| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Трудові ресурси і регулювання трудових відносин в сучасних умовах |
||
|
Основою і умовою життєдіяльності людей в будь-якому суспільстві є праця. Праця - це доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб, як окремих людей, так і їх колективів і суспільства в цілому. Відповідно, найважливішою продуктивною силою суспільства і складовою частиною його економічного потенціалу є трудові ресурси. Трудові ресурси - це населення у працездатному віці, що володіє фізичними та духовними здібностями, загальноосвітніми та професійними знаннями і навичками для роботи в народному господарстві, в окремих його галузях і в організаціях (підприємствах). Працездатним віком вважається для чоловіків 16-59 років, для жінок 16-54 роки (за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни 1 і 2 груп). У сучасній економіці розрізняють два взаємопов'язаних поняття трудовий чи кадровий потенціал і трудові ресурси. Від поняття «трудові ресурси» слід відрізняти поняття «трудовий чи кадровий потенціал». Трудовий потенціал більш широке поняття і характеризується не тільки кількістю і якістю праці, яким володіє суспільство (регіон, організація) при даному рівні розвитку науки і техніки, а й включає характеристику працівника, як особистості, члена суспільства з індивідуальною системою інтересів і цінностей (мотивів, ціннісних орієнтацій у праці, особистісних характеристик та ін.) Облік індивідуальних інтересів особистості дозволяє оцінити максимальні можливості працівників з досягнення цілей розвитку організації і виконання намічених завдань. Можна стверджувати, що трудовий (кадровий) потенціал це трудові ресурси не тільки в кількісному, а й якісному вимірі. Як відомо, у ринковій економіці відносини, пов'язані з розподілом, перерозподілом трудових ресурсів, відтворенням робочої сили, підготовкою та перепідготовкою кваліфікованих фахівців і працевлаштуванням працівників регулюються через ринок праці. На ринку праці формується попит і пропозиція на робочу силу. Товаром на ринку праці є робоча сила. Завдяки функціонуванню ринку праці забезпечується узгодження економічних інтересів найманих працівників і роботодавців, розподіл трудових ресурсів між галузями економіки, регіонами, суб'єктами господарювання, підтримання певної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили, регулювання рівня зайнятості населення та оплати праці. Державне регулювання ринку праці в Республіці Білорусь в умовах переходу до ринку охоплює, насамперед, систему соціального захисту населення, формування галузевої, територіальної та професійної структури робочої сили, перерозподілу трудових ресур-сов, підготовки та перепідготовки кадрів та ін Для забезпечення соціальних гарантій в області зайнятості населення створена державна служба сприяння зайнятості населення. Вона вирішує такі завдання: - розробляє і здійснює програми зайнятості населення, в тому числі активного залучення в сферу малого та середнього бізнесу; - аналізує і прогнозує попит і пропозицію на робочу силу; - веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надає допомогу в підборі підходящої роботи; - розробляє заходи щодо стимулювання наймачів, створюють нові робочі місця і забезпечують перепідготовку та працевлаштування безробітних; - організовує професійне навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації звернулися в службу сприяння зайнятості населення; - здійснює реєстрацію безробітних і виплату допомоги по безробіттю; - запитує від всіх підприємств і організацій інформацію про перед-полагаємих структурні зміни та вивільнення працівників і про числі вільних робочих місць; Держава гарантує трудящим при втраті роботи материаль-ную підтримку. Формами державного регулювання трудових відносин та оплати праці в Республіці Білорусь є: 1. На республіканському рівні - генеральна угода, яка укладається між Федерацією профспілок Республіки Білорусь та Радою Міністрів Республіки Білорусь. Воно передбачає загальні принципи узгодженого проведення соціально-економічної політики у сфері оплати праці, зайнятості та соціального захисту населення. 2. На галузевому рівні - Галузеві тарифні угоди, що укладаються між галузевими об'єднаннями профспілок і міністер-ствами (відомствами), об'єднаннями роботодавців. У галузевих тарифних угодах формулюються основні напрямки соціально-економічного розвитку галузі, умови праці та її оплати, соціальні гарантії для працівників галузі. 3. На територіальному (місцевому) рівні полягають соціальні угоди, що передбачають умови вирішення соціально-економічних проблем з урахуванням територіальних особливостей. Ці угоди укладаються між територіальними об'єднаннями профспілок та об'єднаннями роботодавців, органами місцевої та розпорядчої влади. 4. На мікрорівні трудові відносини і питання оплати праці регу-люються через укладення колективних договорів. Колективний договір укладається між роботодавцем і профспілковим комітетом, що представляє інтереси трудового колективу. Він передбачає взаємні зобов'язання сторін щодо вирішення основних питань проіводственно-економічної діяльності торгової організації, нормування, умов праці та її оплати, охорони праці і техніки безпеки, соціального розвитку колективу та ін Трудовий колектив організації складають працівники, які беруть участь у його діяльності, на основі трудового договору (контракту, угоди), за винятком керівника організації і його заступників. Вищим органом трудового колективу є загальні збори (конференція) працівників. Трудовий колектив має широкі повноваження. Він вирішує питання, пов'язані з приватизацією та викупом майна підприємства, з розробкою та прийняттям рішень з соціально-економічних питань діяльності, укладення з адміністрацією організації колективного договору, а також приймає рішення з інших питань самоврядування трудового колективу, відповідно до статуту організації. 5. Трудові відносини між найманим працівником і роботодавцем регулюються за допомогою трудового договору або контракту (угоди). Трудовий договір - це угода між працівником і наймачем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу за певною професією, спеціальністю або посади відповідної кваліфікації та підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а наймач зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, передбачені законодавством про працю та колективним договором . Правову основу регулювання трудових відносин становлять Конституція Республіки Білорусь, Трудовий кодекс Республіки Білорусь та інших законодавчих актів з питань праці та заробітної плати. Передача організації з підпорядкування одного органу іншому не припиняє дії трудового договору. При зміні власника майна організації новий власник майна не пізніше трьох місяців має право розірвати трудовий договір з керівником організації, його заступником та головним бухгалтером (ст. 36 Трудового кодексу Республіки Білорусь). Програма соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2006-2010 рік в якості основних завдань державної політики в галузі трудових відносин та зайнятості населення передбачає: - підвищення ефективності використання трудових ресурсів; - формування кадрового потенціалу з урахуванням реальних потреб виробництва галузей економіки; - забезпечення соціальної підтримки тимчасово незайнятого населення; На ринку праці буде реалізовано комплекс заходів щодо створення сприятливих умов для забезпечення зайнятості населення, подолання дефіциту робочих місць шляхом підвищення інвестиційної активності за рахунок усіх джерел, своєчасного усунення дисбалансу між професійно-кваліфікованим складом кадрів і оновлюється на базі впровадження інноваційних технологій структурою робочих місць. Торговий галузь порівняно з іншими галузями є більш трудомісткою, що пов'язано зі специфікою торгової діяльності, що полягає в необхідності задоволення індивідуальних запитів населення в товарах і послугах на основі розвитку розгалуженої торговельної мережі різних форматів. Динаміку чисельності працівників торговельної галузі характеризують дані таблиці 6.1. Таблиця 6.1. Облікова чисельність працівників, зайнятих у торгівлі в середньому за рік, тис. чол. Як видно з таблиці 6.1, в 2007 р. в торгівлі було зайнято 601,8 тис. осіб або 13,6% від загальної чисельності зайнятих в економіці республіки, а питома вага працівників торгівлі підвищився порівняно з 2000 р. на 1,15 процентних пункту. Стабільне зростання чисельності працівників торговельної галузі є результатом здійснення активної політики приватизації дер-ної власності в торгівлі, реалізації комплексу заходів з розвитку підприємництва, створенню умов для розвитку торговельної мережі приватної форми власності. Досить сказати, що за період 2000-2007 роки, число магазинів збільшилася на 6,5 тис. одиниць, а торгова площа на 374,5 тис. кв. м. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Трудові ресурси і регулювання трудових відносин в сучасних умовах" |
||
|
||