| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції |
||
|
Міжнародна економічна інтеграція - це процес господарського та політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх економік на різних рівнях і в різних формах. На мікрорівні цей процес йде через взаємодію окремих фірм сусідніх країн на основі формування різноманітних економічних відносин між ними, в тому числі створення філій за кордоном. На міждержавному рівні інтеграція відбувається на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик. Бурхливий розвиток міжфірмових зв'язків породжує необхідність міждержавного (а в ряді випадків наддержавного) регулювання, спрямованого на забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили між країнами в рамках даного регіону, на узгодження і проведення спільної економічної, валютно-фінансової, науково-технічної, соціальної, зовнішньої і оборонної політики. У результаті створюються цілісні регіональні господарські комплекси з єдиною валютою, інфраструктурою, загальними економічними завданнями, фінансовими фондами, загальними наднаціональними або міждержавними органами управління. Найпростіша і найбільш поширена форма економічної інтеграції-зона вільної торгівлі, в рамках якої скасовуються торгові обмеження між країнами-учасницями, і перш за все митні збори. Створення зон вільної торгівлі посилює конкуренцію на внутрішньому ринку між національними і зарубіжними виробниками товарів, що, з одного боку, збільшує небезпеку банкрутств, а з іншого - є стимулом для вдосконалення виробництва та впровадження нововведень. Скасування мит і нетарифних обмежень стосується, як правило, промислових товарів; відносно сільськогосподарських товарів лібералізація імпорту обмежена. Це було характерно для ЄС і зараз спостерігається в Північноамериканському регіоні та Латинській Америці. Інша форма - митний союз-припускає поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики щодо третіх країн. В обох випадках міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, з тим щоб забезпечити для країн-учасниць однакові можливості у розвитку взаємної торгівлі і фінансових розрахунків. Митний союз часто доповнюється платіжним союзом, що забезпечує взаємну конвертованість валют і функціонування єдиної розрахункової грошової одиниці. Більш складною формою є спільний ринок, який покликаний забезпечувати його учасникам поряд з вільною взаємної торгівлею і єдиним зовнішньоторговельним тарифом свободу пересування капіталу та робочої сили, а також узгодження економічної політики. При функціонуванні єдиного ринку формуються загальні фонди сприяння соціальному та регіональному розвитку, створюються наднаціональні органи управління і контролю, вдосконалюється правова система, тобто виникає єдине економічний, правовий, інформаційний простір. Вищою формою міждержавної економічної інтеграції є економічний і валютний союз, що суміщає всі зазначені форми інтеграції з проведенням загальної економічної і валютно-фінансової політики. Цей союз має місце лише в Західній Європі. Тільки тут процес економічної інтеграції пройшов всі зазначені етапи. Фактори, що визначають інтеграційні процеси Економічна інтеграція має у своїй основі ряд об'єктивних чинників, серед яких найважливіше місце займають: - глобалізація господарського життя; - поглиблення міжнародного поділу праці (див. гл. 33); - загальносвітова за своїм характером науково-технічна революція; - підвищення відкритості національних економік. Всі ці фактори взаємообумовлені. У сучасних умовах розвиток стійких економічних зв'язків між країнами і особливо між їх фірмами на основі міжнародного поділу праці прийняло глобальний характер. Все більша відкритість національних економік, діяльність ТНК, що розгорнулася НТР, міжнародна торгівля, міграція капіталу, сучасні системи транспорту, зв'язку та інформації сприяли переходу процесу інтернаціоналізації господарського життя на такий рівень, на якому утворилася глобальна мережа взаємозв'язків у цілісному світовому господарстві з активною участю в ньому основної маси фірм більшості країн світу. Глобалізація господарського життя найбільш інтенсивно йде на регіональному рівні, так як більша частина фірм має контакти з фірмами сусідніх країн. Тому одна з основних тенденцій глобалізації світового господарства - освіта навколо тієї чи іншої країни або групи найбільш розвинених країн інтеграційних зон, великих економічних мегаблоків (США - на американському континенті, Японія і США - в Тихоокеанському регіоні, провідні західноєвропейські країни - в Західній Європі). Триває поглиблення міжнародного поділу праці. Під впливом НТП посилюється предметне, подетальное, технологічне розподіл праці на внутрифирменном і межстрановом рівнях. Зростає взаємозв'язок (взаємозалежність) виробників окремих країн на основі не тільки обміну результатами праці, а й організації спільного виробництва на базі кооперування, комбінування, взаємодоповнюваності виробничо-технологічних процесів. Інтенсивний розвиток кооперування між фірмами різних країн призвело до появи великих міжнародних виробничо-інвестиційних комплексів, ініціаторами створення яких найчастіше є ТНК. Фактор, стимулюючий інтеграційні процеси - підвищення відкритості національних економік. Характерними рисами відкритої економіки є: - глибока втянутость економіки країни в систему світогосподарських відносин (про це побічно свідчить велика і що продовжує рости експортна квота по товарах і послугах у ВВП більшості країн світу, яка в 1995 р. склала 18% в середньому по світу); - ослаблення або повна ліквідація обмежень на міждержавні переміщення товарів, капіталу, робочої сили; - конвертованість національних валют. Розвитку міждержавної економічної інтеграції сприяє наявність цілого ряду передумов. Так, інтеграційні процеси найбільш продуктивно відбуваються між країнами, що знаходяться приблизно на однаковому рівні економічного розвитку і мають однорідні господарські системи. Інша, не менш важлива передумова - географічна близькість країн, що інтегруються, розташованих в одному регіоні і мають спільний кордон. Можливість і доцільність інтегрування в чому визначається наявністю між країнами історично склалися і досить міцних економічних зв'язків. Велике значення має спільність економічних інтересів і проблем, вирішення яких спільними зусиллями може бути значно ефективніше, ніж порізно. Прикладом може служити найбільш розвинена форма інтеграції, що склалася в Європейському союзі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції " |
||
|
||