7.2. Економічні причини і наслідки першої світової війни
Перша світова війна вибухнула між двома військовими блоками: Антантою (Англія, Франція, Росія та ін.) і Потрійним союзом (Німеччина, Туреччина, Австро-Угорщина, Болгарія і ін.) Загалом у ній взяло участь 34 з 56 існуючих тоді суверенних держав. Основною причиною війни стала боротьба за переділ уже поділеного світу, обумовлена пошуком ринків збуту і джерел сировини для молодих капіталістичних країн, передусім Німеччини та США, які не мали колоній.
Світова війна пред'явила небувалі вимоги економіці. Вона поглинула 1/3 матеріальних цінностей людства. Військові витрати воюючих держав збільшилися більш ніж у 20 разів, перевищивши в 12 разів наявні запаси золота. Однак з країн - учасниць військових дій тільки США і Японія змогли збільшити свою національне багатство - відповідно на 40 і 25%. При цьому США за рахунок продажу озброєння зосередили у себе близько половини світових запасів золота. Не виправдавши надій призвідників і не дозволивши найгостріших протиріч, перша світова війна принесла колосальні людські втрати, що склали в цілому близько 36 мільйонів чоловік. Структура економіки країн виявилася деформованою в результаті непомірно роздутого військового сектора, припинення же військових дій зажадало нових витрат на вирішення проблем роззброєння. Система золотого стандарту в результаті девальвації національних валют зазнала аварії. Не менш значущими були й екологічні наслідки, пов'язані з використанням хімічної зброї. До того ж у багатьох країнах, що брали участь у війні, відбулася перебудова соціально-економічного та політичного ладу. Турецька і Австро-Угорська імперії розпалися, в Росії та Німеччині під час революцій були повалені монархії.
Режим відносин в західному світі після першої світової війни визначила серія міжнародних договорів, що склала Версальсько-Вашингтонську систему. Центральне місце в ній посів Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919
Версальський мирний договір
Версальський мирний договір
Версальський мирний договір
Пізніше сума репарацій була визначена в розмірі 132 млрд. марок. Перші 20 млрд. необхідно було внести в якості авансу протягом двох років.
Репарації - вид матеріально-правової відповідальності, що складається у відшкодуванні державою, що почало війну, заподіяної шкоди країнам-переможницям за договором.
Репарації слід відрізняти від контрибуції, забороненої сучасним міжнародним правом.
Контрибуція - 1) платежі, що накладалися на переможене держава на користь переможця; 2) примусовий грошовий збір, що стягується ворогом з окупованій території.
Необхідність виконання умов Версальського договору зажадала серйозного реформування економіки Німеччини. Найважливішою мірою стабілізації внутрішньоекономічного положення в цій країні стало проведення грошової реформи 1923 р., спрямованої на припинення інфляції. Її результатом став випуск нових банкнот, забезпечених золотом і золотими девізами на 40% і підлягають обміну на золото, правда, тимчасово відстроченого. Крім цього була здійснена модернізація обладнання, посилення економічних позицій німецьких монополій, які замінили раніше панували картелі і синдикати на трести і концерни; підвищувалася інтенсифікація праці. Однак економічне становище країни залишалося вкрай важким, що викликало загострення соціальних суперечностей. Відмова Німеччини від виплати репарацій в 1922 р. ініціював введення в Рурської області франко-бельгійських військ. Загроза виникнення нової війни і зростання революційних виступів німецьких робітників змусив країни-переможниці піти на деякі поступки Німеччини. Влітку 1924 на Лондонській конференції був прийнятий план Дауеса, що передбачає різке зменшення щорічних репараційних платежів: 1 млрд. марок в 1924-1925 рр..; 1,2 - у 1925-1926 рр..; З подальшим збільшенням аж до 2,5 млрд . марок з 1928-1929 рр.. При цьому Німеччині гарантувалася стійкість валюти аж до призупинення перекладу репараційних платежів за кордон у разі коливання валютного курсу. План Дауеса виділяв такі джерела забезпечення репарацій:
| спеціальні облігації;
| доходи залізниць;
| податки з промисловості.
Крім того, для стимулювання зростання німецької промисловості США надали позику 800 млн. марок, що склало близько 70% зовнішніх інвестицій.
Послідували за цим Локарнские договори (1925 р.) також пом'якшували положення Версальського договору, т. к. забезпечували скасування військового контролю над німецькою військовою індустрією, евакуацію французьких військ з Саару, зняття обмежень для цивільної авіації та т. д. До кінця 20-х рр.. Німеччина змогла досягти довоєнного рівня промислового розвитку.
У 1929 р. в умовах надвигавшегося світової економічної кризи план Дауеса був замінений планом Юнга, за яким щорічні репараційні платежі знижувалися на 20%, Німеччина отримала можливість відстрочки виплат. Крім того, було розраховано, що країна робитиме внески до 1988 р. при зменшенні загальної суми до 113,9 млрд. марок. Джерелами репарацій залишилися тільки держбюджет і прибуток від залізниць. Для отримання і розподілу репарацій, здійснення розрахунків з економічних боргах було створено Банк міжнародних розрахунків, багато в чому забезпечив фінан-сування важкої промисловості та зміцнив позиції аме-риканського капіталу в німецькій економіці.
Погіршення становища в кризовій ситуації призвело до згортання виконання плану Юнга. На початку 30-х років пішла серія рішень, пов'язаних з регламентацій репараційних платежів. Так, в 1931 р. президент США Гувер виступив з пропозицією відстрочки платежів на рік, що отримала назву «Мораторію Гувера». У 1932 р. Лозинська конференція надала Німеччині право викупу за 3 млрд. марок своїх репараційних облігацій на умовах погашення викупних облігацій протягом 15 років.
Особливу роль в післявоєнному розвитку світової економіки відіграла зміна світової валютної системи. На зміну золотому стандарту приходить золотовалютний стандарт - система, при якій країна зберігає для зовнішніх розрахунків певну кількість іноземної валюти, що розглядається як еквівалента золота і конвертованій по твердому курсу в національну валюту. Вона набула поширення за рекомендацією Женевської конференції 1922 р. і характеризувалося-лась спробами відновлення валютної стабільності в період з 1924 по 1928 р. При цьому золото не використовувалося для карбування монет, не знаходилося у вільному обігу, а фігурувало в золотих злитках в касової готівки емісії банку. Міжнародні розрахунки вимагали проведення узгодженої політики, т. к. валютні центри повинні були підтримувати високий рівень економічної активності і високий попит на імпорт, щоб дозволити країнам-учасницям вільно купувати необхідні їм резервні засоби.
Золотовалютні система складалася з кількох зон, прив'язаних до певної валюти. Так, стерлинговая зона виникла в 1931 р. за рішенням країн Британської співдружності (за винятком Канади), Португалії, Ірану, Скандинавських країн і Латвії стабілізувати свої грошові системи по відношенню до фунта стерлінгів, а не золоту. Це пояснювалося особливим становищем Великобританії, т. к. її національний дохід зазнав найменші скорочення в роки великої депресії, крім того, вона була основним торговим партнером всіх перерахованих країн. Практично одночасно виникли зона долара і зона франка. Їх розвиток сприяло розширенню функцій центральних банків, т. к. в рамках існуючих валютних зон вони повинні були підтримувати тверді курси продажу і покупки основної валюти. Головною проблемою стало забезпечення ліквідності центру у відносинах з країнами, що не входять у валютну зону, тому основним інструментом фінансової політики служили фонди валютної стабілізації, діючі в Парижі, Лондоні і Нью-Йорку. У жовтні 1936 р. між ними була підписана тристороння угода про регулювання курсу золота для зниження збитків при конвертованості валют.
Інформація, релевантна " 7.2. Економічні причини і наслідки першої світової війни "
- Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
Економічна криза 1929-1933 рр.. Варіанти виходу з нього. Зародження сучасного менеджеризму та маркетингу. Особливості економічного розвитку Росії наприкінці XIX-поч. XX ст. Теорія "другого ешелону" розвитку капіталізму. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Спроби хозяйствен-ного реформування. С. Вітте. П. Столипін. Проблема російських монополій. Особливості - 7.2. Економічні причини і наслідки першої світової війни
економічного і політичного ладу. Турецька і Австро-Угорська імперії розпалися, в Росії та Німеччині під час революцій були повалив-замкнені монархії. Режим відносин в західному світі після першої світової війни визначила серія міжнародних договорів, що склала Версальсько-Вашингтонську систему. Центральне місце в ній посів Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 Версальський - Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
Економічна криза 1929-1933 рр.. Варіанти виходу з нього. Зародження сучасного менеджеризму та маркетингу. Особливості економічного розвитку Росії наприкінці XIX-поч. XX ст. Теорія «другого ешелону» розвитку капіталізму. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Спроби господарського реформування. С. Вітте. П. Столипін. Проблема російських монополій. Особливості - 16. Процентні ставки і грошове відношення
економічну свободу. З цієї причини вони були полічені незадовільними в епоху зростаючого тоталітаризму. Основні відмінності дії валютного зрівняльного рахунку від політики центрального банку полягають у наступному. 1. Влада тримають операції по рахунку в секреті. Закон зобов'язує центральний банк зраджувати гласності інформацію про своє справжнє становище через короткі інтервали, як - 4. Період виробництва, час очікування і період передбачливості
економічна теорія не потребують вимірі часу, витраченого в минулому на виробництво благ, що існують сьогодні. Вони не скористалися б цією інформацією, навіть якщо б і мали її. Перед чинним людиною стоїть проблема витягу максимальних вигод від наявного запасу благ. Його вибір спрямований на таке використання кожної частини цього запасу, щоб задовольнити самі настійні - 7. Вплив дефляції і стискування кредиту на валову ринкову ставку відсотка
економічного життя. Однак було б серйозною помилкою вважати дефляцію і стиснення просто дзеркальним відображенням інфляції та експансії. Експансія спочатку породжує ілюзію процвітання. Вона вкрай популярна, оскільки здається, що вона робить багатшими всіх разом і кожного окремо. З іншого боку, стиснення негайно створює умови, які все готові засудити як зло. Його непопулярність навіть - 3. Мінімальні ставки заробітної плати
економічної точки зору. Хто б не наважився кинути виклик цієї економічної та етичної догмі, той відразу ж звинувачується в порочності і неосвіченості. Багато наших сучасників дивляться на людей, які виявилися досить безрозсудними, щоб перетнути кордон пікету, так само, як первісні родичі дивилися на тих, хто порушував табуйовані заборони. Мільйони тріумфують, коли подібні - Коментарі
економічна теорія може бути розчленована на свої найпростіші елементи, а історії та соціології відводилася допоміжна роль. На думку Менгера, емпіричний матеріал відіграє допоміжну роль в економічному дослідженні. Історичний метод дослідження характеризувався при цьому як чисто описовий. Менгер дотримувався точки зору Берка щодо непланованої розвитку суспільства і - СКОРОЧЕННЯ КОРПОРАЦІЙ
економічний спад. Але дві речі були незвичайні: замість тимчасових звільнень були оголошені постійні скорочення робочої сили, і скорочення не обмежилися працівниками фізичної праці («синіми комірцями»), а було звільнено значне число працівників розумової праці та менеджерів («білих комірців») (38). Під час спаду 1980-1981 рр.. на кожних трьох звільнених «синіх комірців» припадав - РУХ
економічному зростанню Америки, а не підривала це зростання. Можна було б допускати індивідів, виходячи з їх кваліфікації та з грошей, які вони хотіли б інвестувати в Америці (18). Можна було б виключати тих, хто ще потребує соціальної підтримки, наприклад, в освіті. Можна було б допускати тільки кваліфікованих молодих людей, щоб зберегти достатньо високе співвідношення числа