Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Економіка Росії в роки першої світової війни в 1914 - 1917рр. |
||
Царська Росія в силу ряду причин виявилася непідготовленою до війни, як в економіч-ському, так і у військово-стратегічному відношенні. Росія володіла колосальними природними та людськими ресурсами, але її частка у світовому виробництві була невелика. Ще більше отста-вала Росія у виробництві продукції на душу населення. Виробнича база для развер-тиванія військової економіки в Росії була дуже слабка. Військових заводів не вистачало, вони були технічно відсталими, малопродуктивними і в малому ступені спеціалізовані на випуску окремих видів озброєнь. Багато видів озброєнь взагалі не вироблялися (наприклад, міномети, зенітні знаряддя). Вже в першому військовому році потреба російської армії в гвинтівках склала 5 млн. штук, потім вона зросла до 8 млн., а продуктивність вітчизняних збройових заводів становила всього 525 тис. гвинтівок у рік. У розпал військових дій на трьох новобранців видавалася одна гвинтівка. Заводи Росії могли дати тільки 300 млн. патронів на рік при потребі в них 2400 млн. на початку війни і 4200 млн. - у 1917р. Не вистачало артилерійських знарядь, снарядів. На десять випущених німецьких снарядів російська армія могла відповідати тільки одним. Характерна доля російської автоматичної гвинтівки системи Федорова, яка не була прийнята на озброєння. Микола II заявив, що на неї не вистачить патронів. Колосальний розрив між готівковим військовим спорядженням і мінімальними потребно-стями фронту царський уряд намагався ліквідувати за рахунок величезних замовлень на збройними, розміщених на заході, особливо в США. Західні фірми виконували замовлення дуже повільно і погано. Союзники по непомірно високими цінами часто поставляли російської армії малопридатну продукцію. Американські монополії часто-густо брали явно нездійсненні замовлення для того, щоб отримати мільйонні задатки. Так, фірма пишучих машин «Ремінгтон і Вестінгауз» взялася виготовити для Росії 15 млн. гвинтівок, продукції, яка не випускалася даною фірмою. Замовлення було виконано тільки на 9%, але величезний завдаток у фірми залишився. Банк Моргана отримав монопольне право закупівлі для Росії 12 млрд. снарядів, «заробивши» на цьому 36 млн. дол чистого прибутку. Загалом американські монополії «заробили» на військових замовленнях для Росії не менш 400 млн. рублів. Антинаціональна політика царського уряду, який відмовлялося будувати нові вітчизняні заводи і робило ставку тільки на імпорт, принесла величезну шкоду російській економіці. Під час війни особливо чітко проявилося вирішальне значення виробництва металу. Без цього не могло бути налагоджене виробництво озброєння, боєприпасів, фортифікаційних споруд і засобів виробництва для військової промисловості. Значна частина підприємств російської промисловості була розташована в районі під-енних дій. На початку 1915р. гостро постало питання про евакуацію промислових підприємств із західних губерній. Уряд не зміг організувати евакуацію. Евакуація покладалася на самих підприємців, яким для цього давалися кошти. Контроль за діями підприємців не здійснювався. Багато фірм, пов'язані з німцями, отримали кошти на евакуацію, проте не вивезли свої підприємства. Більшість заводів і фабрик залишилося в руках противника. Евакуйоване устаткування потрапляло в різні міста, губилося в дорозі, розтаскувалося, псувалося. Війна зажадала мобілізації промисловості країни на роботу для потреб фронту. Не-необхідно було регулювання економіки, тобто управління транспортом, централізований розподіл всіх сировинних і паливно-енергетичних ресурсів. Царський уряд сподівалося на казенні заводи і замовлення за кордоном, приватну промисловість не задіяло для потреб фронту. Але потім була потрібна допомога промисловців. Був створений Центральний військово-промисловий комітет. У нього увійшли найбільші промисловці Росії, він займався розподілом військових замовлень. Перебудова промисловості на військовий лад дала вельми слабкі результати. Зростання вій-ної продукції був досягнутий за рахунок скорочення цивільного виробництва. Дуже великі труднощі існували з паливом і металом. Різко скоротилося виробництво легкої і пі-щевой промисловості, у зв'язку з чим виникло товарний голод і різкий стрибок цін. Зростання прибутків у зв'язку з військовими замовленнями призвів до концентрації виробництва і утворення монополій, скорочення банківського і промислового капіталу. Продуктивні сили сільського господарства були підірвані війною. Працездатне чоловіче населення було мобілізовано. Війна вилучила багато мільйонів голів коней - ос-новних тягової сили селянського господарства. Велику спад тягової сили можна було вос-повнити посиленим виробництвом сільськогосподарських машин, однак воно не збільшилася. Імпорт сільськогосподарських машин різко впав. Підрив продуктивних сил села призвела до скорочення посівних площ, зменшення врожайності. Кулаки і поміщики вигравали за рахунок зростання цін, бідняки і середняки ставали ще біднішими. Повний крах зазнала у війні фінансова система країни. Війна коштувала нечувано до-рого. День війни в 1914р. Криза фінансової системи довершував розвал народного господарства. До 1917р. стан на-родного господарства стало катастрофічним. Невдачі на фронті, дестабілізація національного економічного механізму в поєднанні з гострими політичними проблемами зумовили в кінці лютого 1917р. необхідність ре-волюции, покінчила з монархічним режимом в країні, а 1 вересня 1917р. відбулося офіційне проголошення Росії республікою. Влада перейшла до Тимчасового правитель-ству. У центрі уваги нової влади були три головні питання: війна і мир, аграрний по-прос, національне питання. У центрі і на місцях був збережений колишній чиновницький, бюрократичний апарат, існували за царату. Новий уряд зберегло особливі наради з оборони, топ-ливу, перевезень, створені ще за царату. На додаток створюються Продовольчий комітет, перетворений потім у Міністерство продовольства, Рада з розвитку продуктивних сил країни, Економічна рада та інші урядові органи. А між тим економічне становище країни стрімко погіршувався. Падала виплавка чавуну, видобуток вугілля, погіршувався економічне становище робітничого класу, так як ціни стрімко зростали. Уряд вводить хлібну монополію. Кулаки і поміщики приховують свої хлібні запаси, спекулюють хлібом. Продовольча криза поглиблюється. Військові замовлення, поглощавшие 80% промислового виробництва, приносили капитали-стам величезні прибутки. Буржуазія вимагала подальших військових замовлень. З щоденних витрат на війну в 50 млн. рублів 10-20% і більше йшло в кишені постачальників і їх подруч-них. Головним методом отримання коштів для ведення війни була емісія грошей. До жовтня 1917р. купівельна спроможність рубля склала 7-8 довоєнних копійок. Розростається криза закінчилася Жовтневою революцією. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Економіка Росії в роки першої світової війни в 1914 - 1917рр. " |
||
|