| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Зайнятість в розвинених країнах |
||
|
Відповідно до визначення Міжнародної організації праці (МОП) до безробітних відносяться особи, які не мають роботи, активно її шукають і готові почати працювати протягом певного періоду. Це визначення включає частково зайнятих, змушене безробіття і тих, хто потрапляє в тимчасові обставини. Облік безробітних здійснюється шляхом обстежень домашніх господарств, реєстрації безробітних або обліку виплат з безробіття. Багато країн використовують метод реєстрації, за яким до безробітних відносяться зареєстровані в державних трудових бюро з метою пошуку роботи і в той момент не мають її. Між країнами існують значні відмінності у реєстрації безробітних. Статистика МОП в число зайнятих включає осіб, які працюють не менше однієї години на тиждень і враховуються в звітних документах. Зростання безробіття стався в результаті збільшення пропозиції робочої сили, яке визначалося збільшенням чисельності працездатного населення, і перш за все поповненням робочої сили жінками. У 1999 р. жінки становили 43% робочої сили країн ОЕСР в порівнянні з 25% в 1960 р. Рівень безробіття піднявся з 2-4% робочої сили в 50-60-і роки до 7,5% - в 80-90-ті роки (табл. 13.6). Відмінності в рівні безробіття між країнами великі - від 3-4% в Японії до 20% в Іспанії. Положення із зайнятістю різко погіршилося в країнах Західної Європи, де рівень безробіття перевершив рівень США. Якщо наприкінці 60-х років він майже в два рази поступався американському, то в 90-і роки на 1/6 перевершував його. Західноєвропейські країни не змогли забезпечити створення робочих місць відповідними темпами. Створення нових робочих місць в США йшло за рахунок низькооплачуваної робочої сили в сфері послуг, що стримувало зростання продуктивності праці порівняно із Західною Європою. Таблиця 13.6 Безробіття в розвинених країнах В середньому за 1961-1970 1971 - 1980 1981-1990 1991 -1999 Норма безробіття,% Всього ОЕСР 3,1 4,8 7,5 6,8 США 4,6 6,3 7,2 4,8 Японія 1.2 1 , 8 2,5 4,0 Західна Європа 2,7 4,9 8,6 9,9 Чисельність безробітних, млн чол. Всього ОЕСР 9,0 16,1 28,0 33,4 І с т о ч н і до: Ломакін В.К. Світова економіка - М.: ЮНИТИ, 1998; World Economic Outlook, May. 2001, JMF. Зберігається гострота проблем зайнятості, структурні зрушення в господарстві приводять до перегляду сформованих форм використання робочої сили і трудових відносин. Різко зросла роль нетрадиційних форм зайнятості, в першу чергу часткової та тимчасової - 14,3% зайнятих у 1999 р. Використання праці частково і тимчасово зайнятих працівників дозволяє з найменшими витратами регулювати рівень зайнятості на підприємствах у залежності від попиту. Приблизно в половині країн зросли розходження в заробітній платі на користь високооплачуваних категорій. Цей зсув відбивався в швидкому збільшенні нерівності в доходах різних груп населення. Вплив підвищення попиту на висококваліфікованих працівників, на відмінності в оплаті праці доповнювалося іншими явищами. Підвищення освітнього рівня загальмувалося в більшості провідних розвинених країн, що супроводжувалося підвищенням оплати більш освічених працівників. Ряд країн скоротив системи виплат по безробіттю, зменшив або ліквідував мінімальну заробітну плату. Характер зайнятості послужив однією з причин збільшення розриву в оплаті чоловічої і жіночої праці, що відзначався вперше в другій половині XX сторіччя. Причини цього явища лише частково визначаються дискримінацією жінок. Цілий ряд обстежень МОП в різних країнах засвідчив невеликі відхилення в заробітній платі чоловіків і жінок, які мають одну професію. У 80-90-ті роки виявилися серйозні невідповідності у структурі профспілкового руху, в соціальній базі та організаційних принципах зрушень в економічному і соціальному житті суспільства. Це сприяло падінню економічної сили і політичного впливу профспілок, виникненню розриву між профспілковим рухом і найманою працею. Профспілковий рух виявилося в значній мірі обмеженим традиційними галузями масового виробництва і слабо поширювало свій вплив на представників сучасних галузей і висококваліфікованих працівників. Політика захисту вузьких інтересів своїх членів без широкої участі у вирішенні загальнодемократичних проблем сприяла скороченню авторитету профспілок серед широких верств населення. В результаті розвитку негативних процесів, жорсткої політики правлячих кіл відбулося різке скорочення чисельності і питомої ваги членів профспілок у складі найманих працівників. Впровадження нових моделей трудових відносин викликало серйозні корективи в механізмі укладення колективних угод. Центр ваги переговорів про них перенесено на рівень окремої фірми або підприємства. При цьому профспілки змушені при визначенні рівня оплати праці відмовлятися від макроекономічних орієнтирів (загальноекономічне становище, динаміка споживчих цін), брати до уваги фінансовий стан конкретної компанії. Зміна положення на ринках праці в промислово розвинених країнах в 80-90-ті роки супроводжувалося зниженням страйкової активності. Цьому сприяли несприятливі соціально-економічні умови, в тому числі протидія створенню нових профспілкових організацій, ігнорування профспілкових організацій, прийняття законодавчих заходів, що обмежують діяльність профспілок. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Зайнятість в розвинених країнах " |
||
|
||