищенню значення податків на споживання. Проте пошуки шляхів підвищення ефективності податкових систем зарубіжних держав тривають, і ті чи інші напрямки їх розвитку багато в чому визначаються процесами, які відбуваються в національній економіці, політиці та ідеології кожної країни. 3. У післявоєнний період в результаті поглиблення процесів міжнародної економічної інтеграції отримали свій динамічний розвиток тенденції щодо гармонізації податкових систем і податкової політики деяких країн, які входять у міжнародні регіональні угруповання та об'єднання. Вперше гармонізація податків знайшла своє вираження в кінці XIX - початку XX вв. у створенні митних союзів ряду країн для проведення єдиної митної політики. Проте процеси сучасної гармонізації істотно відрізняються від цих союзів початку століття. Тенденції уніфікації структури і принципів оподаткування, загальні характеристики і напрямки податкових реформ, а також узгодження податкової політики різних держав світу дали підстави говорити про нову хвилю гармонізації основних показників податкових систем і національного податкового права в зарубіжних странах4. Даному процесу, безсумнівно, сприяло і розвиток інтеграційних контактів між виробничими, банківськими та Науково-дослідними структурами на міждержавному рівні, а також відповідність внутрішнього правового регулювання економічних відносин принципам і нормам міжнародного економічного права. Тенденції гармонізації були обумовлені також і зовнішньополітичними обставинами, зокрема закінченням «холодної війни», посилюванням процесів міжнародного поділу праці. Крім того, гармонізація дозволяє усунути такі негативні податкові явища, як міжнародне подвійне оподаткування і антіналогообложеніе, несостиков-ки при сплаті непрямих податків, митні війни і т. д. Гармонізація не означає повну уніфікацію всіх податкових систем , гармонізація - це процес приведення до відповідності, взаємної пропорційності, «співзвучності» податкових систем різних держав. Вирішальну роль в ній грають міжнародні договори. Орієнтація на уніфікацію фіскальної політики особливо помітна у країн - членів ЄЕС в процесі створення єдиного європейського ринку, але її не можна не помітити і в інших країнах. Положення про уніфікацію національних податкових систем і податкового законодавства вперше було зафіксовано в Римському договорі від 25 березня 1957 року. Це фактично означало створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС), в яке спочатку входили Великобританія, Італія, Франція, ФРН, Іспанія, Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія, Данія, Ірландія і Люксембург. Однак на перших порах уніфікація податкових систем здійснювалася тільки в рамках створення митного союзу. Надалі в рамках проведення єдиної фінансової політики стали формуватися умови для зближення податкових систем європейських держав. Основними напрямками інтеграційних процесів на початку 60-х років стали дозвіл проблем міжнародного подвійного оподаткування, виключення положень, що сприяють ухиленню від сплати податків, ліквідація умов по податкової дискримінації нерезидентів, зокрема, в інвестиційній та торговельній політиці. В результаті розвитку економічних і політичних процесів в Європі поступово була сформульована ідея, що від проведення загальної податкової політики країн - учасників ЄЕС необхідно перейти до створення території з єдиним податковим режимом. Реалізації даної ідеї повинні були сприяти такі принципи, якими повинні керуватися країни-учасники: - національна податкова політика не повинна перешкоджати свободі пересування товарів; - податкова політика кожної країни не повинна перешкоджати свободі пересування осіб; - податкова політика держави не повинна входити в протиріччя з напрямом політики в ЄЕС. Виконання даних принципів гарантується правопр-менітельной діяльністю Європейського Суду. Крім того, гармонізація податкових систем виявляється і в процесі узгодження податкового законодавства країн - учасників ЄЕС. Як конкретних прикладів гармонізації податкових систем країн - учасників ЄЕС можна навести обов'язкову і послідовну уніфікацію стягнення непрямих податків - ПДВ, акцизів і ін Деякі з них за домовленістю між країнами скасовуються (у 1993 році в рамках ЄЕС були скасовані акцизи на чай, сіль, цукор). Решта після перетворення національних податкових законодавств та адаптації їх до міжнародного права спільноти через Закон Європейського внутрішнього ринку про акцизи від 21 листопада 1992 стягуються за єдиними ставками. Згідно з Договором про створення Європейського Союзу (так званий Маастрихтський договір), було введено нове податкове регулювання з ПДВ, що передбачає уніфікацію принципів обчислення та сплати цього податку, введення єдиних правил його справляння при вчиненні експортно-імпортних операцій, а також зближення рівнів податкових ставок. Що стосується прямого оподаткування, то процеси гармонізації були розпочаті в рамках ЄЕС з 1977 року, коли Радою Міністрів ЄЕС була прийнята Директива про взаємодопомогу в області прямого оподаткування. У 1988 році вже приймається Директива про гармонізацію правил визначення на-логооблагаемой прибутку. Крім того, в 80-90-ті роки активно проводилася політика щодо встановлення єдиних правил системи амортизаційних списань, щодо встановлення єдиних ставок при оподаткуванні дочірніх компаній, можливість переходу батьківських компаній на систему консолідованого прибутку в податкових цілях і т. д. Іншим прикладом податкової гармонізації може служити податкова система держав - членів Організації країн - експортерів нафти (ОПЕК), що представляє собою узгоджену систему платежів до скарбниці цих держав, які стягуються із іноземних нафтових компаній, які ведуть розробку нафти на їх територіях. Процеси гармонізації стали проявлятися там на початку 50-х років, однак остаточно вони оформилися в 1973 році після укладення чотирма найбільшими виробниками нафти Перської затоки (Саудівської Аравією, Кувейтом, ОАЕ, Катаром) угод про 25%-ної частки участі надходжень до бюджету через систему узгоджених концессій5. За словами І. Караваєвій, гармонізація оподаткування інвестиційної діяльності - одне з найперспективніших напрямків у реформуванні податкової теорії та практікі6. Розвиток міжнародних економічних процесів змушує активізувати інтеграційно-податкові процеси не тільки для європейських країн, а й в рамках країн - членів ОПЕК, АСЕАН, СНД і т. д. Саме в цьому основна запорука розширення зовнішньоекономічного співробітництва і розвитку. 1. Більш докладно з цього питання див: Караваєва І. Податкова політика провідних західних держав у системі економічного регулювання / / Законодавство і економіка, 1996. № 19-20. С. 51-63. 2. Більш докладно з цього питання див: Караваєва І. Новий підхід у політиці податкового регулювання: 80-90-ті роки / / Законодавство і економіка, 1996. № 19-20. С. 57-75. 3. Там же. С. 57. 4. Більш докладно з цього питання див: Той І. Гармонізація податкового права в Європейському Співтоваристві / / Законодавство і економіка, 1996. № 21-22. С. 29-39; Караваєва І. Податкові методи регулювання інвестицій в західній економіці / / Право і економіка, 1997. № 4. С. 59-61. 5. Більш докладно з цього питання див: Податкова система ОПЕК. Фінансово-кредитний словник. 2-е вид. М.: Фінанси і статистика, 1994. Т. 2. С. 268. 6. Караваєва І. Податкові методи регулювання інвестицій в західній економіці / / Право і економіка, 1997. № 4. С. 61. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 6.2. Податкові реформи в зарубіжних країнах після Другої світової війни і в 80-90-і роки. Сучасні тенденції розвитку податкових систем зарубіжних країн та їх гармонізація" |
||
|
||