Головна |
« Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
---|
Важлива роль, яку крива Філліпса грала в макроекономічній науці, пояснюється однією з її можливих інтерпретацій. Цю інтерпретацію ми вже помітили у висновку, зробленому Самуельсоном і Солоу, - при наявності стійкої залежності між безробіттям і інфляцією, перед тими, хто здійснює макроекономічну політику, виникає вибір (англ, trade off) між інфляцією та безробіттям. Якщо метою політики є високий рівень зайнятості, то потрібно буде змиритися з високим рівнем інфляції. Навпаки, боротьба з безробіттям призведе до зростання цін.
Зауважимо, що всі міркування досі ми проводили в припущенні, що природний рівень безробіття U заданий разом з природним рівнем зайнятості L = L-U і природним рівнем випуску Y = F (L).
На кривій Філліпса природного рівня безробіття відповідає точка з нульовою інфляцією. Вона може розглядатися як стаціонарна в тому сенсі, що економіка може перебувати в цій точці тривалий час. Чи можна вважати стаціонарними інші точки на кривій Філліпса? Відповідь на це питання дуже важливе. Якщо він позитивний, то протягом тривалого часу можна здійснювати економічну політику, яка забезпечить як завгодно низький рівень безробіття за рахунок допущення більш-менш високої інфляції. Така ситуація є неможливою, наприклад, якщо вважати, що параметри, які задають природний рівень безробіття, самі можуть залежати від рівня інфляції і (або) темпу зростання номінальної заробітної плати.
На початку 1960-х рр. здавалося, що відповідь на це питання позитивний. Уряди європейських країн та США активно використовували виявлену закономірність. Однак досить швидко стало зрозуміло, що щось пішло не так. Зокрема, на самому початку 1970-х рр. стало зрозуміло, що безробіття може зростати без всякого зниження рівня інфляції (рис. 10.3).
Мал. 10.3. Зв'язок інфляції та безробіття в США, 1961-2000 рр.1:
а - 1961-1969 рр .; б - 1970-2000 рр.
Пояснень події було запропоновано кілька. Можна припустити, як це зробив Нордхаус в 1975 р, що якщо в політичному житті країни домінують дві партії - одна, умовно, лейбористська, що ставить пріоритетом низький рівень безробіття, а друга, умовно, консервативна, яка вважає більш важливим низький рівень інфляції, то буде спостерігатися чергування цих партій при владі. Зниження безробіття обернеться зростанням інфляції. Необхідність приборкати зростання цін призведе до влади більш консервативну партію, яка буде боротися з інфляцією, допускаючи зростання безробіття. Через деякий час пріоритети в суспільстві знову зміняться, і до влади знову прийдуть лейбористи. Таке чергування періодів економічного зростання з низькою безробіттям з періодами зниження економічного зростання в результаті боротьби з інфляцією Нордхаус назвав політико-економічними циклами. Відзначимо, що в основі цього пояснення лежить зміна пріоритетів в макроекономічній політиці.
Інше, більш важливе з точки зору макроекономіки, пояснення «зниклої кривої» було знайдено завдяки Едмунду Фелпсу і Мілтон Фрідману в результаті аналізу такого явища, як очікування. Справа в тому, що у всіх наведених досі міркуваннях абсолютно не враховується роль очікувань економічних агентів з приводу рівня інфляції. Точніше, неявно передбачається, що очікувана інфляція просто дорівнює нулю. Якщо ж очікувана інфляція не дорівнює нулю, то всі міркування необхідно модифікувати.