Головна |
« Попередня | Наступна » | |
16.4. Аналіз продуктивності праці |
||
Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників. До узагальнюючих показників відносяться середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, а також середньорічне вироблення продукції на одного працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один людино-день або людино-годину. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу. Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим. Величина його залежить не тільки від вироблення робочих, а й від питомої ваги останніх в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня (рис. 16.1). Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічну вироблення продукції працівником підприємства
Вихідні дані для факторного аналізу
Звідси середньорічна вироблення продукції одним працівником дорівнює добутку наступних факторів: середньорічна вироблення продукції одним працівником
Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня. середньорічний вироблення промислово-виробничого персоналу зробимо способом абсолютних різниць. За даними табл. 16.4 і 16.5, середньорічна вироблення працівника підприємства вище планової на 19 млн руб. (499 -480). Вона зросла на 10 млн руб. у зв'язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу та на 40 млн руб. за рахунок підвищення середньогодинного виробітку робітників. Негативно на її рівень вплинули надпланові цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу, в результаті вона відповідно зменшилася на 22,27 і 8830000 крб. Тому аналіз необхідно поглибити у цьому напрямку (див. параграф 16.2). Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічної вироблення працівників підприємства способом абсолютних різниць
Аналогічним чином аналізується зміна середньорічний вироблення робочого, яка залежить від кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, середньої тривалості робочого дня. і середньогодинного виробітку:
Розрахуємо вплив даних факторів способом абсолютних різниць:
Обов'язково аналізується зміна середньогодинної вироблення як одного з основних показників продуктивності праці і чинника, від якого залежить рівень середньоденної і середньорічний вироблення робочих. Для аналізу середньогодинної вироблення скористаємося методикою, розробленою Н.А.Русак [41], згідно з якою величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних зі зміною трудомісткості продукції та вартісної її оцінки. До першої групи факторів відносяться такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. У другу групу входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці в зв'язку зі зміною структури продукції і рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих факторів на середньогодинну вироблення використовується спосіб ланцюгової підстановки. Крім планового і фактичного рівня середньогодинної вироблення, необхідно розрахувати три умовних показника її величини. Перший умовний показник середньогодинної вироблення повинен бути розрахований в порівнянних з планом умовах (за продуктивно відпрацьований час, при плановій структурі продукції і плановому технічному рівні виробництва).
Якщо порівняти отриманий результат з плановим, то дізнаємося, як змінилася середньогодинна вироблення за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням його організації, так як інші умови наближені до планових:
Другий умовний показник відрізняється від першого тим, що при його розрахунку витрати праці не коригуються на Та:
Різниця між отриманим і попереднім результатом покаже зміна середньогодинного виробітку за рахунок надпланової економії часу у зв'язку з впровадженням заходів НТП:
Третій умовний показник відрізняється від другого тим, що знаменник не коригується на непродуктивні витрати часу:
Різниця між третім і другим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинного виробітку:
Якщо ж порівняти третій умовний показник з фактичним, то дізнаємося, як змінилася середньогодинна вироблення за рахунок структурних зрушень виробництва продукції: ЧВстр=372 , 96 - 364,45=8,51 тис.руб. Таким чином, всі фактори, за винятком третього, надали позитивний вплив на зростання продуктивності праці робітників підприємства. Баланс факторів: 12,03 + 11,22 - 1,85 + 8,51=29,91 тис.руб. Велику роль у вивченні впливу факторів на рівень середньогодинної вироблення грають прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньогодинної вироблення можна включити такі чинники: фондоозброєність або енергоозброєність праці; відсоток робітників, які мають вищу кваліфікацію або середній тарифний розряд робітників, середній термін служби устаткування, частку прогресивного обладнання в загальній його вартості і т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують, на скільки рублів змінюється середньогодинна вироблення при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні. Для того щоб дізнатися, як за рахунок цих чинників змінилася середньорічна вироблення робочих, необхідно отримані прирости середньогодинної вироблення помножити на фактичну кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником:
Для визначення впливу їх на середньорічну вироблення працівника потрібно отримані прирости середньорічний вироблення робочих помножити на фактичну питому вагу робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу:
Щоб розрахувати вплив цих факторів на зміну обсягу випуску продукції, слід приріст середньорічний вироблення працівника за рахунок i-го чинника помножити на фактичну середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу:
або зміна середньогодинної вироблення за рахунок i-го чинника помножити на фактичну величину тривалості робочого дня, кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників і середньооблікової чисельності працівників підприємства:
З таблиці. 16.6 видно, які чинники мали позитивне, а які - негативний вплив на зміну показників продуктивності праці і випуск продукції. На аналізованому підприємстві великі невикористані можливості зростання рівня даних показників пов'язані з цілоденні, внутрізмінних і непродуктивними втратами робочого часу, що потрібно враховувати при плануванні та організації виробництва в майбутньому. Результати факторного аналізу
На закінчення аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо забезпечення зростання продуктивності праці та визначити резерв підвищення середньогодинної, середньоденний і середньорічний вироблення робочих. Основні напрямки пошуку резервів зростання продуктивності випливають із самої формули розрахунку її рівня: ЧВ===ВП / Т, згідно з якою домогтися підвищення продуктивності праці можна шляхом: а) збільшення випуску продукції за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, так як при нарощуванні обсягів виробництва збільшується лише змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без зміни. В результаті витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються; б) скорочення витрат праці на її виробництво шляхом інтенсифікації виробництва, підвищення якості продукції, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, більш досконалої техніки і технології виробництва, скорочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших факторів відповідно до плану організаційно-технічних заходів. При цьому можливі наступні варіанти співвідношення зміни обсягу випуску продукції і витрат праці, які повинні враховуватися при виборі управлінської стратегії щодо забезпечення зростання продуктивності праці при існуючих в даний момент економічних умовах: а) відбувається збільшення обсягу випуску продукції при зниженні витрат праці на її виробництво; б) обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати праці; в) обсяг продукції зростає при незмінних витратах праці; г) обсяг продукції залишається незмінним при зниженні витрат праці; д) обсяг продукції знижується більш повільними темпами, ніж витрати праці. Незалежно від обраного варіанту стратегічної політики резерви збільшення середньогодинної вироблення визначаються наступним чином:
де Р ЧВ-резерв збільшення середньогодинної вироблення; ЧВВ, ЧВф - відповідно можливий і фактичний рівень середньогодинної вироблення; Р ВП резерв збільшення валової продукції за рахунок впровадження заходів HTП; Тф - фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції; Р Т - резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці, підвищення рівня кваліфікації працівників та ін; Тд - додаткові витрати праці, пов'язані із збільшенням випуску продукції, які визначаються по кожному джерелу резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм виробітку. Помноживши резерв зростання середньогодинної вироблення на планову тривалість робочого дня, отримаємо резерв зростання середньоденної виробітку. Якщо ж цей резерв помножимо на запланований фонд робочого часу одного робітника, то дізнаємося резерв зростання середньорічного виробітку робітників. Для визначення резерву збільшення випуску продукції необхідно можливий приріст середньогодинної вироблення розум ножіть на запланований фонд робочого часу всіх робітників:
Резерв росту продуктивності праці за рахунок проведення певного заходу (Р ПТxi) можна розрахувати також за такою формулою:
де Р ЧР% хi. - Відсоток відносного скорочення чисельності робітників або управлінського персоналу за рахунок проведення певного заходу. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 16.4. Аналіз продуктивності праці " |
||
|