| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.3.2. Удосконалення форм співпраці країн СНД |
||
|
У момент ліквідації СРСР (грудень 1991 п) у сфері господарських взаємовідносин між колишніми союзними республіками об-утворили правовий вакуум. Не було узгоджених правил і процедур розподілу колишньої союзної власності та зовнішніх боргів СРСР, організації межстранового обміну товарів, тарифних і нетарифних методів його регулювання, взаємних платежів, збереження і роз-ку виробничо-кооперативних зв'язків. Створення СНД означало добровільне об'єднання суверенних країн (колишніх союзних республік) як самостійних і равноправ-них суб'єктів міжнародного права з метою регулювати міжнародно-правовими засобами, шляхом двосторонніх і багатосторонніх угод вирішення проблем політичного, економічного, гуманітарного , культурного, екологічного, військового та іншого спів-пра ці. Поступово в результаті налагодження двосторонніх відносин та прийняття багатосторонніх угод в рамках СНД вказаний правовий вакуум став заповнюватися, формувалися нові для колишніх союзних республік механізми та форми міжкраїнових економічних відносин. Загальний вектор - переклад міжкраїнових господарських відносин на ринкові засади, на принципи і правила, прийняті в міжнародній практиці, при дотриманні в необхідних випадках і на тимчасовій основі деякої специфіки у взаєминах, бувши-ших союзних республік. Важливою віхою розвитку Співдружності стало підписання його учасниками у вересні 1993 р. Договору про створення Економічного со-юза. У ньому виражалося колективне намір країн рухатися по шляху економічної консолідації і далі до інтеграції нового типу. Першим етапом у напрямку формування Економічного союзу стала Угода про створення зони вільної торгівлі, підпи-санне в квітні 1994 р. Угода про створення зони вільної торгівлі спрямоване на скасування митних зборів, податків і зборів, кількісних обмежених у взаємній торгівлі, а також на усунення інших перешкод для вільного руху товарів і послуг всередині зони. Злагоди-шення практично діє. Підписано цілий ряд документів, покликаних сприяти спрощенню митних процедур та співро-бітництва митних служб у галузі регулювання взаємної торгівлі. Разом, с. тим країни - учасниці Угоди зберігають за собою право самостійного і незалежного визначення режиму зовнішньоекономічних відносин з державами, які не беруть участі в цій Угоді. При підписанні Угоди про створення зони вільної торгівлі глави всіх держав СНД заявили, що вона розглядатися як перехідний етап до формування Митного союзу. Істотна увага країни СНД приділяють питанням виробничої кооперації. Ще до підписання угоди про зону вільної торгівлі в грудні 1993 р. 12 країн СНД підписали Угоду про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Розширенню економічного співробітництва країн - учасниць СНД, у тому числі розвитку виробничої кооперації, має сприяти рух капіталу між ними, його інтернаціоналізація. Основною формою цих процесів може стати створення тран-снаціональних і міжнаціональних компаній, які мали б підприємства в різних країнах СНД і розвивали б між ними широку спеціалізацію і кооперацію, причому в першу чергу мова могла б йти про відновлення штучно порушених виробничих зв'язків, які існували в колишньому СРСР. Необхідним елементом поглиблення інтеграційних процесів є співпраця у розвитку технічного вдосконалення виробництва, науки і техніки. Найважливішими напрямами в цій сфері мають стати виявлення спільних науково-технологічних пріоритетів і реалізація спільної стратегії з метою формування єдиного наукового та технологічного простору. Для вирішення цих проблем підписані Угода про створення загального науково-технологічного простору держав - учасниць Співдружності, Угоду про науково-технічне співробітництво в рамках держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та ін Важливим елементом розвитку співпраці у виробництві та науково-технічної діяльності в рамках СНД є створення Євразійської патентної системи, формування якої дозволяє повернутися до єдиної системи патентування, при якій евразійскійпатент діятиме на території всіх країн-учасниць системи. Велика частина країн, що підписали договір, його ратифікували, що дозволило сформувати Адміністративна рада і приступити до створення Євразійського патентного відомства. Євразійське патентне відомство створено за зразком Європейської патентної організації, до якої входять 18 європейських держав і яка вже функціонує близько чверті століття. Для нормалізації платіжно-розрахункових відносин країн СНД важливе значення має прискорення практичної діяльності Платіж-ного союзу. На жаль, рух до мультинаціональної системі, заснованої на використанні національних валют, що передбачено Угодою, йде вкрай повільно. Правда, в децентралізованих розрахунках на рівні господарюючих суб'єктів і обслуговуючих їх банків частка взаємних платежів у національній валюті зросла з 15% в 1993 р. до 55% в 1995 р. Проте в міждержавних торгових взаємозаліках близько 70% припадає на механізм бартеру, а інші 30 % - на міждержавний кліринг та розрахунки у ВКВ. Розвитку нормальних розрахунків у відносинах між країнами СНД перешкоджають дисбаланси в торгівлі, які доводиться ви прирівнюються за рахунок офіційних міждержавних кредитів. У цих умовах кліринг приймає двосторонній, а не багатосторонній характер. Враховуючи значення платіжного механізму для розвитку торгівлі та інших форм співробітництва країн СНД, необхідно шукати шляхи активізації Платіжного союзу. Росія повністю зняла всі обмеження не тільки на взаємну конвертацію валют країн-союзниць, але і на використання національних валют у взаємних розрахунках. Росія вважає за можливе в рамках СНД виходити з моделі раз-носкоростной інтеграції, маючи на увазі, що окремі країни можуть йти по шляху поглиблення інтеграції у міру дозрівання у них умов для цього. Першим етапом до реального формування єдиного економічного простору країн СНД стало створення Митного союзу. Митний союз як економічне об'єднання держав грунтується не тільки на створення єдиної митної території держав - учасниць Митного союзу, а й на формуванні механізму взаємовідносин даного союзу з третіми держави-ми та міжнародними організаціями на основі єдиного порядку регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Завершено перший етап формування Митного союзу, до якого спочатку увійшли Росія, Білорусія і Казахстан. На цьому етапі проведено роботи щодо скасування тарифних і кількісних обмежень у взаємній торгівлі; уніфікації нормативних актів, пов'язаних з тарифного і нетарифного регулювання у сфері зовнішньої торгівлі; уніфікації ставок акцизів на товари, що ввозяться на території держав; досягненню повної відповідності торговельних режимів країн по відношенню до третіх країн; визначенню загального порядку спільного ведення митної статистики зовнішньої торгівлі та митного оформлення підакцизних товарів; прийняття нормативних актів щодо процедури контролю та забезпечення доставки товарів, а також заходів з технічного сприяння в посилення митного контролю на зовнішньому кордоні. На базі всього цього реально здійснюється перехід до єдиної митної території, на якій забезпечується вільне движ-ня товарів, послуг, капіталів і робочої сили; гармонізується господарське законодавство; узгоджується грошово-кредитна, бюд-житній, податкова і валютна політика. Тристоронній Митний союз Росії, Білорусії і Казахстану став реальністю. Підписаний 29 березня 1996 Росією, Білорусією, Казахстаном і Киргизією Договір про поглиблення інтеграції робить новий крок до розвитку співпраці цих країн. По-перше, до Митного союзу приєдналася Киргизія. По-друге, розширюється коло питань співпраці. Зокрема, мова йде про согласен-вання основних напрямків, етапів та термінів економічних реформ, спільну розробку та здійсненні системи заходів з дер-ної підтримки виробництва, створенню умов функціонування спільного ринку, забезпечення равноблагопріятних умов для вільної економічної діяльності господарюючих суб'єктів держав. На ще більш високу ступінь інтеграції націлені російсько-білоруський Договір про утворення Співтовариства двох країн, підписаний 2 квітня 1996 р., і ув'язнений рівно через рік Договір про Союз Білорусі та Росії. Грунтуючись на принципах суверенітету і рівності країн, їх незалежності та територіальної цілісності, згідно з Договором сторони зобов'язалися узгоджувати свою зовнішню політику, взаємодіяти в забезпеченні безпеки, охороні кордонів, у боротьбі зі злочинністю, розробити загальні принципи військового будівництва. Здійснено комплекс заходів щодо забезпечення рівних прав громадян обох країн При отриманні освіти, працевлаштуванні, в оплаті праці, вводяться єдині стандарти соціальної Захисту. Нові форми зв'язків між Росією і Білорусією можуть стати прикладом для поглиблення інтеграційних процесів в масштабі всього Співдружності Незалежних Держав. Відновлення та поглиблення співробітництва між країнами СНД - не тільки необхідна умова для виходу економіки всіх країн з глибокої кризи, в якому вони опинилися після розпаду Союзу, але і найважливіший фактор підвищення ефективності та конку-тоспроможності національного виробництва . |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7.3.2. Удосконалення форм співробітництва країн СНД " |
||
|
||