| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.2. ВИДИ ОПЕРАЦІЙ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ |
||
|
Кожна операція на валютному ринку пов'язана з виконанням ним певної функції та з метою, поставленої учасником ринку. Залежно від розв'язуваної учасниками ринку завдання всіх учасників зазвичай ділять на три категорії: трейдери, хеджери і спекулянти. Найбільш простими є операції, що проводяться трейдерами. У їх завдання входить продати або купити на біржі за дорученням і за рахунок клієнта певну кількість потрібної клієнтові валюти. За цю посередницьку операцію клієнт виплачує трейдеру комісійну винагороду. З розвитком міжнародного обміну товарами і послугами і зростанням платежів у різних валютах з'явилася потреба в страхуванні валютних ризиків, або хеджування. Операції, пов'язані з хеджуванням, з'явилися зручним способом захисту експортерів та імпортерів від втрат при поставках товарів в кредит. Зазвичай до хеджування вдаються ті, хто постійно не займається операціями з іноземною валютою, тобто для кого ці операції не рахуються джерелом доходу. Це можуть бути компанії, що займаються експортно-імпортними операціями, та фізичні особи, які бажають тримати свої активи в певній валюті, щоб не залежати від майбутнього курсу іншої валюти. Вони уникають в цьому випадку володіння довгостроковими активами в іноземній валюті в більшому розмірі, ніж їм необхідно в короткостроковому плані, тобто прагнуть закрити відкриті валютні позиції. Наприклад, російська вугільна компанія постачає вугілля до Японії і отримує оплату в ієнах. При цьому партнером компанії з постачання важких екскаваторів для відкритої розробки і транспортних засобів є американська компанія. Для здійснення імпорту з США російської компанії потрібні долари, а у неї на рахунку є тільки ієни. Знаючи, що для оплати американського імпорту долари будуть потрібні, наприклад, через три місяці, компанія може застрахуватися від ризику можливої зміни курсу ієни до долара в несприятливу для неї бік. Для цього вона, отримавши ієни, укладає з банком форвардний контракт на купівлю необхідної суми доларів через три місяці, тобто на момент платежу за імпортовану з США техніку. Компанія підстрахувалася. Тепер її не турбує можливе здешевлення ієни, і у неї є обумовлена в контракті з американцями сума доларів. Вона може жалкувати про упущену вигоду тільки у разі подорожчання ієни. Але це буде плата за ризик, який взяв на себе банк. В останні три десятиліття найактивнішими учасниками валютного ринку стали спекулянти. Спекуляція означає взяття на себе валютних зобов'язань, майбутня вартість яких не визначена. На відміну від хеджерів, які прагнуть до закриття валютної позиції, спекулянти свідомо йдуть на підтримання відкритої валютної позиції, приймаючи на себе ризик. Залежно від тривалості у відкритому стані валютної позиції спекулянти діляться на дві групи. Одну з них, підтримуючу позиції відкритими протягом тривалого часу, називають позиційними спекулянтами. Спекулянти цієї групи орієнтуються на фундаментальні фактори і довгострокові прогнози економічного розвитку. Вони повинні розташовувати досить великими грошовими ресурсами і мати можливість вилучати їх з обороту на тривалий період. До іншої групи належать так звані скаль-Пери. Вони оперують невеликими за обсягом грошовими ресурсами, укладають протягом дня велике число прямих і зворотних угод і, як правило, в кінці кожного робочого дня закривають позиції. На сучасному валютному ринку роль спекулянтів вельми велика не тільки через величезних обсягів валюти, якими вони оперують, а й через їх можливостей впливати на зміну тенденції попиту або пропозиції на певну валюту. Специфічною групою валютних спекулянтів є арбітражери. Специфіка операції арбітражери полягає в тому, що він купує валюту за нижчою ціною в одному фінансовому центрі або в один момент часу і продає її за вищою ціною в іншому фінансовому центрі або в інший момент часу з метою отримання прибутку. В основі таких операцій, званих арбітражем, лежить розбіжність котирувань валют у часі і (або) просторі. Просторовий арбітраж означає, що можна купити валюту в одному валютному центрі дешевше, а в іншому тут же перепродати її дорожче з метою отримання прибутку. Наприклад, в Санкт-Петербурзі євро коштує 29,99 руб., А в Москві - 30,01 руб. У цьому разі будь-якої гравець (зазвичай валютний дилер-якого комерційного банку) купить євро за ціною 29,99 руб. в Санкт-Петербурзі і тут же продасть їх у Москві за 30,01, отримавши прибуток 2 коп. з кожного євро, тобто, продавши 1 млн євро, можна отримати 20 тис. руб. прибутку за кілька хвилин роботи. Аналогічно можна отримати прибуток, скориставшись зміною курсу на одному і тому ж ринку протягом певного інтервалу часу. Арбітражні операції діляться на прості і складні. При простому арбітражі в угоді беруть участь дві валюти, при складному (крос-курсовому) - три і більше валют. Складна арбітраж ва операція проводиться тоді, коли розрахований крос-курс між двома валютами відрізняється від фактичного, котируемого-яким банком або в якій-небудь фінансовій центрі. Зрозуміло, ситуація, коли виникає можливість вилучення арбітражної прибутку, є короткочасною. Закон попиту та пропозиції швидко вирівнює ціни. Арбітражні угоди відіграють важливу роль у вирівнюванні курсів на різних ринках, згладжуванні різких стрибків, підвищенні стійкості ринку. Необхідно мати на увазі, що не всяка різниця в курсі в географічно віддалених один від одного фінансових центрах є основою для арбітражної прибутку. Зазвичай різниця має місце в силу відмінностей в операційних витратах, пов'язаних з конвертацією валюти та переведенням її з одного центру в інший. Отже, арбітражна прибуток може виникнути тоді, коли різниця в курсі перевищує різницю в операційних витратах. Оскільки ця різниця дуже незначна і виникає на лічені хвилини, скористатися нею можуть тільки дуже досвідчені дилери, здатні моментально оцінити ситуацію на ринку і поведінку курсу валюти, на якій вони спеціалізуються. Арбітражні операції можна проводити тільки при високого ступеня лібералізації валютного ринку, при вільному переміщенні капіталу, коли зведені до мінімуму валютні обмеження і має місце вільна конвертованість валют. Угоди на терміновому валютному ринку виглядають у вигляді контрактів (договорів, угод) між продавцем і покупцем валюти. На міжбанківському сегменті термінового валютного ринку найбільш поширеними видами угод є форвардні контракти і комбіновані (своп-контракти). Форвардний валютний контракт - це обов'язкова для виконання угода між учасниками угоди про поставку на конкретну дату певної суми валюти за встановленим контрактом курсу. Саме ці контракти використовуються для хеджування валютного ризику. Використання таких контрактів дозволяє фірмам-експортерам і фірмам-імпортерам закривати відкриті валютні позиції. Відмінність форвардного контракту від своп-контракту складається, по-перше, в тому, що дата валютування віддалена від дати укладення угоди більше ніж на два робочих дня, по-друге, курс є розрахунковим, а не дійсним, як при угодах спот. Дані про котирування форвардних контрактів на різні дати, по різних валютах можна отримати з багатьох джерел, наприклад інформаційного агентства Рейтер (табл. 9.3). Форвардні угоди можуть бути представлені або у вигляді одиничної конверсійної операції, або у вигляді комбінації двох операцій. Одиничні конверсійні операції називають угодами аутрайт. У нашому прикладі обміну ієн на долари для покупки американської техніки вугільної компанією була використана угода аутрайт. Комбінована операція передбачає обмін певною кількістю двох валют на встановлену дату і зворотний обмін цих же валют на іншу дату. Такі операції називають валютними свопами. Стандартний валютний своп - це валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах спот з одночасною зворотною операцією по цих валютах на певну дату в майбутньому. У практичній діяльності мають місце так звані короткі одноденні свопи (до споту). У цьому випадку обидві дати угоди своп передують даті валютування по спот-курсу. Це відноситься до операцій «овернайт» і «том-некст» (див. табл. 9.2). Поряд з короткими і стандартними свопами практики використовують також форвардні свопи (після споту). Це операції, коли ближча по терміну угода укладається на умовах форварда (дата валютування пізніше, ніж спот) і зворотна їй угода також укладається на умовах форварда, але з більш пізньою датою. Операції своп в основному використовуються для хеджування валютних ризиків. На них припадає близько 85% всіх строкових міжбанківських операцій. У більшості випадків ці угоди укладаються строком до одного тижня. Для клієнта ці угоди вигідні, так як замість оплати комісійних за двома різними операціями, він несе витрати по одній операції. Вони вигідні і для банків, так як здійснюються всередині них і не створюють відкритої позиції. Банки вдаються до використання свопів з різних причин. Наприклад, вже розглянута нами російська вугільна компанія отримала за експортну операцію з японською фірмою ієни і розмістила їх на депозит строком на один місяць в Ощадбанку. Але Сбербанк в цей час потребує доларах для забезпечення ними своїх клієнтів, що займаються імпортом з США. У цій ситуації Сбербанк продає ієни по курсу спот за долари і тут же викуповує їх назад з датою валютування через місяць. У результаті цієї угоди банк отримав доларові ресурси терміном на один місяць, що рівнозначно залученню доларового кредиту на місячний термін. Операції своп здійснюються не тільки між комерційними банками. Вони використовуються і між центральними банками країн у вигляді договорів про взаємне кредитування в національних валютах, коли проводяться валютні інтервенції. З 1969 р. подібні угоди здійснюються через Банк міжнародних розрахунків у Базелі. На сучасному валютному ринку частина спекулятивних угод здійснюється не на міжбанківському, а на біржовому його сегменті. У цих угодах використовуються такі інструменти, як ф'ючерси та опціони. При ф'ючерсному контракті купують безумовне зобов'язання, що встановлене контрактом кількість валюти буде поставлено на певну дату в майбутньому за узгодженим курсом. Для торгівлі такими контрактами були створені спеціалізовані ринки. Перший такий ринок був організований на Чиказькій товарній біржі в 1972 р., на якому стала здійснюватися продаж ф'ючерсних контрактів на британський фунт, канадський долар, німецьку марку, швейцарський франк, ієну, австралійський долар. У тому ж році відкрилася Лондонська міжнародна ф'ючерсна-фінансова біржа, на якій продавалися контракти на фунти стерлінгів, німецькі марки, швейцарські франки, японські єни. Потім була відкрита фондова біржа у Філадельфії з торгівлі опціонами. Ці контракти схожі на форвардні, але в той же час мають істотні відмінності. Однією з відмінностей є те, що ф'ючерсні контракти стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставки. Наприклад, на Московській міжбанківській валютній біржі (ММВБ) 15.01.03 ф'ючерсні контракти укладалися за наступним стандартним параметрам: валюта - долар США, дата - п'ятнадцятий число кожного місяця, починаючи з лютого і закінчуючи липнем, обсяг контракту - 1000 дол США, курс на кожну дату. В узагальненому вигляді ці дані публікуються у вигляді таблиці (табл. 9.4). З таблиці випливає, що 15 січня 2003 р. на російських біржах були укладені контракти від одного до шести місяців при стандартному контракті 1000 дол США. При цьому, наприклад, терміном на один місяць були укладені дві угоди загальним обсягом 100 контрактів. При курсі на цей місяць 31,9 руб. за один долар загальний обсяг торгів склав 3190 тис. руб. Відрізняються ф'ючерсні контракти від форвардних ще й тим, що вони укладаються на біржовому ринку, а не на міжбанківському, як форвардні. Крім того, на ф'ючерсному ринку угоди відбуваються з дуже малим числом валют (долар США, євро, фунт стерлінгів, японська ієна і, залежно від біржі, ще 1-3 інші валюти). Ф'ючерсний контракт має ряд переваг у порівнянні з форвардним. По-перше, ф'ючерсний ринок доступний більш широкому колу учасників, оскільки можна оперувати на ринку з незначними сумами (наведені у табл. 9.4 контракти ММВБ становлять 1000 дол). Більш того, реальної поставки валюти не потрібно. Учасники операції отримують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і його поточною ринковою ціною. Контракт переоцінюється щодня. Функцію переоцінки виконує клірингова палата відповідної біржі, яка в той же час є партнером клієнта. Клієнт повинен депонувати певну суму в клірингової палаті. Якщо за контрактом виходить збиток, то клієнту клірингова палата виставляє вимоги на відповідну суму. Еше однією перевагою ф'ючерсного контракту є те, що вартість самої угоди менше, ніж форвардної. Це пов'язано з меншими витратами завдяки стандартизації угоди та її параметрів. У міру розвитку валютного ринку його учасники постійно шукають нові можливості підвищення прибутку та зменшення ризику. У результаті цих пошуків в 1982 р. з'явився новий вид термінових валютних контрактів, іменованих опціонами. Валютний опціон - це договір (цінний папір), що дає його власнику право купити або продати певну кількість валюти за встановленою в момент укладання угоди ціною в конкретний момент часу в майбутньому. Залежно від моменту виконання розрізняють опціони європейські та американські. Європейський опціон передбачає виконання його тільки в день закінчення терміну дії контракту, а американський - в будь-який час аж до встановленої дати закінчення його терміну. Для власника опціону зменшення ризику, пов'язаного із зміною валютного курсу, обумовлено тим, що він не зобов'язаний скористатися своїм правом, як при ф'ючерс. Іншими словами, власник опціону може відмовитися від виконання укладеного раніше контракту з продавцем цього опціону. Він відмовляється від цього при несприятливому для нього зміні валютного курсу. Але за цю відмову хтось повинен нести ризик. У цьому випадку ризик переноситься на продавця опціону. У вигляді плати за цей ризик власник опціону в момент укладання угоди виплатив продавцю певну суму (опціонна премія), яка в разі відмови держателя від виконання контракту йому не повертається. Величина премії залежить від прибутку, яку міг би отримати власник опціону в разі його негайного виконання, терміну виконання, волатильності курсу розглядаються в контракті валют і процентних ставок по них. Розрізняють опціон пут і опціон колл. Опціон пут дає право продати іноземну валюту за відомим заздалегідь курсом у будь-який момент часу протягом зазначеного терміну. Опціон колл дає право купити іноземну валюту за заздалегідь відомою ціною. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "9.2. ВИДИ ОПЕРАЦІЙ НА валютному РИНКУ" |
||
|
||