| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Яка з форм власності краще |
||
|
Тепер звернемося до зовсім не просте запитання: яка з розглянутих форм власності краще? Зазвичай це питання ставиться у вигляді дилеми: державна чи приватна власність? Насправді така альтернативна постановка питання неплодотворного. Мова повинна йти про пошук найбільш раціонального, оптимального поєднання обох форм. Критерій оцінки може бути тільки один: яка форма власності забезпечує в даний історичний момент і у віддаленій перспективі більш високу економічну ефективність, більш високий рівень задоволення потреб населення в благах (рівень життя), але обов'язково з урахуванням індикаторів якості життя (рівень зайнятості населення та об'єктивні можливості для безробітних отримати роботу; ступінь соціальної захищеності населення, особливо по хвороби і старості; стан навколишнього середовища). За сукупністю цих критеріїв перевагу слід віддати приватній власності, яка є в даний час стрижнем розвиненої ринкової економіки країн Заходу. До формування саме такої господарської системи прагнуть розвиваються і колишні соціалістичні країни. Вона містить в собі мотиви прибутку і конкуренції, реалізація яких приносить найвищу економічну ефективність і найкраще задоволення потреб. Однак і приватна власність має свої недоліки, в першу чергу стосуються зайнятості та безробіття. Адже мотив прибутку і конкуренції змушує підприємців постійно прагнути до можливо більшого скорочення витрат виробництва, у тому числі і на наймання робочої сили. У країнах Заходу хвиля приватизації в 80-х - першій половині 90-х рр.. привела до скорочення частки державної власності у виробництві ВВП з 9 до 7% у середньому (зрозуміло по окремих країнах - членам ОЕСР цей показник трохи відхиляється в ту або іншу сторону), що означає подолання спадщини передвоєнного і першого післявоєнного років. У 30-х рр.. пряма участь держави в економіці розширювалося в процесі подолання найглибшої в історії капіталізму кризи 1929-1933 рр.. Державна власність в передвоєнні роки в більшості країн Заходу була помітно посилена як свого роду «підпора» приватного підприємництва, що виявив очевидні слабкості, і інструмент підтримки міцності суспільного ладу. Наприкінці 40-х - початку 50-х рр.. в Західній Європі і Японії приватний капітал був тимчасово ослаблений військовими руйнуваннями і деякими іншими обставинами. Такого роду пролом по необхідності була заповнена державою, у чому тепер немає потреби. Потенціал для подальшої приватизації в країнах Заходу в основному вичерпано. Частка держави в них, щонайменше в середньостроковій перспективі, буде залишатися приблизно на нинішньому рівні, трохи змінюючись в окремих країнах. При цьому в ряді випадків для боротьби з безробіттям можливе створення в трудомістких галузях (насамперед у інфраструктурі) нових підприємств за рахунок державних інвестицій. Програми західноєвропейської соціал-демократії, що прийшла в останні роки до влади в ряді країн, у тому числі у Франції, у Великобританії, Німеччині та Італії, передбачають подібні заходи. У країнах у той же період зазначений показник залишався на рівні 11%. З одного боку, це було обумовлено припливом іноземних приватних інвестицій, за рахунок яких створювалися нові приватні підприємства. З іншого боку, слабкість національного приватного капіталу змушувала державу підтримувати порівняно високий рівень своєї присутності в економіці. Оскільки в середньостроковій перспективі не можна очікувати масованого збільшення припливу прямих інвестицій з країн Заходу, а також по ряду інших причин нинішній показник навряд чи помітно зміниться в осяжному майбутньому. Колишні соціалістичні країни стали на шлях переходу від планового до ринкового господарства переважно на рубежі 80-х і 90-х рр.. Ринкова трансформація, природно в першу чергу зажадала витіснення державної власності приватної шляхом приватизації першої та створення нових приватних підприємств. У цьому напрямку країни з перехідною економікою з початку 90-х рр.. вже пройшли (кожна різною мірою) значний відрізок шляху. Разом з тим частка держвласності у виробництві ВВП цих країн, як правило, все ще становить 20-30% і більше, тобто помітно перевищує відповідний показник для розвинених країн і країн. Про причини цього і перспективи подальшої приватизації в країнах з перехідною економікою мова піде в гол. 31. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Яка з форм власності краще " |
||
|
||