| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Рівень і перспективи державної підтримки сільського господарства в перехідній економіці |
||
|
Держава - найважливіший інститут, який впливає на аграр-ні перетворення. Ступінь державної підтримки сільського госпо-дарства Росії зараз знаходиться на рівні 1,2% бюджету. Слід зазна-тить, що в СРСР сільське господарство було виключно дотаційним, витрачаючи третину бюджету. У 1989 р. частка державних дотацій на ос-новні продукти харчування становила 80% їх роздрібної ціни. Однак механізм фінансових взаємовідносин між державного-вом і сільськогосподарськими товаровиробниками поки ще далекий від цивілізованого. Це проявляється, перш за все, в існуванні Доті-вання тваринницької продукції на рівні первинних виробляєте-лей: за кожен кілограм реалізованого м'яса або молока на рахунки їх виробників надходять прямі виплати з бюджету - близько 1/3 ви-ручки від продажів в 1992 р. , а з урахуванням відстрочок їх виплат в середньому на 6 місяців в умовах середньомісячної інфляції в 1992р. на рівні 33% - 5-7% виручки. Другим нецивілізованим способом держпідтримки сільського госпо-дарства Росії було субсидування подорожчання витрат сільськогоспо-дарських підприємств на засоби виробництва. Воно здійснювалося з метою пом'якшення для них наростаючого цінового диспаритету. Розглянемо ефекти існуючої в Росії дотаційності жи-вотноводческой продукції первинним виробникам в умовах лібе-ралізації роздрібних цін і зростання обмежень попиту на ріс.42. Рис. 42. Ефект дотацій в тваринництві Ці процеси, як показує дослідження Є.СЄРОВА, призводять до зсуву кривої попиту D вліво вниз в положення D1. Це мало б знизити пропозицію (виробництво) до Q1, при обмеженому експорті та неможливості створення запасів в умовах довгострокового падіння поку-пательня спроможності населення. Однак виплачувана виробнику дотація зрушує пропозицію S1 у положення S2, визначаючи тим самим неіснуючий попит D2, що зменшує виробництво до рівня Q2, закупівельна ціна падає до рівня Р2, чим більше розмір субсидії, тим значніше спад закупівельної ціни, а різниця Р1-Р2 присвоювалась пере- розробляє підприємствами і використовувалася в основному на вище-ня оплати праці. Другий вид держпідтримки сільського господарства Росії - компенсація зростання цін на засоби виробництва, які швидко наблизилися до мі-ровим (табл.9). Таблиця 11. Динаміка відносних цін на засоби виробництва в АПК 1992 1993 1994 Трактор 70-90л.с./зерно Росія США 20-34 - 67-72 243 91-135 228 Вантажний автомо-біль/зерно Росія США 36 195 61 208 107 198 Мінеральні удобре-нія/зерно Росія США 0,2 1,5 0,5 1,4 1,2 1,3 Дизельне топлі-во/зерно Росія США 0,7 2,2 1, 6 2,1 2,4 1,7 Бензин / зерно Росія США 0,9 3,5 1,8 2,8 2,7 2,4 Бензин / м'ясо ВРХ Росія США 0,3 0,3 0,3 0,2 0,4 0,2 Наростання диспаритету цін (відмінностей у темпах зростання цін на сільськогосподарському продукцію та промислові засоби для її виробниц-ства) обумовлено тим, що II сфера АПК використовувала ринкову свободу лише для зростання цін. Таким чином, в Росії використовуються різноманітні, що довели свою неефективність форми державної підтримки АПК (схема 4). Схема 15. Схема бюджетної підтримки сільського господарства Росії в 1992-1994рр. Більше того, у 1997р. прийнятий закон РФ «Про державний регулиро-вання агропромислового виробництва». Він встановлює правові ос-нови економічного впливу на АПК. Завданнями цього впливу є: забезпечення продовольчої безпеки (імпорт не більше 35% споживаного продовольства), поліпшення продовольчого забезпечення населення, підтримка економічного паритету між сель-ським господарством та іншими галузями економіки. Прийняття цього закону призвело до посилення протекціонізму, зростання витрат держави на фінансування аграрного сектора. Таким чином, основною проблемою фінансового реструктурірова-ня в аграрній сфері Росії є пошук найбільш ефективних спо-собов доведення відпускаються державою коштів на розвиток агросфе-ри до безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції, оскільки в даний час вони осідають в посередницьких фірмах, сфері переробки та в банках. Це доводиться проведеними россий-ськими вченими дослідженнями показника PSE (producer subsidy equivalent), що має негативне значення для всіх основних сель-скохозяйственних продуктів у Росії і високо динамічного. PSE=[(Pi + S - T) - Pw]: Pw, де Pi - внутрішня ціна конкретного виду сільськогосподарської продукції, S - субсидії на одиницю цієї продукції, T - податки (включаючи акцизи), Pw - ціна даної продукції на світовому ринку. З одного боку, це є свідченням загальної нерозвиненості ринкової інфраструктури, закритості аграрної економіки Росії, а з іншого, показує, що аграрний сектор є одним з найбільш підтримувані в національній економіці. У цьому зв'язку представляється раціональним від компенсації удоро-жания засобів виробництва, що використовуються в агросфері, перейти до так на-зване непрямим способів підтримки сільського господарства. У якос-стве одного з них в EС широко використовується податкове пільгування придбання селянами пального через зняття для них сидить в ціні акцизу - державної частки ціни. Крім федеральних трансфертів сільське господарство субсидує-ся також з місцевих бюджетів. Лібералізацію сільського господарства здійснювали багато країн, зокрема, Мексика при вступі до Північноамериканські торгові Угоді, Греція при вступі в ЄС. Але на відміну від Росії результа-ти аграрних реформ були проаналізовані багатоваріантно з визначенні-ням наслідків шокової лібералізації та поступовою. Для виведення сільського господарства Росії з економічної кризи може бути корисний досвід реалізації аграрної політики в Європейському співтоваристві. Інституціональною основою сільського господарства в ЄС є ча-стная власність на землю. Практично вся оброблювана земля належить сім'ям фермерів. Найбільший ефект на економіку країн ЄС, особливо на їх сільське господарство, справила загальна аграрна політика - САР. У САР існує два типи механізмів підтримки: 1. Цінова підтримка пшениці і молока. Вона здійснюється при контролі на кордонах, оскільки ЄС підтримує ці ціни всередині Союзу на більш високому рівні, ніж ринкові ціни. 2.Непосредственно підтримка доходів селян без впливу на це-ни. Обидва механізми управляються спеціальним фондом ЄС, діяльність якого фінансується з бюджету ЄС. Акумульовані в ньому по-шліни при русі продуктів всередині ЄС, ПДВ кожної країни в залежності від величини ВВП використовуються потім фондом для підтримки цін і доходів фермерів. Наприклад, Греція отримує кошти зі спеціального фонду ЄС у вигляді підтримки доходів фермерів. Але це зіграло негатив-ную роль у розвитку сільського господарства, оскільки протягом періоду включення, наприклад, Греції в ЄС її сільськогосподарський торговий оборот став негативним. Це означає, що натомість підтримки Греція віддала свій ринок ЄС, - вона більше імпортує з ЄС, ніж експортує не лише сільськогосподарської, але й іншої продукції. Але політика САР вельми жорстко контролює виробництво сільськогосподарському продукції в ЄС. Члену ЄС дозволяється збільшувати виробничу квоту, якщо інші країни знижують виробництво даного продукту. Якщо виробництво в країні перевищує квоту, то держава платить штрафи. У 1996р. а Греції було вироблено 1250 тис. т бавовни, в Іспанії - 300 тис. т. Грецькі виробники бавовни, що перекрили суворі європейські квоти, були покарані тим, що їм були знижені субсидії. Фермери вимагають відшкодування втрат з бюджету. Але уряд не могло виконати їх вимоги, оскільки в разі виплати недозволених державних субсидій члени ЄС повинні заплатити штраф в подвійній сумі. ЄС покарав Грецію в 1996р. штрафом в 40 млрд. драхм за перевищення квот з виробництва бавовни, оливкового масла і тютюну. Т.ч., порівняльний аналіз аграрної політики в Росії і ЄС поки-показують, що в Росії як і раніше використовуються неефективні, харак-терни для аграрних країн методи державної підтримки сільського господарства - субсидування витрат, в той час, як індустріально розви-ті країни здійснюють більш адресну форму підтримки - субсидує-вання доходів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5. Рівень і перспективи державної підтримки сільського господарства в перехідній економіці " |
||
|
||