Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Економічна програма більшовиків і перші економічні перетворення після 1917 року |
||
Лютнева буржуазно-демократична революція покінчила з режимом самодержавства і всевладдя кріпосників- поміщиків. У країні склалося двовладдя, переплетення двох дик-ТАТУР. Поряд з Тимчасовим урядом виникли Ради робітничих і солдатських депутатів. Але подібне двовладдя довго тривати не могло. Економічна політика Тимчасового уряду відповідала інтересам буржуазії. Але Тимчасовий уряд не змогло впоратися з хаосом. У цей критичний момент В.І. Ленін виступив з квітневими тезами. Більшовики на чолі з В.І. Леніним не тільки обгрунтували перехід від буржуазно-демократичної револю-ції до соціалістичної, а й розробили програму перехідних заходів в області економіки і політики. Ця програма передбачала: націоналізацію всіх земель, банківської і страхової справи, великої промисловості, транспорту, встановлення робітничого контролю, скасування комерційної таємниці, негайне припинення подальшого випуску паперових грошей і перетворення всієї податкової системи, введення загальної трудової повинності. До кінця 1917р. політична криза досяг своєї найвищої точки. У ніч з 25 на 26 жовтня другий Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів проголосив перехід всієї повноти влади в країні, в руки Рад і утворив тимчасовий уряд робітників і селян. Пролетаріату треба було під нову політичну систему підвести відповідаю-щую економічну базу. Ця величезна за своїм значенням і масштабами завдання вирішувалося в обстановці господарської розрухи і голоду, антирадянського саботажу, відвертого виступу внутрішньої і зовнішньої контрреволюції. Першими декретами радянської влади був декрет про світ, який сповістив про вихід Росії з війни, і декрет про землю, за яким передбачалася націоналізація поміщицьких маєтків, земель царської родини, монастирів і церков шляхом конфіскації без викупу і передача їх селянам. Земля перестала бути об'єктом купівлі-продажу. Землі трудового селянства і рядових козаків не підлягали конфіскації. На підставі декрету про землю селяни отримали безкоштовно понад 150 млн. га землі в до-конання до тих наделам, якими вони користувалися до Жовтневої революції. Був ліквідувати-складованої їх борг селянському банку в 3 млрд. В основу декрету було покладено селянський наказ, тобто бажання самих селян, записане есерами і включене в програму цієї партії. Селяни відмовилися від приватної власності на землю. Общинний принцип переміг. Радянська влада врахувала побажання трудящого селянства і узаконила принцип зрівняні-тельного землекористування. Конфіскована земля була взята на облік волосними комітету-ми. На них покладалося регулювання всіх питань, пов'язаних із землекористуванням. Навесні 1918р. почався переділ землі. За законом норми землекористування встановлювалися на губерн-ських і повітових з'їздах Рад чи земельних комітетів залежно від місцевих умов (кількості підлягає переділу землі, числа їдців і т.д.). Різні соціальні групи по різному ставилися до питання про переділ землі. Біднота стояла за розділ всіх земель. Кулаки ратували за зрівняльний переділ конфіскованих по-мещічье земель і намагалися відстояти недоторканність своїх надільних, купчих і орендо-мель. Бідняки домагалися, щоб наділення землею вироблялося по душах, кулаки наполягали на встановленні норм землекористування в залежності від економічної потужності селянського господарства (по числу працівників, кількістю тягової сили і т.д.), у зв'язку з цим в селі розпалювалася запекла боротьба між кулаками і трудовим селянством за конкретного форми переділу землі. У більшості районів був прийнятий принцип подушного наділення селян землею. За принцип зрівняльного розподілу землі виступали не тільки більшовики, але і есери. Якщо ділити землю порівну, то забезпечується рівність умов праці між крестья-нами, тобто НЕ буде поділу на багатих і бідних і капіталістична експлуатація буде не-можливою. Есери взяли цей принцип у народників, наступниками яких вони і були, а народники - у сільській громаді. Однак у громаді зрівняльний землекористування могло ос-тановила процес розшарування селян. У спадок від буржуазного Тимчасового уряду Радянська держава отримала гостру продовольчу проблему. Для поліпшення постачання трудящих великих промислових центрів продовольством з листопада 1917р. створювалися продовольчі загони, їх кістяком були матроси і кадрові робітники. Загони вилучали хлібні надлишки у поміщиків і сільської буржуазії. Навесні 1918р. продовольче становище країни різко погіршився. Господарська розруха, розлад транспорту, виступ контрреволюції, посилення антирадянського саботажу ще більше загострили продовольчий питання. Положення було загрозливим. У цих умовах в країні була введена продовольча диктатура. З міст по дерев-ням рушили сотні продзагонів. Це були невеликі збройні загони робітників людина по 25, вони забирали виявлені запаси хліба і відправляли в місто. Однак продзагони не тільки заготовляли хліб. Вони допомагали організувати сільську бідноту в комбіди (комітети бідноти). На початку перед комбідами ставилося вузька завдання - допомогти продзагонами. Міські робітники не могли самі визначити, у кого в селі є запа-си хліба, і тим більше - де цей хліб захований (а власники хліба, природно, намагалися його сховати від конфіскації). Але це, як правило, знали свої сільські бідняки. Практичне значення комнезамів виявилося значно більшим, ніж передбачалося на початку: вони стали органами влади на селі. Комбіди справили другий переділ землі: відібрали у куркулів надлишки землі понад норми зрівняльного землекористування та розподілили серед інших селян. Всього було ото-Брано у куркулів 50 млн. га землі. Саме з ініціативи комнезамів в той час були створені перші колективні господарства у формі комун. Комуна - колективне господарство з повним усуспільненням всього майна її членів і розподілом доходів порівну. Однак принцип зрівнялівки не створював матеріальної зацікавленості, тому надалі комуни були визнані не зовсім вдалою формою господарювання. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Економічна програма більшовиків і перші економічні перетворення після 1917 року " |
||
|