| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Як державні органипрінімают рішення? |
||
|
Мотивації, які економісти приписують від-слушною особам і фірмам, є простимі.Фірми займаються господарською деятельностьюраді отримання прибутку для своїх владельцев.Предполагается, що індивіди вибирають такіекомбінаціі благ, які є для них най-кращими. Ці прості припущення, як прави-ло, дозволяють економістам пояснити процес при-йняття рішень споживачами і підприємця-ми. Прийняття рішень державою не може битьоб'яснено так просто. Типовий процес, з по-міццю якого державні органи влади тауправління приймають рішення про податки, расхо-дах та інші рішення, показаний на рис 4-4. Избира тели віддають свої переваги тим чи інимпредставітелям влади (особам, які беруть ре-ня). До них відносяться законодавці і виборниепредставітелі виконавчої влади, такі, какпрезідент і губернатори штатів. Їх робота заклю-чає в прийнятті основних рішень орасходах і податках, у прийнятті нових законів іразработке нових програм з регулірованію.Каждий з обираються кандидатів запропонував сво-їм виборцям програму (пакет заходів), що відображає власну позицію кандидата і тенаправленія політики, які він або вона будетподдержівать. Таким чином, шляхом голосованіяізбірателям вдається висловити свої предпочтеніясреді альтернативних політичних платформ, а непо кожному окремому питанню. Законодавці в свою чергу вказують чинов-кам (включаючи вищу виконавчу владу), Чтоделать, а чиновники на основі мандатів законодав-котельної влади збирають надходження, управляютгосударственнимі витратами, проводять у життя за-кони, пропонують і контролюють виконання регу- РІС 4-4. Процес прийняття суспільних рішень лірующіх правил, як, наприклад, правила технікібезопасності та охорони здоров'я. На протяженіівсего процесу прийняття і виконання будь-якого дер-жавного рішення зацікавлені вибор-ли та організації об'єднуватимуться в лобіюю-щие групи, намагаючись переконати законодавців і чиновниками винести потрібне їм рішення. Особи, які керують державою, законодавці, виборні представники влади та чиновники не яв-ляють простими пішаками, тільки виполняющімінакази суспільства. Сучасні теорії суспільного вибора8 пи-тають зрозуміти і передбачити, яким чином людів рамках політичної системи завершують процессраспределенія ресурсів при заданій її структуру заданих своїх власних целях9. Ключевимявляется питання як і в якій мірі результат про-процесу, представленого на рис 4-4, відображає перед-вшанування виборців? Звичайно ж, серед избира 8 Серед найбільш важливих розробників цієї теорії - Нобелівські Лау-Реате Кеннет Ерроу зі Стенфордського університету та Джеймс Биоке-нен з університету Джорж Мейсон. 9 Аналогічне питання виникає в теорії фірм. Управляючі здійснювала-вляют керівництво фірмою від імені акціонерів. У цьому зв'язку возника-ет питання (обговорюваний в гол. 7): чи діють керуючі всегдав повній відповідності з інтересами акціонерів, як і в даному слу-чаї - чи діє держава завжди в інтересах суспільства? Вікно 4-2. Парадокс голосування Суспільство може виявитися не в змозі проранжуйте-вать політичні альтернативи несуперечливим, со-погоджений чином шляхом голосування по прінціпубольшінства, що й ілюструє табл 40-1. Обществодолжно вибрати з трьох можливостей: А, В і С табло-ца показує, як троє голосуючих - 1-й, 2-й і 3-й-ранжируют ці можливості. Наприклад, перший голосу-ющий ставить на перше місце А, потім В і нарешті С ТАБЛИЦЯ 40-1. Парадокс голосування: ранги голосуючих Ранги можливих альтернатив Голосуючі А В С 123 13 2 лютого 31 лютого 1 Березня Тепер нехай дана група вибирає між А і В попрінціпу більшості. можности З Таким чином, при голосуванні за принципом більшості група в цілому воліє А посравненію з В і В порівняно С Для узгоджено-сти, несуперечності процесу вибору ми должнизатем очікувати результату голосування на користь А Противсіх. Але, як ви можете укласти на основі таблиці, врезультаті голосування З перемагає А. Звідси следуетвивод, що принцип більшості не може привести кнепротіворечівому, погодженим вибором з трехальтернатів, представлених в табліце10. Чи справді це серйозна проблема чи простолюбопитний приклад? Це серйозна проблема, оскіль-ки не можна завжди спиратися на принцип більшості дляпрінятія несуперечливих, узгоджених решеній.Напрімер, віддасть перевагу чи суспільство можливість А віз-можности С, якщо індивіди мають показання в табл40-1 уподобання? Відповідь полягає в тому, що це зави-сит від того, чи здійснюється вибір в результаті пря-мого голосування між А і С, при якому біль-шість забезпечує вибір альтернативи С, або в результа-ті двох послідовних голосувань між А і В імежду В і С, при яких суспільство вибирає альтерна-тиву А. Чи існує який-небудь механізм, за помощьюкоторого суспільство може приймати несуперечливі, узгоджені рішення, що відображають лежать в іхоснове уподобання членів суспільства? Відповідь буде від-ріцательно, якщо тільки переваги індивідів неявляются безумовно одностайними. Телей широко поширене відчуття, що дер-дарства часто нечуйними до їхніх бажань. Какми зараз покажемо, дійсно существуюттрудності у прийнятті рішень за допомогою полі-тичного процесу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Як державні органипрінімают рішення? " |
||
|
||