| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.4. Етапи розвитку світового господарства |
||
|
У подальшому розвитку світового господарства за принципом залученості у світову господарську систему національних господарств виділяються кілька періодів. 1. Це 20-30-ті роки XX в., Які характеризувалися кризовими явищами в розвитку світового господарства. Вони виявлялися в загальній нестійкості економічних зв'язків, дезінтеграції господарства західних країн. Початок цього періоду було покладено Першою світовою війною і революцією в Росії. Переклад національних економік на військові рейки, фізичне знищення величезних виробничих і людських ресурсів в ході війни, економічне розграбування захоплених територій порушили колишні господарські зв'язки, призвели до скорочення подушного доходу в промислово розвинених країнах і в світі в цілому. Революція 1917 року створила альтернативу розвитку капіталізму і внесла в світовий порядок принцип біполярності. За 1913-1929 рр.. ВМП практично не збільшився. Величезні втрати зазнала Росія в результаті світової та громадянської воєн. Її промислове виробництво в 1922 р. склало тільки 13% від рівня 1913 р., а сільськогосподарське - 55%. Економічна блокада Радянського Союзу з боку західних країн не могла привести до відновлення світогосподарських зв'язків на колишній основі. У Німеччині рівень виробництва склав в 1919 р. 55% від рівня 1913 р. Економічна криза (Велика депресія) кінця 20-х - початку 30-х років супроводжувався різким зниженням (на 18%) виробництва в промислово розвинених країнах. За 1929-1932 рр.. валовий продукт США скоротився на 28%, промислове виробництво - на 44,7%, у Франції - відповідно на 11 і 25,6% у Німеччині - на 15,8 і 40,8%, у Британії - на 5,1 і 11 , 4%. Як видно з наведених даних, найменше скорочення виробництва відзначалося у великих колоніальних країн. У 20-30-ті роки темпи зростання подушного світового продукту залишалися на рівні 1900-1913 рр.. - Порядку 1,5-1,6% на рік. У країнах вони становили приблизно 0,2% на рік (табл. 2.3). Розрив у рівнях розвитку західних країн і нинішніх держав, що розвиваються перевищив 4,2 рази. Таблиця 2.3 Темпи економічного зростання (ВВП на душу населення, середні трирічні показники),% Роки Світ Розвинені країни Країни, що розвиваються 1830-1870 0,1 0,6 -0,2 1870-1890 0,7 1,0 0,1 1890-1913 1,4 1,7 0,6 1913-1920 - 0,8 -1,3 0,2 1920-1929 2,4 3,1 0,1 1929-1950 0,8 1,3 0,4 І с т о ч н і до: Bairoch P., Kozul-Wright R. Globalisation Myths: Some Historical Reflections on Integration, Industrialisation and Growth in the World Economy. March 1996. UN. / OSG/DP13, p.20. У міжвоєнні десятиліття зазначалося хронічне перевищення пропозиції сільськогосподарського і мінеральної сировини, викликаного станом попиту. У виробників сільськогосподарських продуктів і мінеральної сировини відбулося відносне скорочення доходів, знизилися їх можливості купувати промислову продукцію і робити капіталовкладення. Темпи світового експорту у розглянутий період різко впали; в ряді країн відзначалася негативна динаміка (єдиний виняток становив Радянський Союз). Економічна криза викликала сильні тенденції до автаркії, привів до загального зниження експорту товарів у світовому господарстві, посилив значення національних сфер виробництва і збуту. 2. Після Другої світової війни відбулася нова ломка соціальної структури господарства у зв'язку з утворенням світового соціалістичного господарства, що розвивалося на іншій соціально-економічній основі з одержавлення промисловості, сфери послуг, колективізацією сільського господарства, з централізованою системою управління в рамках національних господарств. Координація зовнішньоекономічних відносин, заснована на класовому підході, звузила сферу раніше єдиного всесвітнього господарства, але не зруйнувала всесвітній ринок. При всій відособленості світового соціалістичного господарства економічні потреби соціалістичних і капіталістичних країн забезпечували підтримку зовнішньоекономічних відносин. Характер взаємин був складний і суперечливий. Господарські зв'язки між державами з різними суспільними системами поєднувалися з протиборством і змаганням, причому останні моменти переважали. Соціалістичні країни зайняли помітне місце в світовому торговому обміні. У 1960 р. на їх частку припадало 11,7% світового експорту (1950 р. - 8,1%). Початок другого періоду характеризувалося різким перевагою США в економічній потужності над усіма іншими державами світу. Другий період розвитку світового господарства протікав в умовах інтенсивного зростання вивозу підприємницького капіталу у світовій капіталістичній економіці. За цей час зростання закордонного виробництва надав основний вплив на організаційно-економічні параметри світового господарства. Головною силою у виробничих зв'язках стали ТНК, які є носіями одиничного поділу праці. Вони утворили інтернаціональні виробничі комплекси, що включають створення продукту, його реалізацію, розрахунки, кредитування. В умовах подальшого звуження господарської території, протистояння двох суспільних систем відбулося посилення взаємозв'язків між капіталістичними країнами. Різко посилилися за своєю економічною потужністю в роки Другої світової війни США надали допомогу в економічному відродженні Західної Європи. Не останню роль у цьому процесі зіграли геополітичні міркування. Після завершення плану Маршалла (1951 р.) у міру розпаду колоніальних імперій програми допомоги були переорієнтовані на країни, що розвиваються з метою збереження їх у системі взаємовідносин західних країн. Ліквідація колоніальної системи в середині 60-х років вивела на авансцену міжнародного життя велику групу країн, що розвиваються, які досі займають особливе місце в світовому господарстві. На зміну відносинам колоніального типу, які існували між колоніями і метрополіями, прийшли зв'язку іншого характеру. Найгостріші внутрішньоекономічні проблеми країн, що розвиваються, їх економічна відсталість, загроза розриву сформованих господарських зв'язків між колишніми колоніями і метрополіями виявилися вирішальними чинниками підтримки і розвитку відносин «Північ - Південь». У 50-70-ті роки відбулося зближення рівнів розвитку США та інших промислово розвинених країн - Японії, країн Західної та Східної Європи. У 1955 р. сукупний ВВП шести провідних країн (після США) становив 74% ВВП США, а вже в 1970р. - 114%. Однак кожна окрема країна не змогла достатньо близько підійти до рівня розвитку американської економіки. Латинська Америка і більшість азіатських країн в основному зберегли своє становище, а африканські країни продовжували збільшувати своє відставання. Разом з тим загальносвітове економічне домінування США перерождалось в багатополюсну систему. Кризова смуга в світовій економіці в 70-80-ті роки не супроводжувалася тенденцією до економічної автаркії, як було в 20-30-і роки. За 60-ті - першу половину 80-х років експортна квота промислово розвинених країн зросла з 11 до 21%, а країн, що розвиваються - з 18 до 26%. 3. Останнє десятиліття XX в. можна вважати початком нового періоду в розвитку світового господарства. У порівнянні з колишнім періодом зріс ступінь формування міжнародних, а в ряді випадків - планетарних продуктивних сил, посилилося економічне взаємодія і взаємозалежність. Зростання господарської цілісності світу забезпечується новими параметрами соціально-економічного розвитку. У східноєвропейських країнах відбулися процеси формування та складання близьких західним державам економічних і політичних структур. Змінилася соціальна структура східноєвропейських країн та колишнього Радянського Союзу, вона пристосувалася до існуючої в західних країнах, розвалена світова соціалістична система і Радянський Союз. Вступ світового господарства в нову фазу соціально-економічного розвитку супроводжувалося посиленням розривів у рівнях розвитку окремих країн і підсистем, про що свідчать дані табл. 2.4. За минуле сторіччя ВМП збільшився приблизно в 19 разів за ПКС, ВВП на душу населення - в 4,7 рази. Настільки значне збільшення економічної діяльності частково пояснюється переведенням колишньої домашньої діяльності на ринкову. Великі зрушення в розвитку світового виробництва відбулися за другу половину XX в. У цей період світове виробництво зросло більш ніж в 6,5 рази, виробництво продукції обробної продукції - в 9 разів, а обсяг зовнішньої торгівлі - в 31 разів. Таблиця 2.4 ВВП на душу населення країн та регіонів по відношенню до рівня США,% (ціни 1990р. За ПКС) Регіони 1913 1950 1973 2000 Західна Європа 69,8 53,5 74,0 74,1 Південна Європа 33,0 21,1 36,2 36,1 Східна Європа 31,9 27,5 34,6 15,5 колишній СРСР 28,0 29,6 36,5 16,6 Латинська Америка 27,1 26,0 26,4 20,1 Азія 14,0 8,0 10,8 15,9 Азія без Японії та Китаю 13,7 7,8 8,6 8,3 Японія 25,1 19,6 66,3 75,6 Китай 13,0 6,4 7,1 23,0 Африка 10,8 8,7 7,9 4,8 Весь світ 29,0 22,3 24,8 21,9 І с т о ч н і до: World economic outlook. October 2000. IMF. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.4. Етапи розвитку світового господарства " |
||
|
||