| Головна |
| Наступна » | ||
Введення |
||
|
Світова економіка - складна, рухлива система, що об'єднує понад 200 країн і територій, в якій за останню чверть століття відбулися великі зміни. Змінився соціально-економічний вигляд світового господарства. Розпалася світова соціалістична система. Змінився склад розвинених країн. Ряд територіально-господарських утворень (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур) досяг рівня соціально-економічного розвитку індустріальних країн Заходу (нові індустріальні країни). Відбулися зміни в зовнішності світового господарства знайшли відображення в співвідношенні економічних сил між країнами і підсистемами. Істотно змінив конфігурацію світової економічної системи, співвідношення соціально-політичних сил у світі розвал СРСР. Перестав існувати один з центрів світової ділової активності, у світовому господарстві практично став домінувати один полюс - США. Майже повсюдно взяли гору капіталістичні товарно-грошові відносини. Світове господарство змінилося не тільки в соціальному, а й у технологічному відношенні. Воно переживає черговий технологічний переворот. Якісні перетворення світових продуктивних сил відбуваються під впливом науково-технічного прогресу (НТП). В індустріальних країнах йде інформаційна революція - інформатика, зв'язок, широке впровадження інформаційної техніки і технологій скорочують значення тимчасового чинника в економічних процесах. Змінився вигляд і характер виробництва продукції. Величезні зрушення відбулися у розвитку продуктивних сил. Світове виробництво майже в два рази випереджає зростання населення. Під впливом НТП відбулися глибокі зрушення в галузевій структурі економіки, в промислово розвинених країнах Заходу в основному взяв гору інтенсивний тип розвитку. Ці корінні зміни в структурі та функціонуванні світового господарства сприяли прискоренню процесів інтернаціоналізації та міровізаціі, глобалізації продуктивних сил, факторів виробництва, в основі яких - міжнародне переміщення підприємницького капіталу. Транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ) перетворилися на один з основних структуроутворюючих факторів світового господарства. Транснаціональний капітал діє глобально за межами держав походження, широко використовуючи порівняльні переваги в розміщенні продуктивних сил. Під його впливом зростання зовнішньої торгівлі значно випереджає збільшення виробництва. Розширення міжнародного поділу праці тісніше пов'язує національні господарства окремих країн, відбувається посилення їх взаємозалежності та взаємодії. На регіональному рівні інтернаціоналізації світового господарства сприяють процеси інтеграції. 90-ті роки ознаменувалися освітою зони вільної торгівлі на Північноамериканському континенті, прогресують переплетення капіталів і концентрація торгових потоків у районі Східної Азії. Наростаючими темпами йде рух позичкового капіталу для фінансування не тільки зовнішньоекономічної діяльності, а й внутрішнього розвитку країн. Обсяг фінансових коштів, які перетинають кордони, за останні десятиліття зріс у величезній мірі. Сукупний оборот міжнародних кредитних ринків у багато разів перевищує валовий світовий продукт (ВМП). Розвиток валютно-кредитних відносин випереджало виробництво і торгівлю. Світовий ринок позичкових капіталів перетворився в один з центральних елементів світової господарської системи. Він прискорює інтернаціоналізацію світової економіки, підвищує гнучкість економічних відносин. Однак багато кредитні угоди не відображають реальних потреб господарства, а носять самостійний і спекулятивний характер, що призводить в окремі періоди до порушення функціонування світової економіки. Фінансові ринки не раз демонстрували, що вони можуть кинути виклик безпеки національних господарств. 80-90-ті роки характеризувалися кризою міжнародної заборгованості. Десятки країн виявилися не в змозі проводити платежі по боргах. І хоча найбільш гострий період боргової кризи минув, загальна сума міжнародної заборгованості розвиваються і східноєвропейських країн зростає. На оплату боргових зобов'язань йде значна частина експортних надходжень цих країн, що справляє дестабілізуючий вплив на розвиток економіки країн-боржників, підвищує нестійкість відтворювальних процесів у світовому господарстві. Безпрецедентне розвиток продуктивних сил супроводжувалося погіршенням економічного становища в ряді регіонів світу. Величезною проблемою залишається злидні і бідність. Голод щорічно забирає понад 200 млн. життів. Зростає безробіття, мільйони людей виявляються не при справах. Тільки в розвинених країнах їх понад 30 млн. Перетворення нашої планети в арену практичної діяльності людей посилило навантаження на природні системи, яким стає все важче підтримувати свою життєздатність за рахунок власних сил. Загрозливими темпами зростає забруднення навколишнього середовища, скорочення природних ресурсів. З усією гостротою на порядку денному стоїть питання про стабільне економічному розвитку, про вироблення нових підходів до регулювання загальносвітових господарських процесів. Останні десятиліття відзначені наростанням суперечностей між рівнем розвитку світового господарства і розвитком людини. Революційні зміни у засобах виробництва не супроводжувалися відповідними змінами у становищі людини. Багато мільйонів людей залишаються неписьменними, не можуть відчути себе творчою силою. Приходить розуміння того, що соціальні послуги виступають об'єктивно необхідною передумовою функціонування світової економічної системи. Вони створюють умови для підтримки відтворення населення, підвищення кваліфікації робочої сили, що вимагає не менших, а іноді великих витрат в порівнянні з капіталовкладеннями в засоби виробництва. Особливості сучасного світового розвитку нерозривно пов'язані з процесами, що відбуваються в країнах, що розвиваються, які становлять більшість держав світу. Останні два десятиліття розрив у рівнях економічного розвитку індустріальних країн і країн ще більше збільшився. Наявність «золотого мільярда» і більшої частини животіє світового населення чинить деструктивний вплив на розвиток усієї світової господарської системи. У свою чергу процеси поглиблення диференціації проходять в підсистемі світу, що розвивається. Основний приріст обробної промисловості, експорту готових виробів забезпечувався групою нових індустріалізующіхся країн (НІС). Центром економічного зростання в світовому господарстві стала Східна Азія. У число найбільших економічних держав світу ввійшов Китай. Послабила свої позиції Західна Європа вишукує можливості збереження і зміцнення свого місця у світі на шляху створення економічного союзу і його розширення. Зміцнити свої позиції в світовому господарстві в 50-60 роки. Японія і Німеччина переглядають напрямки подальшого свого розвитку. Вони досягли певних порогів у торговельній експансії в силу погіршення умов відтворення у світі, різких зрушень у торговельних і платіжних балансах, підвищення курсів їхніх валют до американського долара. Відбулися зміни в характері господарського механізму. У регулюванні загальногосподарських процесів посилилася роль Міжнародного валютного фонду (МВФ), провідні позиції в якому займають США, і знизилося значення нарад керівників семи провідних в економічному відношенні держав Заходу. У 80-ті роки в правлячих колах Заходу активізувалися настрої на користь обмеження колективного регулювання світогосподарських процесів. На практиці це призвело до ослаблення обов'язковості прийнятих рішень, розширило можливості провідних держав для визначення власної лінії поведінки. Однак глибокі економічні негаразди, загострення глобальних проблем стимулюють пошук більш ефективних форм і методів міжнародного регулювання. Ці та інші проблеми світового господарства, зокрема, питання економічного зростання, положення національних економік, роблять серйозний вплив на міжнародну економічну життя. Пропонований увазі читача підручник, будується на основі логічного та історичного викладу основних питань розвитку та стану світового господарства. Він складається з розділів, у логічній послідовності розглядають систему функціонування світового господарства, світові ринки факторів виробництва, проблеми зростання і розподілу, становище і розвиток підсистем і окремих країн у світовому господарстві. Розглянутий матеріал дається в єдності, що розкриває складну, різнорівневу систему. Курс світової економіки, будучи загальноосвітньої економічної дисципліною, вивчає і пояснює основні процеси і явища економічного життя світового співтовариства. Він допомагає зрозуміти основні тенденції світового розвитку в господарській сфері, визначити їх характер. Знання реальних тенденцій і проблем світового економічного розвитку тісно пов'язане з практичною функцією знання. Оволодіння курсом світової економіки створює основу для розуміння основних напрямків міжнародних відносин, відповідності національної економічної політики та міжнародної стратегії господарюючих суб'єктів існуючим реальностям світової господарської життя. Розгляд та аналіз тенденцій розвитку світового господарства грунтується на великому статистичному матеріалі, вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, а також офіційних публікаціях міжнародних організацій. У написанні підручника брав участь В.Н. Шитов (гл. 32). |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" Вступ " |
||
|
||