| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.2 Види оцінки та поняття амортизації основних фондів |
||
|
Основні фонди враховуються і плануються в натуральних і вартісних показниках. Натуральні показники (число об'єктів роздрібної, оптової торгівлі, громадського харчування, їх виробнича потужність - торгова, складська площа, ємність сховищ, число місць, продуктивність обладнання, машин та ін.) необхідні для оцінки стану динаміки окремих видів основних засобів, аналізу забезпеченості ними та планування потреби в них. На основі вартісних показників нараховується амортизація по об'єктах основних засобів, визначається потреба в інвестиціях на відтворення основних засобів, здійснюється аналіз ефективності їх використання. Основні засоби оцінюються в бухгалтерському обліку за первісною, відновною та залишковою вартістю. Первісною вартістю основних засобів є сума фактичних витрат на їх придбання, спорудження, виготовлення, доставку, установку і монтаж, включаючи митні платежі витрати зі страхування та перевезення, вартість вантажно-розвантажувальних робіт тощо Первісна вартість об'єктів основних коштів, внесених засновниками в рахунок їх вкладів у статутний фонд організації, визначається в грошовій оцінці, узгодженої засновниками (учасниками). Первісна вартість основних засобів, отриманих безоплатно від організацій, встановлюється за вартістю, відображеної в бухгалтерському обліку у передавальної сторони. Первісна вартість безоплатно отриманих об'єктів основних засобів від фізичних осіб визначається виходячи з ринкової вартості, а в разі неможливості оцінки за ринковою вартістю - за угодою сторін. Відновлювальна вартість - це вартість відтворення основних засобів станом на певну дату за сучасних умов виробництва і діючих на цю дату цінах. Для приведення вартості діючих об'єктів основних засобів відповідно зі складними на ринку в результаті інфляції цін, проводиться періодично переоцінка основних засобів і визначається їх відновна вартість. Переоцінку здійснюють усі організації незалежно від форм власності. Переоцінці підлягають усі основні фонди незалежно від їх технічного стану як діючі, так і перебувають у запасі, в резерві, а також здані в оренду. Для цього в організаціях створюється спеціальна комісія. Переоцінку основних фондів, зданих в оренду, виробляє орендодавець. Переоцінка основних засобів може бути проведена двома методами: методом прямої оцінки і індексним методом. Визначити відновну вартість методом прямої оцінки організація може як самостійно, так і з залученням організацій, що займаються оцінною діяльністю. При самостійній оцінці організація підтверджує вартість об'єктів відповідними документами і матеріалами в письмовій формі (відомості про вартість виробництва нових аналогічних видів основних засобів від організацій-виробників, про рівень цін на нові основні засоби тощо). Переоцінка основних засобів індексним методом здійснюється з урахуванням коефіцієнтів зміни вартості основних засобів, незавершеного будівництва та невстановленого обладнання на 1 січня відповідного року, публікованих Міністерством статистики та аналізу Республіки Білорусь. Коефіцієнти встановлюються з урахуванням рівня інфляції. Відновлювальна вартість визначається шляхом множення первісної вартості кожного об'єкта основних засобів на відповідний коефіцієнт перерахунку. Залишкова вартість основних засобів визначається як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого за період експлуатації зносу. З 2008 р. У бухгалтерському балансі відображаються первісна вартість основних засобів, сума їх зносу і залишкова вартість . Крім перерахованих видів оцінки основних засобів слід мати на увазі поняття «вартість, яка амортизується». амортизується, - це вартість, від величини якої розраховуються амортизаційні відрахування. Інструкцією про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, затвердженої 30 березня 2004, встановлено, що в якості вартості, яка амортизується можуть бути: 1. Первісна вартість об'єктів, введених в експлуатацію після переходу на діючі з 2003 р. нові умови нарахування амортизації з урахуванням її подальших переоцінок; 2. Залишкова вартість об'єктів, що знаходяться в експлуатації на дату переходу на діючі з 2003 р. умови нарахування амортизації з урахуванням її подальших переоцінок. Залишкова (недоамортизированная) вартість об'єктів, що знаходилися в експлуатації, розраховується на початок кожного звітного року як різниця первісної вартості з урахуванням проведених переоцінок та суми накопиченої амортизації з урахуванням проведених переоцінок. З 2004 р. всім організаціям надано право встановлювати амортізірумую вартість об'єктів в розмірі їх недоамортизованої (залишкової) вартості на початок кожного звітного року і розподіляти цю вартість на залишковий строк корисного використання обраним способом або на залишковий нормативний термін служби. Зміни вартості, яка амортизується можуть бути в наступних випадках: ? модернізація, реконструкція, добудова дообладнання; ? проведення переоцінки основних засобів за рішенням Уряду Республіки Білорусь; ? інші випадки відповідно до законодавства. Поняття «амортизується вартість» не слід ототожнювати з терміном «залишкова вартість», так як залишкова вартість змінюється не тільки протягом усього терміну служби, а й одного року, вона зменшується на суму амортизаційних відрахувань, тоді як вартість, яка амортизується являє собою «зафіксовану» залишкову вартість на момент переходу на нові умови нарахування амортизації. Таким чином, вартість, яка амортизується це величина постійна, не зменшується на суму амортизаційних відрахувань і вона буде переоцінюватися в такому ж порядку, як і первісна вартість об'єкта. По кожному об'єкту основних засобів встановлюється нормативний термін служби або термін корисного використання. Нормативний термін служби встановлений по об'єктах основних засобів, включеним до «Тимчасового республіканський класифікатор амортизованих основних засобів і нормативних строків їх служби». Нормативний термін служби по об'єктах, не включених до діючий класифікатор, встановлюється рішенням Комісії на підставі технічної документації організацій-виробників. Строк корисного використання об'єкта основних засобів, використовуваного у підприємницькій діяльності, визначається при його придбанні кожним власником з урахуванням очікуваного фізичного і морального зносу, режиму експлуатації, умов зберігання, системи проведення ремонтів. Рішення приймає спеціально створена Комісія з урахуванням перерахованих факторів і виходячи із затверджених бізнес-планів або планів впровадження інноваційних технологій. При виборі термінів корисного використання об'єктів Комісія може приймати їх рівними нормативними термінами служби відповідних об'єктів. Комісія вправі робити перегляд нормативних термінів служби чи термінів корисного використання основних засобів з обов'язковим відображенням в обліковій політиці, а так ж у випадках завершення модернізації, реконструкції дообладнання і т.д. У процесі експлуатації основні фонди піддаються фізичному і моральному зносу. Фізичним зносом називається втрата засобами праці в процесі експлуатації або під впливом сил природи своїх початкових якостей. Ступінь фізичного зносу залежить від терміну та інтенсивності експлуатації і від умов зберігання основних фондів. Моральний знос означає втрату засобами праці своєї первісної вартості до їх фізичного зносу, тобто до закінчення терміну фізичного служби. Моральний знос буває двох видів. Перший вид морального зносу пов'язаний із здешевленням відтворення основних фондів у сучасних умовах в результаті вдосконалення організації виробництва, зростання продуктивності праці та впливу інших факторів. Другий вид морального зносу зумовлена появою нової, більш продуктивної й економічною техніки, яка витісняє стару. Моральний знос основних фондів буває повним і частковим. Пільний моральний знос означає, що подальше використання даного виду обладнання економічно недоцільно при виконанні яких інших робіт. При частковому моральній зношеності відбувається зниження ефективності застосування морально застарілого обладнання в порівнянні з новим обладнанням. Однак, подальша експлуатація цього виду обладнання може виявитися ефективною при виконанні окремих інших видів робіт. Важливим завданням кожної організації є управління процесом зносу основних фондів з метою недопущення надмірного фізичного і морального старіння засобів праці, насамперед активної їх частини. Відшкодування фізичного і морального зносу основних засобів здійснюється шляхом включення частини їх вартості у вигляді амортизаційних відрахувань до витрати на реалізацію товарів. Амортизаційні відрахування - це грошове вираження вартості зносу основних фондів. Вони нараховуються щомісячно в розмірі 1/12 річної норми, виходячи з вартості, яка амортизується та річних норм амортизаційних відрахувань . Сума зносу за повністю амортизованих основних фондів не нараховуються. За машин, обладнання, транспортних засобів нарахування амортизації припиняється після закінчення нормативного терміну їх служби за умови повного перенесення їх вартості до витрат на реалізацію товарів. По об'єктах основних засобів, використовуваним у підприємницькій діяльності, нарахування амортизації проводиться лінійним, нелінійним і продуктивним способами. Лінійний спосіб передбачає рівномірний (по частинах) нарахування організацією амортизації протягом усього нормативного терміну служби чи терміну корисного використання об'єкта основних засобів. При лінійному способі сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення вартості, яка амортизується на річну норму амортизаційних відрахувань і розподілу результату на 100. При використанні нелінійного методу нарахування амортизації проводиться нерівномірно по роках протягом строку корисного використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації нелінійним способом може здійснюватися по об'єктах основних засобів, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва і реалізації продукції, товарів: машини, механізми обладнання, обчислювальна техніка, оргтехніка, транспортні засоби та ін Нелінійний спосіб не поширюється на машини, обладнання, транспортні засоби з нормативним терміном служби до 3 років, легкові автомобілі, крім використовуваних як службових, унікальну техніку та обладнання, предмети інтер'єру, включаючи меблі, предмети для відпочинку дозвілля та розваг. При нелінійному способі нарахування амортизації можливе використання двох методів: метод суми чисел років і метод зменшуваного залишку вартості основних засобів з коефіцієнтом прискорення амортизації від 1 до 2,5 рази. Сума чисел років терміну корисного використання об'єкта визначається за формулою: де СЧЛ - сума чисел років обраного організацією самостійно терміну корисного використання; СПИ - строк використання об'єкта основних засобів Щорічна норма нарахування амортизації буде різна і її можна визначити за формулою: де N - річна норма нарахування амортизації на відповідний рік,%; К - кількість років до закінчення строку корисного використання об'єкта. Наприклад, термін корисного використання устаткування встановлений 7 років,. Норма нарахування амортизації в перший рік експлуатації буде дорівнює 25% (), у другий рік 21,43% (), в третій рік 17,85% () і т.д. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення вартості, яка амортизується об'єкта на річну норму амортизації і множення результату на 100. Метод зменшуваного залишку вартості основних засобів передбачає визначення річної норми нарахування амортизації з урахуванням встановленого організацією коефіцієнта прискорення амортизації в межах 1-2,5 рази. Припустимо, придбано обладнання вартістю 100 млн. руб. з терміном корисного використання 5 років. Річна норма нарахування амортизації, виходячи з терміну корисного використання складе 20% (100%: 5 років). Організація встановила коефіцієнт прискорення амортизації 1,5. Тоді річна норма нарахування амортизації складе 30% (20% х 1,5). У перший рік експлуатації річна сума амортизаційних відрахувань буде дорівнює добутку амортизується та річної норми амортизаційних відрахувань, розрахованої виходячи з коефіцієнта прискорення і складе 30 млн. руб. (100 х 30: 100). У другій рік експлуатації амортизація нараховується від різниці між вартістю, що амортизується об'єкта (100 млн . руб.) і сумою амортизації, нарахованої за перший рік експлуатації, і складе 21 млн. руб. [(100-30) * 30:100]. Аналогічна методика розрахунку на третій і четвертий рік. Виняток становить останній (п'ятий) рік експлуатації об'єкта. В п'ятому останній рік сума амортизаційних відрахувань визначається як різниця між вартістю, що амортизується об'єкта і сумою амортизації, нарахованої за попередні у нашому прикладі перший - четвертий роки експлуатації. Використання методів нелінійного способу нарахування амортизації дозволяє прискорити темпи поновлення активних основних фондів за рахунок більш швидкого накопичення коштів амортизаційного фонду. Продуктивний спосіб нарахування амортизації об'єкта основних засобів передбачає нарахування амортизації виходячи з вартості, яка амортизується об'єкта і відносини натуральних показників обсягів продукції (робіт, послуг), випущеної (виконаної) у поточному періоді до ресурсу об'єкта за формулою: де АО1 - сума амортизаційних відрахувань в році t; АС - вартість, яка амортизується об'єкта; ОПР1 - прогнозований протягом терміну експлуатації об'єкта обсяг продукції (робіт, послуг) у році t. t=1, ... п - роки терміну корисного використання об'єкта. Вибір способу, методу нарахування амортизації проводиться самостійно організацією і закріплюється облікової політикою. По об'єктах основних засобів, що не використовуються у підприємницькій діяльності, нарахування амортизації проводиться лінійним способом виходячи з нормативних термінів служби і сума її включається до складу позареалізаційних витрат безпосередньо або при списанні витрат обслуговуючих виробництв і господарств. Методика розрахунку і планування амортизаційних відрахувань детально вивчається в темі «Витрати організацій торгівлі». |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7.2 Види оцінки та поняття амортизації основних фондів" |
||
|
||