| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.1 Сутність і завдання нормування праці, область застосування на підприємствах |
||
|
? забезпечувати науково обгрунтовану базу внутрішньозаводського планування і організації праці; ? сприяти виявленню і використанню резервів зростання продуктивності праці і зниження собівартості продукції; ? стимулювати зростання кваліфікації працівників на основі наукового узагальнення і масового поширення передового виробничого досвіду; ? сприяти вдосконаленню оплати праці, встановлення більш повної відповідності між мірою праці і розміром винагороди за працю. До основних завдань нормування праці на сучасному етапі належать такі: ? встановлення і впровадження у виробництво для конкретних організаційно-технічних умов технічно обгрунтованих норм праці, розрахованих на підставі прогресивних міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів; ? більш широке охоплення нормуванням праці почасово оплачуваних робітників і службовців; ? підтримка постійної прогресивності норм праці шляхом своєчасної їх заміни і перегляду. Технічне нормування охоплює також ряд інших завдань: розробку нормативів (вихідних матеріалів) для встановлення технічно обгрунтованих норм, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки, технології та організації виробництва; встановлення кваліфікації робітників і тарифікації робіт; вивчення витрат робочого часу з метою підвищення продуктивності і поліпшення умов праці; розробку раціональної організації та обслуговування робочих місць; вивчення, узагальнення та поширення передових методів і ін Таким чином, встановлення технічно обгрунтованих норм є основна, але не єдина задача технічного нормування праці на підприємстві. За допомогою норм праці на підприємствах ? встановлюються кількісні пропорції між працівниками різних професій і спеціальностей, що мають різний рівень кваліфікації, з метою більш раціонального використання робочого часу і забезпечення ритмічної високопродуктивної роботи бригад, ділянок, цехів, підприємств; ? виробляється всебічне вивчення, узагальнення та поширення передового виробничого досвіду; ? оцінюється економічна ефективність впровадження нової техніки, технології, визначаються найбільш доцільні варіанти вирішення окремих виробничих питань, планування виробництва і праці; ? встановлюється найбільш раціональний регламент роботи і фізіологічно обгрунтовані режими праці та відпочинку. ? соизмеряются результати праці окремих працівників і низових виробничих колективів, визначається частка їх участі в загальних результатах праці, а також право на винагороду (оплату) відповідно до їхнього внеску. Пряма зацікавленість у зниженні трудо-і матеріаломісткості продукції створюється з розвитком конкуренції і ринкових відносин, що змушують виробників знижувати ціни. У цьому випадку норми витрат живої і матеріалізованої праці є основою оцінки ефективності роботи та визначення перспективних напрямків як традиційних, так і нових виробництв. З їх допомогою визначається трудовий внесок колективів та працівників. Оскільки в нових умовах ринкові ціни будуть виступати дієвим контролером ефективності витрат, так як зростання їх обумовлений підвищенням показника споживчих властивостей продукту праці, підприємства будуть зацікавлені в одержанні реальних сукупних витрат. Норми будуть служити основою для розрахунку як відпускної ціни, так і необхідних витрат конкретних підприємств в заданих умовах і використовуваних для розрахунку внутрішньовиробничих цін. У той же час споживач, використовуючи ці норми, може визначити обгрунтованість відпускної ціни. У цьому випадку доцільно розраховувати еталонні (для прогнозування ринкових цін) і заводські норми. Тоді оцінка результату роботи підприємства може проводитися зіставленням фактичного критерію з нормативним, отриманим по еталонним нормам. Звідси, в умовах перебудови економіки та впровадження ринкових відносин значення функцій норм значно зростає. Дотримання ж науково обгрунтованих норм праці необхідно розглядати як один з найважливіших показників оцінки ефективності та якості роботи. Разом з тим ринок висуває інші вимоги до методології нормування. До числа основних відносяться наступні: ? організація виробництва в умовах ринку вимагає жорсткого нормування; ? норми повинні бути равнонапряженность; ? норма повинна відображати внесок працівника в загальні кінцеві результати; ? норма повинна виконувати всі функції, об'єднуючи стадії проектування - виробництво - споживання; ? нормування не тільки живого, але і уречевленої праці, витрат виробника і споживача, спрямоване на мінімізацію сукупних витрат при отриманні певного результату; ? норми повинні встановлюватися на основі врахування організаційних та технічних взаємозв'язків і узгодженості елементів виробництва через результат. ? нормування не окремих операцій, а процесу праці; ? виділення груп витрат, зниження яких залежить від величини результату, для визначення підвищення результативності виробництва; ? нормування механізованих і автоматизованих процесів, виходячи з продуктивності машин з урахуванням обмежень для збереження нормального стану працівників; ? норма повинна встановлюватися з урахуванням психологічних і фізіологічних особливостей людського організму. При цьому групові особливості (стать, вік) повинні враховуватися при встановленні завдань. Можливі відхилення через індивідуальних відмінностей і коливань темна роботи в часі використовуються для розрахунку допустимих відхилень фактичних значень від нормативних; ? державне нормування передбачає розробку науково обгрунтованих норм і нормативів. Проте їх характер дії для підприємств рекомендаційний. Норма - це інструмент, що дає можливість ефективно і розумно господарювати. Але щоб цей інструмент міг працювати, виконувати повною мірою певні функції, його повинні розробляти не окремі підприємства, а фахівці, що мають глибокі знання і можливості. Мова йде не про те, щоб готувати колишні інструктивні матеріали, що зв'язують і обмежують роботу з організації, нормування і оплати праці межами, розпорядженнями. Мова йде про створення та доведенні до працівників підприємств науково-обгрунтованих методів застосування того чи іншого критерію оцінки трудового внеску, на основі яких вони ефективніше використовували б надані їм права; необхідність створення централізованих служб нормування сукупних витрат на підприємствах з включенням до складу груп нормування фахівців різного профілю: конструкторів, технологів, психологів, фізіологів, нормировщиков, фахівців з організації праці та управління, маркетингу продукції. Це створить можливість спільного проектування технології, організації і розробки норм, що містять витрати всіх видів ресурсів у виробництві та експлуатації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 14.1 Сутність і завдання нормування праці, область застосування на підприємствах " |
||
|
||