Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4. Фундаментальні теореми добробуту. Оптимальність і контроль: проблема ринкового соціалізму |
||
Сучасна теорія добробуту виникла в 30-ті роки Лара лельно і в зв'язку з теорією загальної рівноваги. У ці роки і неяк до пізніше були строго сформульовані основні теореми благосост стояння, а також почалося обговорення обмежень, пов'язаних i ними, і способів їх подолання, уточнення формулювань. У сучасній теорії конкурентну рівновагу і умова опти мальності по Парето розглядаються як щось еквівалентне Доказ цієї еквівалентності і укладено в фундаментал1> них теоремах добробуту. Перша фундаментальна теорема свідчить, що якщо в умовах конкуренції існує рівновага і якщо усі товари отримали оцінку) на ринку, то рівновага є оптимальним в сенсі Парето. Очевидно, що ця теорема формально висловлює стару переконаний-\ ність у тому, що економіці досконалої конкуренції притаманні певні бажані властивості, або що в такій економіці кори-j стние інтерес забезпечує досягнення загального блага. Новим у цьому твердженні є встановлення безпосередньої відповідності між цим бажаним станом і положенням рівноваги н \ сенсі Вальраса, хоча в принципі це бажане стан можна трактувати і як максимум щорічного доходу, і як максімумi національного дивіденду. 14 Coase R. The Problem of Social Costs / / Journal of Law and Economic i960. Vol. 3. № 1. 246 Сувора формулювання першої теореми добробуту була 1редложенаА.Лернером {1934), О. Ланге (1942), К. Ерроу (195I) '5. Очевидно, що теорема залишає поза увагою багато пробле-ш: зовнішніх ефектів, яку почав обговорювати ще Пігу; загально-гпенних благ, тобто таких, виробництво яких на приватній основі Чи не призводить до оптимального рівня виробництва (ці блага можуть | | кшбще не проводитися приватно); нарешті, питання про те, Kit до подолати дистрибутивну нечутливість теореми, тобто як зробити більш справедливим розподіл ресурсів. Специфічний погляд на останню проблему пропонує другий фундаментальна теорема добробуту. Вона говорить: якщо всі споживачі і виробники керуються своїми корисливими інте-І'самі і їх поведінка не впливає на ринкову ціну і виконуються | (U 'які умови (що стосуються виду функцій корисності і вироб-юдственних функцій), то оптимальне за Парето стан являють -Сп станом конкурентного рівноваги, відповідним нікому 1ф! юначальному розподілу купівельної спроможності. Друга теорема мала безпосереднє відношення до проблеми соціалізму, що розуміється як можливість ефективного функціонування економіки, заснованої на державній власності. У дискусії з цієї проблеми брали участь в 30-ті роки Л. Мізес і в>. Хайек, з одного боку, і О. Ланге і А. Лернер - з іншого. Теорія MI осостоянія дала прихильникам соціалізму важлива зброя в бо-Oi1 зі своїми ідеологічними супротивниками. 1 Lerner A. The Concept of Monopoly and the Measurement of Monopoly i / / Review of Economic Studies. 1934. Vol. 1; Lange O. The Foundation of nv Economics / / Econometrica. 1942. Vol. 10; Arrow K. An Extension ofthe I '. Theorems of Classical Welfare Economics. Second Berkeley Symposium on Miiilicmatical Statistics and Probability. Berkely, 1951. "'Lerner A. The Economics of Control. Principles of Welfare Economics. NY, 11ч-М. 247 ня благ. У строгих термінах другого теореми це означає наступне »Нехай є якийсь оптимальний (з точки зору деякого критерію) виробничий план Y *, тоді існує такий вектор Р *, що точка (У *, Z5 *) буде точкою рівноваги, тобто для всіх виробників мак * симум прибутку досягається в цій точці, Р * Y *> PY, при деяких обмеженнях на виробничі плани. Знаючи умови оптімальності17, можна через механізм цін noSy-t дить учасників децентралізованої економіки діяти так ^ щоб ресурси розподілялися оптимально і при цьому учітивалісв деякі громадські уподобання, відображені в плані. Саме ця ідея і була висловлена Ланге і Лернером в 30-і роки, а потім | розвинена в подальших работах18. Сенс пропозиції, відомого в літературі як «рішення Лан-ге-Лернера», полягав у тому, що управління економікою не передбачає директивного завдання обсягу і структури виробництва і, тим I більш, споживання, а може обмежитися лише встановленням оп-| ределенного вектора цін, надаючи виробникам і споживачам діяти за ринковими правилами, тобто прагнути до максі-] МІЗАН прибутку або індивідуальної корисності. Ланге і Лернер запропонували деяку модель, що описує децентралізовану економіку, яка складається з державних них підприємств, споживачів і керуючого органу - Цет рального комітету з планування. Останній фактично В | полняет роль аукціоніста з моделі Вальраса, рассчітивающе] оптимальні ціни, насамперед ціни виробничих фаь рів, для деякої умоглядної економіки, і задає їх екоь мическим суб'єктам. Менеджери державних підприємств самостійно приймають рішення, орієнтуючись на параметр * но задані ціни. Лернер сформулював три набору умов оптимальності. Пере стосувалося розподілу даної кількості споживчих товарів м «| ду людьми і передбачало рівність граничних норм заміщення для. бій пари товарів для всіх споживачів, Друга умова стосувалося розмір ня ресурсів між виробництвами різних товарів і передбачало, 'граничні норми трансформації дорівнюють граничним нормам заміщений! Третя умова визначало оптимальне розміщення ресурсів в ситуац | коли для виробництва продукту використовуються кілька факторів, і єв дилось до рівності граничних норм заміщення факторів, що беруть участь ^ виробництві товару, для всіх виробництв. Ia Lerner A. Economic Theory and Socialist Economy / / Review of Economl Studies. 1934. № 2; Lerner AA Note on Socialist Economics / / Review of Economir Studies. 1936. № 4; Lange O. On the Economic Theory of Socialism / / Lange Про Taylor F. On the Economic Theory of Socialism. Minneapolis, 1939. 248 | лами, по суті відтворюють поведінку максимизирующей прибуток фірми: встановлюють обсяг і структуру виробництва I таким чином, щоб було забезпечено рівність граничних витрат ціні продукту і граничного продукту ціною фактора. По- | требителей само поводяться звичайним способом, прагнучи максимізувати корисність , в результаті чого визначається рівень і струк- | туру попиту на споживчі товари. Прихильники ринкового соціалізму вважали, що ця модель га-р.штірует ефективну аллокації ресурсів , так як менеджери сле- | л УЮТ умовам оптимізації, причому регулююча роль Комітету II встановлюються їм ціни виключають монопольне поведінку; підвищення суспільного добробуту досягається завдяки I (юлее рівномірному розподілу доходів від власності на капітал і землю, які надходять державі; вирівнювання ча-с того і громадського чистого продукту, або інтерналізація зовн- | них ефектів, досягається включенням в ціну всіх витрат, і тому числі громадських. Однак з точки зору обгрунтування можливості ринкового со- | піанізму ця модель не мала вирішального значення. Критики соці-цлізма справедливо відзначали вразливість моделі перед обличчям інформаційних, мотиваційних та інноваційних проблем в економіці, і якій відсутній приватна власність. Поряд з дослідженнями, пов'язаними теорію добробуту і проблему децентралізованої соціалістичної економіки, в! М) з роки тривали спроби розширити трактування критерію 11; | рето і вирішити проблему прямого зіставлення оптимальних со- | поїному. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "4. Фундаментальні теореми добробуту. Оптимальність і контроль: проблема ринкового соціалізму" |
||
|