7.3. Світова економічна криза 1929-1933 рр.
У жовтні 1929 р. вибухнула криза на Нью-Йоркській фондовій біржі, що став початком світової економічної кризи 1929-1933 рр.., Який увійшов в історію як Велика Депресія - найглибший криза перевиробництва в історії.
Світова економічна криза 1929-1933 рр.. сильніше всіх країн вразив США, де він охопив усі сфери народного господарства. Так, курс акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі з 216 пунктів у вересні 1929 впав до 34 в січні 1931; за 4 роки «лопнув» 5761 банк із загальною сумою вкладів у 5 млрд. дол Промислове виробництво знизилося на 46 % порівняно з 1929 р. (рівень 1905-1906 рр..), а ціни на сільгосппродукцію впали в 3-4 рази. Національний дохід зменшився в 2 рази; в 3 рази зменшився обсяг зовнішньої торгівлі. Уряд Гувера запропонувало шестидесятидневная програму боротьби з кризою. Відповідно до неї передбачалося вкласти 8 млрд. дол в капітальне будівництво, залучити 3 млрд. приватних інвестицій для розвитку промислових і залізничних компаній, створити національну кредитну корпорацію і Федеральне фермерське бюро (капітал в 3,5 млрд. дол) для закупівлі сільгосппродуктів і підтримки рівня цін. Однак пом'якшити кризу не вдалося. З 1932 р. після перемоги Ф. Рузвельта на виборах починається здійснення великомасштабних реформ, що одержали назву «Нового курсу Рузвельта». Його теоретичною основою на відміну від «грубого індивідуалізму» попередніх політиків стала кейнсіанська доктрина, яка передбачає посилення державного регулювання економіки.
Етапи «Нового курсу Рузвельта»
Етапи «Нового курсу Рузвельта»
Етапи «Нового курсу Рузвельта»
Таким чином, найважливішим інструментом регулювання став державний бюджет, за рахунок коштів якого здійснювалися розширене відтворення та соціальні перетворення.
В Англії світова криза почався пізніше через повільне післявоєнного відновлення промисловості. Однак його наслідки були дуже відчутними для економіки, т. к. обсяг виробництва скоротився на 15%. Найбільш значно постраждали традиційні галузі виробництва, відбулося погіршення зовнішньої торгівлі та знецінення національної валюти на 30%. Ще до настання кризи уряд лейбористів утворило спеціальне міністерство «по боротьбі з безробіттям», яке запропонувало наступну програму: переселення робітників з районів депресії в сільську місцевість і домініони і організацію громадських робіт. Однак реалізація цієї програми результатів не дала. Для вирішення кризових проблем в тому 1931 р. була створена особлива королівська комісія по національній економіці на чолі з великим банкіром Дж. Меєм. Зменшення дефіциту держбюджету в 120 млн. фунтів стерлінгів передбачалося досягти в результаті скорочення державних витрат шляхом зниження допомоги з безробіття, витрат на соціальні потреби і збільшення податків. Прийнятий у листопаді 1931 «Закон про перевірку нужденних», що забороняє видачу посібників тим безробітним, які перебували на утриманні сім'ї, призвів до зменшення виплат допомоги з безробіття. Наступною мірою уряду стало скасування золотого стандарту фунта стерлінгів, що призвело до девальвації паперового фунта, але зміцнило становище Англії на світовому товарному ринку. Одночасно вводяться тимчасові протекціоністські заходи, які в лютому 1932 були замінені законом про імпортного мита, який передбачав 10% обкладання всіх ввезених товарів. Разом з тим цей закон давав можливість уряду збільшувати розміри мита до 100% вартості на товари тих країн, які застосовували дискримінаційні заходи до товарів, виробленим в Британській імперії. Світова економічна криза змусила Англію переглянути питання про відносини з Німеччиною. Тісна співпраця найбільших англійських банків і монополій і німецьких компаній приносило їм великі доходи, але водночас вони разом з американськими компаніями виростили конкурента і агресора, який розв'язав другу світову війну.
Восени 1930 р., дещо пізніше, ніж в інших капіталістичних країнах, у Франції вибухнула затяжна економічна криза, який тривав до 1935 р. включно. Падіння промислового виробництва в цій країні не було таким швидким, як у Німеччині та США, але зате більш тривалим. Розвиток кризи можна простежити за таблицею 14.
Таблиця 14
Індекс промислового виробництва розвинених країн
(1929 г.=100%)
За роки кризи продукція французької машинобудівної промисловості впала до 69,6% від рівня 1929 р., виробництво засобів виробництва - до 80%, виплавка чавуну і сталі - майже на 50%. Зовнішня торгівля зменшилася більш ніж у два рази. Закривалися банки, зростало безробіття, масовий характер прийняло розорення селянських господарств.
Одним з наслідків такого становища стала досить виразна тенденція фашизації Франції за прикладом сусідніх Німеччини та Італії. Однак на відміну від названих країн фашизм у Франції не мав достатньої соціальної бази. Його розвитку протистояли республіканські, демократичні традиції громадянського суспільства. Найбільш активні противники фашизму об'єдналися в єдиний Народний фронт, програма якого була опублікована в січні 1936 року.
Програма Народного фронту:
| націоналізація об'єктів військової промисловості та Французького банку;
| реформа податкової системи;
| створення національного фонду допомоги безробітним;
| організація громадських робіт для безробітних;
| скорочення робочого тижня із збереженням заробітної плати;
| введення пенсій по старості;
| укладення колективних договорів;
| введення справедливих цін на сільськогосподарську продукцію;
| розширення радянсько-французьких зв'язків.
Найважливішою перемогою Народного фронту стали «Матіньонському угоди» між Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і підприємцями про збільшення заробітної плати; визнання профспілок та цехових старост; 40-годинний робочий тиждень і оплачувану відпустку (14 днів в році). Однак фактично діяльність Народного фронту зводилося не до боротьби з кризою, а до розхитування соціально-економічних підвалин капіталістичної держави. Подальші заходи уряду Л. Блюма, пов'язані із здійсненням часткової націоналізації військової промисловості, банківської та податкової реформ, соціальних програм призвели до зростання дефіциту держбюджету і відтоку капіталів за кордон. У 1937-1938 рр.. уряд Народного фронту змушене було оголосити паузу у проведенні реформ, а в квітні 1938 р. після приходу до влади уряду Ф. Даладьє стався остаточний відхід від програми лівих сил. В умовах наростаючої військової загрози був узятий курс на мілітаризацію економіки. Проте досвід Народного фронту заклав основи політики реформування економічних відносин в інтересах суспільства без застосування крайніх форм соціальної боротьби.
Німеччина стала однією з найбільш постраждалих країн від світової економічної кризи, тому що її економічні успіхи значною мірою базувалися на іноземних інвестиціях. Безперервне падіння промислового виробництва тривало з кінця 1929 р. до липня-серпня 1932 Обсяг промислової продукції за цей час зменшився на 40,6%. Припинилося будівництво. У 2,5 рази впали обороти зовнішньої торгівлі. Число безробітних до початку 1933 р. дорівнювала 9 млн. осіб, що становило половину осіб найманої праці. Під впливом промислового заглиблювався і сільськогосподарський криза, в результаті якого обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 31%.
Криза в Німеччині викликав до влади фашизм. Його сутність ще в 1934 р. визначив ХIII пленум Комінтерну як відкриту терористичну диктатуру найбільш реакційних кіл фінансового капіталу. Головним змістом економічної політики фашизму стала загальна мілітаризація. У червні 1933 р.
Мілітаризація економіки Німеччини велася прискореними темпами. У вересні 1936 р. затверджений чотирирічний план мобілізації її економічних ресурсів, накопичення дефіцитних матеріалів і розширення виробництва військового спорядження. При цьому заборонялося здійснювати інвестування в паперову, бавовняну, вовняну та інші галузі.
До кінця 1933 р. було реорганізовано і сільське господарство. Аграрна політика передбачала створення продовольчих резервів до початку війни. Була введена система примусових поставок сільськогосподарської продукції, ліквідовано профспілка сільськогосподарських робітників. Виданий в 1933 р. закон «Про спадкових дворах» оголосив господарства від 7,5 до 125 га невідчужуваними та звільненими від податків на спадщину та поземельного. Такі господарства передавалися у спадок лише старшому синові. Закон розділив сільське населення на селян і сільських господарів. Право називатися селянами отримали лише власники спадкових дворів арійського походження. Сільські ж господарі, які володіли невеликими ділянками землі, несли всю тяжкість повинностей з підготовки продовольчих запасів до війни. Продукція кожного двору знаходилася на суворому обліку, і більшу її частину необхідно було здавати державі за надзвичайно низькими цінами.
Подібні зміни були зроблені і в області зовнішньої торгівлі. Згідно з прийнятим в 1935 р. закону «Про оборону імперії» відбулося скорочення імпорту продукції і збільшення експорту для отримання валюти під покупку стратегічної сировини. В основу зовнішньоторговельних відносин Німеччини лягли три ідеї: перехід до багатосторонньої системи торговельних розрахунків і двосторонньої, побудованої на принципах клірингу; кількісне обмеження ввезення та централізоване визначення обсягу імпорту; формування експорту шляхом здійснення компенсаційних угод.
Таким чином, розвиток економічної кризи 1929-1933 рр.. доводило нездатність ринкової системи вирішувати сукупність проблем, які отримали в економічній теорії загальну назву «фіаско ринку». Посилення державного регулювання знайшло відображення в механізмі розгортання економічного циклу 1890-1940/50 рр.. Не випадково цей цикл став характеризуватися як «неомеркантілістскій» за своєю суттю.
Інформація, релевантна " 7.3. Світова економічна криза 1929-1933 рр. "
- Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
Структурні зміни в економіці розвинених країн. Зрушення в рас-становке країн-лідерів. Територіальний поділ світу і деформація галузевої структури економіки колоніальних і залежних країн. Зміни у фінансовій системі і торговельній політиці. Економічні причини і наслідки першої світової війни. Версальський мир. Віз-народження економіки Німеччини. Плани Дауеса та Юнга. Світова економічна - 7.3. Світова економічна криза 1929-1933 рр..
У жовтні 1929 р. вибухнула криза на Нью-Йоркській фондовій біржі, що став початком світової економічної кризи 1929-1933 рр.., Який увійшов в історію як Велика Депресія - найглибший кри-зис надвиробництва в історії. {Foto33} Світова економічна криза 1929-1933 рр.. сильніше всіх країн вразив США, де він охопив усі сфери народного господарства. Так, курс акцій на Нью-Йоркській фондовій - 6.2. ТИПИ ПЛАТІЖНИХ (ГРОШОВИХ) СИСТЕМ
Грошова система являє собою встановлену государ-ством форму організації грошового обігу в країні. Грошова система кожної країни складається історично і закріплюється на раціональним законодавством. Залежно від виду грошей (дійсні гроші або знаки вартості) розрізняють грошову систему двох типів: систему металевого обігу та систему паперово-кредитного - § 2. СУЧАСНІ КОШТИ
Сутність і функції сучасних грошових коштів. Крах золотого стандарту відбувся в два етапи. Перший удар по золотомонетному і золотодевизному зверненням завдав руйнівний світова економічна криза 1929-1933 рр.. Досить сказати, що вартість цінних паперів у західних країнах впала в 3-4 рази. При колосальному знеціненні паперових грошей їх було неможливо розмінювати на золото. В - § 3. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО І РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Акціонерне товариство. Ми вже знаємо, що акціонерне суспільство - це суспільство господарське об'єднання, грошові кошти якого утворюються шляхом продажу акцій. Створенням акціонерних товариств займаються великі підприємці-засновники за активної участі банку. Вони вкладають у підприємство власний капітал, а для залучення додаткових коштів випускають акції, які продаються всім - § 3. Макроекономічна нерівновага
Економічні коливання. Макроекономіці властиві два стани: а) стан рівноваги, коли економічне зростання йде наче по прямій траєкторії (випуск продукції збільшується пропорційно зростанню виробничих факторів), б) стан нерівноваги (незбалансованості), коли господарський розвиток випробовує коливання в динаміці виробництва. Саме такий стан найбільш - § 2. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
Природне безробіття. На заході історично склалися два абсолютно різних підходи до визначення повної зайнятості і безробіття. Перший пов'язаний зі світовою економічною кризою 1929-1933 рр.., Що загрожує соціальним вибухом, коли в США, наприклад, кожен четвертий робочий опинився за воротами підприємства. З тих пір в економічній теорії майже сорок років безробіття розглядали як - 2. Кейнсіанської моделі регулювання МАКРОЕКОНОМІКИ
Крах моделі ринкового саморегулювання. Класична модель саморегульованої ринкової системи не витримала суворого випробування на практиці. Це підтвердив світова економічна криза, що обрушилася на країни западає 1929-1933 рр.. Мабуть, "коротка хвиля" звичайного економічного циклу злилася з "довгою хвилею" (повторюваної приблизно один раз на 50 років) і в результаті відбулося як би - § 2. СУЧАСНІ МІЖНАРОДНІ ТОРГОВІ І ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ
Нові тенденції в міжнародній торгівлі Міжнародний поділ праці, як ми переконалися, робить необхідним регулярний обмін товарами між країнами, який здійснюється через специфічну форму економічних відносин - всесвітню торгівлю. При цьому в якості покупців і продавців можуть виступати окремі особи, приватні, акціонерні та кооперативні підприємства, державні - 1.3. Основні теоретичні концепції макроекономічного світу
Макроекономічні дослідження базуються на сукупності різних економічних концепцій, течій і напрямів, так як жодна з існуючих економічних теорій не може всебічно описати всі макроекономічні процеси та явища, дати вичерпні відповіді на існуючі економічні питання. Розглянемо різні підходи до дослідження макроекономічних процесів і використанню